- •7. Політичні теорії ххі століття в світі
- •8.Розвиток політичної думки в україні :з прадавніх часів і до хіх столітТя
- •9.Політичні концепції українських мислителів хх століття
- •10.Світові політико-ідеологічні доктрини суспільства
- •11. Об*єктивні та суб*єктивні фактори розвитку ідейно-політичних теорій в сучасній україні
- •1. Договірної теорії держави та договірних відносин між владою і народом;
- •2. Концепція громадянського суспільства як неполітичної частини соціуму, як такої сфери громадянської активності вільних людей, що не підлягає регуляції з боку держави;
- •3. Теорія правової держави, що базується на принципах категоричної вимоги дотримання прав індивіду та рівності всіх перед законом;
- •4. Визнання основоположного значення принципів конституціоналізму, демократизму і парламентаризму у політичному житті.
- •12.Основні поняття про політику, їх зміст
- •13. Сутність політики як політичного явища
- •2.1. Сутність політики
- •14.Структура політики .Її форми зміст
- •15.Державна політика її різновиди та функції
- •16.Політична влада :сутність , форми , суб*єкти, об*єкти
- •3) Принцип компромісу та консенсусу. Демократія розглядається як сукупність прав і норм, спрямованих на подолання конфлікту між суб’єктами політичного процесу.
- •17.Державна влада , її різновиди та функції
- •18.Організація та управління державною владою їх принципи та механізми
- •19. Політичний процес його зміст та структура
- •20.Суб*єкти та об*єкти політичного процесу їх політична поведінка
- •21.Політична система сучасної україни та проблеми їх розвитку
- •11.1. Основні характеристики та особливості політичної системи України
- •22.Моделі функціонування політичних систем у світі та їх типологія .
- •23.Політична система суспільства:поняття структура сутність функції
- •24.Конституційні та нормативно-правові засади розвитку політичної системи сучасної України
- •25. Сутність політичного режиму їх риси(шляхтун)
- •26.Типи політичних режимів їх риси
- •27.Політичний режим демократії його риси властивості ознаки. Характеристика демократичного режиму
- •29.Напрями формування політичного режиму демократії в Україні та його суперечності
- •30 . Походження сутність формотворчі ознаки та функції держави
- •31. Держава як організація публічної політичної влади
- •32 .Структура держави та її органів влади їх функції
- •33.Громадське самоврядування історія сучасність
- •1. Грицяк і. Місцеве самоврядування України в історії і сучасності // Вісник уаду. – 1996. - №1. – с. 53-67.10
- •34 .Форма правління держави та її ознаки
- •35.Республіка як форма правління , її ознаки.
- •36.Демократична модель державної влади і умови її формування в Україні
- •37. Правова держава та її ознаки та функції .
- •38.Громадянське суспільство, його риси та функції
- •39 Роль засобів масової інформації в українському суспільстві і державі.
- •1) До початку нашої ери — прагазетні явища;
- •1. Комунікативна — функція спілкування, налагодження контакту.
- •40.Зовнішня політика держави :зміст структура цілі функції
- •1) Стан економіки країни та економічних відносин у регіоні, у світі в цілому;
- •41.Зовнішньо-політична доктрина україни та засоби її реалізації
- •42.Внутрішня політика української держави зміт структура цілі функції
- •43Соціальна політика української держави в сфері освіти і науки та напрями її здійснення .
- •44. Політична еліта : поняття структура, шляхи поповнення, функції
- •45. Політичне лідерство:поняття типи стилі рівні функції
- •46Політичні еліти та лідери стан формування та публічної діяльності у різних країнах
- •47. Об*єктивні та суб*єктивні умови розвитку політичного лідерства в Україні
- •48 Походженя сутність та функції політичних партій і громадських рухів в Україні .
- •2. Функції політичних партій
- •49 . Партійна система україни сутність типологія функції
- •1. Допартійний етап (з весни 1988 р. До весни 1990 p.).
- •2. Етап початкової багатопартійності (кінець 1990 p. — до подій 19—24 серпня 1991р.).
- •3. Посткомуністичний етап (від серпневих подій 1991 p. До виборів до Верховної Ради України в березні 1994 p.).
- •50. Місце та роль громадянських організацій в суспільстві
- •51. Громадянин як суб*єкт та об*єкт політичного життя країни його статуси та ролі
- •52. Історія проголошення політичних прав і свобод людини і громадянина в світі і їх застосування в україні
- •53.Зміст політичних прав і свобод громадянина , механізми їх захисту в україні
- •1) Неможливість зміни Конституції України, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 157 Конституції України);
- •1) Наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів;
- •2) Виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених у процесі загального судочинства;
- •1) За зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;
- •2) За зверненнями народних депутатів України;
- •3) За власною ініціативою.
