1. Поняття права інтелектуальної власності
Відповідно до Конституції України, яка гарантує кожному громадянину свободу художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні механізми захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Поняття "інтелектуальна власність" виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.
У найширшому розумінні інтелектуальна власність - означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній сферах.
У загальновживаному розумінні "інтелектуальна власність" — це права на результати розумової діяльності людини в науковій, художній, виробничій та інших сферах, які є об’єктом цивільно-правових відносин у частині права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Інтелектуальна власність підрозділяється на дві категорії:
авторське право, яке включає літературні й художні твори, такі як романи, вірші й п'єси, фільми, музичні здобутки; і твори образотворчого мистецтва, такі як малюнки, картини, фотографії й скульптури, а також архітектурні споруди.
Суміжні права включають права артистів-виконавців на їхні виконання, права виробників фонограм на їхньому записі й права віщальних організацій на їхнім радіо й телевізійні програми/
промислова власність - юридичне поняття, що охоплює права на такі результати інтелектуальної діяльності як винахід, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки та інші об’єкти
Вперше термін «Інтелектуальна власність» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі, суддя Окружного суду штату Массачусетс. В Європі вперше цей термін вжив Альфред Ніон у своєму трактаті, що був вперше опублікований у 1846 році.
Справжня історія терміну почалася після створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності
У 1967 році у Стокгольмі було підписано Конвенцію, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОВІ), якою визначено, що до інтелектуальної власності належать права на:
літературні, художні та наукові твори;
виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі;
наукові відкриття;
промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення;
захист від недобросовісної конкуренції.
В Україні здійснено великий обсяг робіт з формування нормативно- правової бази в зазначеній сфері відносин.
Діють такі законодавчі акти, як: Закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на зазначення походження товарів",
"Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем".
Крім того, при регулюванні відносин інтелектуальної власності у разі необхідності застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Значним досягненням правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності є прийняття 16 січня 2003 року нового Цивільного кодексу України, більшість норм якого по інтелектуальній власності містяться в книзі четвертій "Право інтелектуальної власності".
Книга містить загальні положення про право, основні норми авторського права, суміжних прав, права інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, раціоналізаторську пропозицію, географічну вказівку і комерційну таємницю.
Визначається поняття "право інтелектуальної власності”, відображається його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об’єкти, суб’єкти права, зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної власності, підстави їх виникнення, умови використання об'єктів інтелектуальної власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права інтелектуальної власності і способи судового захисту.
ЦК визначає право інтелектуальної власності як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом.
На сьогодні велика увага приділяється проблемам правової охорони інтелектуальної власності.
До порушення права інтелектуальної власності відносяться:
піратство (опублікування, відтворення, ввезення (вивезення) на митну територію України, розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм, програм організацій мовлення),
плагіат (оприлюднення повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором твору), підроблення, зміна інформації.
Незважаючи на те, що в Україні вже сформована нормативно-правова база у сфері інтелектуальної власності, залишається велика кількість неврегульованих питань.
Серед проблем охорони права інтелектуальної власності
найгострішими визначаються такі, як:
випуск піратської продукції, в тому числі створення веб-сайтів виключно для поширення піратських матеріалів;
не контрольоване використання фальшивих товарів, які приносять великі збитки бюджету, а також завдають великої шкоди іміджу країни;
тривалість оформлення патенту та товарної марки;
охорона комп'ютерних програм та баз даних;
охорона виробників аудіовізуальної продукції;
охорона знаків для товарів та послуг (товарних знаків);
відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності.
На сьогодні в Україні здійснюються заходи, спрямовані на дотримання конституційних прав громадян на захист інтелектуальної власності, забезпечення сприятливих умов для створення об’єктів інтелектуальної власності. Триває робота щодо підвищення якості законодавчих актів, усунення суперечностей та прогалин.
Посилюється контроль за дотриманням суб’єктами інтелектуальної власності чинних нормативно-правових актів.