2.2. Групові норми

Норми — це неписані правила, які визначають, що правильно, а що ні, що припустимо, а що заборонено. Норми можна поділити на дві категорії:

1) які задає ведучий групи;

2) що існують у самій групі.

Наприклад, тренер може пропонувати такі норми існування групи:

1) кожен проявляє активність;

2) група закрита: усе, що відбувається в ній, має тут і залишатися;

3) отримуючи інформацію каналом зворотного зв’язку, не виправдовуйся та не захищайся, а слухай і запитуй;

4) коли даєш зворотну інформацію, висловлюйся якомога конкретніше та уникай оцінок.

5) кожен має право просити допомоги в групи.

Щоб група дотримувалася зазначених норм, тренер має докладати зусиль, тоді як норм, створених самою групою, її члени дотримуються внаслідок групового впливу. Ці норми можуть як сприяти, так і перешкоджати досягненню терапевтичної мети: уникання чи перебільшення емоцій, заборони якихось тем для обговорення, створення стабільних підгруп і закоханих пар.

У групах соціально-психологічного тренінгу часто виникають специфічні норми: захищати невдаху, підкорятися керівникові, обраному із самих учасників, не просити допомоги...

Для нормальної роботи групи бажано усвідомлювати обидві системи норм і досягти їх збігу, бодай часткового.

2.3. Єдність і конкуренція в групі

Єдність під час соціально-психологічного тренінгу проявляється в потребі учасників залишатись у групі. К. Левін сприймав єдність як рівновагу між прагненням учасників до віддалення та взаємотяжіння.

На думку С. Кратохвіла, згуртованості групи сприяють такі чинники:

1) задоволення особистих потреб учасників за допомогою групи;

2) узгодженість між метою групи та її окремих членів;

3) симпатія між учасниками;

4) престижність перебування в цій групі та зусилля учасників, спрямовані на членство;

5) наявність іншої конкурентної групи.

Підвищити рівень згуртованості тренер може такими способами:

• за допомогою веселих вправ, що потребують активності всієї групи;

• створивши вузьке коло та фізичний контакт учасників;

• через спільний спів або танець;

• не залишивши незайнятих стільців;

• вибравши мале приміщення;

• за допомогою інтимної атмосфери (свічок, ароматів, тихої музики) тощо.

Протидія між силами тяжіння та відштовхування може створити ситуацію конкуренції між окремими учасниками чи кілька ворожих підгруп. Учасники групи можуть боротися за увагу тренера чи лідера групи, завойовувати лідерські позиції, а інколи вони саме конкуренцію вважають неодмінним стимулом для успішного навчання. У деяких ситуаціях, зокрема на тренінгу конкретних навичок і вмінь, конкуренція між учасниками може підвищувати в більшості учасників мотивацію навчання.

Водночас конкуренція перешкоджає роботі терапевтично спрямованих груп. Для підвищення конкуренції між учасниками тренер може застосовувати такі засоби:

• регулярно пропонувати тестові завдання та повідомляти їх результати;

• запропонувати спеціальні винагороди (найактивнішому, найстараннішому тощо);

• провести вправи, у яких учасники змушені конкурувати між собою, наприклад “Підводний човен”;

• поділити учасників на кілька підгруп по 4–6 чоловік та дати кілька вправ підряд, зберігаючи ці підгрупи.

Якщо в групі вже є конкуренція, а тренер не вважає за потрібне розвивати її далі, то зручніше не просто посилювати згуртованість, а дати конкурентним стосункам можливість проявитися та стати предметом групової рефлексії та обговорення. У цьому може допомогти вправа “Організація праці”.

Обладнання. Три стільці в різних кутках приміщення та картки трьох різних кольорів, по 30 кожного кольору. Тренер розкладає картки на стільці так, щоб на одному стільці було по 15 карток двох кольорів, наприклад: стілець 1 — сині та зелені, стілець 2 — сині та червоні, стілець 3 — червоні та зелені.

Інструкція. Учасників поділяють на три однакові за кількістю підгрупи, у кожній з них обирають керівника. Керівники по черзі підходять до тренера та отримують завдання для своїх підгруп.

Загальне завдання. Зібрати на своєму стільці картки того кольору, якого у вас немає, переміщуючи по одній картці за раз.

Завдання підгрупи 1. Ви маєте просто перенести ці картки до свого стільця.

Завдання підгрупи 2. Ви маєте перенести ці картки до свого стільця, випередивши інші підгрупи. Ваш керівник стежитиме, хто переніс найбільше карток.

Завдання підгрупи 3. Ви маєте перенести ці картки до свого стільця, діючи як одна команда, допомагаючи один одному.

Керівники інструктують підгрупи, і за сигналом усі починають виконувати завдання.

Аналізуючи результати, тренер звертає увагу на ефективність роботи кожної з підгруп та настрій учасників. За досвідом роботи наших груп учасники під час виконання цієї вправи мали можливість в ігровій формі виявити конкурентні тенденції та вирішити, допомагають вони чи заважають їм на цьому етапі.

Окрему проблему становить псевдозгуртована група — люди, що працюють або навчаються разом і створили норми, які забороняють відкриту демонстрацію почуттів. Група таким способом запобігає конфліктам, але не може повноцінно розвиватися.