- •54.Міжнародні документи документи про стандарти політичних прав людини та громадянина , їх зміст
- •55.Виборча система сутність типологія функція
- •1.За територіальною ознакою:
- •1) Право обирати (активне виборче право);
- •1) Можливість брати участь у виборах (активне виборче право), можливість
- •58.Політична свідомість сутність типологія функції
- •59 Особливості формування політичної культури громадян україни
- •1. Заідеологізованість мислення, непримиренність будь-яких нетрадиційних поглядів;
- •1. Національно-класову та ідеологічну толерантність як гарантію стабільності та недопущення збройного протистояння;
- •2. Забезпечення примату прав та свобод громадянина над державними та груповими інтересами;
- •1. Що суспільство може дати молоді? Йдеться не лише про певні пільги, а й про умови розвитку, становлення, соціалізації, формування активної життєвої позиції молоді;
- •2. Що сама молодь може і повинна дати суспільству? Йдеться про активну діяльність молоді в усіх сферах державотворення;
- •3. Як найповніше, найефективніше використати молодіжний потенціал? Тут все залежить від дій конкретних суб’єктів молодіжної політики: держави, політичних партій, об'єднань тощо. [2]
- •1. Родина, де відбувається ідентифікація політичних поглядів з батьками;
- •61.Зовнішньо-політичні пріорітети сучасної україни
- •62.Україна в сучасному геополітичному просторі
- •63.Національна безпека і національні інтереси україни
- •64. Україна в загально-європейському політичному процесі
- •65.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення
- •1) Поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;
- •1) Етап кінця 60 — початку 70-х років, коли увага була зосереджена на вивченні двох глобальних проблем сучасності: освоєнні космосу і охороні навколишнього середовища;
- •1) Криза насильства і загроза насильства, що тепер проявляється у загрозі міжнародного тероризму;
- •66 Кризові процеси міжнародного та вітчизняного політичного режиму сутність типи різновиди
- •67.Соціальні спільності версти та групи як суб*єкти політичної діяльності
- •68.Політична соціалізація особистості в українському суспільстві
37. Правова держава та її ознаки та функції .
Правова́ держа́ва — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі — і державні органи, і громадяни — однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.
Тобто це така організація суспільства, де закон і правовий порядок мають пріоритет над державою та іншими інститутами політичної і соціальної влади, а не навпаки. А основні права особи та її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом.
Концепція правової держави, визнана зараз ідеальною моделлю належного політичного устрою, є певним узагальненням різних традицій. У юридичній доктрині та практиці різних країн склалися власні, хоча й подібні в ключових ідеях, концепції правової держави. Йдеться насамперед про німецьку Rechtsstaat, англійську rule of law, французьку Etat de droit концепції.
Правова держава є альтернативою авторитаризму, тоталітаризму і анархії. Правова держава передбачає поступову демократизацію суспільства, встановлення правових основ будівництва державності, дотримання правопорядку і принципу законності. Людина є вищою соціальною та політичною цінністю. Держава покликана затвердити гуманістичні начала, забезпечити і захистити свободу, честь і гідність людини.
Правова держава передовсім є державою як соціальним інститутом, тобто їй притаманні в першу чергу риси держави взагалі.
Ознаки правової держави[ред. • ред. код]
Крім звичайних ознак, характерних для будь-якої держави, соціальна правова держава, як вища форма політичного буття, яку виробило людство, має низку специфічних ознак:
1. Пов'язаність державної влади правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ставиться під контроль права, функціонує у поєднанні та у взаємодії з громадянським суспільством у рамках права; у Конституції України (ст. 8) записано: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права».
2. Відповідність закону праву (правовий закон) і його верховенство, тобто право як міра свободи і справедливості набуває відпрацьований в законі зміст; конституційний закон має пряму дію.
3. Пов'язаність законом рівною мірою як громадян та їх об'єднань (комерційних і некомерційних), так і державних органів, посадових осіб. Стосовно громадян та їх об'єднань діє загально-дозвільний принцип: «дозволено все, крім прямо забороненого законом».
4. Законодавче закріплення і реальне забезпечення основних прав людини — наявність налагодженого правового механізму їх охорони і захисту (включаючи рівень прямого конституційного захисту).
5. Побудова відносин особи та держави на основі взаємної відповідальності, як особа є відповідальною перед державою, так і держава відповідає перед особою за невиконання обов'язків.
6. Поділ державної влади між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади: їх незалежність і єдність; недопустимість підміни функцій один одного; дійовість механізму «стримувань і противаг».
7. Законний (легальний) шлях прийняття законів та їх змін — шлях виявлення волі народу безпосередньо (референдум) або опосередковано (через представницький орган). Уся повнота законодавчої влади в представницькому органі здійснюється представниками народу, обраними з його осередку.
8. Наявність ефективних форм контролю і нагляду за здійсненням законів та інших нормативно-правових актів — налагоджена робота прокуратури, міліції, служби безпеки, податкової адміністрації та інших правоохоронних і контрольно-наглядових органів.
9. Можливість особи домагатися конкретного^ мінімуму соціальних благ завдяки гарантуванню державою її соціальної безпеки — мінімальний (достатній) рівень життя кожному громадянину та його підвищення.
10. Можливість громадян домагатися забезпечення державою їх соціального захисту, підняття рівня соціально-економічних прав громадян до рівня основних прав — формування соціального середовища, яке створює умови для сприятливого індивідуального розвитку особи, рівності стартових можливостей (а не матеріальної рівності) за допомогою державної системи просвітництва та освіти, податкової політики, регулювання ринку праці та контролю за умовами праці та ін.
11. Здійснення державою соціальної допомоги громадянам, не спроможним (не зі своєї вини) відповідати за свій добробут — йдеться про забезпечення гарантованого життєвого рівня соціальне ранимих верств населення — старих, непрацездатних (хворих), безробітних з не залежних від них причин. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
12. Забезпечення державою соціальної функції власності — власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству: завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст.ст. 13, 41 Конституції України).
13. Проведення державою політики соціальної поступки — вирішення всіх питань на шляхах згоди і порозуміння різноманітних соціальних груп, глибокої поваги до особи незалежно від її соціального стану, захисту від усякого посягання на її життя, здоров'я і особисту гідність.
Визнання держави правовою означає підкорення будь-яких форм державної діяльності праву, передовсім Конституції, головне призначення якої в демократичному суспільстві — бути основним обмежувачем державної влади заради збереження основних прав і свобод громадян, слугувати гарантом саморозвитку і самоорганізації основних інститутів демократичного суспільства. Обмежуючи державну владу правом, Конституція зберігає тим самим проголошену нею свободу, яка є основним призначенням права.
Ознаки правової держави[ред. • ред. код]
Крім звичайних ознак, характерних для будь-якої держави, соціальна правова держава, як вища форма політичного буття, яку виробило людство, має низку специфічних ознак:
1. Пов'язаність державної влади правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ставиться під контроль права, функціонує у поєднанні та у взаємодії з громадянським суспільством у рамках права; у Конституції України (ст. 8) записано: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права».
2. Відповідність закону праву (правовий закон) і його верховенство, тобто право як міра свободи і справедливості набуває відпрацьований в законі зміст; конституційний закон має пряму дію.
3. Пов'язаність законом рівною мірою як громадян та їх об'єднань (комерційних і некомерційних), так і державних органів, посадових осіб. Стосовно громадян та їх об'єднань діє загально-дозвільний принцип: «дозволено все, крім прямо забороненого законом».
4. Законодавче закріплення і реальне забезпечення основних прав людини — наявність налагодженого правового механізму їх охорони і захисту (включаючи рівень прямого конституційного захисту).
5. Побудова відносин особи та держави на основі взаємної відповідальності, як особа є відповідальною перед державою, так і держава відповідає перед особою за невиконання обов'язків.
6. Поділ державної влади між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади: їх незалежність і єдність; недопустимість підміни функцій один одного; дійовість механізму «стримувань і противаг».
7. Законний (легальний) шлях прийняття законів та їх змін — шлях виявлення волі народу безпосередньо (референдум) або опосередковано (через представницький орган). Уся повнота законодавчої влади в представницькому органі здійснюється представниками народу, обраними з його осередку.
8. Наявність ефективних форм контролю і нагляду за здійсненням законів та інших нормативно-правових актів — налагоджена робота прокуратури, міліції, служби безпеки, податкової адміністрації та інших правоохоронних і контрольно-наглядових органів.
9. Можливість особи домагатися конкретного^ мінімуму соціальних благ завдяки гарантуванню державою її соціальної безпеки — мінімальний (достатній) рівень життя кожному громадянину та його підвищення.
10. Можливість громадян домагатися забезпечення державою їх соціального захисту, підняття рівня соціально-економічних прав громадян до рівня основних прав — формування соціального середовища, яке створює умови для сприятливого індивідуального розвитку особи, рівності стартових можливостей (а не матеріальної рівності) за допомогою державної системи просвітництва та освіти, податкової політики, регулювання ринку праці та контролю за умовами праці та ін.
