Питання для самостійної підготовки до практичного заняття

1. Як проводиться державна реєстрація суб’єктів підприємництва?

2. Де і як здійснюється державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності

3. Які документи необхідні для державної реєстрації юридичної особи?

4. Які документи необхідні для державної реєстрації громадян, які мають здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи?

5. Протягом якого терміну здійснюється державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності?

6. Для чого створюється єдиний державний реєстр?

Тематика рефератів

1. Процедура державної реєстрації та її проблеми.

2. Основні шляхи спрощення процедури державної реєстрації.

3. Адміністративні перешкоди на шляху державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

Література: 1; 5; 9; 16; 17; 19; 24; 25; 30.

Тема 3. Практика підприємництва

У даній темі необхідно дослідити технологію підприємницького процесу. Розглянути види підприємницької діяльності та дати їм характеристику. Проаналізувати процедуру ліцензування та патентування певних видів підприємницької діяльності. Охарактеризувати механізм створення власного підприємства та механізм придбання вже існуючого бізнесу. Дати характеристику такому поняттю, як франчайзинг. Дослідити сутність та функції бізнес-плану.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Підприємництво розглядається як певний вид діяльності, тобто процес, який вимагає послідовного виконання логічно взаємопов'язаних стадій та етапів. В основі цього процесу лежить ідея, з якої починається кожна нова справа — бізнес.

Законодавство проголошує свободу у виборі підприємницької діяльності. Зокрема, підприємницька діяльність включає будь-які види виробничої діяльності, різноманітні види торговельної діяльності, надання послуг, комерційне посередництво, торгово-закупівельну діяльність, діяльність у сфері будівництва, інформаційну діяльність та інші види.

Ліцензування й патентування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання у сфері господарювання.

Правові засади ліцензування та патентування певних видів господарської діяльності визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених Господарським кодексом України.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціальний інститут — експертно-апеляційна рада, склад якої формує Держкомітет із питань регуляторної політики та підприємництва, а затверджує Кабінет Міністрів України.

Порядок ліцензування здійснюється на основі Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 21 жовтня 2000 р.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк, не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові у письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

- недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

- невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж три роки.

Процедура ліцензування може включати деякі факультативні етапи, такі як переоформлення ліцензії; зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; видача дубліката ліцензії.

Патентуванню підлягає кожний пункт продажу товару або обміну валюти на кожний відокремлений структурний підрозділ підприємства побутового обслуговування незалежно від площі, яку він займає.

Торговельний патент видається за відповідну плату суб'єктами підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або їх структурних підрозділів. Для торговельних організацій — за місцезнаходження пункту продажу товару, якщо пересувна торговельна мережа, то — за місцем реєстрації суб'єктів підприємництва. Строк дії торгового патенту

залежить від виду діяльності, що підлягає патентуванню. Зокрема, строк дії торговельного патенту на здійснення торгової діяльності й діяльності з надання побутових послуг становить 12 календарних місяців; на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями — 36 календарних місяців; на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу — 60 календарних місяців. Після закінчення строку торговельний патент обов'язково повертають до податкового органу за місцем його видачі.

Заяву на одержання торговельного патенту необхідно узгоджувати:

1. з органами санітарного нагляду;

2. органами пожежного нагляду;

3. управлінням у справах захисту прав споживачів;

4. податковою адміністрацією;

5. управлінням із координування роботи підприємств торгівлі і

громадського харчування;

6. центром стандартизації, метрології та сертифікації.

Ця процедура узгодження патенту триває не менше трьох місяців.

Торговельний патент видається суб'єкту в триденний строк із дня подання заявки під розписку. Датою його придбання є зазначена в ньому дата.

При створенні власного бізнесу враховують такі важливі моменти:

- вибір місцезнаходження підприємства;

- одержання різноманітних дозволів на початок функціонування бізнесу;

- пошук приміщення для офісу та операційної діяльності й їх облаштування;

- формування структури підприємства;

- підбір кадрового потенціалу;

- налагодження ділових контактів.

Започаткування власної справи пов'язане з необхідністю одержання багатьох дозволів. Дозвіл є документом, який надає підприємцеві право доступу до інфраструктури чи право на Початок роботи з дотримання норм безпеки проведення робіт у зайнятих приміщеннях, санітарних норм випуску продукції тощо. Дозволи належить одержувати до початку функціонування підприємства, використання будівель, переобладнання офісу, або будівництва споруд чи встановлення кіоску, павільйону тощо.

