http://www.museum.ru/

Словакія

VIKS - Virtual Library of Slovakia

Проект Національної Бібліотеки Словакії http://www.snk.sk

Іспанія

AbsysNET - Catalogo de la Red de Bibliotecas Públicas de Andalucía

Має можливості працювати як ресурсний портал, одночасний пошук по бібліотечним каталогам та іншим базам даних із різних джерел. http://www.juntadeandalucia.es/cultura/rbpa/

Покажчик публічних бібліотек Іспанії та Латинської Америки.

Покажчик включає всі публічні бібліотеки Іспанії та Латинської Америки, надає можливість обміну інформацією між ними в Інтернет за допомогою програми PICBIP (Programa Iberoamericano de Cooperación en materia de Bibliotecas Públicas= Latin American Program of Cooperation for Public Libraries). Використовує найновіший міжнародний стандарт LDAP

http://www.picbip.org

Pacifico II

Проект надає можливість описувати контент з використанням нових технологій, є пошук в різноманітних бібліотечних колекціях, архівах та наукових закладів. Інноваційний веб-дизайн порталу надає можливості додаткових сервісів таких як, віртуальні магазини з системою е-комерції, та WAP-доступу для віддалених користувачів, консультації та голосові IP системи.

http://www.pacifico.csic.es/

Portal de Documentación Ferroviaria “Docutren”

Портал надає можливості користувачам проводити пошук одночасно в різних базах даних які належать до історичного архіву залізниці Fundación de los Ferrocarriles Espańoles’ . Напрямки пошуку: бібліотека залізниці, історичний архів залізниці, центр документації та перекладу.

http://www.docutren.com

Македонія

Македонська Архівна Інтегрована Інформаційна Система

Єдина інформаційна система для державних Архівів Македонії. http://www.arhiv.gov.mk

Росія

Музей “Ермітаж”

Сайт містить демонстрацію пошуку зображення з використанням схеми QBIC. http://www.hermitagemuseum.org/html_En/07/hm7_41_1.html,

Великобританія

CETIS (Центр стандартів сумісності освітніх технологій)

CETIS представляє вищу та подальшу освіту в Великобританії в ініціативах щодо міжнародних стандартів освіти. http://www.cetis.ac.uk/

Glasgow Digital Library Project. Цифровий Проект Бібліотек в Глазго

Цифрова Бібліотека в Глазго (GDL) – спільне підприємство, розташоване в Центрі Дослідження Цифрових Бібліотек Університету Стратклайд. Початково проект GDL мав фінансування на два роки Програмою дослідження підтримки бібліотек. Початкова мета проекту була створити GDL як спільну віртуальну бібліотеку більшості державних установ Глазго. Довгострокова ціль – створити повністю цифровий ресурс для підтримки навчання та дослідження на всіх рівнях міста, об’єднуючи матеріали, що знаходяться в різних місцях та у різних власників. http://gdl.cdlr.strath.ac.uk/

Спільний комітет з питань інформаційних послуг (JISC)

У Великобританії Спільний комітет з питань інформаційних послуг (JISC) розробляє ”Інформаційне середовище” – це велика кількість служб, які поєднані в мережі, що дозволяє людям в громадах Великобританії виявляти, мати доступ, використовувати та публікувати низку ресурсів http://www.jisc.ac.uk/ie. JISC IE

– не єдина система або служба; це скоріше структура послуг, які можуть використовуватися у поєднанні як компоненти, для передачі функціональності за інтересами користувача. Технічна архітектура JISC IE визначає набір стандартів і протоколів, які мають підтримувати компоненти таким чином, щоб вони могли ефективно обмінюватися інформацією з іншими компонентами, тобто, вона забезпечує стандарти для машинно-орієнтованих інтерфейсів між сервісними компонентами з метою зменшення зусиль, необхідних людині для того щоб, використовувати такі служби у комбінаціях. http://www.ukoln.ac.uk/distributed-systems/jisc-ie/arch/.

Група “Метадані для освіти” (MEG)

Багато академічних бібліотек також займаються розробкою керованих або віртуальних навчальних середовищ (MLE, VLE). У Великобританії, UKOLN очолює групу “Метадані для Освіти” (MEG) http://www.ukoln.ac.uk/metadata/education/, яка вивчає застосування метаданих для підтримки таких систем.

seamlessUK

Рада графства Ессекс у Великобританії є піонером в розвитку розосередженої громадської інформаційної системи. Замість традиційної централізованої бази даних громадської інформації Essex Online (яка виросла з проекту SEAMLESS) використовує Z39.50 та Harvest для пошуку у базах даних і вебсайтах організацій-учасниць в єдиній інтегрованій пошуковій операції. Це також відоме, як глибока інтеграція. Місцеві організації (ради, університети і коледжі, бізнес агентства, служби охорони здоров’я, комунальні служби, група місцевих газет, добровільні агентства і т.д.) роблять свої дані доступними для цієї системі. Для того, щоб система могла здійснювати пошук у розосереджених базах даних, партнери прийняли загальний профіль метаданих на основі e-gms, який, в свою

Посібник Calimera

Керування контентом і контекстом

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

У цій рекомендації розглянуто наступні питання: Контекстуалізація

CMS (системи керування контентом)

ERM (керування електронними документами) DAM (керування цифровими фондами) Системи керування колекціями

Інтегровані музейні, бібліотечні та архівні системи GIS (Геоінформаційні системи)

Керування контентом є основою існування музеїв, бібліотек і архівів. Ресурсами потрібно керувати, організовуватися й описуватися, щоб забезпечити їх пошук і використання. В цифровому світі ресурси не обмежені фізичним місцеположенням, і можуть бути з'єднані багатьма різними способами так, щоб ними можна було користуватися і повторно використовуватися для будь-якої мети.

Контент складається з багатьох різних видів інформації. Під час пошуку, щоб отримати значимий результат, ці частинки інформації мають бути встановлені у контексті. Ідея щодо контекстуалізації сформувала основу схем класифікації з найраніших часів. З оцифруванням ця проблема стала відразу і легшою, і складнішою: легшою, тому що комп'ютери можуть шукати мільйони частин інформації надзвичайно швидко, а складнішою, тому що ці частини інформації можуть бути представлені як необроблені дані, не пов'язані з будь-якою іншою інформацією і з обмеженою цінністю без інтерпретації. Складне завдання полягає в тому, щоб створити комп'ютерні системи, які можуть представити контекстуалізовану, значиму інформацію.

Багато різноманітних проектів працювали і працюють над цим питанням, багато з них підтримує Європейський Союз.

Проблеми для місцевих музеїв, бібліотек і архівів включають придбання систем (системи керування контентом, системи керування цифровими фондами і т.д.), самостійно або в товаристві з іншими організаціями, або керування своїми власними колекціями за допомогою стандартних схем опису ресурсів, виявлення та пошуку. Такі системи можуть бути складними, а завданням місцевих музеїв, бібліотек і архівів буде впровадження потенційно складних систем у той час, коли персонал організації вже виконує широкий діапазон інших завдань. Вибір системи персоналом потребуватиме підтримки, і прикладів, з метою визначення основних вимог. Обрана система може використовуватися багато років. Проте, в

той же час, існує реальна небезпека надлишкової деталізації, коли багато параметрів вважаються основними, але навряд чи коли-небудь використовуватимуться.

Багато установ почнуть з системи керування колекціями, і використовуватимуть її для ведення каталогів своїх колекцій. Потім вони використовуватимуть систему керування контентом для розробки власного вебсайту, а також для розробки контекстної інформації, навчальних ресурсів та послуг, зосереджених на користувачах.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОЗИТИВНОЇ ПРАКТИКИ Назад до переліку

Контекстуалізація Назад до переліку

Згідно з глосарієм Товариства американських архіваріусів, контент – це

“інтелектуальна сутність документа - текст, дані, символи, цифри, зображення, звук і бачення”; а контекст - “організаційні, функціональні і експлуатаційні обставини, що оточують створення, отримання, зберігання або використання матеріалу, і його відношення до інших матеріалів”, а також “обставини, які користувач може привнести у документ, які впливають на розуміння такого документа користувачем”. [1]

Контекст дуже важливий, особливо в музеях і архівах, де він являє собою інформацію щодо людей, місць і подій, пов'язаних з об'єктом або документом, що надає йому культурну цінність. Для музею важливо знати, наприклад, де предмет був знайдений, коли і ким. Архів також повинен зберегти оригінальний порядок зібрання. Наприклад, послідовність документів, виданих у формулюванні політики, може бути необхідною для розуміння того, що фактично трапилося, а в деяких випадках може бути навіть необхідною, як доказ в суді.

В музеї або галереї предмети або картини можуть бути показані різними способами, щоб проілюструвати конкретну тему. Наприклад, галерея може показати всі картини одного художника разом на одній виставці; і показати ті ж самі картини разом з іншими, того ж часу, або місця або тематики на іншій виставці. Свідоцтво про народження в архіві може знадобитися разом з свідоцтвами про шлюб та смерть тієї ж людини тим, хто вивчає історію родини; зібрання свідоцтв про народження з одного часу або місця може бути необхідне історику, який досліджує дитячу смертність. Ці приклади ілюструють потребу в метаданих, які описують і контент, і контекст ресурсів. Необхідні такі системи керування, які використовуватимуть ресурси і потім повторно використовуватимуться для будь-якої мети, однак потрібно також первинне "положення" в зібранні.

Установи культурної спадщини можуть додати цінність до контекстуалізації, шляхом використання розширених методів інтерпретації, які використовують додаткові об'єкти, інформацію і дії, щоб покращити розуміння та задоволення відвідувачів. Якщо виставку вважати розповіддю, то розповідь повинна бути зроблена більш значущою через додання ілюстрацій. Музеї і місця культурної

∙ стандарти управління передачею інформації між системами в Інтернеті, наприклад, SOAP (протокол доступу до простого об’єкта).

XML (розширена мова розмітки) все більше використовується при передачі інформації між базами даних та системами в Інтернеті. Консорціум всесвітньої мережі містить онлайнові підручники для деяких з цих технологій [3].

Під час вибору CMS установи повинні вирішити – купувати систему, систему з відкритим кодом, або розробити власну. Це залежатиме від наявних навичок і бюджету. Є декілька безкоштовних систем з відкритим кодом, але потрібні навички, щоб користуватися ними, наприклад навички, щоб впровадити, налаштувати та підтримувати систему, та навчити інших працівників користуватися нею. Також не буде жодної підтримки від постачальника, хоча можуть існувати дуже активні товариства розробників, які забезпечують підтримку.

Вартість комерційних CMS може змінитися пропорційно кількості авторизованих робочих місць учасників, а також якщо потрібні будь-які спеціалізовані модулі. Можлива також плата за ліцензію на основну базу даних. Місцеві установи могли б зацікавитися розподіленим підходом до CMS, коли CMS управляються однією установою, а інші установи додають контент (див. рекомендації зі Cспівробітництва і партнерства). Наприклад, CMS можуть управлятися місцевою владою або групою місцевих установ.

Незалежно від обраного рішення програмного забезпечення, корисно провести інформаційний аудит, щоб визначити обсяг контенту, який оброблятиметься. Потрібно також розглянути існуючі і можливі в майбутньому використання вебсайта. Як і для усіх проектів, має бути складений план (див. рекомендації зі стратегічного планування), всі ці проблеми мають розглядатися на початку. Одне з кращих європейських джерел інформації щодо CMS - Німецький сайт, Content Manager [4]. Для технічного огляду див. JISC TechWatch повідомлення Поля Браунінга і Майка Лоундса [5].

Паралельно з використанням CMS працівниками, вона може використовуватися членами громади, які пройшли навчання та мають право додавати контент до вебсайту громади (див. рекомендації з культурної ідентичності і єдності).

Інформацію в документі можна описати, як:

∙контент – основна суть документу;

∙структура – в паперових документах це буде фізичною структурою, число сторінок і т.д.; в цифрових документах це будуть елементи дизайну заголовків, шрифтів і т.д.;

∙контекст – коли, як, для кого і ким документ був створений, і його

відношення до інших документів.

Якщо бракує хоча б одного з цих пунктів, то значення документу можна тлумачити невірно.

Основний принцип керування записами – це життєвий цикл документа або запису з часу створення до його знищення або відбору для постійного зберігання в архіві. Рішення щодо способу, яким керується окремий документ,

персоналізованої інформації (див. рекомендації з персоналізації). Також може бути зібрана статистика використання.

Невеликі місцеві установи повинні розглянути свої потреби в сенсі чи буде необхідно або рентабельно вводити DAMS. Якщо вони мають Систему Керування колекціями, це може цілком бути достатньо.

Для детального обговорення DAMS, разом з технічними деталями і списком комерційних систем, див. DigiCULT Повідомлення 1 н Технології і Тематичні Проблеми 2. [6]

Системи керування колекціями Назад до переліку

Система керування колекціями використовується для зберігання каталогової інформації про колекції установи. Типово вона включає застосування визнаного професійного стандарту каталогізації, такого як MARC [7], EAD [8], SPECTRUM [9] або MIDAS [10]. Крім того, система керування колекціями може також використовуватись для керування цифровими зображеннями предметів колекції, а тому діє як система керування цифровими активами.

Використання відповідних метаданих дуже важливо, якщо необхідно вести пошук та знаходити контент у багатьох колекціях. Місцеві заклади можуть відкривати доступ до своїх зібрань через портал, або сайт національного віртуального музею та повинні дотримуватися рекомендацій цього сайту. Описи рівнів колекцій можна використовувати для відповіді на питання, які стосуються не одного інституту або формату. Часто користувачам все одно, де фізично розташована інформація, або яке її джерело (книга, картина, документ чи відео), й саме тут необхідні функціонально сумісні описові метадані.

Свого часу системи в основному закуповувалися для керування каталогізацією предметів у колекціях, але системи керування колекціями мають можливість управляти цілою низкою ресурсів, послуг та адміністративних процедур. Наприклад, типова система може управляти:

∙оцінкою (у т. ч. депозитори, умови та стан, вимоги до страхування та ревізії);

∙каталогізацією;

∙контролем місця знаходження;

∙збереженням;

∙запитами;

∙контролем видачі й переміщення;

∙управлінською інформацією.

Система має підтримувати:

∙відповідні національні і міжнародні стандарти, такі як ISAD(G) [11], ISAAR(CPF) [12] та EAD [8] для архівів, MARC [7] для бібліотек та SPECTRUM [9] для музеїв;

∙права безпеки та дозволи;

∙широкий спектр форматів файлів;

∙контроль термінології через списки термінів або тезауруси.

Хоча стандарти каталогізації для різних відомств можуть відрізнятися, основні функціональні вимоги часто є подібними, і постачальники програмного забезпечення створили безліч систем, які використовуються музеями,

бібліотеками і архівами для керування зібраннями. Докладніше див. mda Software Survey [13] та CHIN огляд програм керування колекціями [14].

Інтегровані музейні, бібліотечні та архівні системи Назад до переліку

Свого часу системи в основному закуповувалися для управління адміністративними функціями. Системи керування колекціями можуть все більше управляти цілою низкою ресурсів, послуг та адміністративних процедур, виконуючи таким чином роль інтегрованих систем.

Географічні інформаційні системи (ГІС) Назад до переліку

Значна частина культурного контенту асоціюється з місцем. Це може бути місце, де предмет був знайдений або відібраний, виготовлений або використаний, або географічне місце, зображене на малюнку. Географічні Інформаційні Системи (ГІС) - системи, призначені для зберігання, перевірки, управління, аналізу, пошуку і відображення інформації на основі місця.

ГІС широко застосовуються у всій Європі на урядовому рівні для вироблення, втілення, відстеження та оцінки стратегічних рішень. Вони є особливо важливими для питань навколишнього середовища та взаємодії громадян зі своїм оточенням. ГІС також широко застосовуються у галузі комерції та промисловості для досліджень ринку, стратегічного планування і управління. Конвергенція між мобільним зв’язком, глобальними системами позиціювання (GPS) та навігації відкриває шлях для таких комерційних продуктів, як бортові навігаційні системи автомобілів та діяльність у дистрибуції, логістиці та перевезеннях. Значний рівень економічної активності у Європі включає збір, надання та використання географічної інформації.

Велика кількість просторової інформації доступна в Європі, але вона має тенденцію бути фрагментованою, в деяких областях є прогалини, що створює труднощі з її використанням. На національному рівні та на рівні ЄС зростає розуміння потреб в якісній просторовій інформації і метаданих, що підтримують пошук користувачів. Ініціатива INSPIRE (Інфраструктура для Просторової Інформації в Європі) [15] має на меті прискорення у створенні європейської інфраструктури з метою постачання географічної інформації для підтримки різноманітних стратегій та використань.

Програми ГІС розробляються і комерційними фірмами, і великими агентствами для власного використання. Труднощі для користувачів полягали у неможливості розподіляти просторову інформацію між системами. Open Geospatial Consortium [16], організація, до якої входять представники промисловості, уряду та академічних установ, є лідером у розробці стандартів сумісності (OpenGIS).

ГІС складається з системи графічного інтерфейсу на основі мапи та бази даних разом з засобами для вводу, аналізу, візуалізації даних та видачі звітів. ГІС може бути автономною та в режимі онлайн. В останні роки спрощені та легкі у користуванні версії програм ГІС стали доступними в Інтернеті. Доступ до ГІС в Інтернет можна отримати через КПК з вмонтованими приймачами GPS і отримати мобільну карту-путівник або навігаційну систему.

