Висновки до четвертого розділу

Культура виробництва – комплексний показник, що відображає міру відповідності технології та організації виробництва ергономічним, фізіологічним, естетичним, економічним, соціальним вимогам і відбиває рівень задоволеності працівника процесом праці, її змістом і характером.

Культура виробництва складається з зовнішнього, внутрішнього та глибинного рівнів.

Основними складовими культури виробництва є технологічна і виконавська дисципліна, професійний і освітній рівень персоналу, технологічна підготовка виробництва, гідна заробітна плата. Професійна культура – це результат сформованості духовної культури та професійно-педагогічної діяльності, яка проявляється у оволодінні історичною та культурною спадщиною, без якої неможливий розвиток людини як особистості, культуротворчій діяльності, спрямованій на формування та розвиток особистості, особистісному дієвому прояві особистості власної культури у професійній діяльності, у ставленні до інших людей, до світу, до себе.

Висновки

У висновку на основі узагальнення та аналізу результатів дослідження сформульовані висновки:

1. Батьківство як психологічне явище є складною структурою, яка може розглядатися з погляду системного, комплексного і феноменологічного підходів. Розвинена форма батьківства включає ціннісні орієнтири подружжя (сімейні цінності), батьківські установки і очікування, батьківське ставлення, батьківські відчуття, батьківські позиції, батьківську відповідальність, стиль сімейного виховання. Фактори, що впливають на формування батьківства, організовані ієрархічно і представлені на рівні суспільства, батьківської родини, власної сім’ї, конкретної особистості батьків.

Розвиток прийомної сім’ї здійснюється через формування у дорослих та дітей системи потреб, структура яких визначається індивідуальною ситуацією розвитку нового члена родини, загальним соціально-психологічним станом сімейної системи та готовності до виконання нею нової соціальної ролі сім’ї. Факторами ризику успішного прийомного батьківства можуть виступати виснаженість батьків (особливо жінки-матері) побутом, недостатня підтримка чоловіком дружини, що призводить до звуження поля її самореалізації, позиція жертовності батьків в ставленні до дітей, роздратованість подружжя, що призводить до обмеженості контактів з дитиною.

Успішне прийомне батьківство розглядається як обумовлене здатністю прийомних батьків формувати прийомну сім’ю, наділену психологічною сумісністю. Важливим чинником для розвитку успішного прийомного батьківства є усвідомлення батьками власних спонук і необхідності узгодженості очікувань зі своїми можливостями та реальною ситуацією надання турботи біологічно не рідній дитині. Особливого значення набуває сукупність таких особистісних якостей, як уміння долати типові і важкі життєві ситуації, брати на себе відповідальність в сферах сімейних стосунків та досягнень, здатність до емпатії та співпереживання.

Ефективність успішного батьківства забезпечена зрілим батьківством, особистісних якостей батьків як успішних лідерів малої групи, що зумовлюють прагнення вирішувати конфліктні ситуації, а також ефективними методами впливу, що виявляється в гнучкій системі заохочення і покарання дітей.

Критеріями ефективності функціонування прийомної сім’ї є збереження базовою сім’єю здорового функціонування, якісні зміни фізичного та психічного стану дитини в результаті відновлювального процесу розвитку прихильності до нової сім’ї, покращення життєдіяльності дитини у навчанні, дозвіллі, вибір моральних цінностей, тенденція до зменшення та повного зникнення симптомів психічних і поведінкових розладів, пов’язаних із ситуацією сирітського розвитку, інтеграція дитини в нову сім’ю.

3. Упроваджений тренінг асертивності формував у прийомних батьків самостійність та ініціативність у втіленні в життя своїх планів, оптимізм і позитивне сприйняття себе, здатність до регуляції власної поведінки, соціальну рішучість, уміння розташовувати до себе людей тощо.

Ефективність та доцільність упровадження корекційно-розвивальної програми виявило повторне емпіричне дослідження завдяки підвищенню задоволеності прийомними батьками позиціями, зайнятими у соціумі, вибору миролюбності як стратегії захисту суб’єктної реальності, прийняттю дітей, наявності інтернального локусу контролю. Якщо до проведення корекційно-розвивальної роботи підвищений та дуже високий рівні соціальної фрустрованості виявлено у 25% респондентів, то повторне опитування виявило зменшення (15%) фрустрованих респондентів. Зменшення рівня соціальної фрустрованості вказує на те, що 40% батьків (відсутність фрустрації, знижений та невизначений рівні) переглянули реальне становище у суспільстві та позитивно ставляться до зайнятих позицій у соціумі.

Виходячи із результатів повторного опитування, у 45% (до корекції 35%) респондентів у спілкуванні з дітьми, оточуючими домінує миролюбність, що вказує на партнерство, співпрацю, готовність йти на компроміси, а отже, на наявність індивідуального підходу. Прийомні батьки комунікабельні, урівноважені.

Виявлено емоційно позитивне (прийняття) ставлення 60% респондентів до прийомних дітей. Проявляють щирий інтерес до дітей 70% респондентів до того, що цікавить дитину, високо оцінюють її здібності, вірять у те, що вона досягне успіху у майбутньому, заохочують самостійність та ініціативу, прагнуть бути з нею на рівних. Можна зробити висновки про те, що 75% респондентів прагне до симбіотичного зв’язку з дитиною, бо не встановлює психологічної дистанції між собою та дитиною, а намагається завжди бути ближче до дитини, задовольняти її основні розумні потреби, захистити її від неприємностей та труднощів. Згідно зі шкалою «авторитарна гіперсоціалізація» 75% опитаних демократично ставляться до дітей. Невдачі дитини 65% респондентів вважає випадковими і вірить в неї, постійно намагається її підтримувати, навіть у випадку невдачі.

Під час повторного ранжирування ціннісних орієнтирів, найбільш значущими у 70% є «здоров’я» та «любов», 65% прийомних батьків цінністю вважає «допомогу і милосердя», а у 60% респондентів є цінностями є «спілкування» та «визнання і пошана людей, вплив на оточуючих». Однак, найменш значущими для прийомних батьків є такі цінності в їхньому житті, як (20%) «високий соціальний статус і управління людьми» та (35%) «соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві», що можемо пояснити їх включеністю у сім’ю та виконанням своїх батьківських обов’язків.

Прийомні батьки (65%) вважають, що все хороше у житті домоглися самі, звинувачують себе у різноманітних неприємностях і невдачах, відповідальні за події, що відбуваються в сімейному житті та за власне здоров’я, здатні викликати до себе повагу і симпатію інших людей. Респонденти-інтернали (65%) – упевнені в собі люди, емоційно стабільні, схильні до теоретичного мислення, абстрагування і синтезу уявлень, переконані в невипадковості своїх успіхів або невдач.

Отже, особистісними характеристиками успішних прийомних батьків є відкритість, емоційна стійкість, відповідальність, гнучкість, самоконтроль, потреба належності до групи, налаштованість на співпрацю.

Отримані результати не можуть претендувати на повне вирішення проблеми. Подальшого спеціального дослідження потребує питання емоційно позитивного ставлення прийомних дітей до прийомних батьків.