Книга по МПЗ

–створенні здорової морально-психологічної атмосфера у військових частинах і на кораблях, вихованні поваги до армійських

іфлотських традицій, ритуалів, правил і норм воїнського етикету, військової форми одягу;

–постійному інформуванні особового складу про суспільнополітичний, соціально-економічний стан та духовний розвиток суспільства, міжнародне становище та воєнну політику держави, життєдіяльність Збройних Сил України;

–формуванні у офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин) свідомої потреби в удосконаленні навичок, вмінь організації і проведення виховної роботи з підлеглими, постійного самовдосконалення.

Головними завданнями гуманітарної підготовки можна вважати:

–виховання у військовослужбовців патріотизму, вірності та відданості українському народові, готовності обороняти Україну,захищати її суверенітет,територіальну цілісність і недоторканість;

–формування спрямованості особистості на сумлінне і чесне служіння Батьківщині, неухильне додержання Конституції України та законів України;

–підвищення інформованості офіцерського складу щодо внутрішньої, зовнішньої та воєнної політики України, суміжних держав, Європейського Союзу, НАТО;

–підвищення обізнаності особового складу Збройних Сил України з питань євроатлантичної інтеграції України;

–роз'яснення завдань Збройних Сил України з урахуванням сучасних викликів та загроз;

–розвиток у військовослужбовців інтелекту, непохитного бойового духу, психологічної стійкості;

–формування у кожного військовослужбовця чіткого розуміння мети особистого бойового навчання та психологічно готовності до бойових дій, миротворчих операцій, служби у віддалених гарнізонах;

–утвердження у військових колективах високоморальних взаємовідносин.

191

Основні документи по організації гуманітарної підготов-

ки У Збройних Силах України: директива Міністра оборони України від 12.02.2000р. № Д-11, вказівки начальника Головного управління виховної роботи Міністерства оборони України.

У військовій частині розробляється наказ командира частина про організацію і порядок проведення занять з гуманітарної підготовки на кожний навчальний період навчання.

Внаказі визначаються:

–завдання гуманітарної підготовки на період навчання;

–порядок надання керівникам груп гуманітарної підготовки службового часу дня підготовки до занять;

–порядок підведення підсумків стану гуманітарної підготовки і періодичність видання наказів відповідних командирів (начальників);

–систему контролю посадових осіб за якістю проведення за-

нять;

–порядок узагальнення та поширення передового досвіду кращих керівників груп гуманітарної підготовки.

Додатками до наказу повинні бути:

–календарні плани гуманітарної підготовки за категоріями слухачів;

–склад навчальних груп;

–список керівників груп та їх помічників, місце проведення занять, їх періодичність;

–список офіцерів, прапорщиків,які звільнені від відвідування

занять;

–порядок підготовки керівників груп гуманітарної підготовки (тематика та дати проведення інструктивно-методичних занять та зборів з керівниками груп гуманітарної підготовки).

Рекомендується також мати у військовій частині:

–графік проведення показних занять, відкритих уроків для керівників груп гуманітарної підготовки військової частини;

–графік участі керівного складу в проведенні занять з гуманітарної підготовки.

Впідрозділах повинно бути в наявності:

192

–витяг з наказу командира частини про організацію гуманітарної підготовки на період навчання та навчальні календарні плани в частині, яка стосується особового складу підрозділу;

–розклад занять;

–журнал обліку занять з гуманітарної підготовки;

–затвердженні безпосередніми командирами (начальниками) плани (конспекти) проведення занять у керівників груп з тем, які вивчаються.

Організація гуманітарної підготовки полягає у створенні належних умов для проведення занять, підготовки до них керівників груп та слухачів.

Вона полягає у плануванні, постановці завдань, здійсненні контролю, узагальненні та впровадженні передового досвіду тощо.

Заняття з гуманітарної підготовки організуються на підставі наказу командира військової частини у відповідності до календарних планів. Заняття проводяться командирами (начальниками), посадовими особами структур виховної роботи та керівниками груп гуманітарної підготовки, які призначаються з числа найбільш підготовлених офіцерів, здатних творчо проводити заняття, забезпечувати якісне засвоєння слухачами навчальних планів. Дозволяється призначати керівниками груп гуманітарної підготовки військовослужбовців строкової служби найбільш підготовлених прапорщиків, які мають вищу освіту.