ГІС є корисними для пошуку та візуалізації даних місцеві установи культури можуть використовувати ГІС для запису та доступу до інформації про предмети у своїх зібраннях або про свою аудиторію, наприклад, вони можуть:

∙виготовляти рельєфні карти або об’ємні моделі, шляхом захоплення зображення, а потім використовувати на вебсайтах або в експозиціях про історію, або навколишнє середовище регіону;

∙включати функціональні можливості GIS у свої вебсайти, дозволяючи користувачам взаємодіяти з просторовою інформацією, здійснювати пошук у базах даних і створювати власні рельєфні карти;

∙проводити дослідження аудиторії, розглядаючи географічні тенденції стосовно відвідувачів, щоб планувати рекламні акції або майбутні виставки.

Місцеві установи, які бажають зберігати інформацію на основі місця або розмістити карту місцевості на своєму вебсайті, не обов'язково повинні встановлювати і підтримувати ГІС. Інформація на основі місця може зберігатися у традиційній базі даних, а зображення карт можуть бути створені традиційними засобами. Якщо інформація на основі місця підтримується місцевими установами, то добре було б гарантувати, що ГІС у майбутньому буде запроваджена з дотриманням стандартних рекомендацій для просторової інформації. Ця практика враховує збір метаданих OAI-PMH [17] і представлення даних через зовнішню систему ГІС в майбутніх проектах.

Місцеві установи культури можуть отримати програми ГІС за ліцензією їх вищестоящих організацій (органу місцевої влади, національного агентства або учбового закладу) або придбати їх у картографічних агентствах, або створити через програми оцифрування. Необхідно знати про наступне:

∙значні витрати можуть виникнути у зв’язку з придбанням картографічних даних та прав на їх розповсюдження у мережі;

∙повинні бути отримані спеціальні дозволи для використання будь-яких картографічних даних від третіх осіб, для гарантії того, що ліцензії поширюються на постачання послуг певним глядачам через певні канали постачання;

∙набори даних, призначені для комбінування з метою надання послуг, повинні мати однаковий масштаб і чіткість, а також підходити для спільного використання;

∙повинна використовуватися і оголошуватися відповідна стандартна система координат при записі просторових даних;

∙повинна використовуватися і оголошуватися відповідні національні стандарти для реєстрації адрес.

Розроблено вже перші пристрої мобільного доступу для використання у деяких музеях та відкритих археологічних ділянках.

Детальний посібник з ГІС: див. Посібник з позитивної практики ГІС. Марк Гіллінгс та Алісія Уайз. [18]

[7]MARC http://www.loc.gov/marc/

[8]EAD http://www.loc.gov/ead/

[9]SPECTRUM http://www.mda.org.uk/spectrum.htm

[10]MIDAS http://www.mda.org.uk/fish/

[11]ISAD(G) http://www.ica.org/biblio/cds/isad_g_2e.pdf

[12]ISAAR(CPF) http://www.ica.org/biblio.php?pdocid=144

[13]Огляд програм MDA http://www.mda.org.uk/software.htm

[14]CHIN Огляд програм керування колекціями

http://www.chin.gc.ca/English/Collections_Management/Software_Review/index.html (також французькою мовою http://www.rcip.gc.ca/Francais/Gestion_Collections/Evaluation_Logiciels/index.html)

[15]Ініціатива INSPIRE (Інфраструктура просторової інформації у Європі) http://inspire.jrc.it/home.html,

[16]Відкритий геопросторовий консорціум http://www.opengis.org/

[17]Протокол Ініціативи відкритих архівів для збору метаданих http://www.openarchives.org/OAI/openarchivesprotocol.html

[18]Служба археологічних даних: Посібник з позитивної практики ГІС, Марк Гіллінгс та Алісія Уайз. http://ads.ahds.ac.uk/project/goodguides/gis/

Хорватія

M++

Інтегрована музейна інформаційна система яка включає ефектівні шляхи керування, пошуку і друку музейної документації. Також забезпечена модулем для загального доступу до музейної інформації через Web (двомовна Хорватська/Англійська, приклад: http://donacijegz.mdc.hr/kovacic-introEN.html). http://www.link2.hr

Фінляндія

Історія війни Ilomantsi

Користувачі застосовують туристичну мапу і мають можливість завітати до сцен останньої війни Ilomantsi та побачити поля де фіни виграли остані, найзначніші бої.

http://www.joensuu.fi/mekri/sotahistoria/warhistory.htm#sarkka

Греція

Електронний, онлайн виставковий зал нових надходжень бібліотеки університету Македонії (Thessalonica, Греція)

Онлайновий виставковий зал включає спеціально пристосовану цифрову "виставкову зону", яка доступна через Інтернет. Користувачі мають можливість отримати додаткову інформацію стосовно книги — зміст, переглянути обкладинку як JPEG зображення. http://www3.lib.uom.gr/new_material/

Infolibraries

Проект надає можливість бібліотекам створювати власні веб сторінки шляхом використання комерційної системи керування контентом. http://www.infolibraries.gr

Угорщина

Scriptum Concept Store

Технологія зберігання ідей надає можливість користувачам створювати новий онлайн контент в якому елементи контенту семантично класифіковані і розміщені і різні концептуальні зони. http://www.fogalom.hu

Норвегія

Arkivplan.no

Програмне забезпечення, засноване на веб технологіях яке зберігає, структурує та надає доступ до документів та планів роботи місцевих муніципалітети і таким чином створює національну професійну спільноту на веб. Це дуже важлива стратегічна ініціатива яка покращує управління місцевими муніципалітетами. Основна мета — підвищити поінформованість суспільства. http://www.arkivplan.no

Digitalarkivet (Цифровий архів)

Цифровий архів містить національні бази даних з переписами, церковними книгами, записами еміграції і т.д., дозволяючи таким чином користувачам шукати і аналізувати такі дані для різних цілей. Цифровий Архів пропонує цифрові копії рідкісних, але важливих старих книг, архів також представляє кілька цікавих Інтернет-виставок. “Цифровий Готель” є частиною Цифрового Архіву, в якому Ви можете знайти бази даних, створені організаціями або особами поза Національним Архівом. Служба дозволяє онлайнове створення нового контенту користувачами (від різних організацій і приватних осіб). http://digitalarkivet.uib.no/

Fjellatlas (mountain atlas)

Послуга забезпечує школи /учнів механізмом за допомогою якого можна представити інформацію про культурні та природні ресурси, комбінуючи технологію CMS, динамічні мапи, мультимедія і т.і.

http://www.fjellatlas.no

Платформа що покращує доступ до ресурсів Іспанських публічних бібліотек в Інтернет. Це веб засіб, який надає можливості бібліотекам самостійно генерувати веб контент, підтримувати та адмініструвати сайт. http://www.bibliotecaspublicas.es

Історичні місця та музейний портал Андалузії

Надає детальну інформацію віртуальним користувачам. http://www.juntadeandalucia.es/cultura/museos

Туреччина

GIS проекти — онлайнова мапа Стамбулу, Муніципалітет великого міста

Надає можливість знайти адресу та місцезнаходження, номер дому на мапі. Така інтерактивна мапа ідентифікує установи комунальних служб, кращі маршрути по місту між певними пунктами.

http://www.ibb.gov.tr/index.htm (“Kent haritası” is to be clicked for the map) http://www.netcad.com.tr/default.asp

Україна

Летючий острів

Мета проекту — створити всеукраїнську базу даних про культурну спадщину регіонів. Проводяться експедиції до визначних місць культурної спадщини, описуються об’єкти, події, використовується оцифрування, сканування та запис на відео. Після опрацювання даних цифрові копії матеріалів додаються до загальної бази даних. http://museum.iatp.org.ua/UIC/ACTIVITY/FLYER/INDEX.HTM

Великобританія

NEMLAC, стратегічна регіональна структура для музеїв, бібліотек та архівів північно-східної Англії

Включає інтерактивні мапи, що показують місцезнаходження музеїв, бібліотек, архівів, надають лінки до регіональних електронних каталогів та віртуальних колекцій.

http://www.nemlac.co.uk/

Secret Shropshire (Таємний Шропшир)

Цей сайт – гарний приклад використання ГІС музеєм, що належить місцевій владі, для створення освітнього ресурсу. Сайт дозволяє користувачам вивчати місцеву історію, природне середовище та археологію місцевості, використовуючи ГІС на основі Інтернету та базу даних з великою кількістю зображень.

http://www.secretshropshire.org.uk/

Windows on Warwickshire (Вікна у Варвікшир)

Це – інтерактивний вебсайт, який дозволяє користувачам вивчати місцевість, використовуючи ГІС на основі Інтернету. http://www.windowsonwarwickshire.org.uk/

Посібник Calimera

Мультимедійні послуги

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

Рекомендація містить наступні питання: Інфраструктура Формати мультимедіа

-e-книги and e-періодика

-Потокові носії

-Музика і звук

-Цифрова фотографія

-Матеріал для трансляцій

-Стандарти та функціональна сумісність Геоінформаційні системи Віртуальна реальність Візуалізація Технології дотику Канали постачання

-Інтернет

-Цифрове телебачення

-Кіоски (комп'ютери загального доступу з підключенням до Інтернету)

-Відеоконфкренції

-Мобільні послуги

-Путівники

Цифрові мульмедійні засоби можна описати як комбінацію тексту, графіки, звуку, анімації і відео, яка надається певною формою комп'ютерного устаткування. Якщо користувач має певний контроль над тим, що представлено, це стає інтерактивним мультимедіа (див. рекомендації з Інтерактивності ).

Програма ІКТ ЄС явно підтримує рух до технологій майбутнього покоління, у яких комп'ютери та мережі будуть інтегровані у повсякденне середовище, і визначає мультимедіа як "Використання комп'ютерів та/або цифрових засобів для представлення аудіовізуальних матеріалів у багатозначному контексті. Елементи включають: анімацію, аудіокомпоненти, CD-ROM, комп'ютерні розваги, конвергентні засоби, стиск даних, DVD, графіку та графічні інтерфейси, гіперзасоби, текст, відео, відеоконференції, віртуальну реальність,… та постійно зростаючий перелік технологій у цій сфері, що розвивається." [1].

Баланс між друкованими матеріалами, мультимедіа та ресурсами Інтернет швидко змінився в останні кілька років в установах культурної спадщини, і вже

визнано, що вони мають відігравати певну роль у наданні та управлінні як віртуальними так і фізичними ресурсами. Рух до цифрового контенту також впливає на розподіл місць, оскільки користувачі потребують ПК та інше обладнання, щоб мати змогу користуватися цифровими ресурсами у приміщенні закладу.

Усе більше культурні ресурси в різних форматах стають доступними за допомогою електроніки та в онлайн-режимі. Зокрема, бібліотеки купують або передплачують ліцензії на цифрові матеріали (електронні книги та періодику, аудіовізуальні матеріали) для надання у користування своїм відвідувачам. Музеї, бібліотеки та архіви самі мають та створюють цифрові та мультимедійні матеріали, часто у спеціальних місцевих добірках, куди входять газети, фотографії, карти, рукописи, звукові записи (наприклад, усна хронологія), місцеві колекції творів мистецтва, а також фільми та відео. (див. Рекомендації з оцифрування). Колекції віртуальних ресурсів Інтернет (наприклад, місцеві або тематичні) можна створювати та комплектувати за незначні кошти, і вони є способом розширення спектру звичайних послуг.

Складне завдання для музеїв, бібліотек та архівів – як інтегрувати нові формати у традиційні схеми послуг, де не задіяні фізичні предмети і, таким чином, наприклад, не вписуються в існуючі схеми придбання або розповсюдження. Необхідно додаткове навчання персоналу та розробка нових схем керування ресурсами.

Надання аудіовізуальних матеріалів та пов'язаного з ними обладнання може бути корисним для маленьких дітей, людей з низьким рівнем грамотності, а також тих, хто користується іншою мовою, для кого усна та візуальна комунікація є простішими, ніж друковане слово.

Гарантія доступності для всіх користувачів, включаючи людей з обмеженнями, до мультимедійних ресурсів має ключове значення (див. Рекомендацію з доступності для людей з обмеженнями).

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОЗИТИВНОЇ ПРАКТИКИ Назад до переліку

Інфраструктура Назад до переліку

Надання ефективних мультимедійних послуг вимагає потужних каналів зв'язку. ЄС прагне забезпечити усі музеї, бібліотеки, архіви та аналогічні установи широкополосним зв'язком. У деяких віддалених регіонах такий зв'язок можна забезпечити з допомогою супутника або бездротової технології (див. рекомендації "основні технології та інфраструктура"). Можливо буде доречним подавати заявки на фінансування із структурних фондів ЄС для підключення сільських районів [2]. Необхідно також мати відповідну кількість ПК, принтерів та інше обладнання, щоб користувачі мали доступ до мультимедійних ресурсів в межах будівлі.

Контент існує у багатьох формах, у т.ч. текст, нерухомі зображення (тобто фотографії, слайди, мікроплівки), рухомі зображення (кіно, відео), звук (наприклад, музика, усна мова, звукові ефекти), та їх комбінації, наприклад, аудіовізуальні матеріали. Потреби у тексті, зображеннях, фільмах, звуці, музиці і т.д. у неелектронних форматах все ще існує, і установа повинна забезпечувати користування будь-яким наявним у неї форматом.

Музеї, бібліотеки та архіви мають досвід пристосування до нових технологій. Впродовж останніх десятиріч вінілові платівки, аудіокасети, компакт-диски, DVD, кіноплівки, слайди відеокасети, звукові книги і т.д. – усе це використовується у закладах культури.

Звук, зображення та мультимедіа можуть існувати в аналоговій та цифровій формі на різних носіях, у т.ч. механічних (наприклад, вінілові платівки), носіях на магнітних плівках (аудіо та відеокасети), на магнітних дисках (гнучкі та жорсткі диски), фотохімічних (кіноплівки) та оптичних (CD, DVD) носіях.

Проте, відбувається стрімке збільшення кількості комп'ютерних мультимедійних матеріалів, з яким мають впоратися сучасні установи культури.

Електронні книги Назад до переліку

Електронні книги та електронна періодика – спосіб подання тексту в електронному вигляді. Електронна книга – це текст або монографія, доступна в електронній формі, та яку можна завантажити з Інтернет та прочитати на різних апаратних платформах, таких як комп'ютер (настільний, портативний, ноутбук або планшет), або кишеньковий пристрій (PDA (КПК) чи пристрою Palm, або мобільний телефон третього покоління (3G).

Необхідні також програми зчитування, сумісні з апаратною частиною та прив'язані до формату електронної книги. Електронні книги видаються у кількох різних форматах Open eBook Forum [3] намагається розробити універсальний стандарт електронної книги. Серед програм читання та форматів електронних книг:

∙Adobe Reader - для книг у форматі PDF;

∙Microsoft Reader - для книг у форматі Microsoft;

∙Palm Reader – сумісний з будь-яким пристроєм PDA з операційною системою Palm, а також для використання на ПК з Windows;

∙MobiPocket Reader – універсальна програма для читання книг та текстів для PDA, також сумісний з деякими марками 3G телефонів;

∙різні запатентовані пристрої, наприклад netLibrary.

Є також засоби, які зможуть озвучувати текст, наприклад [4]

∙Audible.com;

∙Microsoft Windows Media Audio (WMA);

∙MP3;

∙Adobe 6 (функція "читання вголос", яка має бути включена видавцем).

Що б там не думали, але цифрові звукові книги (DTB) не завжди доступні для людей з нездатністю сприймати текст, часто через правові питання. Системи

електронні щоденні газети. Все більша кількість з них не мають друкованого відповідника.

Електронна періодика надсилається або безпосередньо самими видавцями, або такими службами збору, як OCLC або EBSCO, які управляють великими збірками періодики та надають доступ до неї від імені установ (як правило, бібліотек), усуваючи необхідність укладати окремі ліцензійні угоди та обговорювати ціни з кількома різними видавцями газет. Якщо електронна газета знаходиться на сервері постачальника, то угоди про авторське право можуть обмежити доступ та користування. Важливо розглянути відповідну схему оплати: деякі постачальники вимагають передплати як в електронному так і в друкованому вигляді. Існують типові ліцензії, які можна використовувати як відправну точку під час переговорів (див. також рекомендації з правових та юридичних питань).

Перехід до електронної періодики може викликати проблеми збереження матеріалів. Що стосується друкованої періодики, то бібліотеки мають право отримувати один примірник. Але це, зазвичай, не стосується електронної періодики, а бібліотеки мають бути певними, що їх ліцензія дозволяє їм зберігати "старі" видання, якщо вони бажають мати "підшивку".

Деякі бібліотеки починають надавати мультимедійний контент (електронні книги, періодику та ін.) дистанційним користувачам через свої сайти. Для дотримання обмежень ліцензії користувачі, як правило, мають бути читачами бібліотеки та ідентифікувати себе у який-небудь спосіб, наприклад, через PINкод, для доступу до документів. (див. рекомендації з безпеки.)

