Крім авторського права є ще моральні права, особливо право бути визнаним як автор твору і право на недопустимість зневажливого ставлення до твору. Їх значення і роль є різними у європейських державах. Усі зібрання у музеях, бібліотеках і архівах Європи захищені законами про авторське право, незалежно від того, у якій формі вони існують – друкованій, аналоговій чи цифровій (у тому числі бази даних, внутрішні мережі, програмне забезпечення, контент у цифровому оригіналі та вебсайти).

Розбіжності у юридичних традиціях Назад до переліку

Країни на європейському материку дотримуються принципів цивільного права, тоді як Великобританія і Республіка Ірландія поряд з іншими англомовними країнами (США, Австралія, Південна Африка і т.д.) дотримуються принципів загального права. За цивільним правом, автори мають невіддільне право на свою інтелектуальну власність; іншими словами, це - частина їх цивільних прав. За загальним правом, авторське право – це не абсолютне право: воно надається тільки відповідно до закону. Ця відмінність є суттєвою, і через неї ускладнюється гармонізація законодавства про авторські права у всій Європі. Приклади розбіжностей – добросовісне ставлення (fair dealing) у Великобританії та Ірландії й американське добросовісне використання (fair use). Країни цивільного права не мають таких понять.

Гармонізація ЄС Назад до переліку

З 1988 р. Європейська Комісія, орієнтуючись на єдиний ринок, дотримувалася програми гармонізації законів про авторське право в ЄС, внаслідок чого закони про авторське право держав-членів дуже подібні, хоча вони не ідентичні. Розбіжності, як правило, полягають у застереженнях й обмеженнях (див. нижче). Кожна держава має свої власні традиції у тому, що стосується дозволів на копіювання і використання. Однак, після прийняття наприкінці 2002 р. Директиви ЄС 2001/29/EC Європейського парламенту і Ради від 22 травня 2001р. щодо гармонізації деяких аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві [5], вони були обмежені певними рамками щодо застережень. Обмеження, які скоротили копіювання для "некомерційних" досліджень, нещодавно набрали чинності у багатьох європейських державах. Фахівці, які працюють у музеях, бібліотеках і архівах, повинні знати про вплив цього положення на їх діяльність та діяльність інших осіб, що здійснюється у рамках їх професійної компетенції, такий як відповідні схеми ліцензування.

У 2004 р. Європейська Комісія розпочала консультації по робочому документу SEC (2004) 995 (19/7/04) [6], у якому аналізується законодавство ЄС з питань авторського права та суміжних прав. Відгук EBLIDA (Европейського бюро бібліотечних, інформаційних та документаційних асоціацій), яке лобіює інтереси архівів та бібліотек, є на їхньому вебсайті. [7]

Авторське право та його вплив на доступ: застереження та обмеження

Назад до переліку

Авторські права не є абсолютними, і більшість країн у світі визнає необхідність обмежити виключні права, що даються авторам у певних особливих обставинах. Ці обмеження і застереження гарантують, що доступ до інформації для сприяння зацікавленості громадян у дослідженнях, освіті та інших важливих стратегічних

цілях, не буде зайвий раз обмежуватися авторським правом. Фахівці, які працюють у музеях, бібліотеках та архівах в усьому світі, вважають, що деякі застереження необхідні, щоб забезпечити рівний безперешкодний доступ до інформації і культурної спадщини. Без таких застережень авторське право було б монополією.

Коли робота перестає бути захищеною, вона переходить у публічну власність, а у цій області, кажучи взагалі, змістове наповнення вільне від майнових прав, або розглядається як таке. Оцифровка дозволяє широко, легко і швидко розповсюджувати інформацію, що може мати велику користь, наприклад у сфері наукових досліджень. Оцифровка урядової інформації може полегшити її широке і швидке розповсюдження, що сприяє виконанню програми "електронного уряду". Однак, цього не можна зробити без дозволу власників прав, якщо матеріал захищений. У цьому зв'язку викликає занепокоєння тенденція, яка існує в останні роки у деяких країнах, стосовно подовження терміну захисту, що зменшує обсяги матеріалів (книги, музика, фільми і т.д.) у публічному користуванні (Директивою ЄС про авторське право [5] його продовжено до довічного плюс 70 років – такий термін уже застосовується у Німеччині, але поширюється й на інші країни). Директива ЄС про бази даних [15] також накладає обмеження на публічне користування шляхом захисту баз даних. Це також впливає на творчість, оскільки багато нових творів базуються на більш ранніх, або використовують якимось чином більш ранні твори. Термін дії захисту звичайно продовжується, щоб дозволити власникам прав мати прибуток від ліцензійних платежів і т. д., але спірним є твердження, що дослідження не можуть тривати, якщо немає жодного фінансового доходу від публікації. Такий термін застосовується також, наприклад, у світі популярної музики . (З цього приводу багато було написано. Див. наприклад Документ із викладом позиції IFLA щодо авторського права у цифровому середовищі, та Публічна власність, від Wikipedia. [8])

Лише збалансоване законодавство про авторське право сприятиме прогресу суспільства в цілому, надаючи сильний та ефективний захист авторам та власникам прав, а також забезпечуючи належний доступ користувачам, з метою заохочення творчості, інновацій, досліджень, освіти та навчання.

Вплив авторського права на видачу матеріалів Назад до переліку

Некомерційна видача матеріалів не є діяльністю, що традиційно контролювалася законами про авторське право. Видача матеріалів завжди була основним способом забезпечення доступу до культурних та освітніх ресурсів, і має бути доступною для всіх. Інформація у будь-якому форматі була і буде частиною фондів що підлягають видачі. Проте, на виконання Директиви ЄС про прокат та тимчасове користування, бібліотеки у Європі керуються правилами видачі. (Див. Директиву Ради 92/100/EEC про право здачі напрокат та у тимчасове користування, та про деякі права, що стосуються авторського права у сфері інтелектуальної власності [9].) Вони передбачають, що матеріали, які видаються публічними бібліотеками, повинні мати дозвіл або ліцензію. Це означає, що за деякі матеріали автори можуть вимагати винагороду. Директива так само поширюється на музеї та архіви, у разі видачі ними матеріалів.

Посібник Calimera 162 Юридичні та правові питання