Якщо у майбутнього підприємця немає ані грошей, ані ідеї, але є бажання займатися підприємництвом, то можна скористатися — франчайзингом.

Франчайзинг — це своєрідний тип організації малого бізнесу, який функціонує як частина єдиного комплексу. Франчайзинг базується на угоді між великими корпораціями (франчайзери) і малими фірмами (франчайзі) або малими підприємцями на засадах системи взаємовигідних пільг і привілеїв.

Через систему франчайзингу власник інвестує малий бізнес нематеріальними активами. Як форма ведення бізнесу Франчайзинг має давню історію, яка починається із середньовічної Англії, коли громадянам видавали франшизу (дозвіл) на продаж товарів на території міста

До стандартних умов договору франчайзингу належать:

- передача прав на використання товарного знака, фірм N-гo найменування, ноу-хау-технологій і т. ін.;

- зобов'язання франчайзера провести попередню підготовку і навчання персоналу франчайзі;

- право франчайзера контролювати процес виробництва товарів чи надання послуг франчайзі;

- зобов'язання франчайзі щодо дотримання технологічних стандартів і вимог до якості продукції;

- встановлення чіткої процедури взаєморозрахунків і її строге дотримання.

Найперспективнішими напрямами розвитку франчайзингу є:

• підприємства харчування;

• автотранспортні підприємства;

• побутове обслуговування;

• обслуговування бізнесу;

• розваги, мандрівки, спорт;

• охорона здоров'я;

• будівельні послуги;

• навчальні центри;

• роздрібна торгівля.

Переваги франчайзингової системи:

— зменшення ризику входження у бізнес;

— забезпечення високого конкурентного статусу на ринку завдяки відомому імені, товарному знаку, іміджу;

— гарантія якості товарів, послуг;

— зменшення витрат на рекламу;

— забезпечення високого рівня підготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

— забезпечення ефективного інвестування капіталу;

— кращі фінансово-кредитні можливості.

Бізнес-план є перспективним документом і тому для оцінки підприємницької діяльності його рекомендується складати на декілька років уперед. Для першого та другого року основні показники бажано подавати в поквартальному розрізі, за можливості — навіть у помісячному, а починаючи з третього року, можна обмежитись річними показниками.

Одночасно бізнес-план є документом, в якому представлено своєрідний управлінський механізм організації підприємницької діяльності заново створюваних підприємств, модернізації та перепрофілювання діючих підприємств, а також залучення всіх видів ресурсів у процесі виробництва продукції та надання послуг.

Основною метою розроблення бізнес-плану є планування господарської діяльності підприємства з урахуванням потреб ринку, можливостей ресурсного забезпечення та ефективного функціонування. Крім того, розробка бізнес-плану має також інші цілі та завдання, які певною мірою залежать від користувачів.

У загальному вигляді бізнес-план містить такі розділи:

1. Резюме.

2. Опис підприємства, товарів та послуг, які воно пропонує.

3. Дослідження й аналіз ринку.

4. План маркетингу.

5. Інвестиційний план.

6. Організаційний план.

7. Виробничий план.

8. Фінансовий план.

9. Оцінка ризику й страхування.

10. Інша інформація.

Бізнес-план поділяють на розділи та параграфи. Тому за титульним аркушем подається зміст, який містить перелік розділів, параграфів, таблиць та іншого ілюс­тративного матеріалу й додатків.

При оформлені бізнес-плану, необхідно користуватися послідовною системою нумерації сторінок у межах документа, дотримуючись таких правил:

1. титульний аркуш не нумерується;

2. сторінка змісту не нумерується (якщо їх кілька, то вони нумеруються римськими цифрами);

3. основні розділи нумеруються арабськими цифрами;

4. додатки позначаються великими літерами (А, Б, В і т. д.), наприклад, "Додаток А";

5. сторінки додатків нумеруються так: А1, А2, A3; Б1, Б2, БЗ і т. д.

Бізнес-план розпочинається резюме, яке складають тільки після написання основних розділів бізнес-плану.

Резюме — це короткий (1—2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових аспектів, здатних зацікавити потенційного інвестора в поглибленому вивченні бізнес-плану. Резюме є гранично стислою версією бізнес-плану, не вступом До нього, а швидше "повідомленням про наміри".