- •7. Політичні теорії ххі століття в світі
- •8.Розвиток політичної думки в україні :з прадавніх часів і до хіх столітТя
- •9.Політичні концепції українських мислителів хх століття
- •10.Світові політико-ідеологічні доктрини суспільства
- •11. Об*єктивні та суб*єктивні фактори розвитку ідейно-політичних теорій в сучасній україні
- •1. Договірної теорії держави та договірних відносин між владою і народом;
- •2. Концепція громадянського суспільства як неполітичної частини соціуму, як такої сфери громадянської активності вільних людей, що не підлягає регуляції з боку держави;
- •3. Теорія правової держави, що базується на принципах категоричної вимоги дотримання прав індивіду та рівності всіх перед законом;
- •4. Визнання основоположного значення принципів конституціоналізму, демократизму і парламентаризму у політичному житті.
- •12.Основні поняття про політику, їх зміст
- •13. Сутність політики як політичного явища
- •2.1. Сутність політики
- •14.Структура політики .Її форми зміст
- •15.Державна політика її різновиди та функції
- •16.Політична влада :сутність , форми , суб*єкти, об*єкти
- •3) Принцип компромісу та консенсусу. Демократія розглядається як сукупність прав і норм, спрямованих на подолання конфлікту між суб’єктами політичного процесу.
- •17.Державна влада , її різновиди та функції
- •18.Організація та управління державною владою їх принципи та механізми
- •19. Політичний процес його зміст та структура
- •20.Суб*єкти та об*єкти політичного процесу їх політична поведінка
- •21.Політична система сучасної україни та проблеми їх розвитку
- •11.1. Основні характеристики та особливості політичної системи України
- •22.Моделі функціонування політичних систем у світі та їх типологія .
- •23.Політична система суспільства:поняття структура сутність функції
- •24.Конституційні та нормативно-правові засади розвитку політичної системи сучасної України
- •25. Сутність політичного режиму їх риси(шляхтун)
- •26.Типи політичних режимів їх риси
- •27.Політичний режим демократії його риси властивості ознаки. Характеристика демократичного режиму
- •29.Напрями формування політичного режиму демократії в Україні та його суперечності
- •30 . Походження сутність формотворчі ознаки та функції держави
- •31. Держава як організація публічної політичної влади
- •32 .Структура держави та її органів влади їх функції
- •33.Громадське самоврядування історія сучасність
- •1. Грицяк і. Місцеве самоврядування України в історії і сучасності // Вісник уаду. – 1996. - №1. – с. 53-67.10
- •34 .Форма правління держави та її ознаки
- •35.Республіка як форма правління , її ознаки.
- •36.Демократична модель державної влади і умови її формування в Україні
- •37. Правова держава та її ознаки та функції .
- •38.Громадянське суспільство, його риси та функції
- •39 Роль засобів масової інформації в українському суспільстві і державі.
- •1) До початку нашої ери — прагазетні явища;
- •1. Комунікативна — функція спілкування, налагодження контакту.
- •40.Зовнішня політика держави :зміст структура цілі функції
- •1) Стан економіки країни та економічних відносин у регіоні, у світі в цілому;
- •41.Зовнішньо-політична доктрина україни та засоби її реалізації
- •42.Внутрішня політика української держави зміт структура цілі функції
- •43Соціальна політика української держави в сфері освіти і науки та напрями її здійснення .
- •44. Політична еліта : поняття структура, шляхи поповнення, функції
- •45. Політичне лідерство:поняття типи стилі рівні функції
- •46Політичні еліти та лідери стан формування та публічної діяльності у різних країнах
- •47. Об*єктивні та суб*єктивні умови розвитку політичного лідерства в Україні
- •48 Походженя сутність та функції політичних партій і громадських рухів в Україні .
- •2. Функції політичних партій
- •49 . Партійна система україни сутність типологія функції
- •1. Допартійний етап (з весни 1988 р. До весни 1990 p.).
- •2. Етап початкової багатопартійності (кінець 1990 p. — до подій 19—24 серпня 1991р.).
- •3. Посткомуністичний етап (від серпневих подій 1991 p. До виборів до Верховної Ради України в березні 1994 p.).
