Книга по МПЗ

У навчальному посібнику підготовленому кандидатом філософських наук, доцентом Пічугіним С. М. та старшим викладачем Морозом І.В. розглядаються у відповідності з навчальною програмою основні проблеми морально-психологічного забезпечення діяльності військ. Для студентів, майбутніх офіцерів запасу, важливо знати роль, зміст, складові, основні задачі даного виду забезпечення , а також набути необхідні практичні знання по організації морально–психологічного забезпечення у підрозділі.

2

Вступ

Історичний досвід міжнародних відносин свідчить про те, що війна і озброєнні конфлікти залишаються невід’ємною частиною у нашій політиці проведеної країною.

Проблема локальних війн і озброєних конфліктів в сучасних умовах набула особливу активність. Відомо, що після закінчення Другої Світової Війни на планеті виникло більш ніж 400 локальних війн та озброєних конфліктів.

Розпад соціалістичної системи та її воєнної організації(«Варшавський договір») не усунув причину військової небезпеки, навпаки, ще більш її загострив, військова протидія у міждержавних відносинах.

Інструментом досягнення цілей війн завжди являлась армія. Вона концентрувала в собі потенційні матеріальні та духовні

можливості країни для ведення війни.

Бойова техніка та озброєння, організаційна структура армії, принципи її будівництва, керівництва, являються головними компонентами військового потенціалу, без якого не може бути боєздатної армії. Але армія, як спеціальне явище представляє собою, насамперед, організоване об’єднання озброєних людей для ведення оборонних, наступальних війн. Таким чином, людський фактор узагальнює в собі духовні цінності, якості, які впливають у кінцевому результаті на хід та наслідок війни.

Курс морально-психологічного забезпечення діяльності військ дає науково обґрунтовані, перевірені світовою та вітчизняною практикою військової справи, способи та методи формування у військовослужбовців високих морально-бойових якостей для захисту Вітчизни.

Перехід України на нові суспільні відносини обумовив виникнення якісно нового складу суспільної свідомості та її форм, вимагає інших критеріїв формування духовних цінностей у особистого складу ЗС України, такі складові ідеологічної роботи у Радянській Армії як соціалістичне змагання, войовничий атеїзм, партійність навчання суспільних наук та спеціальних дисциплін - пішли в минуле.

3

Теперішній стан справ вимагає конституційного визначення єдиних підходів до виховання захисника Батьківщини з урахуванням економічної, суспільно – політичної, демографічної ситуації , становища молоді в суспільстві, формування нового світогляду, морально-етичних, національно – історичних основ поведінки; у цих вимогах Концепції виховної роботи закладені зміст і основна мета розвитку духовних орієнтирів особового складу Збройних Сил України.

Важливість проблеми морально психологічної підготовки населення, молоді призивного віку до захисту Батьківщини визначається ще й тим, що за роки незалежності України суттєво змінені соціальні риси армії. Притому зміни призвели далеко не до кращого.

Серед молоді призовного віку суттєво знизився освітній рівень, погіршився стан фізичного та психологічного здоров’я, збільшилися пацифістські та антиармійські настрої. Усе більшого значення набуває національний та релігійний фактори.

На духовний стан військовослужбовців негативно впливають криміналістичний стан в країні, проблеми безробіття, алкоголізму та наркоманії серед молоді.

Все що потребує удосконалення системи виховання молодого покоління, формування у нього морально-психологічної готовності до захисту Вітчизни несе повну відповідальність за оздоровлення духовної та соціальної сфери суспільства, що служить гарантією забезпечення суперництва та надійного захисту Батьківщини.

Структура учбово-методичного посібника дозволяє послідовно та логічно викласти матеріал за видами учбових занять, дає можливість студентам отримати практичні рекомендації по вивченню проблематики курсу морально – психологічного забезпечення діяльності військ.

У склад навчального посібника входять:

основні положення, структурні елементи двогодинної лекції, методичні рекомендації по трьом груповим заняттям та двом семінарам. Загальний ліміт часу відведений у сітці навчального розкладу на вивчення курсу морально – психологічного забезпечення складає 18 годин.

4

Тема № 1 Лекція. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ, МАЙБУТНЄ

Заняття 1. Загальна характеристика морально-психологічного забезпечення у Збройних Силах України

Навчальні питання:

1.Гуманітарна складова морально-психологічного забезпечення діяльності військ.

2.Виникнення морально-психологічного забезпечення як одного із основних видів всебічного забезпечення військ (сил).