Потокові носії Назад до переліку

Потокові мультимедіа, послідовність рухомих зображень та/або звуків, що передаються у стисненому вигляді через Інтернет, полегшили перегляд фільмів, слухання музики та ін. З потоковими мультимедіа користувач не має довго чекати завантаження великого файлу перш, ніж побачить фільм або почує звук. Натомість, мультимедіа посилаються безперервним потоком та відтворюється зразу при надходженні. Велика кількість ресурсів потокового мультимедіа можна отримати через Інтернет з Європи та всього світу: веб-радіо, інформаційні бюлетені, театральні, музичні, телевізійні та радіопрограми (у прямому ефірі та в запису), освітні ресурси, парламентське та судове телебачення, фінансові та бізнес-послуги, релігійні передачі, повнометражні комерційні фільми та невеликі кліпи. Для програвання потокового мультимедіа необхідні спеціальні програми, наприклад RealAudio, MS Media Server, Shoutcast [9], які можна завантажити з Інтернету, як правило, безкоштовно. Деякі комерційні послуги, такі як Groovy Gecko [10], пропонують традиційні послуги, як можливість реєстрування та частоти натискань. Знайомство з технологіями потокового мультимедіа: див.

Потокове мультимедіа. Вступ. [11]

Музика і звук Назад до переліку

Музична галузь однією з перших застосувала ІКТ для доступу до пам'яток культури та їх розповсюдження. Вже давно запис музики з аналогових носіїв перейшов на цифрові, а ця технологія стала доступною в побутових пристроях. Цифрова технологія та Інтернет забезпечують нові засоби розповсюдження. Музичні файли вже можна завантажувати у форматі MP3 [12], а виробники

Посібник Calimera 290 Мультимедійні послуги

почали розповсюджувати музику у цьому та аналогічних форматах, хоча проблематичними лишаються безпека Інтернет та схеми електронної комерції. Проект ЄС MUSICNETWORK [13] був створений для привнесення музики в епоху цифрових мультимедіа. Його робоча група музичних бібліотек призначена для того, щоб допомогти музичним бібліотекам (у т. ч. центрам музичної документації, радіота оркестровим архівам, музичним музеям та архівам, та іншим колекціям) не відставати від розвитку технології, законодавства та стандартизації. Вона займається такими темами як метадані, пошук інформації та розвиток цифрових бібліотек, на низці семінарів та засідань, надає аналіз поточного стану та розповсюджує інформацію про нові розробки та засоби. Наприклад, її сайт містить інформацію про:

∙форма запису – включає питання доступу до форми запису через електронні пристрої;

∙стандарти - оригінальні та загальні;

∙захист - авторське право, інтелектуальна власність, механізми захисту контенту, наприклад, шифрування та "водяні знаки" (див. також рекомендації з юридичних і правових питань та безпеки);

∙розповсюдження - у т. ч. бізнес-моделі (див. також рекомендації з бізнесмоделей), нові технології та засоби розповсюдження (мобільні середовища, Веб-сервіси, XML, Веб-телебачення та потокова передача), аспекти захисту контенту, що застосовуються до систем розповсюдження у мережі, пошуку інформації про контент (керування метаданими), питаннями законодавства, а також якості та доступності служб розповсюдження музики;

∙робота з зображеннями - охоплює оцифрування, репрезентування, реставрацію, обробку зображень та автоматичну транскрипцію музичних документів, тобто оцифрування паперових партитур та рукописів. Для оцифрування музичних рукописів необхідна технологія оптичного розпізнавання музики (ОРМ) [14];

∙доступність – в еру цифрових технологій скоротилось надання музики для друкування нот.

Цифрова фотографія Назад до переліку

Цифрові камери докорінно змінили способи отримання та використання фотографій. Зараз дуже легко розміщувати фотографії на вебсайтах і т. д., але існує загроза того, що фотографії стануть ефемерними та одноразовими. Можлива нестача фізичних фотографій у майбутньому може стати втратою для історичних архівів.

Матеріал для трансляцій Назад до переліку

Транслювання є, звичайно, каналом постачання, але контент, який міститься у програмах - це матеріал у мультимедійному форматі. Установи культурної спадщини повинні співпрацювати з виробниками аудіовізуальної продукції (кіностудіями та передавальними компаніями), щоб забезпечити оцифрування, збереження та подальше використання фільмів, радіота телепрограм. Більшість матеріалів телебачення та радіо виготовляється у цифровому форматі. Такі телекомпанії, як Нідерландський інститут звуку та зображення [15], працюють над стратегією збереження сотень тисяч годин ефірного матеріалу в автентичному виді.

Посібник Calimera 291 Мультимедійні послуги

Стандарти та функціональна сумісність Назад до переліку

Через наявність багатьох форматів необхідно ввести стандарти для забезпечення сумісності та боротьби зі старінням. (див. рекомендації з оцифрування та збереження у цифровому форматі для інформації про стандарти форматів і носіїв). Загальновизнаною є важливість існування міжнародної професійної асоціації як на міжнародному, так і на національному рівнях. Вона буде центром розробки стандартів, а також співробітництва та професійного розвитку. Приклади у сфері аудіовізуальної продукції:

∙IAML, Міжнародна асоціація музичних бібліотек, архівів та документаційних центрів [16];

∙IAMIC, Міжнародна асоціація музичних інформаційних центрів [17];

∙FIAT/IFTA, Міжнародна асоціація телевізійних архівів [18];

∙EBU, Європейська спілка радіомовлення [19];

∙IASA, Міжнародна асоціація звукових та аудіовізуальних архівів [20];

∙FIAF, Міжнародна федерація кіноархівів [21];

∙AMIA, Асоціація працівників кіноархівів [22].

Геоінформаційні системи (ГІС) (див. також рекомендації з керування контентом та контекстом) Назад до переліку Велика частина культурного контенту асоціюється з певним місцем. Асоціація може бути з місцем, де предмет було знайдено, виготовлено або використано, а також з місцем, зображеним на самому предметі. Геоінформаційні системи (ГІС) - системи, призначені для зберігання, перевірки, обробки, аналізу, пошуку та відображення інформації, пов'язаної з конкретним місцем. Вони складаються з апаратного, програмного забезпечення і даних, які можна об'єднувати у реляційну базу даних для використання з метою пошуку та аналізу будь-якої інформації з просторовою складовою. Хоча ГІС іноді вважають просто картографічним інструментом, саме ГІС в змозі зберігати інформацію щодо точки на карті та утворювати зв'язок з нею, і це робить її такою потужною.

Повні аналітичні можливості ГІС повністю доступні лише в автономному режимі, оскільки вимагають як значних обчислювальних ресурсів, так і навичок оператора. В останні роки спрощені та легкі у користуванні версії програм ГІС стали доступними в Інтернет. Доступ до ГІС в Інтернет можна отримати через КПК з вмонтованими приймачами GPS і отримати мобільну карту-путівник або навігаційну систему.

Багато онлайнових або Інтернет - ресурсів мають інтерфейси ГІС з можливостями пошуку. Незважаючи на те, що розробка музеями, бібліотеками та архівами власних сервісів на основі ГІС є наразі порівняно складним завданням, вона стає більш здійсненною в контексті розширення сервісного, технологічного та ліцензійного простору усієї місцевої влади.

Місцеві установи культури можуть отримати програми ГІС за ліцензією вищестоящих організацій (органу місцевої влади, національного агентства або учбового закладу). Ці програми мають відповідати новим промисловим стандартам Консорціуму Open GIS. [23].

Карти та інші просторові дані створюються шляхом вимірювань поверхні з допомогою глобальної системи позиціювання, використовуючи фотографії або знімки з супутників, або шляхом оцифрування існуючі карти. Їх можуть мати місцеві заклади культури або вищестоящі організації, їх також можна придбати у картографічних фірм або створити з допомогою програм оцифрування.

Створення повнофункціонального інтерфейсу ГІС вимагає уваги до контролю термінології топонімів (наприклад, географічні довідники) та прив'язки до контрольованого набору ключів (поштові індекси, координати та ін.) для цих місць.

Оскільки все більше географічної та картографічної інформації створюється початково у цифровій формі, музеї, бібліотеки та архіви повинні рішуче взятися за нелегку справу забезпечення громадськості ГІС та відповідними технічними засобами. Є, однак, кілька питань, які потрібно брати до уваги:

∙технічні засоби для ГІС мають бути потужними, оскільки бази даних ГІС є великими, і чим швидший комп'ютер, тим менше часу треба для обробки даних та виводу результатів;

∙мережа та Інтернет-з'єднання з високою пропускною здатністю необхідні з тих же причин. Бажано мати великі монітори, а також плоттери та принтери;

∙необхідно навчати працівників або набирати спеціалістів, оскільки більшість громадян в змозі будуть користуватися лише основними програмами ГІС без допомоги. В Інтернеті є кілька корисних сайтів, якими можуть користуватися працівники. [24]

Віртуальна реальність (див. також рекомендації з інтерактивності)

Назад до переліку

Віртуальна реальність (ВР) - імітація реального або уявного середовища, яке дає об'ємне зорове відчуття. Вона відрізняється від інших об'ємних графічних засобів тим, що є інтерактивною і дозволяє користувачу пересуватися у просторі, наприклад, пересуватися по віртуальній виставці. Об'ємні моделі віртуальної реальності з можливістю "подорожування" можна використовувати, наприклад, для реконструкції зниклих або зруйнованих пам'яток, або для відтворення цілих ділянок стародавніх ландшафтів. Консорціум Web3D [25] працює над створенням стандартів сумісності для 3D-технологій: теперішнім стандартом є VRML (мова моделювання віртуальної реальності ISO/IEC 14772) [26], а новим - X3D (розширений 3D) [27].

Візуалізація Назад до переліку

Візуалізація – термін, що описує застосування комп'ютерної графіки для представлення та аналізу інформації. Двовимірна (2D) візуалізація включає в себе діаграми і графіки, наприклад, секторні діаграми, гістограми, лінійні графіки, контурні діаграми та графіки розсіювання. Тривимірна візуалізація використовує такі методики, як ізометричні поверхні, тривимірні векторні графіки, об'ємна візуалізація і т. д., а також їх комбінації.

Використання анімації додає рух до об'ємної візуалізації. Наприклад, "обльоти" дозволяють спостерігачу бачити усі сторони статичного об'єкта, наприклад,

Посібник Calimera 293 Мультимедійні послуги

вази, а "спостерігання руху" дозволяє глядачу бачити, як сам об'єкт рухається, наприклад, діючий механізм.

Методи візуалізації можуть мати багать застосувань. Наприклад, їх можна застосовувати для створення візуальних реконструкцій людей або об'єктів з розкопок, або щоб побачити наслідки виверження вулкану для місцевості.

OpenGL (Відкрита графічна бібліотека) [28] є загальноприйнятим програмним інтерфейсом для графічного обладнання.

Технології дотику Назад до переліку

Технології дотику дозволяють користувачу "торкатися" об'єктів та "відчувати" їх з допомогою комп'ютера, використовуючи спеціальні пристрої вводу/виводу (наприклад, інформаційні рукавички). Це додає ще один вимір до відчуття віртуальної реальності та може бути корисним для людей з вадами зору (див. доступність для людей з фізичними обмеженнями). Обговорення технологій дотику: DigiCULT Technology, оперативна нарада №13: Телеприсутність, Дотик, Робототехніка. Квітень 2004 р [29]

Канали постачання Назад до переліку

Діапазон пристроїв, або каналів постачання, які можна використовувати для доступу до мультимедійних послуг, розширюється і включає мобільні телефони третього покоління, КПК, кіоски, цифрове та інтерактивне телебачення, а також цифрові програвачі. Невеликі, часто переносні пристрої, вже можуть передавати інформацію та інтегрувати персональні послуги в електронному форматі.

Оцифрування та Інтернет докорінно змінили способи надання мультимедійного контенту. Технології, що з'являються останнім часом, пропонують музеям, бібліотекам та архівам можливості розширення та вдосконалення послуг, а також охоплення більш широких верств населення. Зараз є можливість доставляти послуги безпосередньо до кінцевого користувача, ставлячи людину у центрі теперішніх та майбутніх розробок.

Інтернет Назад до переліку

Розповсюдження Інтернету в європейських країнах набирає швидких темпів, чому сприяють амбітні європейські та національні плани щодо надання всіх послуг в електронній формі. З 2000 по 2004 р. кількість користувачів Інтернету збільшилась на 44% до 204 млн., а це майже половина населення. Кількість користувачів значно варіює від мінімальних 15% (у Греції) до максимальних (74%) у Швеції (дані на вересень 2004 р. [30]).

Інтернет надає мультимедійний простір для розваг, відпочинку та мистецтв, для розвитку уяви та застосування ідей, а також для використання інформації, новин та освітніх ресурсів. Надання доступу до Інтернету в сільській місцевості та слаборозвинених районах міст сприятиме боротьбі з соціальною ізоляцією та створюватиме умови як для економічного, так і для соціального розвитку.

Сприяння громадському доступу до послуг Інтернету викликає певні операційні проблеми, які включають:

∙фільтрування або блокування доступу до неприйнятних сайтів, особливо для дітей (див. рекомендації з навчання);

∙завантаження інформації з Інтернету на жорсткий диск комп’ютера, або дозвіл користувачам використовувати їх власні дискети, викликають проблеми безпеки, наприклад, небезпека вірусів (див. рекомендації з безпеки)

∙друкування – багато організацій беруть плату за роздрукування необхідної інформації з комп’ютерів. Найлегший спосіб контролювати друк матеріалів та збирати відповідну оплату – це впровадження програм принт-серверів та централізація друку на принтери, що знаходяться під контролем персоналу

∙можуть знадобитися спеціальні програми для деяких послуг, таких як завантаження та ігри. Такі модулі мають включати Acrobat, Flash, Macromedia, VRML та Real Audio. Деякі з них потребують дуже частого оновлення, а деякі, особливо для завантаження аудіо та відео матеріалів, мають малу пропускну здатність, і можуть потребувати багато часу для завантаження. Якщо дозволено завантаження звукових файлів, необхідно забезпечувати користувача навушниками;

∙для контролю за використанням комп’ютерів має бути створена система замовлень. До уваги приймаються тривалість користування, кількість користувань за день/тиждень, які можуть бути замовлені однією особою, системи попереднього замовлення, та хто має право робити замовлення;

∙має бути запроваджена політика стосовно рівня послуг, що надаються користувачам комп’ютерів. Можна надавати пакети навчальних програм, розміщувати покажчики на онлайнові підручники, а персонал може надавати користувачам допомогу для початку роботи, або проводити навчальні курси, як безкоштовно, так і за платню;

∙електронна пошта – важливий засіб пошуку інформації та встановлення контактів, наприклад, для осіб, що постійно навчаються. Дозвіл користувачам створювати власні реєстраційні записи e-mail створює певні адміністративні та фінансові проблеми. Однак, можна дозволити доступ до таких безкоштовних поштових серверів у мережі Інтернет, як Hotmail.

∙чати можуть бути також дуже важливим джерелом інформації, хоча вони інколи асоціюються з потенційно шкідливим матеріалом та "комп'ютероманією", що викликає необхідність у контролі якості та модерації чатів. Ті ж самі міркування стосуються доступу до комп'ютерних ігор в Інтернеті.

Послуги Інтернет можуть надаватися через велику кількість каналів, включаючи телефони, супутники, кабель, радіо та "телевізійний інтернет" (або MSN TV – система, яка дозволяє користуватись Інтернетом та відправляти на електронну пошту з допомогою телевізора та комп'ютерної приставки. (див. рекомендації з основних технологій та інфраструктури). Супутник та радіо є засобами зв’язку для користувачів в сільських та віддалених місцевостях, а також і для абонентів мобільного зв’язку, які мають доступ через мобільні телефони та інші переносні пристрої.

Все важливішим для закладів культури стає питання розвитку персоналізованих цифрових послуг для підвищення їх інформаційної, освітньої, соціальної та

Зараз користування Інтернетом через телевізор можливе, але у досить обмежений спосіб. Наприклад, засобом вводу є зазвичай не мишка; можна використовувати клавішу табуляції на клавіатурі або який-небудь пульт дистанційного керування. Тому інформація для цього типу доступу повинна бути більше схожою на телетекст, коли користувачі гортають сторінки, доки не знайдуть потрібної.

Телевізор є зараз засобом інформації, який можна лише дивитись. Однак, з'являються технології, які дозволяють вводити інформацію у мережу і можуть змінити телебачення на основі Web. Музеї, бібліотеки та архіви матимуть можливість безпосередньо писати у мережі, використовуючи редактори TTW (Through-the-Web) або інші засоби створення контенту, такі як Wiki або Blog. системи керування контентом (CMS) у поєднанні з програмами TTW дозволяє користувачам редагувати контент у мережі і не потребує спеціальних технічних знань. Опис технології TTW: авторські засоби Through the Web Пола Браунінга [33].

Кіоски (комп'ютери загального доступу з підключенням до Інтернету)

Назад до переліку

Онлайнові та Інтернет-кіоски загального доступу вже існують кілька років та є важливою частиною стратегії доступу до інформації та послуг місцевої влади у багатьох містах Європи.

Однак, як і телефони-автомати, кіоски зазнають конкуренції з боку КПК, ноутбуків та мобільних телефонів. Для досягнення успіху вони повинні:

∙мати стратегічне розташування у місцях, де люди проводять вільний час та можуть потребувати інформацію, наприклад, у торговельних центрах, кафе, аеропортах, на залізничних та автовокзалах;

∙бути багатофункціональними, наприклад надавати доступ до Інтернету, електронної пошти та таких засобів трансакцій, як попереднє замовлення та оплата рахунків.

Тим не менше, всередині приміщення добре спроектований кіоск може виконувати різні стандартні завдання, як, наприклад, реєстрацію користувачів, відповіді на часті запитання, орієнтація по приміщенню, запити книг, придбання квитків, а також надавати доступ до Інтернету та сайтів типу онлайнових систем інформування громадян.

При проектування кіосків важливо вирішити: чи будуть дані завантажуватися окремо на кожен кіоск, чи поновлюватися на відстані; чи кіоск працюватиме в автономному режимі або буде під'єднаний до мережі та/або Інтернету; чи матиме він телефонний зв'язок з довідковою службою; які будуть засоби захисту від вандалізму.

Відеоконференції Назад до переліку

Дозволяють двом або більше людям у різних місцях бачити і чути один одного, та інколи спільно виконувати роботу на своїх комп'ютерах. Вже став помітним їх внесок у таких сферах, як електронне навчання та підготовка кадрів. Їх також можна застосовувати як засіб зв'язку з філіями/представництвами та охоплення

Посібник Calimera 297 Мультимедійні послуги

усієї громади. Можливо влаштувати конференцію з багатьма сайтами, з'єднавши їх одночасно.

Відеоконференції проходять по телефонним мережам, тому важливо мати канал зв'язку з великою пропускною здатністю. Основні складові системи відеоконференції: приймальне та передавальне обладнання у кожного учасника, а також проміжна мережа для передачі сигналів. Пристроями вводу можуть бути мікрофони, телекамери, "білі дошки", тощо; пристроями виводу можуть бути гучномовці, телевізійні монітори, екрани даних, "білі дошки" і т. д.

Для дійсно успішної відеоконференції необхідно мати функціонально сумісне обладнання. Основні стандарти: Н.320 та Н.323 [34].

багатофункціональними. Мобільні телефони можуть тепер працювати як телефони, калькулятори, організатори, календарі, камери, сервери Internet, e- mail клієнти, читачі електронних книг, дозволяють користувачам запускати ігри, і т.д. КПК може програвати музику і показувати відео.

Тому передача цифрового мультимедійного контенту на кишенькові пристрої вже можлива. А все, до чого є доступ через Інтернет, буде доступним і на КПК.

Шлях, якими культурні установи спадщини можуть використовувати мобільні технології, могли б включати:

∙просування послуг;

∙рекламні виставки і акції;

∙передача персоналізованих повідомлень на кшталт інформації про події, що представляють інтерес для окремої особи, або нагадувань про прострочені книги або готові замовлення;

∙відповіді на запити.

Корисне повідомлення щодо розробки контенту для мобільних пристроїв можна знайти на вебсайті канадської інформаційної мережі культурної спадщини. [35] .

Однак, використовуючи можливість позиціювання мобільних пристроїв через технологію бездротового зв'язку, установи культури можуть також пропонувати послуги типу індивідуалізованих путівників.

Путівники Назад до переліку

Аудіогіди зараз дуже поширені в музеях і на сайтах культурної спадщини, і допомагають людям пересуватися по виставці або відкритій експозиції, але можуть також використовуватися в музеях, бібліотеках і архіві як альтернатива друкованим путівникам, пояснення системи чи послуги. Часто вони є доступними більш, ніж на одній мові.

Аудіогіди усе більше замінюються кишеньковими бездротовими пристроями, що є набагато гнучкішими. Вони можуть бути, наприклад, індивідуалізовані для групи або особи, і можуть містити інтерактивні функції. Крім звуку, на КПК можна передавати зображення, текст, графіку і відео. Контент можна зберігати

на центральному сервері і передавати відвідувачам через бездротову локальну мережу (WLAN), у той час і в те місце, де вони мають потребу в цьому. Відвідувачі можуть брати КПК напрокат або користуватися власними, завантажуючи карти, плани експозиції та іншу інформацію на початку відвідування. (Див. рекомендації з персоналізації та інтерактивності.)

Ця технологія пропонує багато переваг, у тому числі:

∙доступність - вона може бути пристосована до специфічних потреб відвідувачів;

∙гнучкість - вона дозволяє користувачам створити власний маршрут і отримувати більш чи менш детальну інформацію за їх бажанням;

∙зручність – читати або слухати інформацію з кишенькового пристрою може бути легше, ніж з друкованої брошури або путівника;

∙персоналізація - інформація може надаватися різними мовами, призначатися різним аудиторіям, наприклад, дітям або експертам.

В країнах з великою, довгою і багатою спадщиною задокументованої культурної хронології, може бути корисно зосередитися на таких колекціях, не захищених авторським правом, звівши до мінімуму проблеми з правом інтелектуальної власності. Однак, якщо музеї, бібліотеки й архіви збираютсья конкурувати на довший термін як постачальники контенту, що надають послуги у широких мережах, вони повинні будуть повністю мати справу з власниками прав щодо ліцензування повторного використання та зміну контенту, захищеного авторським правом (див. рекомендації з юридичних і правових питань).

Установи можуть виявити, що все більше їх користувачі не відвідують сервісні пункти та не взаємодіють з працівниками. Деякі послуги можуть стати автоматизованими і надаватися лише за допомогою електроніки, що призведе до потреби в раціоналізації та модернізації.

Ресурси мультимедіа будуть інтегровані в каталоги і будуть доступні для пошуку і знаходження незалежно від формату.

Деякі ресурси, як-то e-книги, e-періодика, музика, фільми і т.д. будуть доступні для завантаження безпосередньо з систем постачальників на "синхронній" основі. Їх будуть купувати або отримувати за схемою передплати ліцензії.

Так само подібні ресурси будуть передавати за вимогою безпосередньо на власні комп'ютери користувачів, без потреби відвідувати установу для отримання доступу.

Відвідувачі культурних установ отримають персональний досвід, розширений методами віртуальної реальності.

Може статися, що у майбутньому більшість людей матиме доступ до Інтернету іншими способами, крім ПК, наприклад через цифрове телебачення, через

http://www.web3d.org/x3d/specifications/x3d_specification.html

[28]OpenGL (Бібліотека відкритої графіки) http://www.opengl.org/

[29]DigiCULT Technology, оперативна нарада №13: Телеприсутність, Дотик, Робототехніка, квітень 2004 р. http://www.digicult.info/downloads/DigiCULT_TWB13_Haptics_1.pdf

[30]Всесвітня статистика Інтернет. http://www.internetworldstats.com/

[31]Мультимедійна домашня платформа (MHP) http://www.mhp.org/

[32]Повідомлення Єврокомісії до Ради Європи, Європарламенту, Европейського комітету з соціально-економічних питань та Комітету регіонів щодо функціональної сумісності послуг цифрового інтерактивного телебачення [SEC(2004)1028]. http://europa.eu.int/information_society/topics/ecomm/doc/useful_information/librar y/communic_reports/interoperability_idtv/com_2004_541_en.pdf

[33]Браунінг, Пол: авторські системи для Web. Ariadne, вип. 39, 30 квітня 2004 р. http://www.ariadne.ac.uk/issue39/browning/intro.html (Технічні подробиці див. у звіті JISC TechWatch того ж автора на http://www.jisc.ac.uk/uploaded_documents/tsw_03-08.pdf)

[34]Консультаційна служба з відеотехнології: Стандарти відеоконференцій. 2003. http://www.video.ja.net/stan/

[35]Канадська інформаційна мережа культурної спадщини. Мобільні технології та інтерактивні застосування: розробка контенту для мобільних телефонів. червень 2004 р. http://www.chin.gc.ca/English/Digital_Content/Tip_Sheets/Wireless/dev_content.htm l

Хорватія

Інтерактивний CD-ROM "Insects"

Два хорватських музеї (Varazdin City Museum and Museum of Natural History in Rijeka) представили інтерактивний, освітній CD-ROM як додаток до їх постійних експозицій. Матеріали CD-ROM (аудіо та відео записи, анімація та графічна презентація) в найближчий час будуть виставлені на веб сайті музеїв.

SMS в публічній бібліотеці Medvescak

Публічна бібліотека Medvescak ініціювала (у співробітництві з хорватським GSM оператором VIP) систему, яка використовує SMS для зв’язку з користувачами бібліотеки для замовлення книг. Таким чином були доведені дієвість та ефективність такого способу залучення нових користувачів із збереженням коштів та робочого часу персоналу бібліотеки. http://www.knjizmed.hr

експозиції, присвяченій народній культурі та міфології. Використовує систему керування колекціями KAMIS 2000. http://www.kamis.ru

Обласний художній музей міста Калуга

Проект ”Створення та розміщення в Інтернет інформаційних ресурсів обласного художнього музею міста Калуга ”, функціонує електронний каталог та веб сайт, використовується кругова панорама за технологією IPIX. http://artmuseum.okclub.org/

Віртуальний світ Російського музею

Поліфункціональнй комп’ютерний центр (PCC) працює в Державному музеї з використанням IT-технологій останнього покоління: віртуальна реальність, мультимедія. Концепція проекту включає створення трьох функціональних зон: центр віртуальної реальності, центр сучасних технологій та цент цифрових комунікацій.

http://www.rusmuseum.rii/rii/museum/net/vwrm/

Іспанія

Історичні місця та музейний портал Андалузії

Надає детальну інформацію, функціонує віртуальне відвідування. http://www.juntadeandalucia.es/cultura/museos

Мобільний бібліотечний сервіс Garrigues-Segrià (Департамент культуриКаталонії)

Мобільна бібліотека оснащена широкосмуговим доступом до Інтернет та бібліотечного сайту через супутниковий канал. Також забезпечує доступ для громадян з обмеженими можливостями. http://cultura.gencat.net/biblio/busgs.htm

Швеція

Національний Архів звукових записів та кіно Швеції (SLBA)

Зберігає шведські аудіовізуальні медіа: радіо та телевізійні програми, фільми, відео, записи, CD, мультимедія. Бази даних доступні через Інтернет. http://www.ljudochbildarkivet.se/slba/PSUser/servlet/com.ausys.ps.web.user.servlet. AuthorizedPageServlet?nodeid=101&pageversion=2

Віртуальний музей Vikings in east Södermanland and Nyköping

Найбільший у Швеції сайт віртуальної реальності, про вікінгів, паласи, міста. http://www.illustrata.com/pages/ny.html

Туреччина

Палас музей Topkapi

Зберігає документи із Палацу Султана. Веб сайт має багато інформації, статей, фотографій, віртуальних подорожей. http://www.ee.bilkent.edu.tr/~history/topkapi.html

Україна

Посібник Calimera 305 Мультимедійні послуги

Посібник Calimera

Інтерактивність

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

Ця рекомендація стосується інтерактивних мультимедійних ресурсів у музеях, бібліотеках та архівах, а також застосування інтерактивності для користувачів. Віртуальна реальність Взаємодія людини і комп'ютера Ігрова технологія Створення контенту Взаємодія з користувачами Довідкові служби Інтерактивні стенди

Європейський Союз підтримує ідею Європи, у якій кожний буде мати доступ до інтерактивних мультимедійних інформаційних послуг і вмітиме користуватися ними.

“Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – ключовий інструмент у роботі над стратегічними пріоритетами Європейського Союзу" [1]. Наприклад, "електронне урядування" не вважається одностороннім процесом. Такі інтерактивні служби, як Europe Direct [2], Dialogue with Citizens [3], Your Voice in Europe [4] та Citizens’ Portal [5] було створено для того, щоб громадяни ЄС знали про прийняття рішень та сприяли цьому процесу. ЄС також займається поліпшенням навичок своїх громадян у сфері ІКТ та підтримує інтерактивне навчання як засіб здобуття освіти. [6]. Метою програм ЄС e-inclusion [7] та e- accessibility [8] є також надання можливості усім громадянам для участі у процесах.

Місцеві установи культурної спадщини мають відіграти свою роль у всіх цих програмах (див. рекомендації з електронного урядування, навчання, соціального включення та доступу для людей з обмеженнями). Інтерактивні послуги залучають та приваблюють людей. Наприклад, інтерактивні експонати в музеях є дуже популярними. При постачанні з допомогою знайомої технології, як наприклад, інтерактивне телебачення, електронні послуги, як очікується, дойдуть до більшої кількості людей. (див. рекомендацію "мультимедійні послуги").

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОЗИТИВНОЇ ПРАКТИКИ Назад до переліку

Інтерактивні програми дозволяють нелінійну навігацію через мультимедійний контент, який може містити текст, нерухомі зображення, звук та відео.

Посібник Calimera 307 Інтерактивність

Користувачам надається можливість взаємодіяти з програмою, відповідати на питання, робити вибір тощо.

Інтерактивність можна використовувати для того, щоб:

∙розширити показ експонатів у музеях;

∙подавати інформацію у захоплюючий та цікавий спосіб;

∙приваблення дітей, молоді, сімей та шкіл;

∙застосування як засобу маркетингу для заохочення відвідувачів переглянути реальну експозицію;

∙надання експозиціям та вебсайтам більшої доступності для людей з обмеженнями, у т.ч. нездатністю до сприйняття друкованої інформації;

∙представлення інтерактивних електронних підручників з можливістю "тестування" особи, що навчається;

∙надання користувачам можливості створювати та поповнювати контент;

∙надання користувачем можливості взаємодіяти з віртуальними спільнотами за інтересами;

∙можливості консультування з користувачами через інтерактивні дослідження, анкетування, голосування тощо.

Важливо враховувати цілі, завдання та аудиторію організації а також те, чи вплине позитивно запровадження інтерактивних експозицій чи вебсайтів на пропоновані послуги. Вирішальне значення має контент; інтерактивність та представлення є каналами постачання: не повинні відволікати від пропонованого контенту.

Необхідно враховувати наступне:

-кваліфікацію, необхідну для створення інтерактивних експозицій та вебсайтів – можливо, необхідно буде витратити на це кошти;

-вартість – зазвичай, інтерактивні експозиції є дорожчими від статичних;

-апаратне та програмне забезпечення – необхідні для редагування і презентування;

-обладнання – може знадобитися додаткове обладнання для виготовлення та використання програм, у т.ч. гучномовці, відеомагнітофони та плеєри, пристрої для запису та зчитування CD-ROM, сенсорні дисплеї, альтернативні маніпулятори та ін.;

-аудиторію – складно виготовляти інтерактивні програми, розраховані на усі вікові категорії та будь-якого користувача;

-чи буде система ізольованою інтерактивною моделлю на автономній мультимедійній системі або у шафі, чи вона буде доступною у мережі.

Вебсайти музеїв, якщо це тільки не виключно віртуальні музеї, повинні мати на меті доповнення до традиційних відвідувань, а не їх заміну. Наприклад, вони можуть містити інформацію та послуги, які важко отримати безпосередньо у музеї, такі як газетні вирізки, деталі щодо освітніх послуг для шкіл та ін. Вони повинні містити достатньо інформації для тих, хто не може відвідати музей, але ця інформація має подаватися у такий спосіб, щоб заохочувати людей до відвідування самого музею. Це також стосується картинних галерей та установ культурної спадщини, але, можливо, не настільки – архівів та бібліотек.

Як і для всіх проектів, потрібно скласти план (див. рекомендації зі стратегічного планування), а бажаний кінцевий результат планувати з урахуванням кваліфікації персоналу, бюджету, часу та інших наявних ресурсів. Ймовірно, можна створити корисну інтерактивну систему або систему віртуальної реальності порівняно дешево та з невеликою командою, якщо ретельно обрати технологію. У мережі Інтернет є багато безкоштовних підручників з користування програмами. Корисний посібник для початківців щодо встановлення інтерактивних систем у музеях: див Так ви хочете зробити комп'ютер інтерактивним у вашому музеї? – Інструкція для початківців? [9].

Віртуальна реальність (див. також рекомендацію з мультимедійних послуг)

Назад до переліку

Віртуальна реальність (ВР) - імітація реального або уявного середовища, яке дає тривимірне зорове відчуття. Її можна використовувати з успіхом для створення віртуальних подорожей реальними місцями - музеями, археологічними пам'ятками, місцями культурної спадщини (старовинними будинками та садами) та ін., а також для віртуальної екскурсії по бібліотеці або архіву.

У змодельованих середовищах об'ємні моделі віртуальної реальності з можливістю "подорожування" можна використовувати, наприклад, для реконструкції зниклих або зруйнованих пам'яток, або для відтворення цілих ділянок стародавніх ландшафтів.

ВР дозволяє також маніпулювати об'єктами та показувати, як працюють механізми, таким чином у музеї промислової археології відвідувачі зможуть побачити, як працював давній друкарський прес.

ВР може бути дуже корисною для збільшення доступності для людей з обмеженнями. Наприклад, у давній історичній будівлі може бути непрактичним встановлювати рампи для проїзду інвалідних візків на усі поверхи. Якісна система ВР дасть їм змогу побачити кімнати, куди вони не можуть потрапити фізично [10]. (див. також рекомендації з доступності для людей з обмеженнями).

У сфері освіти ВР може розширити можливості "електронного навчання" для студентів, ізольованих географічно або певними обставинами, наприклад, вони можуть не виходити з дому через інвалідність або погане здоров'я, або вони доглядають дітей чи літніх людей. ВР часто використовують для демонстрації операцій у підготовці медпрацівників. Це можна перенести й на сферу культури для демонстрування певних дій з предметом, коли використання оригіналу може зашкодити йому.

ВР можна розширити за допомогою таких технологій, як Flash та Shockwave, розроблених компанією Macromedia [11].

"Аватари", або віртуальні образи людей, можна використовувати у середовищі ВР (вони базуються на формах та підтримуються VRML) для різних цілей, у тому числі:

∙ для екскурсії на виставку, у бібліотеку і т. д.;

∙для пояснення людям, як користуватися каталогом або обладнанням, таким як система самообслуговування або аудіопрогравач;

∙для читання документу вголос;

∙для сприяння спілкуванню географічно віддалених один від одного

користувачів з однаковими інтересами; Їх можна персоналізувати так, щоб вони були схожими на користувача певного

типу, наприклад, дитину (хлопчика або дівчинку), або навіть на самого користувача (див. рекомендації з персоналізації).