- •50. Місце та роль громадянських організацій в суспільстві
- •51. Громадянин як суб*єкт та об*єкт політичного життя країни його статуси та ролі
- •52. Історія проголошення політичних прав і свобод людини і громадянина в світі і їх застосування в україні
- •53.Зміст політичних прав і свобод громадянина , механізми їх захисту в україні
- •1) Неможливість зміни Конституції України, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 157 Конституції України);
- •1) Наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів;
- •2) Виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених у процесі загального судочинства;
- •1) За зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;
- •2) За зверненнями народних депутатів України;
- •3) За власною ініціативою.
- •54.Міжнародні документи документи про стандарти політичних прав людини та громадянина , їх зміст
- •55.Виборча система сутність типологія функція
- •1.За територіальною ознакою:
- •1) Право обирати (активне виборче право);
- •1) Можливість брати участь у виборах (активне виборче право), можливість
- •58.Політична свідомість сутність типологія функції
- •59 Особливості формування політичної культури громадян україни
- •1. Заідеологізованість мислення, непримиренність будь-яких нетрадиційних поглядів;
- •1. Національно-класову та ідеологічну толерантність як гарантію стабільності та недопущення збройного протистояння;
- •2. Забезпечення примату прав та свобод громадянина над державними та груповими інтересами;
- •1. Що суспільство може дати молоді? Йдеться не лише про певні пільги, а й про умови розвитку, становлення, соціалізації, формування активної життєвої позиції молоді;
- •2. Що сама молодь може і повинна дати суспільству? Йдеться про активну діяльність молоді в усіх сферах державотворення;
- •3. Як найповніше, найефективніше використати молодіжний потенціал? Тут все залежить від дій конкретних суб’єктів молодіжної політики: держави, політичних партій, об'єднань тощо. [2]
- •1. Родина, де відбувається ідентифікація політичних поглядів з батьками;
- •61.Зовнішньо-політичні пріорітети сучасної україни
- •62.Україна в сучасному геополітичному просторі
- •63.Національна безпека і національні інтереси україни
- •64. Україна в загально-європейському політичному процесі
- •65.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення
- •1) Поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;
- •1) Етап кінця 60 — початку 70-х років, коли увага була зосереджена на вивченні двох глобальних проблем сучасності: освоєнні космосу і охороні навколишнього середовища;
- •1) Криза насильства і загроза насильства, що тепер проявляється у загрозі міжнародного тероризму;
- •66 Кризові процеси міжнародного та вітчизняного політичного режиму сутність типи різновиди
- •67.Соціальні спільності версти та групи як суб*єкти політичної діяльності
- •68.Політична соціалізація особистості в українському суспільстві
40.Зовнішня політика держави :зміст структура цілі функції
Зовнішня політика – це:
? діяльність держави на міжнародній арені, яка регулює відносини з іншими суб'єктами зовнішньополітичної діяльності: держави, зарубіжними партіями, громадськими організаціями та всесвітніми і регіональними міжнародними організаціями;
? вираження загальних суб'єктів політики, наприклад партій чи засобів масової інформації на міжнародній арені можуть суперечити загальнонаціональним інтересам, і вже з цієї причини не вважаються складовими зовнішньої політики держави;
? закордонна діяльність держави. Дії всіх інших суб'єктів політики на міжнародній арені є складовими не зовнішньої політики держави, а міжнародної політики.
Головна мета зовнішньої політики – забезпечення сприятливих умов для реалізації інтересів своєї держави, забезпечення національної безпеки та добробуту народу. Зовнішня політика пов'язана з пануючим економічним укладом, суспільним та державним устроєм суспільства і висловлює їх на міжнародній арені. Одночасно зовнішня політика держави має цілий ряд специфічних, тільки їй притаманних особливостей. Вона має більш широкі просторові та соціальні виміри, бо характеризує собою взаємодію з двома або більше країнами.
Внутрішні відносини відрізняються від зовнішніх тим, що, як правило, вони базуються на відносинах підкорення та панування. Зовнішні ж відносини можуть будуватися тільки на рівноправних засадах.
