Книга по МПЗ

Для того, щоб покласти на військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов'язаного обов'язок відшкодувати шкоду, необхідна наявність усіх перелічених умов. Відсутність хоча 6 однієї з них звільняє військовослужбовця від матеріальної відповідальності.

Відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, у ході розслідування повинно бути встановлено:

–у чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;

–якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду;

–вимоги яких законів військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено, умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;

–чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків;

–ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;

–умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди та її нас-

лідки.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.

Розслідування проводиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна, або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є

підлеглою або безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов'язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди або зацікавлені в результатах розслідування.

Практично виявлення конкретних винуватців заподіяної шкоди треба починати з визначення належності (правового становища) матеріальних і грошових коштів, про нестачу, псування,

111

привласнення, крадіжку чи неправильне використання яких йдеться. Це дозволяє зразу виявити конкретну особу, відповідальну за збереження і правильне використання матеріальних цінностей.

Для цього треба звернутись до того правового акту (військового статуту, настанови, наказу, положення), у якому вказано: кому і з якою метою передається військове майно або грошові кошти; в якому порядку, на який термін, а також які повноваження покладаються на осіб щодо переданого їм майна (коштів); як вони повинні поводитись з цим майном (експлуатувати, зберігати, користуватись) або з якою метою і як витрачати матеріальні грошові кошти. Визначивши приналежність матеріальних або грошових коштів, обов'язково потрібно встановити факт і момент закріплення їх за конкретним військовослужбовцем, а якщо потрібно, то і правильність оформлення цього закріплення.

При проведенні безпосередньо розслідування особа, яка для цього призначена, повинна, керуватись пунктами 19-21 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

Якщо буде встановлено, що шкода спричинена дією (бездіяльністю), яка містить в собі ознаки злочину, то за матеріалами розслідування порушується кримінальна справа.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобо- в'язані несуть матеріальну відповідальність в даному разі у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі. Слід пам'я- тати, що матеріальна відповідальність не настає у випадках:

–коли завдана шкода є наслідком дії непереборної сили;

–не встановлення винної особи;

–смерті винної особи;

–коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах служ-

бового ризику, або правомірних дій.

В ході розслідування повинно бути доведено, що військовослужбовець чи військовозобов'язаний, який призваний на збори, заподіяв шкоду при виконанні службових обов'язків, передбачених військовими статутами, наказами та іншими нормативними актами.

112

За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніше як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи із зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

У разі коли шкода заподіяна кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.

Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Він може бути оскаржений вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди проводиться шляхом подання позову до відповідного суду.

Вищий за підлеглістю командир (начальник) перевіряє обгрунтованість притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, а також розмір стягуваной суми. У виняткових випадках з урахуванням матеріального стану винної особи, її сімейних обставин тощо розмір суми, що підлягає стягненню, може бути зменшено. Розмір стягуваних сум у цьому разі не може бути меншим, ніж це передбачено пунктом 10 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі.

Оскарження наказу про притягнення до матеріальної відповідальності вищому за підлеглістю командиру (начальнику) не зупиняє утримання грошового стягнення.

113

Контрольні питання для закріплення учбового матеріалу:

1.Назвіть основні підстави для призначення розслідування.

2.Назвіть основні види юридичної відповідальності військовослужбовців.

114

Тема № 3 ОРГАНІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ ТА

ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПІРДОЗДІЛУ

Заняття 1. Складові морально-психологічного забезпечення діяльності військ.

1.Структура загального планування основних виховних заходів по морально-психологічному забезпеченню.

2.Педагогічна майстерність військового педагога.

1.Структура загального планування основних виховних заходів по морально-психологічному забезпеченню

Упрактиці виховної роботи в підрозділі склалася певна методика різних видів планування(див. рис. 1).

Планування

Цільове

Рис. 1. Види планування

115

До основних видів планування відносяться: перспективне,

поточне та цільове.

1.Перспективне планування здійснюється на основі вимог керівних Документів та визначає заходи на тривалий період (період навчання, Навчальний рік) з найбільш важливих проблем за напрямами діяльності.

Песпективне планування повинно бути розроблено так, щоб залишатися цілісним протягом тривалого періоду часу, але і бути достатньо гнучким, щоб при необхідності можна біло здійснити його модифікацію і уточнення відповідно до нових завдань та обстановки.

2.Поточне планування здійснюється на підставі визначених перспективним плануванням заходів, є засобом реалізації перспективного планування та передбачає заходи на нетривалий період часу (як правило місяць) та спрямовані на вирішення конкретного комплексу завдань, які витікають із наказів і вказівок командирів (начальників), планів бойової та гуманітарної підготовки.

При опрацюванні поточного планування враховуються вимоги Військових статутів ЗС України, наказів та директив Міністра оборони України, вказівок старших командирів (начальників), характер та обсяг завдань програми та плану бойової підготовки, типові заходи виховної роботи, морально-психологічний стан та стан військової дисципліни особового складу, оцінюється ступінь виконання попередніх заходів, їх оптимальність, ефективність впливу на вирішення завдань підрозділу, робляться відповідні уточнення перспективного плану .

3.Цільове планування проводиться з метою організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення

окремих важливих, відповідальних та конкретних завдань (наприклад, підготовки та проведення тактичних навчань, бойових стрільб, святкування державних свят, визначних подій у державі, тощо).

Методика планування включає ряд етапів:

1. Вивчення керівних документів та усвідомлення вихідних даних для планування, а саме:

116

–вимоги та розпорядження Президента України, Кабінету Міністрів України, законодавчих актів з військових питань, вимоги МО України, начальника Департаменту гуманітарного т а соціального розвитку МО України та Головного Управління з гуманітарних питань та соціального захисту Генерального штабу ЗС України;

–важливі події та визначні дати у житті держави, ЗС України, з'єднання, частини, підрозділу;

–особливості регіону та місця дислокації підрозділу;

–наявність та стан технічних засобів виховання й пр о- світи, народознавчої світлиці;

–стан виконання завдань бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки за минулий період;

–оцінка морально-психологічного стану особового складу та стану військової дисципліни;

–оцінка ефективності системи виховної роботи за минулий період;

–стан виховної роботи з різними категоріями військовослужбовців;

–рівень задоволення духовних та соціальних потре військовослужбовців;

–вимоги керівних документів щодо організації бойової підготовки та виховної роботи;

–завдання військової частини, підрозділу на наступний

місяць;

–вказівки старших начальників;

–заходи, які проводяться старшими начальниками, поба-

жання підлеглих командирів (начальників) та інші.

2.Визначення цілей і завдань, які необхідно досягти і вирі-

шити:

–визначення головної мети, яку необхідно досягти під час проведення виховної роботи;

–заходи морально-психологічного забезпечення бойової готовності роти, бойової підготовки, служби військ, специфічної діяльності підрозділу;

117

–заходи морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень; правового виховання особового складу, згуртування військових колективів;

–заходи психологічної роботи;

–заходи інформаційно-пропагандистського забезпечення;

–заходи культурно-виховної та просвітницької роботи, дозвілля військовослужбовців;

–заходи військово-соціальної роботи;

–заходи військово-патріотичного виховання;

–заходи індивідуально-виховної роботи.

3.Визначення порядку, послідовності, термінів, засобів, методів проведення виховної роботи.

4.Розробка заходів плану.

5.Затвердження командиром.

6.Підготовка виконання плану:

–добір виконавців плану (головний виконавець та організатор — заступник командира роти з гуманітарних питань, основні виконавці — офіцери роти, допоміжні виконавці — старшина роти, прапорщики, сержанти, актив роти);

–доведення до виконавців завдань з гуманітарних пи-

тань;

–допомога виконавцям у підготовці до проведення виховного заходу.