Консорціум Web3D [12] працює над створенням сумісних стандартів для технології тривимірного простору:

∙VRML (мова моделювання віртуальної реальності) (ISO/IEC 14772) [13] чинний стандарт. Це - формат файлів для тривимірних об'єктів та середовищ. Об'єкти створюються так, що вони можуть рухатися або самостійно, або внаслідок дій користувача. Вони можуть бути суцільними, як стіни, або напівпрозорими, як вода або дим. Можна додавати звуки та видимість плину часу. VRML підтримує створення "аватарів", які можуть пересуватися у віртуальному середовищі.

∙X3D (Розширений 3D) [14] – новий нащадок VRML. Це відкритий стандарт, тому не має проблем з ліцензуванням. Вбудований у стандарт MPEG-4 [15] сумісний з SVG та ін., та зворотно сумісний з VRML.

Інші технології:

∙Віртуальна реальність QuickTime (QTVR) [16]. Цей програмний продукт компанії Apple не є суто технологією ВР, але може використовуватися для оточення ВР – моделей реалістичними фотографічними фонами або елементами. Його також можна використовувати для віртуальних подорожей шляхом зв'язування ряду зображень, якими користувачі можуть "пересуватися", натискаючи на ділянки на екрані, та може використовуватися для показу об'єктів під різними кутами.

∙Java3D [17] – програмний інтерфейс (API), який в першу чергу використовується в автономних програмних комплексах типу інтерактивних музейних систем. Він не підходить для публікації у всесвітній мережі.

∙Бібліотека відкритої графіки (OpenGL) [18] – можливо, найбільш широко застосований графічний програмний інтерфейс, який можне передаватися усіма популярними платформами.

Взаємодія людини з комп'ютером (HCI) Назад до переліку

Традиційні способи взаємодії з комп'ютером - це взаємодія через пристрої вводу - клавіатуру, мишу, трекбол, джойстік та інші (в основному, з ручним керуванням), а також пристрої візуального виводу - монітор та принтер. Існують інші пристрої вводу і виводу, з'являються також нові, які дозволяють користувачу зосередитися на змісті з меншим відволіканням уваги. Багато з цих пристроїв розроблено для користувачів з обмеженнями (див. рекомендації з доступності для людей з обмеженнями), але вони також можуть бути корисними для маленьких дітей та літніх людей, які мають мало досвіду роботи з комп'ютерами, та можуть дати будь-якому користувачу більш реалістичне, більш глибоке відчуття віртуальної реальності.

Посібник Calimera 310 Інтерактивність

∙ISO/IEC 11581: Символи та функції піктограм;

∙ISO/IEC 14754: Інтерфейси на основі вводу пером або олівцем - основні рухи при редагуванні тексту в системах на основі пера;

∙ISO/IEC 18021: Інформаційна технологія - інтерфейс користувача для мобільних пристроїв;

∙ISO DTS 16071: Рекомендації з доступності для інтерфейсів "людинакомп'ютер".

Консорціум Всесвітньої мережі розробляє специфікації для підтримки багатьох режимів взаємодії (або мультирежимна взаємодія) з всесвітньою мережею [21].

Ігрова технологія Назад до переліку

Технології, розроблені для ігор, застосовуються й в інших сферах. У сфері освіти свого часу було визнано цінність комп'ютерних ігор. Вони можуть бути корисними як джерело ідей для управління та інтерфейсів нових програм, або методів залучення та мотивації користувачів. Базова технологія програмних продуктів, що застосовуються для створення ігор (такі, як машини об'ємної графіки), використовуються також в освітніх та навчальних програмах, наприклад, у системах льотних тренажерів для підготовки пілотів. Ігрова технологія застосовується, щоб зробити процес навчання більш привабливим та захоплюючим. З допомогою ігор навчання відбувається необтяжливо. Люди насправді думають не про те, що вони навчаються, а лише про те, що займаються чимось цікавим.

У сфері культури ігри можна використовувати для заохочення користувачів до вивчення історичних об'єктів, культурної спадщини, місцевої історії, наукових експериментів і т. д. Інтерактивні моделі можуть бути справжніми іграми, або можуть використовувати технологію, яка зазвичай асоціюється з іграми. В іграх застосовуються інтуїтивний інтерфейс "людина-машина", реальні або уявні віртуальні середовища, анімація персонажів та ін., і все це може мати застосування у сфері культури. Вебсайти багатьох музеїв можуть слугувати джерелом ідей.[22].

В ігри не обов'язково грати одному. Є багато прикладів ігор для кількох гравців, а при застосуванні на вебсайті, ця технологія може використовуватися у створення та підтримці віртуальних товариств за інтересами.

Створення контенту Назад до переліку

Контент можуть створювати музеї, бібліотеки, або архіви; це також можуть робити і користувачі. Люди можуть взаємодіяти з установою або іншими людьми, використовуючи технології TTW, Blogs або Wiki [23]. Wikipedia [24] - гарний приклад: кожен може поповнювати інформацію або редагувати статтю (оригінали статей не втрачаються, а зберігаються у розділі історії). У розділі громадського порталу Wikipedia пояснюється, як робити поповнення. Використовуючи цю технологію, установи культури можуть сприяти процвітанню всесвітніх віртуальних товариств за інтересами.

Взаємодія з місцевою громадою також може стимулювати та полегшувати створення контенту. Місцеві групи, школи та окремі особи можуть отримати

Посібник Calimera 312 Інтерактивність

∙ дошки оголошень з анонсами подій.

інтерактивної інформації, яка супроводжує експонати. Це може бути інформація, пов'язана з конкретним предметом, або гра, вікторина або підручник, або відеокліп про той чи інший аспект експонату. Відвідувачі можуть також відсилати цифрові зображення з виставки на домашній комп'ютер для подальшого використання. На вебсайтах можна також розміщувати зображення та файли, які можна завантажувати на мобільний пристрій.

Звукові путівники стали вже звичними у музеях. Вже стали реальністю інтерактивні мультимедійні путівники з використанням технології ГІС для інформування відвідувача, коли він досягне певного місця (див. рекомендації з керування контентом та контекстом). Путівники можна також персоналізувати для користувача (див. рекомендації з персоналізації). Ця технологія може бути однаково корисною для орієнтування людей у бібліотеці та архіві, та може бути пристосована для надання інструкцій з користування обладнанням, каталогами тощо.

Автономні інтерактивні стенди є дуже популярними в музеях. Можна використовувати схему фінансування з активною участю інвестора для поповнення та контекстуалізації виставок. Низькотехнологічними прикладами можуть бути сліди відкривачів, вічка, ліпку з глини, прикрашання та спуск у "копальні". Більшість стандартних настільних ПК здатні підтримувати мультимедійні інтерактивні функції, тому інтерактивні комп'ютерні системи стають доступними навіть для невеликих установ. Вони можуть дати людям змогу по-новому взаємодіяти з експонатами, оглядаючи об'єкт з усіх боків, "відчуваючи" його вагу, бачачи як він працює, якщо він має рухомі деталі, і т. д. Більші інтерактивні системи навіть "занурюють" користувача у цілком нові відчуття (див. рекомендації з мультимедійних послуг.)

Необхідно докласти зусиль для пристосування ігрової технології у якості засобу відтворення, зберігання, перевірки та передачі контенту та ідей.

Мобільні телефони вже мають доступ до інтерактивних технологій: на них користувачі можуть дивитися телебачення, слухати музику, грати в ігри тощо. Музеї, бібліотеки та архіви повинні скористатися цією технологією.

З тенденцією до зменшення пристроїв, необхідні будуть альтернативні методи вводу та виводу, такі як писання вручну, невеликі буквено-цифрові клавіатури, віртуальні клавіатури, які можна проектувати на будь-яку рівну поверхню, мікроклавіатури, пристрої для зчитування очей, голосового вводу, дотикального вводу на основі датчиків тиску, руху та ін.

[10]Дивіться компанію віртуального досвіду: Доступ для людей з обмеженнями на батьківщині Шекспіра. http://www.virtualexperience.co.uk/disabled.htm

[11]Macromedia http://www.macromedia.com/

[12]Консорціум Web3D http://www.web3d.org/

[13]VRML (Мова моделювання віртуальної реальності) (ISO/IEC 14772) http://www.iso.org/iso/en/StandardsQueryFormHandler.StandardsQueryFormHandler ?scope=CATALOGUE&keyword=&isoNumber=14772&sortOrder=ISO&title=true&sear ch_type=ISO&search_term=14772&languageCode=en

[14]X3D (Розширений 3D)

http://www.web3d.org/x3d/specifications/x3d_specification.html

[15] MPEG-4 http://www.mpeg.org/MPEG/starting-points.html

[16]Віртуальна реальність QuickTime (QTVR) http://www.apple.com/quicktime/qtvr/

[17]Java3D http://java.sun.com/products/java-media/3D/

[18]Бібліотека відкритої графіки (OpenGL) http://www.opengl.org/

[19]Нові технології для сфери наукової та культурної спадщини. Звіт 1 проекту DigiCULT Technology. Європейська комісія, лютий 2003 р. ISBN 9289452757. http://www.digicult.info/pages/techwatch.php

[20]Міжнародні стандарти http://www.standardsinfo.net/isoiec/stdcat.html

[21]Консорціум World Wide Web: Багаторежимна інтерактивна діяльність http://www.w3.org/2002/mmi/intro

[22]Список віртуальних музеїв див. на сторінках ICOM’s Virtual Library Museums http://icom.museum/vlmp/; або Musée http://www.musee-online.org/

[23]Браунінг, Пол: авторські системи для Web. Ariadne, вип. 39, 30 квітня 2004 р. http://www.ariadne.ac.uk/issue39/browning/intro.html (Технічні подробиці див. у звіті JISC TechWatch того ж автора на http://www.jisc.ac.uk/uploaded_documents/tsw_03-08.pdf)

[24]Wikipedia http://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page

Міжнародні

Virtual Heritage Network (віртуальна мережа спадщини)

VHN – міжнародна організація, призначена для сприяння використанню технологій для навчання, перекладу, збереження та схоронності природної та культурної спадщини.

Theatron

Створено консорціумом Theatron, частково профінансовано ЄК. Theatron надає можливості інтерактивних подорожей з використанням 3D моделей в минуле та сучасне театру. Користувач має можливість не тільки подивитися як виглядав театр минулого, але й пройтись, або політати навколо нього, роздивитись його з різних кутів зору. http://www.theatron.org/index.html

NEDLIB (Європейський мережевий депозитарій)

Nedlib створив кілька інтерактивних моделей, наприклад модель технологічного процесу для збереження об'єктів у цифровому вигляді. http://www.kb.nl/coop/nedlib/

Бельгія

Королівський Інститут природничих наук Бельгії: Музей природознавства

Інтерактивний сайт вміщує ігри для дітей, мультимедійні сторінки, розділ “наука онлайн”, сайт для вчителів та лінки до двох європейських віртуальних музеїв: Europ@ncestors and 300 Pearls. http://www.naturalsciences.be/

Хорватія

Музеї Хорватії в Інтернет

Покажчик та лінки до музеїв Хорватії. Більшість перелічених музеїв використовують нові технології — VR презентації та виставки. http://www.mdc.hr/www-MDC-eng/4.html

Фінляндія

Conversations with Angels ("розмови з ангелами")

Тривимірний віртуальний світ, у якому користувачі можуть спілкуватися з багатьма віртуальними персонажами – "аватарами" у реальному часі. http://angels.kiasma.fng.fi/

Франція

The Louvre (Лувр)

Віртуальна екскурсія по Лувру з використанням технології QTVR. http://www.louvre.or.jp/louvre/QTVR/anglais/index.htm

Греція

Archeoguide

Цей проект розробляє систему на основі передових інформаційних технологій, у т. ч. розширену реальність, тривимірну візуалізацію, портативні комп'ютери та техніку багаторежимної взаємодії для віртуальної реконструкції залишків археологічних пам'яток для того, щоб відвідувачі побачили, як вони виглядали спочатку. http://archeoguide.intranet.gr/

Поринути до віртуальної реальності (FHW)

FHW — заклад культурної спадщини, що зберігає та розповсюджує інформацію про Еллінську культуру. Технології мультимедія використовуються для відродження історичної пам’яті та традицій. http://www.fhw.gr/

Італія

Інститут-музей історії та науки, Флоренція

Інтерактивний вебсайт, що надає інформацію про роботи італійських вчених в давні часи Галілей, Леонардо Да Вінчі). http://www.imss.fi.it/

Люксембург

Musée national d'histoire naturelle

Інтерактивна мультимедійна система яка підтримує базу даних знань з природничих наук.

http://www.mnhn.lu/

Норвегія

Lesehulen

Головна мета проекту мотивувати дітей читати через знайомство з письменниками Норвегії. Використовує звук, зображення, інтерактивність, презентовано в Інтернет. http://www.lesehulen.no

Португалія

португальський інститут музеїв (IPM)

IPM координує документацію для музеїв у межах Португалії, у т. ч. чинні стандарти. проекти, статистику користування, зв'язки з музеями та ін. http://www.ipmuseus.pt/

Національний музей археології (MNA), Лісабон

Національний музей археології має передовий інтерактивний веб-сайт. В даний час він серйозно реконструюється (подробиці на http://www.ipmuseus.pt/cgibin/ipmuseus_en/fs_inici_proj.html) з метою перетворення його на новий археологічний портал.

http://www.mnarqueologia-ipmuseus.pt, а бібліотека музею http://biblioteca.mnarqueologia-ipmuseus.pt

Румунія

Електронне відвідування музею

Надає можливість користувачам віртуально відвідувати музеї та ознайомитись з головними музейними проектами. Використовує цифрові технології та анімацю для віртуальних подорожей. http://www.itcnet.ro/sibiu/rom/dumbra_r.htm

Іспанія

Група ÒLIBA

Початком проекту був звичайний експеримент з організації віртуальної віставки та вивчення її впливу на традиційну виставку та відвідування музеїв. Тепер цей проект включає оцінку впливу інтерактивності та 3-D реконструкцій, ігор на відвідування музеїв.

http://oliba.uoc.edu

Швеція

Torsby Finnkulturcentrum

Дослідницький та інформаційний центр Värmland. Фотографії, мапи, історії та можливість грати на старовинному інструменті віртуально. http://www.finnkulturcentrum.com/

Великобританія

CRUMB (Кураторський ресурс для нових засобів інформації)

Це – дослідницька програма за підтримки Наукової Ради з питань мистецтв та гуманітарних наук. Було створено дуже корисний вебсайт, що містить статті та поради з метою допомогти доглядачам, виробникам, технікам та уповноваженим користуватися новими засобами інформації та технологіями http://www.newmedia.sunderland.ac.uk/crumb/phase3/

(або http://www.crumbweb.org/ з кінця 2004 р.).

Ask Chris

Це онлайнове ті інтерактивне джерело пропозицій для читачів. Секція “Швидке читання” унікальна можливість, запропонована Відділом освіти для дорослих районної ради департаменту Essex для підтримки розвитку читачів. http://www.essexxcc.gov.uk/askchris

Tudor Hackney

Партнерство архівів та театрів — сайт надає можливість користувачу віртуально відвідати театр та подивитись спектакль. Лінки до документів з історії театру. http://www.hackney.gov.uk/index/council/departments/communityleisure/community -culture-leisure/archives/tudorhackney.htm

Tyne & Wear Museums

Інтерактивний доступ до музеїв, галерей, установ культурної спадщини, супроводжується іграми, освітніми матеріалами, доступний для людей з фізичними вадами.

http://www.twmuseums.org.uk/

США

The Exploratorium

Інтерактивний музей науки, розміщений у Палаці мистецтв у Сан-Франциско. Місія Exploratorium – "створення культури навчання через інноваційні середовища, програми та засоби, які допомагають людям задовольняти їх зацікавленість в оточуючому світі". Понад 600 оригінальних інтерактивних експонатів, стендів та витворів мистецтва було розроблено, створено та побудовано на сайті.

http://www.exploratorium.edu/

Посібник Calimera

Багатомовність

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

У цій рекомендації йдеться про наступні питання: Європейські мови Соціальне включення Мови знаків Отримання інформації Багатомовні тезауруси Багатомовні вебсайти Системи письма Шрифти та клавіатури

Транслітерація, транскрипція Машинний переклад Голосовий переклад

"Мова – це основа спілкування між людьми, вона також є частиною їх культурної спадщини. Для багатьох мова має далекосяжні емотивні та культурні асоціації, що корінням сягають літературної, історичної, філософської та освітньої спадщини. Саме тому мова не повинна буди перешкодою для доступу до багатокультурної спадщини, яка існує в кіберпросторі. Гармонійний розвиток інформаційного суспільства можливий, таким чином, якщо воно сприяє вільному доступу до багатомовної та багатокультурної інформації." [1]

Стаття 12 Європейської хартії щодо регіональних мов та мов меншин [2] стосується саме діяльності культурних установ – "особливо бібліотек, відео бібліотек, культурних центрів, музеїв, архівів, академій, театрів та кінотеатрів, а також літературної діяльності та виробництва кінопродукції, регіональних форм культурного вираження, фестивалів та культурних індустрій, що між іншим впроваджують нові технології у своїй роботі." Країни, що підписали цю хартію (тобто країни – члени Ради Європи) "гарантують відповідну підтримку ...

регіональним мовам та мовам меншин, а також культурі, яку вони представляють."