Основоположні принципи зовнішньої політики
Принцип відповідності поставленої мети реальним можливостям її досягнення. Він сформульований К. Клаузевіцем. Наприклад, керівництво СРСР, поставивши за мету досягнення військово-стратегічного паритету із західними ядерними державами, економічно виснажило країну і народ: 3/4 потенціалу країни йшло на військові приготування, що позначалось на рівні життя і соціальному самопочутті народу.
Зовнішня політика – це мистецтво здобуття союзників, але не наживання ворогів. Однак цей принцип не був реалізований. У 60-ті, 70-ті і на початку 1980 рр. СРСР нічого не зробив для ослаблення союзу великих держав.
Принцип вибори пріоритетів. Наприклад, питаннях боротьби за мир у зовнішньополітичних надіях СРСР виходив із того, що корінь зла – у гонці озброєнь. Але вона була лише наслідком. Необхідно було, перш за все, розв'язати суперечність у політико-ідеологічній сфері.
Адекватна оцінка глобальної ситуації. Спроможність дати таку оцінку принципово важливою.
Після 1945 р., в період ослаблення капіталізму, були виправдані і військова допомога СРСР колоніальним народам, і визвольні війни.
Вони напрацьовувались світовою політичною практикою і теорією. Зміст цих принципів варто розглянути на прикладі зовнішньої політики СРСР у 70-ті роки XX ст.
1970-ті роки були позначені стабілізацією капіталізму, процеси політичної емансипації колишніх колоній в основному, закінчились, а національні рухи набули іншого характеру. Проте СРСР продовжував стару практику.
Узгодження внутрішньої і зовнішньої політики. У 70-ті роки країна потребувала економічної реформи, а для цього була необхідна спокійна міжнародна обстановка. Наступ СРСР у «третьому світі» ішов у розріз із завданнями внутрішньої політики.
Узгодження політичної і військової стратегії. Основним ядерним опонентом СРСР були США, а розміщені ракети СС-20 стали загрозою і для західноєвропейських країн. Це вкрай загострило ситуацію.
Позбавлення від ідеологічних міфів у зовнішній політиці і переведення ідеологічних розбіжностей на мову аргументів. Офіційна ідеологія наддержави домінувала над прагматизмом у дипломатії.
Можливі кілька форм реалізації зовнішньої політики.
Пасивна полягає в пристосуванні до зовнішньополітичних обставин. Таку політику проводять слабкі держави.
Агресивна побудована на формуванні експансіоністських планів.Таку політику проводять сильні держави.
Активна спрямована на пошуки рівноваги між внутрішньою і зовнішньою політикою.
Консервативно-активна ставить за мету активний і навіть агресивний захист досягнутого раніше балансу між внутрішньою і зовнішньою політикою.
Функції зовнішньої політики: охоронна, репрезентативно-інформаційна і організаційно-переговорна забезпечують реалізацію її стратегічної мети: забезпечення національної безпеки держави, прирощення її загального потенціалу, підвищення міжнародного престижу та інше.
І внутрішня, і зовнішня політика вирішують одну задачу – забезпечують збереження, ствердження та розвиток існуючої у даній державі системи суспільних відносин. Але кожна з двох сфер політики має свою важливу специфіку. Методи вирішення внутрішньополітичних задач, визначаються тим, що держава, як про це вже велась мова, володіє монополією на політичну владу в даному суспільстві. На міжнародній арені центру влади не існує, там діють суверенні держави, які у принципі рівноправні.
Одним із найважливіших напрямків зовнішньополітичної діяльності держави є дипломатична діяльність.
Дипломатія – один з основних засобів зовнішньої політики державі), це офіційна діяльність держав та урядів, міністрів іноземних справ, дипломатичних представництв за кордоном, делегацій на міжнародних конференціях по захисту прав та інтересів держави, її установ та громадян за кордоном.
Зовнішньоекономічні цілі держави реалізуються також шляхом встановлення та розширення торгово-економічний, науково-технічних, кредитно-фінансових та культурних зв'язків. Ці зв'язки підтримуються як на офіційному рівні, так і за допомогою суспільних та приватних організацій та установ.
Зовнішня політика будь-якої держави визначається та реалізується на засаді об'єктивних та суб'єктивних факторів.
До об'єктивних засад зовнішньої політики сучасної держави належать: