План лекції 9:

1. Антиадренергічні засоби. Класифікація:

• α-адреноблокатори (дигідроерготамін, дигідроерготоксин, фентоламін, доксазозин, теразозин, празозин, пророксан, ніцерголін);

• β-адреноблокатори (пропранолол, талінолол, атенолол, метопролол, бісопролол, бетаксолол);

• симпатолітики (резерпін).

2. Механізм дії. Застосування. Фармакодинаміка. Побічні дії.

1. Антиадренергічні засоби. Класифікація:

- α-адреноблокатори (дигідроерготамін, дигідроерготоксин, фентоламін, доксазозин, теразозин, празозин, пророксан, ніцерголін);

- β-адреноблокатори (пропранолол, талінолол, атенолол, метопролол, бісопролол, бетаксолол);

- симпатолітики (резерпін).

2. Механізм дії. Застосування. Фармакодинаміка. Побічні дії.

Антиадренергічні засоби — це препарати, які зменшують вплив симпатичної іннервації на виконавчі органи. До них нале­жать адреноблокувальні та симпатолітичні засоби.

α-Адреноблокатори

α-Адреноблокатори — це засоби, які блокують α-адренорецептори.

Фентоламін — справляє виражену α-адреноблокувальну дію. Він сприяє розширенню периферичних кровоносних судин, по­кращанню кровопостачання шкіри, слизових оболонок і м'язів, зниженню артеріального тиску, зумовлює тахікардію, підвищує моторику травного каналу.

Призначають препарат хворим з порушеннями периферичного кровообігу (ендартеріїт, хвороба Рейно, спазм судин мозку), про­лежнями, при відмороженнях, для лікування пацієнтів з трофіч­ними виразками кінцівок, при феохромоцитомі (пухлина наднир­кових залоз). Препарат призначають всередину.

Побічні ефекти: тахікардія, почервоніння, свербіж шкіри, іно­ді — нудота, блювання, пронос, ортостатичний колапс (після ін'єкції необхідно полежати 1,5-2 год).

Для усунення таких явищ необхідно знизити дозу або зробити перерву в уживанні препарату.

Празозин є селективним α-адреноблокатором. Основна дія пре­парату — зниження артеріального тиску. Це пояснюється зни­женням тонусу артеріальних судин і зменшенням роботи серця. Препарат призначають всередину хворим для лікування артеріальної гіпертензії за схемою: спочатку 0,5-1 мг перед сном (після прийому препарату слід полежати протягом 6-8 год), а потім по 1 мг 3-4 рази на день.

Побічні ефекти: головний біль, безсоння, нудота, блювання, пронос, сухість у роті.

Протипоказання: період вагітності, а також вік до 12 років. Необхідно виявляти обережність при захворюваннях нирок.

Тропафен — блокує α-адренорецептори, внаслідок чого розши­рюються периферичні судини, знижується артеріальний тиск. Препарат більш активний, ніж фентоламін; діє тривалий час, менш токсичний.

Показання до застосування: порушення периферичного кро­вообігу, трофічні виразки, пролежні, гіпертонічний криз, а також для діагностики і лікування хворих на феохромоцитому. Призна­чають парентерально.

Побічні ефекти: тахікардія, сухість у роті, закреп, порушення зору; рідко — можливий ортостатичний колапс.

Піроксан — спричинює центральну та периферичну адреноблокувальну, а також седативну дію. Усуває симптоми гіперсимпатикотонії (емоційний стрес, головний біль, відчуття три­воги, безсоння, зниження працездатності). Препарат сприяє підсиленню уваги та покращанню розумової працездатності, усуває симптоми абстиненції при наркоманії, а також свербіж при нейродерміті.

Показання до застосування: гіпертонічний криз (купірування та профілактика), алергодерматоз, екзема, нейродерматит, депре­сивний стан.

Побічні ефекти: артеріальна гіпотензія, брадикардія, біль у серці.

