- Класифікація видовищ

Загалом усі видовища розподіляються на чотири великі групи, або роди: обрядово-ритуальні, спортивні, мистецькі та балаганні, тобто видовища для людей з невибагливим смаком, або таких, що мають місце під часі масових гулянь.

Серед них насамперед слід вирізнити телебачення, яке завдяки поєднанню трансляції і творчості, мистецтва і журналістики містить у собі майже всі форми видовища, мистецтва, масової інформації, і є комплексним видовищем.

Однією з характерних рис телебачення як нової форми обрядовості є програмна структура, завдяки якій у певні дні, у певний час відбуваються однакові екранні «події» – показуються фільми, або новини, або обов´язковий суботній «Голубий вогник», як у радянські часи, чи щорічна новорічна демонстрація «Іронії долі, або з легким паром!».

Своєрідним телевізійним обрядом стало чекання певних передач у певний час, суттєво змінивши тим самим характер колективних форм спілкування.

Але й видовища є різними. Зрозуміло, що церковні ритуали є сталими, канонічними, навіть такі видовищні, як католицька конфірмація – воцерковлення дівчат, або хресний хід.

Також зрозуміло, що, скажімо, стриптиз використовує дуже обмежений ресурс так би мовити виражальних засобів, які не вимагають складного поєднання; архітектура також оперує тільки одним виражальним засобом – пластичним об´ємом тощо.

Але є видовища, у яких поєднано багато різних засобів виразності – музика, живопис, акторська гра, звуки, різноманітні зображення тощо. Такі видовища називаються синтетичними і для своєї реалізації вимагають певних, або й дуже значних організаційних зусиль та участі різноманітних творчих фахівців.

До них відносяться різноманітні форми театру, естради, цирку, масові видовища і, звичайно, кіно і телебачення – найскладніші технічно й організаційно видовищні форми.

- Виконавець як компонент видовища

Уже з перших видовищних форм виконавець був неодмінною частиною структури видовища. Шамани, жерці, заклинателі і такі подібні учасники ритуалів, атлети на спортивних змаганнях-видовищах та інші були своєрідними виконавцями-організаторами видовищ. Поступово – разом із відокремленням суто мистецьких і балаганних видовищ, виконавці почали перетворюватися на акторів, читців, ляльководів, танцюристів та інших творців театральних і хореографічних вистав.

У традиційних мистецьких видовищах актор-виконавець є основою виражальних засобів видовища. Саме через його майстерність створення сценічного характеру, живого образу найповніше розкривається ідейно-художній зміст сценічної творчості.

В екранних мистецтвах роль виконавця залишається такою ж великою, однак виконавча майстерність входить як повноправний творчий елемент до складної системи рівнозначних виражальних засобів – насамперед екранної пластики й монтажу, які дозволяють використовувати гру не тільки професійних акторів, але й виконавців-натурників.

Звичайно, існують і видовища без виконавців – наприклад фейєрверки. Проте і в них опосередковано присутні виконавці-організатори – творці зображальної схеми фейєрверку.

Особливе місце посідають і такі форми видовища, як масові свята, гуляння тощо. У них своєрідними виконавцями стають не тільки організатори, але й глядачі, учасники видовища.