- •К. Л. Мілютіна
- •Теорія та практика
- •Психологічного
- •Тренінгу
- •1. Психологічний тренінг: поняття, історія, принципиПоняття тренінгу
- •1.2. Тренінг як один з видів активного навчання
- •1.3. Тренінг як метод зміни поведінкового стереотипу людини
- •1.4. Тренінг як засіб цілеспрямованої зміни групи чи організації
- •1.5. Групова робота в традиційній культурі
- •1.6. Принципи тренінгу
- •2. Психологічний зміст взаємодії в тренінговій групі
- •2.1. Феномен малої групи
- •2.2. Групові норми
- •2.3. Єдність і конкуренція в групі
- •2.4. Проблема психологічного опору
- •2.5. Типи лідерства та групові ролі
- •2.6. Стадії розвитку групи
- •2.7. Взаємодія тренера та групи
- •2.8. Соціально-психологічна структура групи
- •2.9. Взаємозв’язок мети тренінгу та структури групи
- •3. Дослідження потреби в тренінгу
- •3.1. Замовлення на тренінг
- •3.2. Типові проблеми під час співбесіди із замовником
- •3.3. Мета й завдання тренінгу
- •3.4. Основні моделі задоволення потреб учасників
- •3.4.1. Розвиток кар’єри
- •3.4.2. Розвиток компетентності
- •3.4.3. Розв’язання конкретної проблеми
- •3.4.4. Виявлення невідповідностей і створення мотивації розвитку
- •3.5. Презентація тренінгу
- •4. Планування та дизайн тренінгів
- •4.1. Завдання та план тренінгу
- •4.2. Розклад тренінгу
- •4.3. Технічне обладнання
- •4.4. Посібники та друковані матеріали
- •4.5. Робота вдвох
- •4.6. Початок, перерви, закінчення
- •5. Компоненти тренінгу
- •5.1. Міні-лекції
- •5.2. Групова дискусія
- •5.3. Мозковий штурм
- •5.4. Вправи
- •5.4.1. Структуровані вправи
- •5.4.2. Рухові вправи
- •5.5. Малювання
- •5.6. Демонстрації
- •5.7. Тестування
- •5.8. Рольова гра
- •5.9. Ділова гра
- •5.10. