- •Розділ VI. Екранні виражальні засоби....................................................
- •Розділ viі. Монтаж екранних творів.........................................................
- •Розділ vііі. Iсторичні етапи розвитку світового кінематографа і телебачення
- •- Видовище та видовищні мистецтва; соціальні функції видовища
- •- Класифікація видовищ
- •- Виконавець як компонент видовища
- •- Глядач – співтворець видовища
- •- Функції телебачення
- •- Техногенні видовища; поняття екранності
- •- Спільні та відмінні риси кіно і телебачення; ефект телевізійної присутності
- •- Тема і тематичний задум; ідейний задум
- •- Надзавдання – основний компонент драматургічної дії
- •- Конфлікт та його значення для розвитку драматургії
- •- Драматургічний аналіз твору
- •- Формування режисури як професії; специфічний предмет режисури театру, кіно і телебачення.
- •- Визначальні принципи системи Станіславського
- •- Творчі засади режисерської школи Всеволода Мейєрхольда
- •- Життєвий шлях і творчі засади режисерської школи Леся Курбаса
- •- Мізансцена як відображення драматургічних стосунків персонажів
- •- Режисура документальна та постановочна
- •- Режисура як технологія; виробничі процеси та етапи створення фільмів і телевізійних програм
- •- Режисер як керівник творчого колективу
- •- Режисура як практична психологія
- •- Герменевтика документального кіно і телебачення
- •- Режисура інформаційних жанрів телебачення
- •- Головні джерела екранного матеріалу
- •- Багатокамерний спосіб зйомки телефільмів: плюси й мінуси
- •- Документ у мистецтві екрану; місце художнього образу в документальному екранному творі
- •- Репортаж і відновлення факту – проблема життєвої правди в екранній документалістиці
- •- Техніка безпеки під час проведення зйомок та відповідальність режисера і оператора
- •- Види телевізійного мовлення
- •- Основні жанрові форми інформаційно-аналітичного мовлення
- •- Основні жанрові форми художнього мовлення
- •- Реаліті-шоу та особливості його створення
- •- «Драматизовані хроніки»: особливості драматургії, виконавської, операторської роботи, монтажу
- •- Телевізійний анонс; особливості його створення
- •- Головні жанрові форми телевізійного кіно та місце фільмів у програмах телебачення
- •- Музичний кліп як жанр та його режисура
- •- Головні принципи побудови телевізійної програми; телевізійні заставки
- •- Звукові засоби екранної виразності.
- •- Кадр, його компоненти
- •- Рух в кадрі, види панорамування, поняття панорамного внутрішньокадрового монтажу
- •- Шуми як складовий елемент звукового образу фільму, телепрограми
- •- Комп´ютерні технології створення телевізійних програм і кінофільмів
- •- «Ефект Кулєшова» та його значення для становлення мистецтва кіномонтажу
- •- Одиниці монтажної структури екранного твору
- •- Монтаж як засіб драматургічної організації екранного твору
- •- Монтаж та екранний час і простір
- •- Загальна класифікація видів монтажу; методи оповідного монтажу
- •- Принципи комфортного монтажу і монтажної зйомки
- •- Загальне поняття внутрішньокадрового монтажу
- •- «Брайтонські» кінематографісти – першовідкривачі монтажної мови кіномистецтва
- •- Аста Нільсен та Еміль Яннінгс – найвидатніші «зірки» дозвукового кіно
- •- Фільм Девіда Гріффіта «Нетерпимість» і його значення для формування кінематографічної мови
- •1916 Року д. Гріффіт зняв величезний фільм «Нетерпимість», драматургію якого вперше було побудовано на суміщенні чотирьох історичних пластів, які ілюстрували різні форми суспільної нетерпимості:
- •- Кінематографічна діяльність о. Дранкова та о. Ханжонкова
- •- Фільми с. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і в. Пудовкіна «Мати» – визначні досягнення світового «німого» кіно
- •- Дзиґа Вертов – основоположник екранної кінопубліцистики; вертовська теорія наскрізного монтажу
- •- Кінематографічне відкриття Есфірі Шуб та його розвиток у сучасній кіно- і телепубліцистиці
- •1926 Року Есфір Шуб обстояла ідею створення історичного фільму на основі хронікальних зйомок, які велися в Росії з 1908 по 1917 рік.
