Питання для самостійної підготовки до практичного заняття

1. Які причини зумовлюють підприємницький ризик?

2. Як класифікують підприємницькі ризики?

3. У чому полягають особливості виробничого ризику?

4. У чому полягають особливості методу експертного оцінювання підприємницького ризику?

5. У чому полягають особливості розрахунково-аналітичних методів оцінювання підприємницького ризику?

6. У чому полягають особливості методу недопущення збитків?

7. Які методи належать до економічних методів мінімізації підприємницького ризику?

Тематика рефератів

1. Особливості підприємницьких ризиків у різних сферах діяльності.

2. Методи оцінки підприємницьких ризиків.

3. Ризик-менеджмент у підприємництві.

4. Заходи зниження ризику у підприємницькій практиці.

5. Економічна поведінка підприємця в умовах непередбачених ринкових змін.

Література: 1; 5; 6; 15; 16; 18; 21; 24.

Тема 5. Бізнес-культура

У даній темі необхідно дослідити загальну характеристику і етику підприємництва, визначити їх функції, сутність. Розглянути концептуальні положення етичних норм в підприємництві. Розглянути поняття деонтичної етики, етики справедливості. Проаналізувати роль організаційної культури в соціально-етичній відповідальності підприємця. Дослідити етику поведінки бізнесмена в процесі підприємницької діяльності.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Культура підприємництва — це система правил і норм діяльності, звичаїв та традицій, ритуалів, церемоній, які складаються на підприємстві протягом тривалого часу, особливостей поведінки працівників даного підприємства, майстерність спілкування, стиль управління лідера, комунікаційні зв'язки у середині підприємства, так і у взаємозв'язку з іншими підприємницькими структурами.

Основні чинники, які впливають на культуру підприємства:

- дерево цілей підприємницької діяльності;

- стандарти та етичні норми поведінки працівників, їх комунікаційні

зв'язки;

- формування колективу з урахуванням співвідношення вікових, статевих і професійних працівників у колективі;

- регіональні, місцеві особливості трудової поведінки працюючих з урахуванням традицій населення;

- стиль роботи підприємця.

Елементи підприємницької культури:

- законність;

- виконання зобов'язань і обов'язків, які виходять із правових актів, договірних відносин та здійснюваних законних угод, із традицій ділового спілкування, що виявляється у нанесенні майнової чи моральної шкоди партнерам, конкурентам, споживачам, найманим працівникам;

- чесність у ставленні до суб'єктів підприємницької діяльності, споживачів, партнерів, держави — це дійсно провідна ознака культури підприємництва.

Культура підприємництва як прояв правових та етичних критеріїв включає такі відносини: з державою, зі споживачами, з партнерами, конкурентами, а також дотримання чинних правових актів, стандартів, правил, норм, які прямо чи побічно впливають на розвиток підприємництва.

Етика— це система норм моральної поведінки людей, їхніх обов'язків по стосовно один до одного та суспільства в цілому.

Мораль — це форма суспільної свідомості, суспільний інститут, який виконує функцію регулювання поведінки людини.

Підприємницька етика базується на загальних етичних нормах та правилах поведінки, які склались у країні, світі, а також на професійній етиці, що виявляється в тій або іншій сфері діяльності.

Ефективність підприємницької діяльності залежить від стилю роботи підприємця-керівника. Найчастіше вчені спиняються на такій класифікації стилів:

• жорсткий авторитарний;

• доброзичливий, авторитарний;

• демократичний;

• колегіальний.

Підприємець повинен вибрати той стиль керівництва, який би був орієнтований на людину, коли рядовий працівник стає учасником творчого виконання всього того, що діється на підприємстві.

Виділяються такі стилі керівника підприємця:

- стиль виробничої орієнтованості та низького рівня кадрової орієнтованості. Цей стиль керівництва повністю відповідає так званому авторитарному стилю.

- високий рівень кадрової орієнтованості — низький рівень виробничої орієнтованості. Цей стиль керівництва, який особливо наполегливо відстоюють прибічники так званого «людського» підходу, коли головним завданням підприємницької діяльності є міжлюдські стосунки між тими, хто працює на даному підприємстві.

- інтеграційний стиль у підприємництві нагадує корпоративний стиль керівництва. Як правило, великі й малі підприємства багато питань також можуть розв'язувати успішно тільки за умови злагодженого підходу і співробітництва ряду спеціалістів.

Особливості ділового усного спілкування проявляються в таких основних ситуаціях: знайомство, вітання, вручення візиток, створення іміджу, обмін подарунками та проведення ділових переговорів

Особливості ділового спілкування в кожній з означених ситуацій.

Загальним для всіх є правило обов'язково дивитись в очі при знайомстві та посміхатись.

За суворими правилами етикету знайомство завжди має відбуватися виключно з допомогою третьої особи, яка знає тих, хто знайомиться. Це правило поширюється насамперед на ділове офіційне спілкування. Крім того, воно майже завжди і в усіх ситуаціях стосується жінок.