Знайбільш складних та актуальних питань державного і військового будівництва доцільно запрошувати представників органів державної влади та місцевого самоврядування. По можливості залучати до проведення занять науковців, викладачів військових та цивільних навчальних закладів, працівників державних установ, культурних закладів та громадських організацій.

Заняття з гуманітарної підготовки з різними категоріями військовослужбовців проводити за відповідними навчальними програмами і тематичними планами:

–з офіцерами - щомісячно до чотирьох годин лекційним методом (до 1 години) із подальшим обговоренням у ході активних форм занять у дні, коли не проводяться заняття з гуманітарної підготовки з іншими категоріями військовослужбовців. Залежно від

193

форми передбачати проведення занять у масштабі частини. Активно розвивати у офіцерів уміння логічно мислити, самостійно робити висновки і знаходити шляхи вирішення проблем, переконувати і вести за собою підлеглих;

–з прапорщиками (мічманами) - один раз на тиждень по дві години методом розповіді-бесіди із подальшим обговоренням у ході активних форм занять у складі визначених груп. Заняття з найбільш складних тем типового тематичного плану можуть проводитися одночасно з усіма прапорщиками (мічманами) військової частини;

–з військовослужбовцями військової служби за контрактом

та військовослужбовцями строкової військової служби - один раз на тиждень по дві години методом розповіді-бесіди із подальшим обговоренням у ході активних форм занять у складі визначених груп.

–з військовослужбовцями строкової служби ВійськовоМорських Сил, військово-будівельних частин, військових частин (підрозділів) технічного і матеріального забезпечення, військових частинах і підрозділів забезпечення навчального процесу військових навчальних закладів, штатних команд навчальних центрів, військових полігонів - один раз на тиждень по три години в ранковий час;

–на бойовому чергуванні, тактичних навчаннях, а також при виконанні інших навчально-бойових завдань у польових умовах два - три рази на тиждень по одній годині (гуманітарна година);

–з військовослужбовцями-жінками - відповідно до їх службового становища та військового звання;

–лекції для працівників Збройних Сил України проводити з найбільш актуальних тем державного та військового будівництва, визначених типовими тематичними планами на навчальний рік.

Гуманітарна підготовка офіцерів, прапорщиків (мічманів) проводиться у складі груп, визначених наказами відповідних командирів (начальників) про організацію гуманітарної підготовки.

Групи гуманітарної підготовки військовослужбовців строкової служби створюються, як правило, у складі підрозділів, чисельність слухачів у групах не повинна перевищувати 25 осіб.

194

Заняття з гуманітарної підготовки проводяться державною мовою.

Кожен офіцер структур виховної роботи до рівня з'єднання повинен проводити заняття з гуманітарної підготовки з однією із груп офіцерів, прапорщиків, сержантів або солдатів.

Керівникам груп гуманітарної підготовки надається не менше чотирьох годин службового часу на тиждень для підготовки до занять.

Підсумки стану гуманітарної підготовки підводяться:

–у з'єднаннях, військово-навчальних закладах - один раз у квартал;

–у військових частинах - один раз на місяць.

Підсумки стану гуманітарної підготовки, її впливу на вирішення навчально-виховних завдань затверджуються наказами відповідних командирів (начальників).

Методичне забезпечення гуманітарної підготовки полягає у визначенні методів викладання предмету, пошуку та впровадженні прийомів та засобів, застосування яких дозволяє отримати кращі результати.

Основним методом проведення занять з гуманітарної підготовки офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, та працівників ЗС України є лекційно-семінарський, а в групах військовослужбовців строкової служби і розповідь-бесіда.

Методичне забезпечення гуманітарної підготовки покла-

дається на органи виховної роботи, які здійснюють навчання керівників груп, розробку та доведення до військ (сил) методичних посібників, рекомендацій, вказівок.

Теоретичне та методичне навчання керівників груп гуманітарної підготовки полягає в проведенні двічі на рік, перед початком кожного періоду навчання з керівниками груп гуманітарної підготовки:

–у частинах, з'єднаннях (гарнізонах) 2-3 денні збори;

–крім того, щомісяця плануються та проводяться інструкти- вно-методичні заняття з керівниками груп за темами, що вивчаються.