–7. Контроль за виконанням плану та своєчасне внесення ко-

ректив:

–внесення запланованих заходів до розкладу занять;

–нагадування виконавцям про заходи, які вони проводять та контроль за їх проведенням;

–своєчасний аналіз виконання плану і внесення змін та доповнень.

Складання плану передбачає творче і комплексне застосування форм, методів та засобів виховання.

Важливим елементом при плануванні є формулювання заходів виховної роботи. Вони повинні бути, як правило, короткими, чіткими та суттєвими за змістом. Спочатку плануються загальні заходи, в яких приймає участь весь особовий склад (загальні збори військовослужбовців, урочисті зібрання); потім заходи за

118

категоріями особового складу (зібрання, наради, конференції, семінари, групові бесіди, тематичні вечори, диспути); методичні заходи (проведення інструктивно-методичних занять, узагальнення та пропаганда передового досвіду, обмін досвідом роботи, показні форми роботи та інше); організаційні заходи (вивчення вимог керівних документів, прийом заліків, відпрацювання організації доставки кореспонденції та періодичних видань, отримання і доставки кіно і відеофільмів); аналітичні заходи (проведення соціологічних досліджень, вивчення суспільної думки, вивчення положення справ у підрозділах за різними питаннями; заходи індивідуально-виховної, культурнопросвітницької роботи та дозвілля; виготовлення наочної агітації (стенди, схеми, плакати тощо).

Окремо складаються плани проведення передвихідних, вихідних та святкових днів, які теж затверджуються відповідними командирами.

Варіант типового поточного плану виховної роботи з особовим складом роти Сухопутних військ ЗС України поданий в додатку.

Отже:

1.Планування виховної роботи – важливий етап її організації, який вимагає від заступника командира з гуманітарних питань високої професійної підготовки, знання

організації бойової підготовки, служби військ, всіх видів забезпечення життєдіяльності особового складу, типових заходів виховної роботи, методики проведення різноманітних заходів з різними категоріями особового складу.

2.Планування виховної роботи в підрозділі здійснюється на основі глибокого знання керівних документів (наказів, директив, концепцій, вказівок, настанов, статутів тощо).

119

2. Педагогічна майстерність військового педагога

Військовий педагог – це фахівець, який займається навчаль- но-виховною роботою у військах. Внаслідок специфіки військовопрофесійної діяльності та функціональних обов'язків кожний командир (начальник) водночас є вихователем. Це накладає на нього дуже велику відповідальність як за зміст і результати власної педагогічної діяльності, так і за поведінку та результати діяльності вихованців. Відповідальні виховні функції виконують всі командири (начальники), серед яких значне місце посідають офіцери. їх досвід доводить, що при наявності певної військово-професійної підгото-

вленості, психолого-педагогічної компетентності, розвинутих особистісних властивостей, педагогічних здібностей кожний офіцер як військовий педагог може досягти позитивних результатів у вихованні військовослужбовців. Слід тільки намагатися проявляти творчість та ініціативу в цій діяльності чі у ніякому випадку не залишатися байдужим до своїх вихованців.

Зміст педагогічної діяльності офіцера як педагога

Офіцери Збройних Сил України вирішують різноманітні та багатогранні завдання. Аналіз їх функціональних обов'язків і змісту діяльності свідчить про те, що офіцерський склад, по-перше, відповідає за виховання і навчання своїх підлеглих у широкому смислі слова, по-друге, концентрує і зосереджує змістовні педагогічні функції, являючись, водночас, вихователем, учителем і організатором військово-педагогічного процесу у військових підрозділах і частинах, по-третє, характер завдань, які виконують вони в мирний час і особливо які будуть виконувати в воєнний час, вимагають від них сильного духу, військово-професійних знань, навичок і вмінь, високих особистісних індивідуально-психічних якостей. Аналізуючи їх службові обов'язки, можна виокремити такі функціональні компоненти діяльності офіцера як педагога:

-управління підрозділом у бойовій обстановці;

-керування підрозділом у мирний час;

-організація виховної роботи у підрозділі;

-виховання воїнів;

-організація військово-дидактичного процесу у підрозділі;

120