Культурні установи повинні мати на меті залучати якнайширшу аудиторію. Вебсайти здатні охопити аудиторію в усьому світі, а взагалі в світі налічується понад 6 тис. мов. Основним завданням Європейського союзу є взаємна інтеграція його членів, але ЄС також сприяє розвитку мовного та культурного розмаїття народів через заохочення викладання та вивчення мов, включаючи регіональні мови та мови меншин. План дій щодо сприяння вивченню мов та підтримки мовного розмаїття на 2004-2006 роки [3] зазначає, що "всі без

винятку громадяни повинні вивчати мови протягом всього життя. Знати про інші мови, чути їх та вивчати повинен кожен: вдома або на вулиці, в бібліотеці або культурному центрі, у будь-якій освітній та бізнес установі." 2001 рік був роком мов в Європі [4], але ці заходи продовжуються і щорічно 26 вересня святкується Європейський день мов [5].

Музеї, бібліотеки та архіви повинні надавати послуги на

∙офіційних мовах країн Європейського союзу;

∙мовах меншин;

∙мовах іммігрантів;

∙неєвропейських мовах – певною мірою це буде залежати від походження колекцій та попиту на них за межами Європи;

∙знакових мовах.

Європейські мови Назад до переліку

В європейському союзі налічується 20 офіційних мов – чеська, голландська, датська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, італійська, латвійська, литовська, мальтійська, польська, португальська, словацька, словенська, іспанська та шведська. Термін "офіційна мова" визначається як мова, яка використовується державними органами, в офіційних документах, включаючи комерційні. Кожен громадянин може написати до організації Європейського союзу на будь-якій з цих мов і повинен отримати відповідь цією ж мовою.

Дані про регіональні мови та мови меншин Європейського союзу можна знайти на сайті Mercator [6], дослідницькій мережі та інформаційному сервері, створеному за підтримки Європейської комісії. Налічується понад 150 корінних та автохтонних мов меншин в межах ЄС, без урахування діалектів кожної з офіційних мов або мов іммігрантів. Європейське бюро маловживаних мов (EBLUL) [7] зазначає, що більш ніж 40 млн. людей розмовляють мовою, котра не є офіційною мовою їх рідної країни.

Деякі мови меншин досягли певного визнання в Європі або в межах країни, де ними розмовляють, але не всі. Про офіційний статус мов меншин Європи можна дізнатись на сайті Mercator [6]. Регіональні мови та мови меншин виділяють в три основні категорії:

∙мови, якими розмовляють в регіоні, який може бути частиною одного або декількох країн-членів. Це такі мови як баскська, бретонська, каталонська, фризька, сардинська, валлійська та ін.;

∙мови, якими розмовляють меншини в одній країні, проте котра є офіційною в іншій країні ЄС. Це стосується, наприклад, німецької в південній Данії, французької в північній Італії, угорської в Словаччині тощо;

∙позатериторіальні мови, такі як мови циганських або єврейських громад (циганська та їдиш), або вірменська мова.

Деякі мови меншин є цілком розвиненими мовами. які викладаються у школах, з встановленою орфографією, обширною літературою та значним об'ємом видавництва. Іншим не вистачає, або вони навіть не мають кількох або й усіх

Системи письма Назад до переліку

Комп'ютери зберігають у пам'яті літери та інші символи, присвоюючи кожному з них певний номер. Велике розмаїття мов та систем письма призвело до створення сотень різних систем кодування для присвоєння таких номерів. Згодом, у середині 1980-х рр. почали розробляти "Юнікод" Unicode [19]. Він присвоює унікальний двійковий код усім символам в усіх мовах. Консорціум "Юнікод" – неприбуткова організація, створена для розробки, розвитку та сприяння використанню стандарту. Юнікод постійно розширюється, і зараз він навіть включає такі стародавні алфавіти, як Огхам (старокельтське письмо) та клинопис, і може впоратися з числами, символами, пунктуацією та шрифтом Брайля тощо. Хоча стандарт Юнікод версія 4.0. [20] та ISO/IEC 10646:2003 [21] - не одне й те ж саме, вони містять ідентичні набори символів, назви та кодові представлення. Юнікод версії 4.0. охоплює понад 96 000 символів світових систем письма. Хоча це і не єдиний стандарт у галузі, йому віддають перевагу у ІТ-промисловості, оскільки прийняття єдиної методики дає суттєві переваги для всесвітнього спілкування, доступності програм, обміну даними та видавництва. ISO/IEC 10646:2003 широко застосовується у нових протоколах Інтернет та W3C, таких мовах розмітки як XML та HTML, а також впроваджується у сучасних операійних системах та мовах програмування.

Шрифти та клавіатури Назад до переліку

Можна придбати невеличкі ковпачки і накрити ними клавіші звичайної клавіатури для друкування мовами, у яких використовується розширений латинський алфавіт, наприклад, ð å þ ñ ç æ ć ł та ін. Цей простий метод навіть дає змогу друкувати японським алфавітом Канджи.

М'які клавіатури, або клавіатури та сенсорних дисплеях можуть бути способом вирішення деяких проблем з нелатинськими або екзотичними шрифтами.

Мови з тисячами символів, як, наприклад, китайська, потребують спеціальних програм, перш ніж скористатися електронною обробкою текстів. Для китайської мови звичайна клавіатура використовується для вводу фонетичної транскрипції китайського слова згідно з системою транслітерації Pinyin, а програма показує ієрогліфи, які так вимовляються – їх може бути близько десяти. Вибирається правильний символ або символи і вставляються у документ. Неправильний вибір буде китайским еквівалентом орфографічної помилки. Ця система дуже гнучка і дає можливість електронної обробки традиційного та спрощеного китайського письма. Однак, використання системи Pinyin значить, що оператор має знати мандаринський або пекінський діалекти китайської мови, які не обов'язково знати при звичайному писанні китайською. Проте, можливо придбати програми на основі кантонського діалекту [22]. Ці програми займають більше місця у пам'яті комп'ютера, ніж текстовий редактор для латиниці, але у містах зі значною часткою китайського населення може бути доцільним придбати такі програми та встановити їх на окрему машину. Меншу проблему становлять арабські шрифти, оскільки існують спеціально пристосовані клавіатури.

Варто звернути увагу на комерційні шрифти, програми та клавіатури для багатомовних комп'ютерів, як ті, що продає Fingertip Software [23] і створені на основі Юнікоду.

Транслітерація, транскрипція та офіційні матеріали Назад до переліку

У багатьох випадках, наприклад, для створення каталогів, покажчиків, списків топонімів та інших робіт бібліографічного характеру, які призначені для користування людьми, знайомими з латинським алфавітом, або з типографських причин, буде неможливо або непрактично використовувати символи не з латиниці. У такому випадку необхідно буде зробити транскрипцію або транслітерацію.

Транслітерація – процес, яким знаки однієї системи письма перетворюються на знаки іншої системи письма, наприклад кирилиця або грецький алфавіт – на латиницю. Є проблеми, викликані альтернативними системами транслітерації, наприклад Чехов можна передати як Tchehov або Chekhov.

Транскрипція – процес, яким звуки однієї мови передаються символами іншої. Транскрипцію в принципі можна використовувати для звуків будь-якої мови, але це єдина система, яку можна застосовувати для передачі звуків безалфавітних мов (таких, як китайська), латиницею або іншими алфавітними системами письма.

Певна річ, існують проблеми стандартизації внаслідок транслітерації або транскрипції. Різні системи або різні способи можуть викликати труднощі у пошуку по базам даних. Зараз не існує стандартного формату запису назв, який відповідав би потребам європейських закладів культури, але вже розроблено прототип проектом LEAF ("Зв'язки та пошук в офіційних матеріалах") [24], який фінансується ЄС з березня 2001 р по березень 2004 р. Результати проекту буде впроваджено для розширення MALVINE, онлайнової системи для пошуку постсередньовічних рукописів, та перетворення її на багатомовну інформаційну службу з даними про фізичних та юридичних осіб.[25]

Міжнародні стандарти розробляються для транслітерації багатьох мов. Наприклад. існує стандарт транслітерації індійського письма ISO 15919:2001, Транслітерація деванагарі та інших індійських шрифтів у латиснські літери [26].

Машинний переклад (MП) Назад до переліку

Свого часу великі сподівання було покладено на МП, проте зважаючи на зусилля, пов’язані з його удосконаленням впродовж останніх п'ятдесяти років, результати розчаровують. Проблеми, пов’язані з цим поки що неможливо вирішити, і вони наступні:

∙багатозначність слів;

∙невідповідність у порядку слів;

∙на сьогодні ще не винайдено способу дати комп'ютерам знання стосовно реального світу, контексту або читання;

Ефективність систем машинного перекладу залежить від багатьох факторів. Наприклад, документи не мають містити типографські чи граматичні помилки, слова, які не входять до словникової системи даної програми та складні речення.

МП – застосування комп’ютерів для перекладу текстів з однієї мови на іншу, і зараз включає різноманітні програми від простих програм-словників, що використовуються як додатки до професіональних перекладацьких систем. Можливе застосування програм МП:

∙Сканування контенту, тобто використання системи перекладу просто для приблизного перекладу з метою отримання загального поняття про текст;

∙Перегляд великої кількості документів з метою визначення, які з них зроблені працівниками;

∙Допомога перекладачам – електронні програми перекладу (ЕПП) використовують різноманітні лінгвістичні засоби для покращення якості перекладу, особливо під час перекладу текстів з багатьма повторами, таких як технічна документація.

Існує багато сайтів, що пропонують як безкоштовні, так і платні послуги перекладу у всесвітній мережі Інтернет. Якщо ввести URL (універсальний покажчик ресурсу), то програма МП автоматично перекладає електронну сторінку та документи. Такі сайти також часто пропонують послуги людейперекладачів, наприклад AltaVista Babelfish, Google Language Tools, World Lingo, Free Translation, та Systran. Електронна сторінка Yahoo Language Translation and Interpretation Resources є досить корисним джерелом про сайти з МП [27]. Порталом до багатьох служб Інтернет-перекладу є Babblefish [28].

Для докладої інформації про МП див. вебсайт Європейської Асоціації машинного перекладу [29].

Зараз ведеться робота з організації багатомовного порталу культурної спадщини Європи. Проект MICHAEL (Багатомовність культурних досягнень Європи) [30] є відгалуженням проекту MINERVA [31]. Він буде сприяти транс'європейській культурній спадщині Італії, Франції та Англії, і стане доступним громадськості, з використанням відкритої платформи, яка дозволить поширити його на інші країни.

Європейська бібліотека [32], розроблена за проектом TEL, розпочне роботу у 2005 р. як портал, що пропонує доступ до об'єднаних ресурсів 43 національних бібліотек Європи. Вона буде використовувати програму MACS, що дозволить пошук інформації на різних мовах. Такий тип послуг забезпечує основу для досліджень питання доступу на багатьох мовах.

Було б корисним мати більше джерел інформації на маловідомих мовах поряд із бібліотекою Данії Indvandrerbiblioteket, національним ресурсним центром книжок та інших носіїв інформації на іноземних мовах для етнічних меншин Данії. Централізований ресурс є особливо корисним там, де носії мов етнічних меншин розпорошені у суспільстві та не зосереджені у певних місцях, що робить невигідним забезпечення на місцевому рівні.

http://www.minervaeurope.org/publications/qualitycommentary/qualitycommentary0 40622draft.pdf

[18]Валлійський мовний департамент http://www.bwrdd-yr-iaith.org.uk/

[19]ЮНІКОД http://www.unicode.org

[20]Стандарт ЮНІКОД, версія 4.0. Бостон, Addison-Wesley, 2003. ISBN 0-321- 18578-1. http://www.unicode.org/versions/Unicode4.0.0/

[21]ISO/IEC 10646:2003 Iнформаційна технологія – Універсальний багатобайтний набір символів (UCS) http://www.iso.ch/iso/en/CatalogueDetailPage.CatalogueDetail?CSNUMBER=39921

[22]AsiaSoft http://www.asiasoft.com/

[23]Програми Fingertip http://www.fingertipsoft.com/

[24]Проект LEAF (Linking and Exploring Authority Files)

http://www.crxnet.com/leaf/

[25]MALVINE (Рукописи та листи в інтегрованих мережах Європи) http://www.malvine.org/,

[26]ISO 15919:2001, Транслітерація деванагарі та інших індійських шрифтів у латиснські літери. http://www.iso.org/iso/en/CatalogueDetailPage.CatalogueDetail?CSNUMBER=28333& ICS1=1&ICS2=140&ICS3=10

[27]AltaVista Babelfish http://babelfish.altavista.com/;

Google Language Tools http://www.google.com/language_tools?hl=en; World Lingo http://www.worldlingo.com/products_services/worldlingo_translator.htm;l Free Translation http://www.freetranslation.com/;

Systran http://www.systransoft.com/;

Yahoo Language Translation and Interpretation Resources http://dir.yahoo.com/Social_Science/Linguistics_and_Human_Languages/Translation _and_Interpretation/

[28]Babblefish http://www.babblefish.com/babblefish/

[29]Європейська асоціація машинного перекладу http://www.eamt.org/index.html

[30]MICHAEL, багатомовний реєстр культурої спадщини у Європі

http://66.102.9.104/custom?q=cache:4y19yGtoMJUJ:www.minervaeurope.org/event s/documents/piccininno040413.ppt+michael&hl=en&ie=UTF-8

[31] Проект MINERVA http://www.minervaeurope.org/

[32]Європейська бібліотека http://www.europeanlibrary.org/

[33]Об'єднана служба перекладу та конференцій ЄС (SCIC) http://europa.eu.int/comm/scic/newtechnology/technology_en.htm#1

[34]Форум міжмовних досліджень (CLEF) http://clef.iei.pi.cnr.it/ та CLEF 2004 http://www.delos.info/eventlist/CLEF2004.html

Данія

Датська Центральна бібліотека літератури для іммігрантів (Indvandrerbiblioteket)

Організована для задоволення культурних потреб недавніх імігрантів та містить понад 146000 одиниць приблизно на 100 мовах. Колекції організовано приблизно на 50 мовах.

http://www.indvandrerbiblioteket.dk

FINFO – інформація для етнічних меншин Данії

Загальна мета проекту — забезпечити представників етнічних меншин кращим доступом до інформації на рідній мові про їх права, обов’язки та можливості в суспільстві Данії. http://www.finfo.dk/

Німеччина

Online-Auskunft

Центральна бібліотека Берліна Zentralund Landesbibliothek — перша бібліотека Німеччини яка надає послугу віртуальної довідки багатьма мовами (англійська, німецька, іспанська, португальська, словацька, китайська, японська, корейська). http://www.zlb.de/fragen_sie_uns/ask_a_librarian

Норвегія

BAZAR

Багатомовний портал до інформації про суспільство та культуру Норвегії для етнічних меншин країни. BAZAR доступний 14 мовами. http://www.bazar.deichman.no

Detektor

Анотований, багатомовний предметний каталог ресурсів Інтернет. http://detektor.deichman.no/

Великобританія

Multikulti

Спільний проект, організований Лондонською спілкою консультантів та Лондонською агенцією з розвитку бібліотек, для надання інформації з питань соціального забезпечення багатьма мовами. Нагороджений призом "Комунікації

Персоналізація може призвести до змін у методах роботи музеїв, бібліотек та архівів. Наприклад, буде вплив на оцінку ефективності, з можливостями одержати більш детальну управлінську інформацію. Також перехід від "просування товару" до "приваблення користувача" впливатиме на роль працівників, і тому необхідно працювати над підготовкою кадрів.

Через рівень складності та витратності систем персоналізації, установи, ймовірно, повинні співпрацювати з іншими організаціями, щоб забезпечити персоналізований доступ до цілої низки різних музеїв, бібліотек, архівів та інших служб.

Багато систем персоналізації використовують технологію "інтелектуальних карток", вимагаючи усе більш складних методів ідентифікації. Музеї, бібліотеки й архіви повинні знати про зміни у системах ідентифікації і те, що цей процес може ускладнитися, подорожчати або вийти з-під їх контролю. Це - сфера, у якій співробітництво може бути необхідним або бажаним, але установи мають вирішити – запроваджувати свої власні процедури ідентифікації чи вдатися до послуг третіх осіб.

Такі етичні проблеми, як захист конфіденційності, також мають розглядатися, можливо через кодекс поведінки. Також треба працювати над проблемою об'єднання користувальницьких баз даних із базами даних контенту.

Для обговорення проблем, які треба враховувати під час установки системи персоналізації, див. "Завдання персоналізації у публічних бібліотеках: плани на майбутнє та перспективи", Крістофер Чіа і Джун Гарсія [1], і “Персоналізація та Інтернет з точки зору музею. Джонатан П. Боуен та Сільвія Філіппіні-Фантоні. [2].

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОЗИТИВНОЇ ПРАКТИКИ Назад до переліку

Персоналізована система – це така, що реагує по різному на різних людей, в залежності від їх реакції (явної чи неявної) на запитання, поставлені системою, або на основі попереднього користування системою. Для того, щоб надати персоналізовані послуги, система повинна вміти ідентифікувати людину, тобто ідентифікувати користувача.