Можна вітатись з людиною лише поглядом, ледь прикривши очі або посміхнувшись. Для людей знайомих або близьких погляд може виражати найрізноманітніші почуття.

Використовуючи певний спосіб вітання, треба бути впевненим у адекватності сприйняття його партнером по спілкуванню.

Візитна картка допомагає уникнути непорозумінь при знайомстві і є ефективним засобом не тільки представлення партнерів, а й ділового спілкування взагалі.

Візитна картка для бізнесу (ділова візитна картка) оформлюється згідно зі встановленими вимогами: лише білий папір, певні розміри, чіткий чорний шрифт; угорі по центру — назва фірми, у правому кутку — робочий номер телефону. На вітчизняній візитній картці текст нерідко дублюється англійською мовою.

Візитні картки використовують у таких типових випадках:

• інформація під час знайомства;

• інформація про себе для налагодження контактів;

• підтримання ділових контактів з партнерами, поздоровлення;

• висловлювання подяки, співчуття та супроводження квітів і подарунків.

Залежно від призначення розрізняють такі типи візиток, на яких роблять також написи від руки:

• P.R. — висловлювання подяки;

• P.F. — поздоровлення зі святом;

• P.F.C. — задоволення знайомством;

• P.F.N.A. — поздоровлення з Новим роком;

• Р.Р.С. — прощання при від'їзді назавжди;

• Р.С. — висловлювання співчуття;

• P.P. — заочне представлення.

Крім візитних карток до ділової атрибутики, як правило, належать: ділові подарунки, діловий одяг, сумочка (для жінок) або аташе-кате.

Загальні вимоги, що висуваються до ділового листування, а також його особливості у спілкуванні із зарубіжними партнерами.

Як відомо, більшість документів письмової ділової комунікації об'єднується поняттям "службовий лист". Під службовим листом розуміють узагальнену назву різних за змістом документів, що надсилаються поштою.

Автор листа повинен чітко уявляти, про що писати, які наводити аргументи для досягнення певної мети. До того ж він має бути впевнений, що саме лист є найефективнішим засобом вирішення конкретного питання.

Тому перш ніж писати листа, варто усвідомити такі моменти:

• вид листа (супровідний, лист-прохання, лист-повідомлення, лист-нагадування та ін.);

• чи передбачається відповідь;

• чи зрозуміє адресат зміст листа однозначно;

• чи є впевненість у тому, що лист надійде вчасно (якщо ні, скористайтесь телефоном, телефаксом або модемним зв'язком).

Як правило, мета написання відома:

• привернути увагу до певної ситуації чи проблеми;

• дати змогу легко зрозуміти написане;

• спонукати діяти так, а не інакше.

У літературі з ділової комунікації наводяться певні вимоги щодо реквізитів листа під час листування із зарубіжними партнерами.

Переходячи до реквізитних вимог стосовно основного тексту, слід зазначити такі особливості:

• текст листа складається з абзаців, кожний з яких містить закінчену думку (у листах до США абзаци друкують без відступу, до Англії і вітчизняних — відступають п'ять інтервалів від лівого поля);

• якщо лист дуже короткий, його друкують через два інтервали;

• для наступних сторінок тексту використовують звичайні аркуші паперу або бланки; на початку кожної сторінки вказують її номер;

• у листах рекомендується вживати пасивний стан дієслів;

• готуючи текст листа, краще вживати типові фрази. Написаний непрофесійною (неділовою) мовою лист створює враження про непрофесіоналізм виконавця й фірми;

• у тексті в жодному разі не повинно бути орфографічних помилок.

Заключна форма ввічливості може бути така:

• суворо офіційна "з повагою";

• офіційна — "сердечно ваш".

В основі етики найму на роботу та звільнення з роботи лежить гідність претендента чи робітника.

Фірма наймає людей для розширення виробництва. Етика найму значною мірою визначається стандартом ефективності. Працівника беруть на роботу для вигоди фірми. І етика, і закон вимагають, щоб роботодавці визначали конкретну кваліфікацію претендента. Враховується і потенціал можливого просування по службі.

Стаж роботи сам по собі не є показником компетентності. Тому стаж роботи абстрактно не має відношення до просування по службі.

Складною є проблема пониження працівника в посаді. Ця процедура ображає почуття гідності цього працівника, а також означає публічне визнання допущеної помилки при заповненні посади.

Причина для звільнення старого працівника має бути серйознішою, ніж для звільнення початківця.

Етика найму на роботу, звільнення з роботи та просування по службі - це, по суті, питання однакового ставлення до осіб, що мають однакову кваліфікацію.

Соціальна відповідальність – це дії організації, спрямовані на забезпечення благополуччя суспільства, основані на добровільних засадах, а не на вимогах законодавчих актів.