11. Здійснення державою соціальної допомоги громадянам, не спроможним (не зі своєї вини) відповідати за свій добробут — йдеться про забезпечення гарантованого життєвого рівня соціальне ранимих верств населення — старих, непрацездатних (хворих), безробітних з не залежних від них причин. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
12. Забезпечення державою соціальної функції власності — власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству: завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст.ст. 13, 41 Конституції України).
13. Проведення державою політики соціальної поступки — вирішення всіх питань на шляхах згоди і порозуміння різноманітних соціальних груп, глибокої поваги до особи незалежно від її соціального стану, захисту від усякого посягання на її життя, здоров'я і особисту гідність.
Визнання держави правовою означає підкорення будь-яких форм державної діяльності праву, передовсім Конституції, головне призначення якої в демократичному суспільстві — бути основним обмежувачем державної влади заради збереження основних прав і свобод громадян, слугувати гарантом саморозвитку і самоорганізації основних інститутів демократичного суспільства. Обмежуючи державну владу правом, Конституція зберігає тим самим проголошену нею свободу, яка є основним призначенням права.Серед функцій соціальної правової держави слід виокремити генеральну, внутрішні та зовнішні функції. Критерієм такої класифікації є об’єкти впливу держави: певна група суспільних відносин (відносини з приводу реалізації визначених конституцією та іншими законами загальних засад становлення і розвитку соціального та правового аспектів державності), а також суспільні відносини окремих сфер життєдіяльності суспільства (економіка, культура, освіта, охорона законності і правопорядку, прав і свобод людини і громадянина тощо).
У генеральній функції проявляється соціально-правовий зміст держави, характер її відносин з громадянським суспільством, суб’єктами міжнародних відносин. Вона «пронизує» інші функції держави, відіграє важливу роль у визначенні засобів, форм і методів управлінської діяльності держави.
Змістом генеральної функції є діяльність держави щодо забезпечення об’єктивних умов життєдіяльності всього суспільства, демократичних засад функціонування інститутів громадянського суспільства, гідних умов життя людини, її здоров’я, навколишнього природного середовища, соціально-культурних, економічних і політичних умов.
Реалізація генеральної функції соціальної правової держави здійснюється через її внутрішні і зовнішні функції. Перші пов’язані з реалізацією завдань суспільства всередині країни, останні — на міжнародній арені як суб’єкта міжнародно-правових відносин.
До внутрішніх функцій належать:
а) політична — розробка політичної стратегії і тактики розвитку громадянського суспільства, його модернізації;
б) економічна — здійснення в межах, передбачених законодавством регулюючого впливу на економічну сферу: створення соціальної ринкової економіки; забезпечення повноцінного функціонування всіх форм власності, підприємництва, інвестиційної та ліцензійної діяльності; обмеження монополізму і розвиток конкуренції; захист прав споживачів; здійснення контролю за експортом та імпортом певних груп товарів;
в) бюджетна і фінансового контролю;
г) правоохоронна — забезпечення державного і суспільного ладу, народовладдя, охорона законності і правового порядку, прав і свобод людини і громадянина;
д) екологічна — вжиття заходів щодо захисту навколишнього природного середовища і природних ресурсів;
е) інформаційно-комунікативна — створення і забезпечення функціонування систем зв’язку та інформатизації, демократичних умов діяльності електронних і друкованих засобів масової інформації;
ж) культурна — розвиток освіти, науки, культури; державної та мов національних меншин; забезпечення та охорона культурної спадщини, пам’яток архітектури; сприяння розвитку народної творчості, самобутності народів;
з) соціальна — створення та забезпечення надійної системи соціальної безпеки, усунення чинників загроз з боку ринкової стихії; забезпечення формальних (правових) рівних можливостей для громадян по забезпеченню добробуту; розробка та забезпечення реалізації спеціальних соціальних програм щодо вирівнювання соціальної нерівності, здійснення підтримки незахищених верств населення, меценацтва та благодійної діяльності, подолання безробіття.
До зовнішніх функцій належать: а) захист суверенітету; б) інтеграція в міжнародну спільноту самодостатніх демократичних держав; в) зовнішньоекономічна діяльність; г) дипломатична, співпраця з іншими державами; д) міжнародне співробітництво з питань охорони довкілля; є) боротьба з міжнародним тероризмом, «відмиванням» коштів, здобутих злочинним шляхом, наркобізнесом, торгівлею людьми і нелегальною міграцією.