1.Гуманітарна складова морально-психологічного забез-

печення діяльності військ

У відповідності до Державної програми розвитку ЗС України на 2006-2011 рр. основними напрямками розвитку системи гуманітарного та соціального розвитку Збройних Сил України є:

I. Соціально-психологічний супровід військової служби. II. Морально-психологічне забезпечення підготовки та

застосування військ (сил).

III. Військово-патріотична робота з громадянами України.

І. Складовими соціально-психологічного супроводу військової служби мають бути:

–професійно-психологічний відбір кандидатів на військову службу;

–правовий захист військовослужбовців шляхом введення в

кожному з’єднанні цивільного юриста з повноваженнями дисциплінарного судді, що несе відповідальність тільки перед Законом і не підпорядкований командиру з метою справедливості застосування дисциплінарних стягнень;

–введення у військах (силах) інституту уповноважених рядового, сержантського та офіцерського складу;

5

–введення у практику життєдіяльності військ (сил) військової профспілки, яка має займатися питаннями захисту інтересів військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, стимулювання їх службової діяльності, покращення побутових умов;

–створення умов для ефективного соціального забезпечення військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників ЗС України на підставі введення в практику життєдіяльності військ (сил) служби соціального забезпечення;

–психологічна допомога військовослужбовцям та членам їхніх сімей, працівникам Збройних Сил України на підставі введення

впрактику військ (сил) гарнізонних психологічних консультативних пунктів;

–моніторинг соціальних процесів у ЗС України;

–проведення соціологічних досліджень в інтересах Міністерства оборони та Генерального штабу;

–здійснення оперативного соціально-правового консультування військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил.

ІІ. Складовими морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил) можуть стати:

1.Інформаційне забезпечення та зв’язки з громадськістю, що передбачає: створення інформаційно-пропагандистського центру Збройних Сил України; розробку програми розвитку ідейнополітичного виховання, інформаційно-пропагандистської роботи; вироблення та розповсюдження друкованої, аудіо-відеопродукції щодо воєнної політики України, діяльності Збройних Сил України; формування та підтримання електронних баз даних у Інтернетпросторі; презентацію органів військового управління, військ (сил) перед засобами масової інформації та громадськістю.

2.Психологічне забезпечення проводиться шляхом організації морально-психологічної підготовки особового складу Збройних Сил, психологічного супроводу застосування військ (сил), збереження психічного здоров’я особового складу в екстремальних умовах, соціально-психологічної реабілітації психотравмованих

3.Соціально-правове забезпечення повинно проводитися на

підставі:

6

–реалізації визначених державою стандартів, нормативів та пільг військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та членів їхніх сімей;

–здійснення заходів щодо соціальної реабілітації та соціальної підтримки військовослужбовців, які звільнені з лав Збройних Сил за станом здоров’я, втратили працездатність, а також ветеранів збройних конфліктів;

–здійснення заходів щодо соціальної реабілітації та соціальної підтримки військовослужбовців, які звільнені з лав Збройних Сил за станом здоров’я, втратили працездатність, а також ветеранів збройних конфліктів;

–діяльності щодо забезпечення соціального захисту членів сімей військовослужбовців, які загинули (зникли без відома), потрапили у полон під час бойових дій;

–забезпечення виконання норм міжнародного гуманітарного права (права війни);

–проведення заходів щодо підтримання дисципліни, організованості та правопорядку у Збройних Силах;

4.Культурно-освітня робота має здійснюватися шляхом організації заходів щодо виховання особового складу військ (сил) в дусі традицій національних Збройних Сил, формування у офіцерів, сержантів та солдат корпоративного духу; задоволення естетичних та культурних запитів військовослужбовців, працівників Збройних Сил України;

5.Духовне виховання пропонується проводити шляхом створення умов для задоволення релігійних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил відповідно до їх конфесійної належності.

ІІІ. Складовими військово-патріотичної роботи з громадянами України повинні мають бути:

-широке рекламування військової служби;

-всебічна підтримка з боку органів влади усіх рівнів, ветеранських, військово-патріотичних, молодіжних та дитячих об’єднань і клубів, метою діяльності яких є формування громадянина-патріота;

-навчальна військова підготовка в освітніх закладах з метою підготовки громадян до дій в умовах можливих техногенних катастроф,

7

терористичних актів, формування широкого кола громадян – потенційних військовослужбовців служби за контрактом; - героїко-патріотична тематика в літературі, мистецтві та культурі.

