Модуль 1. Загальна частина

Тема 1: Юридична природа і система міжнародного права

Методичні поради до вивчення теми:

Вивчення теми варто розпочати з визначення терміну «міжнародне право», яке використовується сьогодні поряд з терміном «право народів» і є офіційно визнаним у правовій, дипломатичній і зовнішньополітичній практиці. Потрібно простежити історичні етапи його формування, особливості використання і характеристика різними народами, науковими школами тощо.

На окрему увагу заслуговує визначення поняття «міжнародне право», що має численні підходи, залежно від сутності сучасних доктрин, теорій чи концепцій міжнародного права. Розбіжності існують і в тлумаченні понять «предмет міжнародного права» і «об’єкт міжнародного права», які в сучасній науці також ще не усталилися.

Визначення юридичної природи міжнародного права здійснюється, поміж іншим, й через виокремлення характерних особливостей міжнародного права. У цьому питанні слід розрізняти особливості сучасного міжнародного права та особливості класичного міжнародного права.

Система міжнародного права в науці і практиці міжнародного права має неоднозначні підходи до свого аналізу, а тому необхідно встановити різницю між поняттям системи міжнародного права і структури міжнародного права, виділити й охарактеризувати елементи (принципи і норми) і компоненти (інститути і галузі) міжнародного права.

Окремо слід зупинитися на видах і класифікації норм міжнародного права. Юридична обов’язковість норм міжнародного права є головною особливістю, що відрізняє їх від інших норм соціальних систем, що функціонують у міжнародній сфері. І хоч це питання в науці є також дискусійним, більшість дослідників схиляється до винятковості міжнародно-правових норм, як і в питанні співвідношення міжнародного і внутрішнього права.

Висвітлюючи питання джерел міжнародного права, необхідно визначити поняття й види: міжнародний договір, міжнародний звичай, судові рішення і доктрини, нормативні резолюції міжнародних організацій. Нарешті, вагомим джерелом є загальні принципи міжнародного права, закріплені в Статуті Міжнародного Суду й основні принципи міжнародного права, встановлені Статутом ООН, Декларацією про принципи міжнародного права та іншими міжнародними документами.

Питання теми, винесені на самостійне вивчення, тісно пов’язані з попереднім матеріалом і присвячені міжнародному правотворчому процесу. Його сутність потрібно розглядати шляхом характеристики поняття міжнародної правотворчості та основних стадій процесу міжнародно-правового нормоутворення: досягнення згоди інших суб’єктів міжнародного права щодо змісту правил поведінки і досягнення згоди стосовно визнання цих правил як норм міжнародного права. Особливу роль у стабілізації міжнародного правотворчого процесу відіграють принципи правотворчої діяльності, які мають свою класифікацію, мету. Іноді джерелом міжнародних зобов’язань може бути односторонній акт держави, види і значення яких потрібно розглянути.

Сьогодні активним учасником міжнародного правотворчого процесу є громадськість (нація, народ, меншина, громадська організація, міжнародна неурядова організація тощо). Варто зупинитися на формах, сферах і прикладах участі громадськості в міжнародних правотворчих процесах як світового, так і регіонального рівнів.

У питанні кодифікації міжнародного права дається визначення ключового поняття, виділяються напрями і форми кодифікації, дається характеристика основних проблем і перспектив розвитку сучасного міжнародного права.