- •7. Політичні теорії ххі століття в світі
- •8.Розвиток політичної думки в україні :з прадавніх часів і до хіх столітТя
- •9.Політичні концепції українських мислителів хх століття
- •10.Світові політико-ідеологічні доктрини суспільства
- •11. Об*єктивні та суб*єктивні фактори розвитку ідейно-політичних теорій в сучасній україні
- •1. Договірної теорії держави та договірних відносин між владою і народом;
- •2. Концепція громадянського суспільства як неполітичної частини соціуму, як такої сфери громадянської активності вільних людей, що не підлягає регуляції з боку держави;
- •3. Теорія правової держави, що базується на принципах категоричної вимоги дотримання прав індивіду та рівності всіх перед законом;
- •4. Визнання основоположного значення принципів конституціоналізму, демократизму і парламентаризму у політичному житті.
- •12.Основні поняття про політику, їх зміст
- •13. Сутність політики як політичного явища
- •2.1. Сутність політики
- •14.Структура політики .Її форми зміст
- •15.Державна політика її різновиди та функції
- •16.Політична влада :сутність , форми , суб*єкти, об*єкти
- •3) Принцип компромісу та консенсусу. Демократія розглядається як сукупність прав і норм, спрямованих на подолання конфлікту між суб’єктами політичного процесу.
- •17.Державна влада , її різновиди та функції
- •18.Організація та управління державною владою їх принципи та механізми
- •19. Політичний процес його зміст та структура
- •20.Суб*єкти та об*єкти політичного процесу їх політична поведінка
- •21.Політична система сучасної україни та проблеми їх розвитку
- •11.1. Основні характеристики та особливості політичної системи України
- •22.Моделі функціонування політичних систем у світі та їх типологія .
- •23.Політична система суспільства:поняття структура сутність функції
- •24.Конституційні та нормативно-правові засади розвитку політичної системи сучасної України
- •25. Сутність політичного режиму їх риси(шляхтун)
- •26.Типи політичних режимів їх риси
- •27.Політичний режим демократії його риси властивості ознаки. Характеристика демократичного режиму
- •29.Напрями формування політичного режиму демократії в Україні та його суперечності
- •30 . Походження сутність формотворчі ознаки та функції держави
- •31. Держава як організація публічної політичної влади
- •32 .Структура держави та її органів влади їх функції
- •33.Громадське самоврядування історія сучасність
- •1. Грицяк і. Місцеве самоврядування України в історії і сучасності // Вісник уаду. – 1996. - №1. – с. 53-67.10
- •34 .Форма правління держави та її ознаки
- •35.Республіка як форма правління , її ознаки.
- •36.Демократична модель державної влади і умови її формування в Україні
- •37. Правова держава та її ознаки та функції .
- •38.Громадянське суспільство, його риси та функції
- •39 Роль засобів масової інформації в українському суспільстві і державі.
- •1) До початку нашої ери — прагазетні явища;
- •1. Комунікативна — функція спілкування, налагодження контакту.
- •40.Зовнішня політика держави :зміст структура цілі функції
- •1) Стан економіки країни та економічних відносин у регіоні, у світі в цілому;
- •41.Зовнішньо-політична доктрина україни та засоби її реалізації
- •42.Внутрішня політика української держави зміт структура цілі функції
- •43Соціальна політика української держави в сфері освіти і науки та напрями її здійснення .
- •44. Політична еліта : поняття структура, шляхи поповнення, функції
- •45. Політичне лідерство:поняття типи стилі рівні функції
- •46Політичні еліти та лідери стан формування та публічної діяльності у різних країнах
- •47. Об*єктивні та суб*єктивні умови розвитку політичного лідерства в Україні
- •48 Походженя сутність та функції політичних партій і громадських рухів в Україні .
- •2. Функції політичних партій
- •49 . Партійна система україни сутність типологія функції
- •1. Допартійний етап (з весни 1988 р. До весни 1990 p.).
- •2. Етап початкової багатопартійності (кінець 1990 p. — до подій 19—24 серпня 1991р.).
- •3. Посткомуністичний етап (від серпневих подій 1991 p. До виборів до Верховної Ради України в березні 1994 p.).
- •50. Місце та роль громадянських організацій в суспільстві
- •51. Громадянин як суб*єкт та об*єкт політичного життя країни його статуси та ролі
- •52. Історія проголошення політичних прав і свобод людини і громадянина в світі і їх застосування в україні
- •53.Зміст політичних прав і свобод громадянина , механізми їх захисту в україні
- •1) Неможливість зміни Конституції України, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 157 Конституції України);
- •1) Наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів;
- •2) Виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених у процесі загального судочинства;
- •1) За зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;
- •2) За зверненнями народних депутатів України;
- •3) За власною ініціативою.