Серміон (ніцерголін) — виявляє α-адреноблокувальну, спазмолітичну, судинорозширювальну дію, покращує гемодинаміку і підвищує потребу мозкової тканини в кисні і глюкозі.

Показання до застосування: порушення мозкового кровообігу, тромбоз і емболія мозкових судин, хвороба Рейно, мігрень, артеріальна гіпертензія (як допоміжний засіб).

Побічні ефекти: артеріальна гіпотензія, сонливість або безсоння.

β-Адреноблокатори — це засоби, які блокують β-адренорецептори. Їх поділяють за здатністю до вибіркової дії на β₁- та β₂-адренорецептори.

Анаприлін (пропранололу гідрохлорид, індерал, обзидан) —

блокує β₁-, і β₂-адренорецептори (серця і судин), спричинює бради­кардію і знижує роботу серця, його потребу в кисні, автоматизм, пригнічує атріовентрикулярну провідність. Загальний периферич­ний опір спочатку підвищується, а потім знижується, тобто вини­кає гіпотензивний ефект. Унаслідок блокади β₂-адренорецепторів анаприлін підвищує тонус бронхів.

Показання до застосування: для лікування пацієнтів з іше­мічною хворобою серця, порушеннями серцевого ритму (тахіаритмія, мерехтлива аритмія), гіпертонічною хворобою (початкова стадія в осіб віком до 40 років). Застосовують всередину за схемою, починають з низьких доз, а в разі відміни препарату дозу поступо­во знижують (загроза розвитку синдрому відміни).

Для усунення порушень серцевого ритму і нападу стенокардії анаприлін вводять внутрішньовенно.

Побічні ефекти: брадикардія, серцева недостатність, атріовентрикулярна блокада, бронхоспазм, диспепсичні явища, погіршен­ня перебігу цукрового діабету, порушення функцій ЦНС (втомлю­ваність, порушення сну, судоми).

Протипоказанння: брадикардія, атріовентрикулярна блокада, цукровий діабет, бронхіальна астма, період вагітності.

Окспренолол (тразикор) — призначають при стенокардії і пору­шеннях серцевого ритму (тахікардія, екстрасистолія). Препарат переноситься хворими краще, оскільки він меншою мірою спри­чинює бронхоспазм.

До селективних β-адреноблокаторів (діють переважно на β₁-адренорецептори) належить атенолол (тенормін, тенолол). Препарат справляє більш тривалу дію — 6-9 год. Призначають 1 або 2 рази на день за тими самими показаннями, що й анаприлін. Можна за­стосовувати у хворих із бронхоспазмом.

Метопролол (вазокардин, корвітол) — справляє дію, подібну до та­кої атенололу. Призначають хворим з артеріальною гіпертензією, сте­нокардією, аритмією, а також для профілактики повторного інфарк­ту міокарда. Уживають всередину та вводять внутрішньовенно.

Талінолол (корданум) — виявляє дію, подібну до такої метопрололу; застосовують у таких самих випадках, що й попередній пре­парат. Призначають всередину.

Побічні ефекти: відчуття жару, нудота, блювання.

Віскен (піндолол) — блокатор β₁- і β₂-адреноредепторів. Виявляє протиаритмічну дію. На показники нормального артеріального тиску не впливає, але зменшує вираженість артеріальної гіпертензії.

Показання до застосування: гіпертонічна хвороба (як засіб для монотерапії або в комбінації з іншими препаратами), попереджен­ня нападів стенокардії, порушення ритму (пароксизмальна тахі­кардія, екстрасистолія).

Призначають всередину за схемою та вводять внутрішньовенно в умовах стаціонару.

Побічні ефекти: втомлюваність, порушення сну, розлади трав­лення.

Атенолол — кардіоселективний β-адреноблокатор, що виявляє антиангінальну, гіпертензивну та протиаритмічну дію.

Показання до застосування: всередину за схемою для лікуван­ня пацієнтів з гіпертонічною хворобою, профілактика нападів сте­нокардії, профілактика і лікування надшлуночкових тахікардій.

