Тема 13: Міжнародне морське право

Методичні поради до вивчення теми:

Міжнародне морське право — інститут міжнародного права, що регулює відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права стосовно статусу, порядку використання та охорони морських просторів, у тому числі континентального шельфу, морського дна і природних ресурсів моря.

Предметом регулювання міжнародного морського права є порядок взаємовигідного використання державами світового океану в мирних цілях.

Міжнародне морське право ґрунтується на визнанні основних принципів міжнародного права: рівності всіх держав, великих і малих, незастосування сили і загрози силою, вирішення спорів мирними засобами та ін. З цього випливають основні норми міжнародного права: свобода користування відкритим морем всіма державами світу як тими, котрі мають, так і тими, котрі не мають доступу до моря; право рівного користування природними ресурсами морських просторів і морського дна, принцип загальної спадщини людства.

Тема 13 є логічним продовженням теми 3 “Територія в міжнародному праві”, основні положення якої необхідно пригадати. Опрацювання матеріалу теми слід розпочати із ознайомлення з основними джерелами галузі, якими виступають чотири конвенції з морського права 1958 року і Конвенція ООН з морського права 1982 року. Оскільки структура даної теми походить від класифікації морських просторів, Вам необхідно скласти детальну схему поділу морських просторів на види, використавши такі критерії, як правовий статус і правовий режим територій.

Питання, присвячені окремим видам морських просторів, включають, як правило, такі елементи: поняття того чи іншого виду морських територій та його склад (наприклад, склад внутрішніх морських вод); основні правові джерела, нормами яких встановлюється статус і режим використання даного виду території; правовий статус території (поширюється чи не поширюється суверенітет прибережної держави); особливості правового режиму (передусім, порядок заходу іноземних суден, промислової та дослідницької діяльності); здійснення кримінальної і цивільної юрисдикції певної держави на даній території й іноземних суднах.

Крім перелічених вище універсальних елементів, майже кожне питання включає певні специфічні складові. Так, у питанні про внутрішні морські води спеціальну увагу потрібно приділити режиму морських портів і, зокрема, порядку заходу в них іноземних ядерних суден і військових кораблів. У вказаному і в питанні про територіальне море слід згадати про імунітет від кримінальної і цивільної юрисдикції прибережної держави іноземних державних некомерційних суден.

У питанні 3 про прилеглі зони варто звернути увагу на те, що міжнародне право передбачає можливість створення лише чотирьох видів таких зон. У питанні про континентальний шельф і виключну економічну зону (не плутати зі спеціальними економічними зонами на державній території) дуже важливо усвідомити особливості правового статусу цих територій: суверенітет прибережної держави на них не поширюється, але остання має щодо цих територій певні суверенні права.

У питанні про режим відкритого моря важливою складовою є перелік і характеристика шести “свобод відкритого моря”. У питанні про міжнародні протоки потрібно чітко визначити види проток (залежно від того, які види морських просторів вони з’єднують), пов’язавши ці особливості з видами проходу суден через протоки (транзитний або мирний і безперервний прохід).

Наведену вище схему розгляду питань теми рекомендується використати для складення порівняльної таблиці видів морських просторів.

Потрібно в рамках теми також звернути увагу на проблеми господарської діяльності людей на морі та проведення науково-дослідних робіт на території сучасного моря.