195

На цих заняттях командири (начальники) інформують керівників груп про стан бойової підготовки та військової дисципліни, визначають їм завдання.

Критерії оцінки гуманітарної підготовки

Гуманітарну підготовку військовослужбовця оцінювати:

–«Відмінно» — опанував програмний матеріал, виявив знання додаткового матеріалу, логічно пов'язує його з суспільнополітичними процесами в Україні, зразково виконує службові обо- в'язки;

–«Добре» — опанував програмний матеріал, може йогодов'язати з життям країни, Збройних Сил України, військової частини та підрозділу, чітко і логічно висловлює свою-думку, це має порушень військової дисципліни;

–«Задовільно» — в основному опанував програмний матеріал, має незначні зауваження по військовій службі;

–«Незадовільно» — не засвоїв програмного матеріалу, має порушення військової дисципліни.

Оцінку групам визначати на підставі індивідуальних оцінок тих, хто брав участь у підсумковому занятті:

«Відмінно» — якщо не менше 90% військовослужбовців отримали позитивні оцінки, з них 50 % - «відмінно»;

«Добре» - якщо не менше 80 % військовослужбовців, отримали позитивні оцінки, з них не менше 60% - «добре» та «відмінно»;

«Задовільно» - якщо не менше 80 % військовослужбовців отримали позитивні оцінки;

«Незадовільно» - якщо не виконані попередні умови.

Увійськовій частині оцінка кожній категорії слухачів виводиться як середнє арифметичне оцінок груп за катего-ріями. Загальна оцінка з гуманітарної підготовки виводиться як середнє арифметичне оцінок усіх категорій слухачів. Вона не може бути вище оцінки з гуманітарної підготовки офіцерів.

Оцінка стану гуманітарної підготовки військової частини визначається з урахуванням загальних оціночних показників, методичного та матеріально-технічного забезпечення занять з гуманітарної підготовки.

196

Контрольні питання для закріплення учбового матеріалу:

1.Як проходить планування культурно-виховної та просвітницької роботи у підрозділі?

2.Які існують методичні рекомендації щодо підготовки та проведення культурно-виховних заходів?

3.Які заходи плануються і проводяться у підрозділі в неділю з культурно-виховної та просвітницької роботи? Які є форми роботи при проведенні культурно-масових заходів?

4.Розкрийте значення народознавчої світлиці у підрозділі(назвіть основні тематичні стенди).

5.В чому полягає організація інформаційного забезпечення в системі виховної роботи(мета,завдання,форми)?

6.Які існують критерії оцінки якості гуманітарної підготовки?

7.З якою періодичністю проводиться суспільно-політичне інформування для основного складу підрозділу?

8.В чому полягає система інформування у Збройних Силах України?

9.Які головні цілі проведення гуманітарної підготовки у Збройних Силах України?

10.Які основні принципи гуманітарної підготовки у Збройних Силах України?

11.На чому зосереджуються головні зусилля в гуманітарній підготовці?

12.Які головні завдання гуманітарної підготовки у Збройних Силах України?

13.Як проводяться заняття з гуманітарної підготовки з різними категоріями військовослужбовців?

14.Які існують критерії оцінки якості гуманітарної підготовки?

197

Тема № 5 Лекція. Основи міжнародного гуманітарного права

Навчальні питання:

1.Основні терміни і поняття, цілі та зміст міжнародного гуманітарного права.

2.Захист цивільних осів від наслідків воєнних дій.

3.Питання міжнародної безпеки і міжнародні миротворчі операції.

4.Участь України в міжнародних миротворчих операціях.

1.Основні терміни і поняття, цілі та зміст міжнародного гуманітарного права.

Міжнародні відносини характеризуються великою різноманітністю, що зумовлює потребу в певних міжнародноправових нормах, які їх регулюють. Для міжнародного публічного права властивим є його внутрішня цілеспрямованість, наявність загальновизнаних принципів, взаємо-нов'язаність правових норм, погодженість рішень міжнародних організацій, обгрунтованість рішень міжнародних судових органів, а також інститутів міжнародного права.

Міжнародне гуманітарне право, як самостійна галузь міжнародного публічного права, містить всі згадані елементи, тому невипадково його називають підсистемою в рамках цілісної системи міжнародного публічного права. Розуміння суті і значення міжнародного гуманітарного права дуже важливе. Особливо це важливо зараз, коли суверенна Україна після проголошення незалежності стала повноправним суб'єктом міжнародних відносин, а Конституція України чітко визначає: «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України» (ст. 9).