Ідентифікація користувача (див. також рекомендації з безпеки)

Назад до переліку

Ідентифікація – це процес, при якому електронна ідентичність користувача встановлюється та підтверджується інформаційною системою, в якій використовуються посвідчення особистості, що присвоюється одразу ж після процесу реєстрації. Підтвердженням того, що саме цьому користувачу належить посвідчення, є правильно введений пароль або біометричні дані. Біометрична ідентифікація включає ідентифікацію за відбитками пальців, рисами обличчя, тембром голосу або сітківкою ока. Процес реєстрації може також включати елементи процесу ідентифікації, за якими вона відбувається в реальному світі: посвідчення водія, паспорт, свідоцтво про народження тощо. Існують різні рівні

ідентифікації; нижче вони наводяться в порядку рівня безпеки, який вони забезпечують:

∙неясність – базується на припущенні, що лише зареєстровані користувачі знатимуть ім'я файла або бази даних, і що бази даних надійно захищені лише цим;

∙в простій ідентифікації використовуються паролі, якими обмінюються як простим текстом і які дають дуже мало впевненості в особі відправника. Наприклад, паролі можуть бути загублені або вкрадені; користувачі зазвичай обирають звичайні слова в якості паролів; дуже часто вони мають пам'ятати значну їх кількість і спокуса, щоб записати їх підриває статус паролів як основних гарантів ідентифікації. Одним паролем може користуватись навіть група людей. Існують програми, призначені для спостереження та стеження за використанням або обміном паролями, та для їх перехоплення.

∙захищена ідентифікація є подібною, але в ній не використовується відкритий текстовий обмін паролями і, таким чином, вона захищає від перехоплення та відтворення спілкування;

∙інший тип ідентифікації використовує шифр, відомий лише відправнику повідомлення для визначення його особистості. Цей тип ідентифікації може використовуватись для виключення можливості відмови, тобто ідентифікований відправник повідомлення не зможе заперечити факт відправлення цього повідомлення саме ним, наприклад, коли він замовляє певні товари або послуги

Системи ідентифікації можна придбати готовими, наприклад Система керування доступом Athens [3], яка контролює доступ до онлайнових баз даних, та Kerberos [4], протокол мережевої ідентифікації, який використовує криптографію з закритим ключем.

В найближчому майбутньому ідентифікація буде здійснюватись представництвами місцевої або центральної влади, які надаватимуть громадянам багатофункціональні форми ідентифікації, щось на зразок інтелектуальної картки, з якою її власники матимуть доступ до ряду служб, у т. ч. бібліотек, музеїв та архівів.

Конфіденційність Назад до переліку

Ера персоналізованих систем покладе край відносній анонімності користувачів та поставить перед закладами культурної спадщини етичну дилему. Коли люди ідентифікують себе в електронній інформаційній системі, їх діяльність буде відстежуватись так, що вони не зможуть потім відмовитись від неї. Відповідна політика має дати користувачам можливість вибору з-поміж електронних систем, які стежать за користуванням та мають гарантувати їм, що інформація цього виду залишиться конфіденційною і ніколи не буде розголошена.

Системи біометричної ідентифікації — зчитування відбитків пальців, мають таку перевагу, як усунення проблеми втрачених квитків. Проте, люди мають особисто погоджуватися на застосування такої системи, а для тих, хто не бажає нею користуватися, мають бути альтернативи.

°замовляти книги, документи та ін., які вони бажають отримати під час наступного відвідування бібліотеки або архіву;

°замовляти комп’ютери, зчитувальний пристрій мікрофільмів та ін. на наступний візит;

°замовляти відвідування виставок, купувати квитки на різні заходи, замовляти товари в сувенірних магазинах, роздрукування, копії та ін.;

°будувати свої власні музеї, бібліотеки та архіви, зберігаючи URL, бібліографічні деталі, та ін.;

°розробляти власні веб-сторінки – особливо це корисно для людей, які потребують особливих умов для доступу (наприклад, мають вади зору або розмовляють іншою мовою), та вибирати, які послуги вони хочуть отримати;

°персоналізувати свій візит до музею;

°розробляти план візиту, враховуючи персональні інтереси та такі моменти, як присутність дітей у групі;

°створювати власні віртуальні виставки;

°взаємодіяти з іншими людьми з подібними інтересами та створювати віртуальні групи за інтересами.

Персоналізація включає 2 рівня:

∙інивідуальний рівень;

∙груповий рівень, наприклад, діти чи бізнес – користувачі. На груповому рівні можна включати специфічні для певних груп вимоги, наприклад, фільтрація вебсайтів для дітей, послуги на мовах меншин для їх представників.

Персоналізація може бути реалізована двома способами:

∙неявна персоналізація (комп'ютеризована) – система відстежує роботу й уподобання користувача, відповідно настроюючи системи та інтерфейси (наприклад, Amazon [10], A9 [11], та eurekster [12]);

∙явна персоналізація (під керуванням користувача) – системи, що зберігають інформацію про користувачів та дозволяють їм ідентифікувати себе та отримати доступ до служб, якими попередньо користувались (наприклад більшість Інтернет-порталів як My Yahoo [13]). Такий тип персоналізації має багатий потенціал у сфері культури. Її застосуванням може бути повідомлення, анонси, календарі та ін. Установи можуть також запропонувати на своїх вебсайтах засоби, що дозволяють зберігати зображення, статті, посилання, результати пошуку та ін. під час навігації. Таким чином можна створити персональне середовище на вебсайті, куди вони мають можливість повернутись та отримати необхідну інформацію, а також постійно додавати нові елементи. На сьогодні лише деякі великі музеї, такі як Музей Нью-Йорку, Лувр в Парижі та Національний Музей Науки та Промисловості Великобританії (див. посилання) спроможні використовувати такі ідеї у практиці.

Рекомендаційні системи Назад до переліку

Ці системи приймають дані безпосередньо від користувача. На основі його потреб, переваг та схем взаємодії, вироблених протягом певного часу, вони надають рекомендації щодо продуктів та послуг, наприклад які колекції оглянути, які книги купувати та читати, які вебсайти переглянути. Основна ідея

Посібник Calimera 340 Персоналізація

– користувач отримає те, що йому необхідно, не задаючи питань. Елементами систем рекомендації є такі технології, як фільтрація інформації, об’єднана фільтрація, профілювання користувача, машинне вивчення, пошук на основі конкретного випадку, добування інформації та пошук на основі схожості. Наприклад, користувач, який відвідує сайти Моне чи Ренуара, може бути переадресований на сайти французького імпресіонізму взагалі. Приклади: сайт Amazon [10] (доступний на кількох варіантах залежно від країни) та Whichbook.net [14] – сайт, що рекомендує книжки для читання.

Персоналізований пошук інформації Назад до переліку

Пошук інформації з використанням популярних пошукових систем дає в результаті мільйони знайдених документів. Зазвичай, шукачі будуть переглядати лише одну-дві сторінки результатів, при цьому можна пропустити важливу інформацію.

Релевантні системи зворотного зв'язку призначені для подолання цієї проблеми. Існують два типи релевантних систем зворотного зв'язку – явні та неявні.

∙Явний релевантний зворотній зв'язок спираються на зазначення шукачем того, які документи містять важливу інформацію. Потім система утворює скорегований запит на основі зазначених документів. Це може продовжуватися доти, поки результати не влаштують шукача. Така система має кілька недоліків, а саме:

°у шукача це забирає дуже багато часу;

°немає золотої середини – шукач повинен чітко зазначити важливість документу;

∙Неявний релевантний зворотній зв'язок визначає, які сторінки є важливими, шляхом аналізу дій користувача – часу, витраченого на читання сторінки, переходи на посилання, лінії прокручування, наведення курсору миші тощо. Потім система генерує запити, що поступово розширюються, на основі оцінки потреб користувача. З часом користувачу видається більш релевантна інформація. Можуть виникнути дві різні реакції на той же самий запит:

°потреби користувача в інформації стають більш оформленими, а результати – більш чіткими;

°потреба користувача в інформації змінюється з огляду на вже отриману інформацію. З часом система враховує нові умови пошуку, задані користувачем, або переходи посиланнями, та формулює нові запити на їх основі, таким чином надаючи нові результати.

Пошук зображень – ще один спосіб персоналізації пошуку інформації, який особливо стосується сфери музеїв та картинних галерей. Користувачі починають переглядати набір зображень. На основі їх вибору представляються нові зображення та створюється маршрут пошуку. Це дає можливість прямого пошуку без формального опису необхідної інформації.

Портали Назад до переліку

Портали також можуть запропонувати шукачам дещо більш спрямоване, ніж набір результатів пошукової системи. Портал збирає контент з різних розосереджених джерел, об'єднує його в єдину форму та презентує її

Посібник Calimera 341 Персоналізація

ін. Системи такого типу часто з'єднані з системою обробки запитів, яка реєструє інформацію про запити та замовників. Приклад послуг такого типу – служба бібліотеки Ессексу Answers Direct (див. Посилання)

∙довідкові служби електронною поштою, що використовують програми "чатів" або живого спілкування і дозволяють користувачу спілкуватись безпосередньо із працівником. Приклад: Live Help бібліотек Гейтсхеда (див. Посилання). Така служба є ідеальною для пояснення людям про користування такими цифровими ресурсами, як бази даних в мережі та вебсайти, які можна переглядати одночасно та передавати користувачу без необхідності словесного опису. Запити можна передавати "вживу" до інших установ, поки клієнт знаходиться на лінії. Існує декілька прикладів комерційних програм такого типу [15].

Для обговорення "віртуальних бібліотек" див. Огляд цифрових довідкових служб: інформація робочої групи з питань стратегії мережевих послуг / UKOLN, Лютий 2003 р.

Інтелектуальні етикетки та ярлики Назад до переліку

Етикетки та ярлики радіочастотної ідентифікації мають значні переваги над штриховим кодом. Наприклад:

∙оскільки в них використовуються радіочастоти для передачі даних на пристрій зчитування, вони не потребують прямої видимості або близькості до пристрою;

∙вони піддаються (пере)програмуванню, тому можуть застосовуватися неодноразово та для багатьох функцій;

∙вони є фізично стійкими та не піддаються дії бруду, жиру чи води, тому їх можна використовувати на відкритій місцевості і т. д.;

∙їх можна прикріпити майже на кожен об'єкт, що важливо з огляду на велику

кількість предметів та носіїв інформації, що зберігаються в установах культурної спадщини;

Інтелектуальні ярлики можна використовувати у таких робочих процесах, як інвентаризація, видача книг з бібліотеки та боротьба з крадіжками. проте, їх також можна використовувати для надання передових екскурсійних послуг та вивчення поведінки відвідувача. Серед можливостей персоналізації візиту:

∙видача відвідувачам інтелектуального ярлика, з яким вони можуть ходити по виставці та для отримання інформації про конкретні об'єкти. Наприкінці відвідування інформацію, зібрану на ярлик, можна переписати, а зображення предметів, які їх особливо зацікавили, можуть бути видані їм;

∙використовуючи навушники та КПК, відвідувачі мають можливість ходити куди завгодно, прослуховуючи або читаючи інформацію про експонати, до яких вони наближаються. Мова та рівень подачі інформації можуть біти адаптовані до потреб користувача;

∙використання з віртуальними персонажами або роботами дозволяє водити людей виставкою, зосереджуючись на предметах, цікавих для однієї чи кількох осіб. Особливо це корисно це для груп дітей.

Є кілька недоліків, пов'язаних з інтелектуальними ярликами, наприклад: ∙ вони дорожчі у порівнянні із штрихкодами;

∙вони недовговічні, що не має значення в роздрібній торгівлі, але має значення в установах культурної спадщини;

∙стандарти наразі не розроблено. - JTC1/SC31 19762 Part 2 [17] вони тільки розробляється.

Опис цієї технології та приклади застосування: див. Нові технології для сфери культурної та наукової спадщини. Звіт проекту Digicult про аналіз технологій №1, лютий 2003 р. ISBN 92-894-5275-7. стор. 63-93. . [18]

Технології агентів Назад до переліку

Термін “агент” наразі не має чіткого та встановленого визначення, але найчастіше вживається стосовно програми, яка збирає інформацію або виконує інші дії без безпосередньої присутності користувача. З допомогою алгоритмів агент вивчає звички та уподобання користувача, а його корисність збільшується прямо пропорційно частоті його використання. Агенти також можуть приймати форму "аватарів" (замінники людини або тварини) або роботів (фізичні рухомі агенти).

Агенти можна застосовувати для:

∙Пошуку в Інтернеті. Роль безпосереднього спілкування з користувачем буде завжди важливою, але сам процес скеровування людей на потрібні сайти та інші джерела високоякісної інформації може бути автоматизований програмами-агентами. Агенти мають переваги порівняно з пошуковими системами. Вони, наприклад, здатні:

°не обмежувати пошук всесвітньою мережею;

°використовувати керований словник для точнішого пошуку в Інтернеті;

°пам'ятати місце минулого успішного пошуку. Вони можуть поповнювати свої знання та знаходити певні документи, навіть якщо їх переміщено;

°здійснювати автоматичний та постійний пошук в Інтернеті у стані спокою;

°повідомляти користувачів про цікаву інформацію. Можуть зберігати у пам'яті інформацію, записану користувачем у ході попередньої роботи.

Віртуальні персонажі зазвичай використовуються в іграх, але основними застосуваннями у сфері культури можуть бути:

∙"екскурсоводи" на віртуальних виставках;

∙презентація або навчання виконавському мистецтву, наприклад, танцям;

∙"голови, що говорять" для повідомлення інформації, новин або історій. Застосування роботів:

∙"екскурсоводи" на реальних виставках.

Технологію агентів можна персоналізувати:

∙створенням зовнішнього вигляду віртуального персонажа;

∙адаптацією її до інтересів, мови, здібностей та обмежень користувача.

Одним з шляхів персоналізації є використання "технології оболонки", яка контролює передачу стандартного контенту згідно з "оболонкою", обраною користувачем. "Оболонки" можуть бути розроблені для різних груп користувачів, представляти інформацію заданими шрифтами та мовами та фільтрувати інформацію, яку користувач не бажає бачити.

Приклади (див. посилання) технології агентів:

∙SEONAID – представлення урядової інформації у дружній для користувача спосіб (див. рекомендації з електронного урядування та громадянства);

∙Peranakans Project – безпрецедентне середовище для навчання (див. безперевне навчання);

∙Проект Тоurbot – робот – екскурсовод.

Опис технології агентів та обговорення можливого використання у сфері культури: див. Звіт проекту Digicult про аналіз технологій №2,: Технології, що з'являються для сфери культурної та наукової спадщини. Лютий 2004 р. ISBN 9289452765. [19].

Мобільний доступ Назад до переліку

Люди зараз очікують, що усі послуги будуть доступними їм у будь-який час та у будь-якому місці. Мобільні телефони, КПК та протоколи бездротового зв'язку Bluetooth,[20], WAP (Протокол бездротових додатків) [21] та GPRS (Послуга пакетної передачі даних) [22] сприяють цьому. У поєднанні з радіочастотним маркуванням об'єктів, музеї, бібліотеки та архіви зможуть швидко визначити місцезнаходження конкретних книг або інших предметів за допомогою мобільного приладу, котрий вкаже відвідувачу на конкретні предмети або полиці. Коли мобільний прилад приєднаний до всесвітньої мережі або внутрішньої мережі установи, відвідувач може персоналізувати свій візит, отримуючи доступ до різних рівнів інформації. У випадку з екскурсіями поза установами, завдяки зв'язку, що забезпечується радіомережами, відвідувачі стають незалежними від гідів-людей. Все це сприяє довічному навчанню.

Довічне навчання (див. також рекомендацію з Навчання) Назад до переліку Персоналізовані системи мають можливість полегшувати навчальний процес. Вивчення матеріалу покращується, коли інформація представлена у термінах, відомих користувачу та відповідно до його інтересів. Використання персоналізованих систем в бібліотеках університету показало, що вони можуть бути дуже корисними для учнів через відбір, фільтрацію інформації та добірку відповідно до вимог курсу навчання. Аналогічно, в архівах персоналізовані системи доменів можуть направляти студентів до відповідних колекцій, які їх цікавлять. Персоналізоване відвідування музеїв може збільшити задоволення від навчання та стимулювати подальше навчання після відвідування музею, особливо якщо воно побудоване на інформації, яку отримав відвідувач під час візиту. Прикладом такої служби є GettyGuide (див. посилання). Онлайнові товариства із спільними інтересами є особливо корисними у сфері освіти, адже вони дають можливість обговорення та обміну досвідом серед вчителів та студентів, а також серед самих студентів. Можливо також створити персоналізовані портали, де вчителі дають доступ до спеціальних джерел, пов'язаних з курсовими роботами та навчальною програмою. Проте, системи не повинні обмежувати доступ до інформації; вони мають бути відкритими для нових ідей.

Наслідки для персоналу та навчання (див. також рекомендацію з підбору

Перехід від "просування товару" до "приваблення клієнта" вплине на роль персоналу, і тому потрібно буде працювати над навчанням кадрів. Їх роль зміниться від простого надання доступу до управління багатьма каналами доступу та сприяння спільному створенню контенту. У разі впровадження "розумних ярликів" може відбутися перехід від традиційних обов'язків, як приймання та видача у бібліотеках, до спрямування працівників на роботу, більше зосереджену на користувачах, або навіть до скорочення штатів. Працівники повинні біти добре обізнаними з різними потребами осіб або груп. Буде також потреба у підвищенні технічної кваліфікації.