Органом, який здійснює керівництво, координацію та науко- во-методичне забезпечення реалізації гуманітарної політики держави в Збройних Силах України є Департамент гуманітарної політики Міністерства оборони України, на який покладається:

–розробка проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо впровадження гуманітарної та соціальної політики держави у ЗС України, та стратегії гуманітарного та соціального розвитку;

–організація виконання державних програм розвитку ЗС України, інших програм (планів) з питань гуманітарного та соціального розвитку;

–моніторинг ефективності гуманітарної політики в ЗС України та опрацювання пропозицій з питань розвитку гуманітарної сфери ЗС України;

–розробка та здійснення заходів щодо розвитку культури та духовності у ЗС України;

–вдосконалення системи військово-патріотичного виховання

уЗС України;

–створення умов щодо задоволення прав військовослужбовців на свободу совісті та віросповідання;

–забезпечення розвитку гуманітарної складової військової освіти та науки;

–соціальний моніторинг ЗС України, розробка пропозицій щодо удосконалення програм їх соціального розвитку;

–здійснення заходів щодо реалізації соціально-правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників ЗС України, осіб звільнених у запас або відставку, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;

–удосконалення систем соціального забезпечення військовослужбовців, ветеранів військової служби та членів їх сімей;

8

–розробка та здійснення заходів щодо соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються у запас, або відставку та членів їх сімей;

–участь у формуванні оборонного бюджету за програмою «Культурно-виховна робота з особовим складом та членами сімей військовослужбовців ЗС України» і розподіл виділених коштів;

–формування напрямків та реалізація політики господарської діяльності культурно-просвітницьких закладів ЗС України.

Органом, який планує, організує та контролює діяльність військового командування з питань гуманітарного та соціального розвитку є Головне управління особового складу Генерального штабу ЗС України, на яке покладається:

–проведення моніторингу морально-психологічного стану особового складу призовного контингенту та мобілізаційних ресурсів держави;

–організація і контроль діяльності органів військового управління щодо поліпшення морально-психологічного стану особового складу ЗС України, морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил);

–аналіз суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) та її впливу на морально-психологічний стан особового складу;

–організація інформаційно-пропагандистського забезпечення та культурно-виховної роботи з особовим складом ЗС України;

–проведення військово-соціальної роботи серед особового складу Генерального штабу ЗС України та безпосередньо підпорядкованих йому військ;

–організація забезпечення з’єднань, військових частин та установ технічними засобами пропаганди відповідно до штатнотабельної потреби.

Роль і місце морально-психологічного забезпечення у системі всебічного забезпечення підготовки та застосування військ (сил)

За останні два десятиріччя у науковій літературі та військовій практиці став використовуватися термін «морально-психологічне забезпечення», який з 1995 року набув статусу офіційного поняття у ЗС України та характеризує новий самостійний вид всебічного забезпечення життєдіяльності військ (сил). Поняття «морально-

9

психологічне забезпечення» було введено у вжиток вченими Воєн- но-політичної академії ЗС СРСР на межі 80-90-х рр. минулого століття. Морально-психологічне забезпечення – комплекс узгоджених заходів, які здійснюються державним і військовим керівництвом країни, усіма органами військового управління та посадовими особами ЗС України з метою підтримання моральнопсихологічного стану особового складу збройних сил і населення країни на рівні, необхідному для виконання навчально-бойових завдань у мирний час і досягнення перемоги в можливій війні (збройному конфлікті).

Сьогодні цей термін, зокрема, вживається у Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України (затвердженій Указом Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 р.), Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України, (затвердженій наказом Міністра оборони від 5 травня 1999 р. № 142), Концепції гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України (затвердженій Указом Президента України 12 січня 2004 р) та інших нормативно-правових актах.

МПЗ ґрунтується на таких галузях гуманітарних знань, як: військова педагогіка та психологія, психофізіологія, філософія, політологія, соціологія, правознавство та інші. Воно організовується та здійснюється як у мирний, так і у воєнний час в єдиній загальній системі підготовки особового складу всіма органами військового управління.

У ЗС України питання всебічного забезпечення застосування військ (сил) носить комплексний характер і розглядається як сукупність таких видів забезпечення: оперативного (бойового), мораль- но-психологічного, технічного, тилового та медичного. В свою чергу, кожний з них є сукупністю певних підсистем забезпечення.

Мета і завдання МПЗ визначаються часом і районами підготовки та ведення операцій (бойових) дій, оперативними завданнями військ (сил), бойовими завданнями з’єднань, військових частин (підрозділів) та окремих військовослужбовців. Як і будь-який інший вид всебічного забезпечення, МПЗ характеризується наявністю відповідних сил, засобів, форм і методів виконання покладених на нього завдань. Воно може зосереджуватися на визначених на-

10