- •- Три напрямки французького кіноавангарду – імпресіонізм, сюрреалізм і дадаізм
- •- Головні досягнення радянського кіно 30-х років хх століття
- •- Драматургічний ефект «Уеллса-Куросави»
- •- Основні етапи винаходу телебачення
- •26 Липня 1928 року університетька комісія побачила на маленькому екранчику обличчя помічника б. Грабовського Івана Бєлянського.
- •Бібліографічний список
- Шуми як складовий елемент звукового образу фільму, телепрограми
Усі звуки, які застосовуються в екранних видовищах, поділяються на природні й художні.
До природних належать шуми, які записуються в реальних умовах, хронікальні репліки та фонові розмови, синхронні документальні записи. З рекламної практики нині запозичена поширена назва природних шумів – «інтершум».
Художні звуки – шуми, які спеціально створюються за допомогою технічних чи акторських засобів, синхронні чистові акторські записи, озвучання та закадрові тексти.
До художніх звуків у неігровому кіно і телебаченні з повним правом можна зарахувати і музичне оформлення, завданням якого є і створення відповідної атмосфери епізодів, і розкриття глибинних внутрішніх процесів екранних подій.
Художні звуки можуть імітувати звуки реального життя, або бути образним виразом певних драматичних акцентів.
Усі вони записуються, або підбираються у фонотеках звукооператором чи звукорежисером відповідно до режисерських настанов, мають або змістовно-ілюстративний, або емоційно-образний характер, а використання тих чи інших звукових засобів і форми включення їх до драматургічної тканини фільму чи телепрограми обумовлюються режисерським задумом і його творчим баченням і стилем.
Ці стилі, звичайно, абсолютно індивідуальні і так само індивідуальні режисерські підходи до використання звукової палітри.
При цьому є й сталі видові закономірності. В ігрових формах використання звуку обумовлюється необхідним за драматургією текстом, обставинами екранної дії та мірою реалістичності фільму чи програми.
У документалістиці та пізнавальних програмах використання того чи іншого звуку цілком підкорене особистому баченню режисера в межах драматургічного задуму. Є фільми, побудовані тільки на звучанні реального середовища дії; фільми, у яких емоційну роль звуку виконує тільки музичне оформлення; фільми, у яких дикторський текст, музика і шуми поєднані в складну контрапунктну систему, і т.д.
Навчальні програми і фільми взагалі можуть обійтись одним синхронним чи закадровим текстом ведучого, не кажучи вже про суто інформаційні жанри мовлення.
У музичних фільмах музика та пов´язані з нею звуки є повноправним драматургічним компонентом твору.
Тобто усі форми й методи використання звуку визначає режисер у відповідно до жанрової природи екранного твору і власного стилю розкриття життя на екрані.
Звукова палітра фільму здатна на значний емоційний вплив, викликаючи у свідомості глядачів образні асоціації, створюючи відповідний настрій, і здатна впливати на емоційне сприйняття фільму не менш ніж зображення.
Однак перебільшувати значення звуку не слід. Занадто старанне озвучання «під реальне життя» – тільки нашкодить.
Звук повинен д і я т и – так само, як і будь-який виражальний компонент фільму. Крім того – почасти використання музики замість шумів значно більш виправданіше, оскільки музика частіше здатна створювати відповідну образно-емоційну атмосферу.
А в цілому всі звуки поділяються на два головні типи: ті, що створюють ефект присутності в реальній обстановці, і ті, які щось символізують. І не завжди реальні звуки дають необхідний ефект. Як відомо, грім ліпше за все звучить у штучному виконанні шумооформлювачів. Таких прикладів багато і з´ясовувати питання про запис, створення чи підбір звуків слід разом із фахівцем у цій справі – звукорежисером.