Термін «міжнародне гуманітарне право» уперше був запропонований Жаном Пікте і увійшов в назву Женевської дипломати-

198

чної конференції (1974—1977 рр.) з питання про підтвердження розвитку міжнародного гуманітарного права, що застосовується в період збройних конфліктів.

Міжнародне гуманітарне право виникло не за бажанням окремих осіб або держав, а внаслідок реальних суспільних процесів. Якщо розуміти первинне значення визначення міжнародного права як права у відносинах між народами (jus inter gentes), то можна передбачити, що перші звичаєві норми зароджувалися ще до становлення державності, при первіснообщинному ладі. Зародившись на початку людської цивілізації ідея захисту людини від бід військового часу є актуальною і зараз.

Міжнародне гуманітарне право (іноді воно має назву право збройних конфліктів або право війни) — це сукупність міжнарод- но-правових норм, які направлені на захист жертв збройних конфліктів і встановлюють заборону або обмеження методів і засобів ведення війни, а також відповідальність за порушення відповідних принципів і норм.

Об'єктом правового регулювання міжнародного гуманітарного права є суспільні відносини, які виникають в ході збройного конфлікту.

Дії щодо певного кола учасників міжнародних правових відносин і норми міжнародного гуманітарного права є загальноприйнятими універсальними нормами.

При визначенні джерел міжнародного гуманітарного права треба мати на увазі, що термін «джерело права» використовується в двох значеннях: матеріальному і формальному. Матеріальні джерела — це матеріальні умови життя суспільства. Формальні джерела права — це ті форми, в яких виражені норми права. Тільки формальні джерела права є юридичною категорією і можуть бути предметом вивчення міжнародного гуманітарного права як окремої науки.

Статтею 38 Статуту Міжнародного Суду ООН встановлюється перелік джерел міжнародного права, які є основою для розгляду Судом переданої для розгляду справи. Це: міжнародні договори як загальні, так і спеціиальні; міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як правова норма; загальні принципи

199

права, які визнані цивілізованими націями; судові рішення і доктрини як допоміжний засіб.

Міжнародне гуманітарне право знаходить своє відображення як у звичаєвому праві, так і у відповідних міжнародних договорах. Джерелом міжнародного гуманітарного права є в першу чергу міжнародні договори, у яких викладені правила ведення збройних конфліктів. До них відносяться чотири Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. про захист жертв війни, а саме: про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях (І Конвенція); про покращення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли корабельну аварію, із складу збройних сил на морі (II Конвенція); про поводження з військовополоненими (III Конвенція); про захист цивільного населення під час війни (IV Конвенція). Зазначені Женевські конвенції отримали розвиток в двох Додаткових протоколах до них від 8 червня 1977 р.: в Додатковому протоколі І, що стосується захисту жертв міжнародних військових конфліктів; в Додатковому протоколі II, що стосується захисту жертв неміж-народних конфліктів.

Крім того, міжнародне гуманітарне право містить ряд інших міжнародних договорів, які забороняють застосування деяких видів зброї і методів ведення війни, до яких відносяться: СанктПетербурзька декларація 1868 р., Гаазькі конвенції 1899 р., Гаазькі конвенції 1907 р., Конвенція про заборону бактеріологічної (біологічної) зброї 1972 р., Конвенція про заборону або обмеження звичайної зброї 1980 р., Конвенція про заборону хімічної зброї 1993 р., Гаазька конвенція 1954 р. про захист культурних цінностей в період збройного конфлікту, Оттавська конвенція 1997 р. про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їх знешкодження. Безумовно, міжнародний договір є основним джерелом міжнародного гуманітарного права. Особливістю міжнародних договорів у галузі міжнародного гуманітарного права є те, що їх норми в основному застосовуються під час збройних конфліктів.

Велике значення як джерело міжнародного гуманітарного права має звичай. При розгляді співвідношення звичаєвих і договірних норм міжнародного гуманітарного права слід мати на увазі, що, як правило, договірні норми, зокрема в галузі законів і звичаїв війни, грунтуються на міжнародних звичаях, і є їх кодифікацією.

200