Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Farma_4_sem.doc
Скачиваний:
901
Добавлен:
09.05.2015
Размер:
953.86 Кб
Скачать

За механізмом дії міорелаксанти поділяють на дві групи:

  1. Антидеполяризувальні міорелаксанти:

Тубокурарину хлорид

ІІіпекуроній (ардуан)

Меліктин

Панкуроній (павулон)

Векуроній (норкурон)

Атракурій

  1. Деполяризувальні міорелаксанти

Суксаметонію йодид

(дитилін, лістенон)

Антидеполяризувальні препарати — блокують Н-холінорецептори і перешкоджають деполяризувальному впливу ацетилхоліну.

Тубокурарину хлорид вводять внутрішньовенно. Дія починається через 1-1,5 хв і триває 25-40 хв. Застосовують в анестезіології під час оперативних втручань та в ортопедії — при репозиції кісткових уламків. Уводять препарат після переведення пацієнта на штучне дихання. Антагоністом курареподібних препаратів антидеполяризувальної дії є прозерин.

Побічні ефекти: розширення зіниць, зниження артеріального тиску.

Протипоказання: міастенія, захворювання печінки та нирок.

Піпекуроній (ардуан) — вводять внутрішньовенно, міорелаксація триває близько 2 год. Призначають з фторотаном, ефіром, діазоту оксидом при хірургічних втручаннях на серці, мозку.

Побічні ефекти: розширення зіниць (мідріаз), зниження артеріального тиску.

Протипоказання: міастенія, ранні терміни вагітності; слід виявляти обережність при порушенні функції нирок.

Меліктин — легко всмоктується з травного каналу, ефективний при прийомі всередину. Призначають хворим із спастичним паралічом, арахноенцефалітом, спинальним арахноїдитом; пацієнтам із захворюваннями з підвищеним м'язовим тонусом і порушенням рухової функції.

З цієї групи переважно використовують такі препарати стероїдної будови: панкуроній (павулон), векуроній (норкурон), атракурій, які виявляють менш токсичну дію.

Засоби деполяризувальної дії збуджують Н-холінорецептори і зумовлюють стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани. Спочатку спостерігають тремтіння м'язів, а потім настає міопаралітичний ефект.

Дитилін (лістенон) — застосовують при інтубації трахеї, під час ендоскопічних процедур, нетривалих операцій. Препарат спричинює сильне, але нетривале (8-10 хв) розслаблення м'язів. Застосовують його після переведення пацієнта на штучну венти­ляцію легень.

Побічні ефекти: брадикардія, колапс, спазм бронхів, біль у м'язах кінцівок, шиї, у поперековій ділянці.

Протипоказання: глаукома. Обережно слід призначати при тяжких захворюваннях печінки та нирок, анемії, кахексії, у період вагітності, а також людям похилого віку.

Фармакобезпека:

  • необхідно пам'ятати, що всі недеполяризувальні міорелаксанти можуть зумовити псевдоалергійніреакції, особливо бронхоспазм;

  • міорелаксанти не сумісні з адреноміметиками, гепарином, строфантином, глюкокортикоїдами, наркотичними анальгетиками;

  • тубокурарину хлорид не сумісний з промедолом.

  • на міорелаксанти для парентерального введення не дозволяється виписувати рецепти, вони усі належать до списку А.

Тема № 4. Лікарські засоби, що впливають на еферентну іннервацію.

Лікарські засоби, що діють у ділянці адренергічних синапсів

(4 Години)

План лекції 8:

  1. Адренорецептори: визначення, класифікація на α і β.

  2. Адреноміметики. Класифікація за дією на адренорецептори:

  • α-адреноміметики (норепінефрин, фенілефрину гідрохлорид, нафазолін, ксилометазолін, оксиметазоліну гідрохлорид, тетризолін);

  • β-адреноміметики (сальбутамол, кленбутерол, фенотерол, добутамін);

  • α, β-адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид). Механізм дії. Застосування. Побічні дії.

    1. Адренорецептори: визначення, класифікація на α і β.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]