3.2 Тренінг асертивності як ефективний засіб у роботі прийомними батьками

Тренінг асертивності (assertiveness training), розроблений Е. Солтером й популяризований Дж. Вольпе і А. Лазарусом, найчастіше складає один з аспектів більш широкої терапевтичної програми. Його цілі включають: а) підвищення усвідомленості особистих прав; б) розрізнення неасертивності, асертивності та агресивності; в) навчання вербальним і невербальним умінням. Остання категорія включає вміння говорити «ні», звертатися з проханнями і висувати вимоги, висловлювати позитивні та негативні почуття, починати, підтримувати та закінчувати розмову.

У більшості випадків для підвищення асертивності використовуються наступні п’ять процедур:

перша – набуття навичок реагування – підвищує асертивність завдяки моделюванню поведінки і інструктуванню клієнта. У фокусі виявляються як вербальні, так і невербальні компоненти асертивності;

друга – відтворення реакцій – полягає у відпрацюванні нових реакцій у рольовій грі, репетиції поведінки або спеціальних вправах;

третя – вдосконалення реакцій – полягає в наданні новій поведінці невимушеності та стійкості за допомогою адекватного зворотного зв’язку, критичних коментарів і вказівок терапевта;

четверта – когнітивне реструктурування – включає критичний аналіз ірраціональних уявлень, що перешкоджають асертивності, і набуття знань, що підсилюють асертивність;

п’ята – генералізація навчання – припускає випробування нової поведінки in vivo і заохочує поширення її на нові ситуації. Ці процедури, часто реалізуються в групах, тривають до тих пір, доки клієнт не продемонструє належну асертивність.

У той же час такий тренінг не зводиться виключно до ігор і дискусій, спрямованих безпосередньо на тренування різних навиків упевненої поведінки. Як зазначає І. Вачков, він крім вправ, що розвивають уміння впевненої поведінки в складних ситуаціях, обов’язково повинен включати і вправи на згуртування учасників і розвиток уявлень про свою групу, повинен містити блоки, спрямовані на розвиток як мінімум, ще двох груп навичок – ефективної комунікації, використання різних засобів спілкування, а також тренування навичок саморегуляції емоційних станів та їх поведінкових проявів, особливо в ситуаціях невизначеності.

Тренінг розвиває навички асертивної (впевненої) поведінки, представлений у додатку А, виробляє позитивне ставлення до себе, інших, уміння впоратися з конфліктною ситуацією, виробляє адекватне реагування у прийомних батьків на критику, підвищення самооцінки. Структура тренінгу асертивності подана у додатку Б.

Очікувані результати від тренінгу. Після тренінгу учасники набудуть впевненість у собі і зможуть вирішувати складні життєві ситуації більш конструктивно.

Вступ – інформація, що надається тренером учасникам програми для того, щоб ознайомити їх з умовами подальшої роботи, планами тренінгу та вимогами до його учасників, а також дати необхідні початкові відомості про програму.

П’ять компонентів тренінгу.

1. Власне елемент програми тренінгу. Вступ – інформація, що надається тренером учасникам програми для того, щоб ознайомити їх з умовами подальшої роботи, планами тренінгу та вимогами до його учасників, а також дати необхідні початкові відомості про програму.

2. Власне елемент програми тренінгу. Перегляд навчального фільму, заповнення опитувальника, відпрацювання навику тощо.

3. Обговорення переживань, викликаних вправою. Прийомним батькам потрібен час і простір для розмови про побачений ними фільм, про почуття, що виникли в результаті вправи або групової дискусії.

4. Акцентування ключових моментів навчання. Наприклад, розкриття змісту навчального фільму, аналіз ефекту, викликаного бізнес-грою або порівняльне дослідження способів вирішення проблеми з урахуванням їх успішності або неуспішності.

5. Практичне застосування здобутих знань та навичок. Тренінг ефективний лише тоді, коли знання і навички, набуті під час навчання, застосовуються у реальному житті. Тренер несе відповідальність за допомогу учасникам у перетворенні теоретичних знань у практичні вміння, важливі для їхньої діяльності.

Отже, тренінг впевненості матиме величезне значення для кожної особистості, бо це не просто навчання як якомусь навику, а засіб корекції поведінки, набуття впевненості в собі, підвищення самооцінки та культивування щирого, надійного й ефективного спілкування прийомних батьків.