Очікується, що інтелектуальні картки стануть стандартним засобом доступу до місцевих органів влади та інших служб. Портали, "розумні" агенти та фільтровані Інтернет-середовища – усі вони можуть бути активовані з допомогою інтелектуальних карток, які також можна використовувати для ідентифікації користувача ефективніше, ніж існуючі системи на основі паролів. Можливо, громадяни у майбутньому зможуть або навіть повинні будуть мати єдину інтелектуальну картку, яка ідентифікуватиме їх та надаватиме їм доступ до усіх центральних та місцевих державних установ. Інтелектуальні картки можуть стати звичним засобом оплати навіть незначних сум органам місцевої влади або їх представництвам. Можливо, навіть такий спосіб оплати стане переважним, тому що це може скоротити витрати. Не потрібно буде мати, рахувати та класти в банк готівку, банківські збори зменшаться, стане менше помилок тощо. Застосування біометричних методів ідентифікації користувача стане нормою для всіх громадських служб. Майбутні системи ідентифікації можуть мати кілька рівнів; наприклад, особа може мати право взяти книгу у бібліотеці, але не матиме права користуватися порталом, персоналізованим інтерактивним каталогом або платною послугою.

Більшість персоналізованих програм зараз тільки розробляються і є доступними як прототипи. Витрати на персоналізовані системи зменшуються і можуть все більше комбінуватися із стандартними Інтернет-програмами та системами управління, у міру отримання досвіду про те, що є корисним.

Ціни на "розумні ярлики" мають зменшитись, їх термін придатності - подовжитись, а стандарти – сформуватись у найближчому майбутньому. Оскільки все більше комерційних структур використовують "розумні ярлики", технології розвиватимуться і можна очікувати збільшення діапазону й швидкості зчитування та обсягу пам'яті. Це приведе до ширшого використання у музеях, бібліотеках та архівах, як для вдосконалення систем обслуговування, так і для створення захоплюючих та інноваційних персоналізованих систем.

Розвиток технології агентів швидко прогресує, і вже різні їх типи інтегруються з метою створення надскладних роботів, які одночасно виконуватимуть кілька складних операцій і звільнять користувача від більшості рутинної роботи. Зараз ця технологія дорога, але вона має стати дешевшою внаслідок розповсюдження. А поки що установи мають впроваджувати технологію агентів у поєднанні із вже

існуючою віртуальною виставкою, та розглядати створення консорціумів для розподілу витрат.

Майбутні дослідження повинні зосередитися на розробці дослідницьких програм та послуг для користувачів, які могли б поєднувати освітні та дослідницькі прагнення користувачів.

Інтерактивне телебачення може, зрештою, стати наступником Інтернету як інструмент для пошуку інформації та самоосвіти. Вже існують побутові інформаційні системи, які поєднують у собі функції телевізора, відео та комп'ютера для персоналізації користування телебаченням. Люди вже можуть вибирати, яку програму переглянути, брати участь у голосуванні та опитуванні в ефірі, організовувати власні програми телепередач тощо. Схоже, що ця ніша телевізійного ринку розвиватиметься, а установам культурної спадщини необхідно буде використовувати ці нові канали зв'язку разом з вебсайтами або замість них.

Люди, що перебувають в дорозі, все більше очікуватимуть таких послуг, як надсилання персональних повідомлень на їх мобільні телефони з використанням технології WAP (протокол бездротових додатків). Вони також захочуть взяти свій КПК (кишеньковий комп'ютер) до музею, бібліотеки або архіву та записати на нього персоналізовану інформацію для подальшого користування тощо. Можливості радіозв'язку, глобальні системи позиціювання та мобільну обробку інформації, ймовірно, буде інтегровано у КПК впродовж п'яти років. Поєднання мобільних технологій та цифрових музеїв, бібліотек та архівів зрештою дозволить надсилання "за вимогою" текстової та іншої інформації на КПК, незалежно від місця їх розташування. Музеї зможуть докорінно змінити способи представлення неосновних фондів відвідувачам у тому, що стосується артефактів: виставки можна упорядковувати за зовсім новими тематиками, не обов'язково дотримуючись традиційної хронологічної послідовності, а відвідувачі матимуть змогу створювати віртуальні виставки з допомогою своїх переносних пристроїв.

Складним завданням для установ культурної спадщини є розвиток персоналізованих систем, до яких користувачі матимуть доступ у будь-якому місці та у будь-який час, зберігаючи свої унікальні особливості, операційне середовище, та отримувати матеріали і послуги відповідно до своїх потреб. Це підвищить їх конкурентоспроможність та утримає постійних користувачів.

[1] Підвищення поінформованості про технології пізнання. http://istresults.cordis.lu/index.cfm/section/news/Tpl/article/BrowsingType/Short%20 Feature/ID/58935/highlights/personalisation

[1] Завдання персоналізації у публічних бібліотеках: плани на майбутнє та перспективи. Крістофер Чіа та Джун Гарсія. http://stiftung.bertelsmann.de/documents/Personalisation_engl.pdf

[17]JTC1/SC31 19762 Частина 2; Інформаційна технологія – Методи автоматичної ідентифікації та захвату даних – Гармонізований словник –

Частина 2: Оптично зчитувані носії (ORM) http://www.iso.org/iso/en/stdsdevelopment/techprog/workprog/TechnicalProgramme ProjectDetailPage.TechnicalProgrammeProjectDetail?csnumber=37433

[18]Нові технології для сфери культурної та наукової спадщини. Звіт проекту Digicult про аналіз технологій №1, лютий 2003 р. ISBN 92-894-5275-7. стор. 6393. http://www.digicult.info/pages/techwatch.php

[19]Звіт проекту Digicult про аналіз технологій №2,: Технології, що з'являються для сфери культурної та наукової спадщини. Лютий 2004 р. ISBN 9289452765. http://www.digicult.info/pages/techwatch.php

[20]Bluetooth http://www.bluetooth.com/

[21]WAP (Протокол бездротових додатків)

http://www.iec.org/online/tutorials/wap/

[22] GPRS (Послуга пакетної передачі даних) http://www.gsmworld.com/technology/gprs/intro.shtml

Європа

Проект PAST

Це був прототип, у якому було використано низку ключових технологій (КПК, бездротові мережі, методи створення динамічного профілю користувача, динамічне планування та графіки, а також технології XML) для створення бездротового електронного путівника по місцях археологічних розкопок. Демонстраційна версія: http://www.beta80group.it/past/

Франція

Лувр, Париж. http://www.louvre.fr/

Персоналізовану інформаційну систему планується ввести в дію наприкінці 2004 р. Вона дозволить відвідувачам заповнювати анкету з зазначенням своїх інтересів та отримувати текстове повідомлення або електронну пошту з анонсами подій за їх інтересами.

Бельгія

"Брюсельська картка"

Картка надає право власнику мати вільний доступ до практично всіх музеїв Брюселю, діє 3 дні, має чіп карту, квиток на громадський транспорт та ілюстрований путівник.

http://www.brusselsmuseums.be/fr/brusscard/index.php

Чеська Республіка

Інформаційні послуги рублічної бібліотеки Masaryk public library (MVK)

Онлайновий бюллетень про новина та діяльність MVK (нові надходження, зустрічі з письменниками, інформація про культурне життя регіону). Має лінки до веб сторінок з певних тем які поновлюються щомісячно. Читачі можуть обирати як отримувати інформацію — традиційно, чи через електронну пошту. http://www.mvk.cz/index.php?page=infoservis&menu=z

Німеччина

Бетховен-Хаус, Бонн.

TOURBOT, проект, фінансований ЄС, розробив інтерактивного музейного робота. Опис див. Райтельманн, A.: Проект TOURBOT у інформ. бюлетені Ecsite, вип. 53, 2002 р, стор.8.

http://www.ecsite-uk.net/news/ecsite/ecsite_newsletter_53_winter_2002.pdf

Греція

Archeoguide

Надає персоналізовану та тематичну допомогу у перегляді сайтів спадщини з урахуванням культурних та мовних особливостей, віку та навичок.

http://archeoguide.intranet.gr/project.htm

Італія

Музей Мармуру Каррара

Користувачі можуть обрати визначений профіль (турист, студент або експерт), або визначити свій власний профіль, та отримати відповідний доступ до сайту.

Литва

MetaLib – віртуальний портал бібліотеки Virtual Library Portal

Портал пропонує персоналізовані послуги — можливість зберігати результати, історію пошуку, змінювати опції показу. http://www.library.lt

Нідерланди

Національний музей етнології, Лейден.

“Кругосвітня подорож за 80 питань” дозволяє дітям друкувати персоналізований план подорожі на основі їх вибору предметів та місць. Він включає карти, описи пам'яток та відповідні питання, на які треба дати відповідь. http://www.rmv.nl

Сінгапур

Проект Peranakans

Проект стосується культури, історії та освіти, з віртуальним персонажем у якості безпосереднього, візуального та пізнаваного інформатора для ознайомлення з різними сторонами життя.

http://www.inigraphics.net/press/topics/index.html

Іспанія

AbsysNET - Catalogo de la Red de Bibliotecas Públicas de Andalucía

Інтегрована бібліотечна система з функціями пошуку нової інформації та

рекомендована бібліографія. Персоналізований OPAC зберігає попередні пошуки, ідентифікує пошукові стратегії http://www.juntadeandalucia.es/cultura/rbpa/

Pacifico II

Інноваційний портал який надає послуги авторизації, ідентифікації, враховує особисті преференції, має систему електронних платежів, функціонує WAP доступ. http://www.pacifico.csic.es/

Великобританія

24 hour museum (цілодобовий музей)

Національний віртуальний музей Великобританії, вхід до більш ніж 2500 музеїв, галерей та визначних пам'яток. http://www.24hourmuseum.org.uk/

Довідкова служба бібліотек Ессекса

Довідкова служба в режимі онлайн та по телефону, пов'язана з системою управління запитами (http://www.essexcc.gov.uk/vip8/ecc/ECCWebsite/display/guideContents/index.jsp?o id=15545

SEAX

Проект створено в офісі записів Ессекс (ERO), має дві частини; перша частина створює описи, друга частина – доступ до баз даних. Через систему доступу громадяни можуть розшукувати необхідну інформацію за різними параметрами. Можна зберігати необхідні документи.

http://seax.essexcc.gov.uk/

Служба допомоги бібліотек м. Гейтсхед

Ця служба використовує технологію чату для допомоги людям у пошуку інформації, шляхом прямої "розмови" з бібліотекарем.

http://www.gateshead.gov.uk/livehelp.htm

Музей науки, Лондон – Проект "In Touch" ("на зв'язку")

Дозволяє користувачам інтерактивних експонатів надсилати їх електронною поштою на свої домашні комп'ютери для подальшого користування. http://www.sciencemuseum-in-touch.org.uk

SEONAID

Цей віртуальний персонаж використовувався у Шотландії спочатку для представлення урядової інформації дітям у зручний для них спосіб.

http://www.scotland.gov.uk/pages/news/2002/07/SENW058.aspx

∙дотикальні пристрої, які дозволяють віртуально тримати предмети, даючи відчуття дотику і ваги, і які можуть використовуватися для захисту крихких предметів;

∙спеціальні окуляри, що трансформують спосіб, у який користувач бачить зображення на моніторі;

∙портативні комп’ютери.

Інтелектуальний доступ Назад до переліку

Організації, метою яких є різноманітність послуг, працюють з багатьма групами користувачів та розвивають програми надання інтелектуального доступу до змісту колекцій через, наприклад:

∙Тури та заходи з екскурсоводами, аудіопутівники, слайд-шоу, вебсайти та ін., де описуються експонати та виставки для людей з вадами зору, на додаток до основної інформації, використовуючи доступну мову та малюнки для людей із проблемами сприйняття;

∙мультисерсорні акції та виставки;

∙Виставки для фізичного відчуття, наприклад 3-рівневі моделі, мапи та рельєфні малюнки;

∙Інтерактивні галереї, розроблені з урахуванням потреб людей з фізичними обмеженнями;

∙головні дисплеї;

∙Віртуальне середовище.

Люди, які не мають можливості дістатись до бібліотеки, музею або архіву через фізичні обмеження, повинні мати доступ до цих послуг. Музеї, бібліотеки та архіви мають розвивати послуги, починаючи від мобільних транспортних засобів та послуг для людей, які не залишають будинку, і закінчуючи портативними колекціями, призначеними для використання людьми з фізичними обмеженнями.

Віртуальний доступ Назад до переліку

Цифрові системи дозволяють виконувати послугу доставки через персональний комп’ютер із підключенням до мережі Інтернет, телебачення, CD-ROM чи DVD. Було встановлено важливі досягнення віртуального доступу. Музеї мають можливість проводити виставки доступні у мережі Інтернет, із функціями обертання предметів та їх огляду з будь-якого куту, що є вдосконаленням на електронному екрані. Бібліотеки можуть забезпечити пошуки каталогів, книжокпослуг та запити пошуку інформації через Інтернет та електронну пошту. Архіви пропонують документи, фотографії, фільми та звуки доступні через всесвітню мережу Інтернет. Все що може бути запропонованим обмежується лише людською уявою. Посилання в кінці цих рекомендацій ілюструють деякі уявні віртуальні послуги, що збагачують досвід кожної людини. Для опису віртуальної реальності та технологій взаємодії з людиною див. Нові технології для культурної та наукової спадщини. Проект DigiCULT, Повідомлення 1, Лютий 2003р., розділи 4 та 5. [7]

Можливості доступу до всесвітньої мережі Назад до переліку

Віртуальний доступ через Інтернет є питанням доступності самого Інтернету. Документ “Пармська хартія”, презентований Комітету Культурних справ ради

Посібник Calimera 356 Доступ для людей з фіз. обмеженнями

[9]Рекомендації WAI (Ініціатива доступності Інтернету), видані консорціумом всесвітньої мережі http://www.w3c.org/WAI

[10]Bobby http://bobby.watchfire.com

[11]HTML-kit http://www.chami.com/html-kit/

[12]Ініціатива доступності Інтернету: Evaluation, Repair, and Transformation Tools for Web Content Accessibility http://www.w3.org/WAI/ER/existingtools.html

[13]Консорціум всесвітньої мережі: Web Content Accessibility Guidelines http://www.w3.org/TR/WAI-WEBCONTENT/

[14]Консорціум всесвітньої мережі: Cascading Style Sheets, level 2. CSS2 Specification. W3C Recommendation, 12 May 1998 http://www.w3.org/TR/REC-CSS2

[15]JAWS http://www.freedomscientific.com/fs_products/software_jaws.asp

[16]Window Eyes http://www.gwmicro.com/products/

[17]WebAIM: Методи доступності Adobe Acrobat

http://www.webaim.org/techniques/acrobat/

[18]Daisy Consortium http://www.daisy.org/default.asp

[19]Європейський інститут дизайну та з питань інвалідів http://www.design-for-all.org/

[20]Повідомлення Єврокомісії про “електронну доступність” у 2005 р. http://europa.eu.int/information_society/topics/citizens/accessibility/com_ea_2005/in dex_en.htm

[21]Пул, Нік: Майбутнє у вашій долоні. В бюлеені “Museums Computer Group”, вересень 2002 р. http://www.museumscomputergroup.org.uk/newsletters/sept2002.htm

Міжнародні

Daisy Consortium (Консорціум Daisy)

Консорціум DAISY розробив стандарт цифрової звукової книги (ANSI/NISO Z39.86, специфікації цифрової звукової книги http://www.loc.gov/nls/niso/) для забезпечення доступу до інформації людям з нездатністю до сприйняття тексту. http://www.daisy.org/

Австралія

Web Accessibility Toolbar

Безкоштовна програма для перевірки сайту на доступність: структура документу, кольори, HTML, CSS, посилання, зображення та ін. Надано групою AIS (Рішення доступної інформації) при Національній інформаційно-бібліотечній службі (NILS), Австралія. Англійською, французькою, італійською, іспанською та японською мовами. http://www.nils.org.au/ais/web/resources/toolbar/

Чеська Республіка

Освітньо-дослідницька бібліотека регіону Pilsener

Бібліотека для сліпих на вебсайті. http://www.svkpl.cz/

Handy

База даних для людей з обмеженими можливостями яка вміщує інформацію про охорону здоров’я, лікування і т.і. Цільове призначення — персонал з фізичними вадами. Вебсайт має сертифікат “Blind Friendly”. http://www.knihkm.cz

Національні архіви (в минулому Державні центральні архіви)

З 1 січня 2005 року Національні архіви мають нове приміщення яке відповідає вимогам доступу без перешкод. http://www.nacr.cz. Інформація доступна черех каталог Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки http://www.mvcr.cz

Ірландія

Making Access Happen

Буклет розповідає про практичні ініціативи бібліотек для користувачів з фізичними вадами. В основі буклету — чотири пілотні проекти в публічних бібліотеках міст Cavan, Dublin, Kildare та Mayo де протестовано нові підходи до такої проблеми. Буклет можна завантажити з вебсайту. http://www.librarycouncil.ie/policies/making_access.shtml

Норвегія

Fetsund Lenser (Музей лісу Fetsund)

Багатий на контент вебсайт з текстовими та мультимедійними елементами з сильним акцентом на доступності. Вебсайт відповідає Рівню А рекомендацій з доступності контенту Консорціуму W3C. Користувачі мають широкий вибір різноманітних інтерфейсів, наприклад вибір між текстовою та звуковою інформацією. http://www.fetsundlenser.no/

Словенія

Državni portal Republike Slovenije (Державний портал Республіки Словенія)

Портал забезпечує доступ до багатьох урядових сервісів в режимі онлайн. Надає можливість громадянам працювати з різноманітними формами, отримувати ліцензії на автомобіль, замовляти іспит для водіїв, заповнювати податкову декларацію, подавати документи на отримання паспорту і т.д. Забезпечено