Розділ 4 охорона праці в територіальному центрі сссдм. Культура виробництва

4.1 Основні закони щодо охорони праці

Охорона праці відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров’я, а тим більше життя – те та інше дається лише один раз. Окрім соціального, ОП має важливе економічне значення – це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закон України «Про охорону праці», Закон України «Про охорону здоров’я», Закон України «Про пожежну безпеку», Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Кодекс законів про працю України (КЗпП).

У статті 43 Конституції України записано: «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної Законом», «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється».

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи вночі.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В Україні питаннями подальшого вдосконалення охорони праці в сучасних умовах, проведенням фундаментальних та прикладних наукових досліджень з вищеназваних питань займаються: Національний науково-дослідний інститут (НДІ) охорони праці, Державний НДІ техніки безпеки хімічних виробництв, Інститут медицини праці, Український НДІ пожежної безпеки, галузеві НДІ, проектно-конструкторські установи, навчальні заклади.

14 жовтня 1992 року Верховна рада України прийняла Закон «Про охорону праці». Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я у трудовій діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

В цьому законі задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

пріоритет життя і здоров’я працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємства;

повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форми власності і видів їх діяльності;

здійснення навчання населення, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та професійними спілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

міжнародне співробітництво у галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращання умов і підвищення безпеки праці;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці.

Державні нормативні акти про ОП. «Система стандартів безпеки праці». Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

1. Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності.

2. Державний галузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі.

Трудові стосунки робітників та службовців регламентуються законами Верховної Ради, Постановами Кабінету Міністрів, Державним Комітетом з нагляду за охороною праці.

Основними нормами і правилами є будівельні норми і правила, санітарні норми, правила установки електроустановок, правила установки і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів, правила установки та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

У 1974 році була введена «Система стандартів безпеки праці» (ССБП), у межах якої систематизується і постійно оновлюється нормативно-технічна документація з безпеки праці. Основоположний ГОСТ 12.0.001-82 «Система стандартів безпеки праці і основні положення» встановлює таку класифікацію державних стандартів безпеки праці:

0 – організаційно-методичні стандарти;

1 – стандарти вимог безпеки і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

2 – стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;

3 – стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

4 – стандарти до вимог безпеки захисту працюючих;

5 – стандарти вимог безпеки до споруд і будинків.

На початок 1990 року в Україні діяло понад 300 державних стандартів, які встановлювали науково обґрунтовані вимоги безпеки праці. Крім державних стандартів діяли галузеві і республіканські стандарти. З 1990 року почали розробляти державні стандарти України (ДСТУ), наприклад:

ДСТУ2293-93. Охорона праці. Терміни та визначення. – К.: – Держстандарт України. – 1994. – 18 с.

ДСТУ2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення. – К.: – Держстандарт України. – 1994. – 20 с.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації. Відповідно до Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12. 12. 1993 року № 132, до основних нормативних актів підприємства належать:

Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

Положення про службу охорони праці підприємства;

Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;

Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежнотехнічного мінімуму;

Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності до нормативних актів про охорону праці;

Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;

Положення про санітарну лабораторію підприємства;

Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;

Загальнооб’єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;

Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;

Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;

Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах;

Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Виходячи із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства, власник затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та інші, що регламентують питання охорони праці.

Крім того, діють правила внутрішнього трудового розпорядку, яких всі працюючі мають дотримуватися. Важливі питання і заходи щодо охорони праці включаються також у колективні договори, які щорічно укладаються між адміністрацією і профспілковою організацією, а також в угоди з охорони праці.