Побічні ефекти: на початку лікування можливі підвищена втомлюваність, відчуття холоду в кінцівках, сухість у роті, м'язова слабкість.

Ацебуталолу гідрохлорид (сектраль) — селективний блокатор β₁-адренорецепторів серця. Препарат виявляє антиаритмічну, гі­потензивну й антиангінальну дію.

Майже не впливає на скоротливість міокарда, м'язи судин і бронхів.

Показання до застосування: серцева аритмія (надшлуночкова і шлуночкова екстрасистолія), профілактика нападів стенокардії, артеріальна гіпертензія.

Побічні ефекти: нудота, діарея, брадикардія, артеріальна гіпо­тензія.

α-, β-Адреноблокатор карведилол, крім антигіпертензивних, має антиоксидантні властивості та справляє кардіотропний ефект.

Симпатолітики — засоби, що пригнічують передачу збуджен­ня із закінчень адренергічних нервів на адренорецептори.

Октадин (гуанітидину сульфат) — симпатолітик, що знищує запаси норадреналіну в адренергічних закінченнях, тобто ослаб­лює симпатичну іннервацію до артеріол і серця. Під впливом пре­парату знижуються сила і частота серцевих скорочень, тонус су­дин, артеріальний тиск. Препарат призначають всередину за схемою пацієнтам з гіпертонічною хворобою. Виражений антигіпертензивний ефект розвивається упродовж 4-7 діб і зберігається після відміни препарату до 2 тиж. Для посилення дії і зменшення затримки рідини в організмі препарат комбінують із діуретиками. Лікування краще починати в стаціонарі.

Побічні ефекти: ортостатичний колапс, брадикардія, нудота, блювання, сухість слизових оболонок носа і ротової порожнини, набряки, ульцерогенна дія, імпотенція.

Резерпін (рауседил) — це алкалоїд рослини роду раувольфія. Препарат знижує вміст норадреналіну в закінченнях адренергіч­них нервів, тобто виявляє симпатолітичну дію. Знижує рівень катехоламінів у ЦНС, тому діє заспокійливо і має слабкий антипсихотичний ефект. Під впливом резерпіну зменшується загальний периферичний опір артеріальних судин, знижуються частота сер­цевих скорочень, артеріальний тиск.

Показання до застосування: для лікування хворих на артері­альну гіпертензію. Гіпотензивний ефект резерпіну розвивається через 2-3 доби, а після відміни препарату триває 2-4 тиж. Розчин резерпіну вводять повільно. Для підсилення дії препарат комбіну­ють з дихлотіазидом та іншими антигіпертензивними засобами.

Побічні ефекти: депресія, сонливість, загальна слабкість, яви­ща паркінсонізму (внаслідок тривалого застосування), зниження лібідо, гінекомастія, гіперацидний гастрит, загострення виразко­вої хвороби шлунка, нудота, блювання, діарея.

У разі появи побічних явищ дозу знижують або препарат тим­часово відміняють.

Фармакобезпека:

• необхідно пам'ятати, що α-адреноблокатори можуть зу­мовлювати ортостатичний колапс. Поради пацієнту: після вве­дення препарату не можна вставати протягом 1,5-2 год;

• при тривалому застосуванні анаприліну треба стежити за функцією серцево-судинної системи, загальним станом пацієн­та. При вираженій брадикардії дозу препарату слід знизити;

• анаприлін не можна приймати разом з транквілізаторами та нейролептиками;

• для анаприліну характерним є синдром відміни. Потрібно чітко дотримуватися схеми лікування. У разі необхідності мож­на поступово, протягом 1 тиж., знижувати дозу;

• слід попередити пацієнта, що під час прийому анаприліну або тразикору знижуються увага та швидкість реакції (це по­трібно враховувати водіям і операторам);

• симпатолітики не сумісні із серцевими глікозидами та психостимуляторами;

• у хворих на цукровий діабет β-адреноблокатори посилю­ють і подовжують спричинену інсуліном гіпоглікемію.