- •54.Міжнародні документи документи про стандарти політичних прав людини та громадянина , їх зміст
- •55.Виборча система сутність типологія функція
- •1.За територіальною ознакою:
- •1) Право обирати (активне виборче право);
- •1) Можливість брати участь у виборах (активне виборче право), можливість
- •58.Політична свідомість сутність типологія функції
- •59 Особливості формування політичної культури громадян україни
- •1. Заідеологізованість мислення, непримиренність будь-яких нетрадиційних поглядів;
- •1. Національно-класову та ідеологічну толерантність як гарантію стабільності та недопущення збройного протистояння;
- •2. Забезпечення примату прав та свобод громадянина над державними та груповими інтересами;
- •1. Що суспільство може дати молоді? Йдеться не лише про певні пільги, а й про умови розвитку, становлення, соціалізації, формування активної життєвої позиції молоді;
- •2. Що сама молодь може і повинна дати суспільству? Йдеться про активну діяльність молоді в усіх сферах державотворення;
- •3. Як найповніше, найефективніше використати молодіжний потенціал? Тут все залежить від дій конкретних суб’єктів молодіжної політики: держави, політичних партій, об'єднань тощо. [2]
- •1. Родина, де відбувається ідентифікація політичних поглядів з батьками;
- •61.Зовнішньо-політичні пріорітети сучасної україни
- •62.Україна в сучасному геополітичному просторі
- •63.Національна безпека і національні інтереси україни
- •64. Україна в загально-європейському політичному процесі
- •65.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення
- •1) Поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;
- •1) Етап кінця 60 — початку 70-х років, коли увага була зосереджена на вивченні двох глобальних проблем сучасності: освоєнні космосу і охороні навколишнього середовища;
- •1) Криза насильства і загроза насильства, що тепер проявляється у загрозі міжнародного тероризму;
- •66 Кризові процеси міжнародного та вітчизняного політичного режиму сутність типи різновиди
- •67.Соціальні спільності версти та групи як суб*єкти політичної діяльності
- •68.Політична соціалізація особистості в українському суспільстві
29.Напрями формування політичного режиму демократії в Україні та його суперечності
Сьогодні демократія є найзатребуванішою формою політичного устрою суспільства, що дає можливість людям не тільки обирати керівників, а й контролювати владу. Незважаючи на всі проблеми, що постають у рамках демократичної форми організації суспільства, його державно-політичного устрою, саме влада народу найкраще справляється з викликами сучасності.
Сучасному стану демократичних перетворень в Україні властиве те, що, з одного боку, народовладдя є символом жаданого майбутнього, а з другого – суспільні інститути та ЗМІ, практика участі наcелення у виборах співіснують із розчаруванням у демократичному реформуванні. Суперечності проявляються також у поєднанні інерції влади і постійного намагання наслідувати західні стандарти, де визначення основних тенденцій формування нових ціннісних орієнтирів є базою для прогнозування подальшого розвитку, а надбання нової якості є надзвичайно важливим для адекватнішого розуміння особливостей політичної системи та змісту політичних процесів, що відбуваються в суспільстві.
Відомий вислів Уїнстона Черчілля: «Повсюди доводиться чути, що демократія – найгірший спосіб керівництва державою, однак усі інші способи, що колись були випробувані людьми, є ще гіршими».
В Основному Законі України зазначено: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».
Ми можемо казати, що наша демократія недосконала, модифікована, однак немає сумніву в тому, що Україна – демократична країна в контексті тих процесів, за якими ми її оцінюємо (автори наводять їх далі). Демократія є змістом руху нашої країни вперед, її існування.
30 . Походження сутність формотворчі ознаки та функції держави
Держава - це основний інститут політичної системи, що здійснює управління суспільством, охорону його економічної та соціальної сфери, культури. Це явище виникає на певному етапі розвитку людства, вона має суверенитет і здійснює владу на повній території.
Потрібно пам'ятати, що поняття держави неоднозначне:
це політична організація панівного класу, що має своєю метою охороняти існуючий порядок і придушувати опір інших класів, соціальних верств і соціальних спільностей.
організація великої соціальної спільності, верстви (держава тотожна суспільству).
поняття держава тотожно уряду, адміністрації, тобто структурі державного апарату,
система органів і формально-правових принципів, що визначають її функціонування.
Державу відрізняє:
наявність органів, що здійснюють верховну владу, яка поширюється на все населення;
наявність права - сукупності загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою;
наявність певної території, на яку розповсюджується влада, юрисдикції держави.
В політичній науці існує велика різноманітність думок з приводу походження і соціального призначення держави.
Платон вважав, що держава - соціальна організація, яка переросла патріархальну і племінну організації в процесі розвитку скотарства, хліборобства, ремесла, торгівлі. В розподілі праці Платон бачив причину виникнення держави.
Арістотель вважав, що держава - продукт природного розвитку родини, роду і племені, виникла в процесі об'єднання родів в плем'я, племен - в більші спільності. Держава розглядається як розвинена форма патріархальної влади, здійснюваної в ім'я всіх і для всезагального добра.
