8. Акти цивільного стану

Цивільний стан – правове становище конкретної фізичної особи як носія персоніфікованих і належних тільки їй суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Цивільно-правовий стан фізичної особи – об’єкт правової охорони цивільним та публічним правом.

Слід відзначити термінологічну невідповідність ЦК України де використовується термін “акти цивільного стану” та ЗУ "Про органи реєстрації актів громадянського стану" де використовується термін “акти громадянського стану”. Влітературі та в нормативних актах використовується термін ”громадянський стан”, що більше відображає правовий зв’язок людини із державою.

Цивільно-правове становище фізичної особи моделюється на основі загально-правового статусу людини. Він уточняється спеціальним правовим статусом, наприклад державного службовця і конкретизується через індивідуальне правове становище – систему належних певній конкретній особі суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Спеціальний правовий статус визначається для певної категорії осіб за їх загальними ознаками: інвалід, ветеран війни, лікар, державний службовець, міліціонер. Індивідуалізує фізичну особу її особисте правове становище – конкретні правові зв’язки даної особи. Індивідуальне правове становище конкретизується в актах цивільного стану – діях фізичних осіб чи події, які впливають на виникнення, зміну та припинення прав та обов’язків фізичних осіб та формалізують правове становище конкретної особи.

Відповідно ст. 49 ЦК актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про органи реєстрації актів громадянського стану” акти громадянського стану – засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, батьківства, зміни прізвища, імені по батькові. Вони підлягають обов’язковій реєстрації з метою охорони особистих немайнових та майнових прав, державних та суспільних інтересів.

Правове регулювання здійснення актів цивільного стану в Україні здійснюється низкою підзаконних актів цивільного законодавства: постановою КМУ «Про створення Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування” від 15 березня 2006 р. №703, «Порядок ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» від 22 серпня 2007 р. №1064 інші.

За даними Мін’юсту України за рік в Україні реєструється 1-1,5 млн. актів цивільного стану¹. Тільки щомісяця більше 500 змін імені осіб через укладення шлюбу, розлучення, інші причини.

В Україні в 2007 р. Міністерство юстиції розробило і надало на розгляд КМ нормативні акти, які регулюють функціонування державного реєстру актів цивільного стану. Це стосується електронного обліку актів цивільного стану стосовно кожної людини починаючи з її народження, зокрема даних про народження, її походження, всиновлення, позбавлення та поновлення батьківства, шлюб, розлучення, зміну імені, смерть. Зважаючи, що особливий правовий режим таких відомостей, інформація в такому реєстрі матиме обмежений доступ і розголошенню не підлягає.

Ряд фактів реєструється виключно за ініціативою фізичних осіб. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Згідно ст. 1 ЗУ "Про органи реєстрації актів громадянського стану" акти громадянського стану – це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені та по батькові. Їх обов'язкова реєстрація забезпечує охорону особистих майнових та немайнових прав, державних і суспільних інтересів, інформує про учинені акти в установленому порядку зацікавлених осіб.

Реєстрація актів цивільного стану здійснюється спеціально створеними органами. Відповідно до ст. 2 вказаного вище закону систему органів реєстрації актів цивільного стану становлять: відділи реєстрації актів цивільного стану (РАЦСи) Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції; виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. Реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають за кордоном, проводять консульські установи та дипломатичні представництва України.

За своєю суттю акти цивільного стану – адміністративні акти, що їх здійснюють компетентні органи, в яких відповідні обставини відображаються і закріплюються офіційними документами. Вони є доказом зареєстрованих фактів і зберігають це значення доти, поки у встановленому законом порядку їх не буде змінено чи анульовано.

Реєстрація актів цивільного стану не має правоутворюючого значення, а лише встановлює, де і коли відбулися певні юридичні факти. Виняток становить тільки реєстрація шлюбу, яку закон кваліфікує як елемент правоутворюючого юридичного складу: без реєстрації, як і без взаємної згоди осіб, що беруть шлюб, шлюбу немає.

Серед актів цивільного стану виділяються такі акти які:

1. фіксують факти, що впливають на правове становище фізичної особи: народження та смерть (визнання померлим), одруження та розірвання шлюбу, усиновлення та встановлення (визнання) батьківства;

2. спрямовані на індивідуалізацію фізичної особи шляхом присвоєння і реєстрації його імені. На підставі вчинених записів громадянам видається спеціальний документ — Свідоцтво, яке до одержання паспорта є єдиним документом неповнолітнього. Про перебування у шлюбі свідчить Свідоцтво про шлюб, а смерть людини – Свідоцтво про смерть.

Закон передбачає можливість відновлення органами реєстрації актів цивільного стану, зокрема втрачених записів за наявності підтверджуючих це документів. Деякі з них можливо встановити у судовому порядку, наприклад факт смерті. Законодавством передбачається також анулювання записів на підставі рішень суду.

Не всі події та факти, які відповідно до закону впливають на правове становище громадянина, підлягають спеціальній реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану. Так, визнання громадянина недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства істотно впливає на його цивільний стан, але спеціальний запис про цей факт не передбачено. Не реєструється і не відображається у особистих документах, що посвідчують особу визнання її обмежено дієздатним. Це спричиняє складнощі при реалізації передбачених внаслідок обмеження дієздатності наслідків.

Можливі неточності або помилки в записах цивільного стану потребують їх виправлення. Їх за достатності підстав і за відсутності спору між заінтересованими особами проводять органи РАЦСу за місцем проживання заявника. В ст.9 закону "Про органи реєстрації актів громадського стану" передбачено що зміст актів цивільного стану, а також відмова в реєстрації актів цивільного стану, в тому числі у зміні прізвища, імені та по батькові, внесенні змін, доповнень, виправлень до записів актів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні, можуть бути оскаржені до вищестоящого органу та до суду.

Відповідно до «Порядок ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» реєстр є єдиною комп’ютерною базою даних про акти цивільного стану, внесені до них зміни і доповнення, видачу свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану та витягів із цього реєстру. Держателем зазначеного реєстру є Мінюст України.

Внесення до нього відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється реєстратором одночасно із складенням відповідного актового запису цивільного стану.

Контрольні питання:

1.Концепція індивідуалізації та її зміст.

2.Поняття та правове значення індивідуалізації фізичної особи .

3.Види індивідуалізації особи.

4.Фізіометрична індивідуалізації та її значення.

5.Ім’я фізичної особи та її значення .

6.Місце проживання фізичної особи та його визначення.

7.Інші ознаки індивідуалізації фізичної особи.

8.Визнання особи безвісно відсутньою та підстави для того.

9.Наслідки визнання особи безвісно відсутньою.

10.Наслідки повернення особи, яка визнана безвісно відсутньою.

11.Оголошення фізичної особи померлою .

12.Наслідки оголошення особи померлою.

13.Наслідки повернення особи, яка оголошена померлою.

14.Порядок визнання особи безвісно відсутньою та оголошення особи померлою.

15.Фізична особа як підприємець.

16.Еманципація фізичної особи.

17. Акти цивільного стану.

18. Види актів цивільного стану.