Нікколо Макіавеллі перший ввів правове спеціальне поняття "stato" для визначення держави незалежно від її конкретних форм як особливої політичної організації суспільства.
Теологічна концепція походження держави вважає, що виникнення держави санкціонувалося волею божою (Августін Блаженний, Фома Аквінський).
Договірна теорія розвивається протягом ХУІ-ХУШ ст ст. Виникають вчення про природні права і суспільний договір (Гуго Гроцій, Бенедикт Спіноза, Томас Гоббс, Жан-Жак Руссо та ін.). Існують права кожної людини і всіх людей, що їм притаманні від народження, і ці права не може відібрати навіть Бог. Серед них право на життя, свободу, власність тощо.
В тісному зв'язку з цією ідеєю виникає і вчення про суспільний договір. Теорія виходить з розуміння держави як результату своєрідного договору, що укладається між сувереном-володарем і підданими. Договір зводиться до того, що кожна людина віддає свою особистість під вище керівництво загальної волі і завдяки цьому стає його учасником. Вся влада переходить до суверену, що утвориться зі згоди учасників угоди. Договірна система княжіння існувала в Київській Русі в Чернігівському і Галицькому князівствах, де із запрошеним для правління князем на певний термін укладали договір.
В XIX ст. виникає насильницька теорія походження держави. Суть її зводилася до того, що держава виникла як організація переможців над переможеними, тобто актом насильства. Боротьба між переможцями і переможеними поступається місцем боротьбі між станами, політичними партіями, державами (Франц Оппенгеймер).
Психологічна теорія походження держави (Петражицький, Фрейзер, Тард та ін.) пояснює державу особливими властивостями психіки людей, психологічною потребою людей підкорятися. Держава - це організація, створювана для управління суспільством з боку певних осіб.
Прихильники органіцистських теорій порівнювали процес розподілу праці з процесом спеціалізації різноманітних органів людини.
Марксистська теорія походження держави пояснює походження держави наступним чином. Розвиток матеріальної основи життя суспільства, пов'язаний з розподілом праці, виникненням виробництва, обміну вів до змін соціальної структури суспільства, виникнення соціальної нерівності. Між класами і майновими верствами починається боротьба за владу з тим, щоб у рішеннях влади знайшли відображення їх інтереси. Відбувається поступова зміна структури влади: з влади всього суспільства вона стає владою верстви, класу. Процес завершується з появою особливого суспільного інституту, що отримав назву - держава як продукт економічного розвитку і класових суперечностей, покликаний служити інтересам економічно панівного класу.
Звичайно ж, держава виникла не в силу однієї причини, а цілого комплексу передумов, до яких належить і суспільний розподіл праці, і поява нерівності, приватної власності, ускладнення суспільного організму, і суб'єктивні спрямованості людей.
Особливості держави:
Загальний характер. Держава виступає універсальною, невід'ємною організацією, що розповсюджує свою чинність на всю територію країни і на усіх громадян, які живуть на ній.
Суверенність, держава володіє найвищою і необмеженою владою у ставленні до суб'єктів, діючих в межах її кордонів.
Примус, держава уособлює публічну владу і підпорядковує прояви інших суспільних влад. Вона єдина в суспільстві застосовує владні засоби, аж до примусу. Держава володіє спеціалізованими органами примусу, що застосовуються в ситуаціях, що визначаються законом. Масштаби державного примушення розповсюджуються від обмеження свободи до фізичного знищення людини. Можливість позбавити громадян вищих цінностей - життя і свободи, визначають особливу дієвість державної влади.
Держава виконує основний обсяг управління справами суспільства і розпоряджається людськими, матеріальними і природними ресурсами.
Ознаки держави доповнюються такими атрибутами як:
податки;
територія;
відділення публічної влади від суспільства, її незбіг з організацією всього населення,
поява професіоналів-управлінців, політичної еліти;
виняткове право на вироблення, прийняття і видання законів і норм, обов'язкових для всього населення.
Якщо за критерій взяти сферу реалізації мети, то можна виділити внутрішні і зовнішні функції держави.
До внутрішніх функцій держави належать наступні:
законотворча, зв'язана з підготовкою, розглядом і прийняттям законів;
економічна, в якій держава виступає як підприємець, що координує економічний процес;
соціальна, що передбачає таку організацію соціального життя, що створює рівновагу і стабільність соціальних сил;
захисна, що диктує забезпечення правопорядку і охорону існуючого суспільного ладу,
культурно-виховна, пропагандистська та ін.
Зовнішні функції держави полягають у:
захисті кордонів, збереженні цілісності держави та її незалежності;
у підтримуванні і налагодженні зв'язків в усіх сферах суспільного життя з іншими суб'єктами світового співтовариства.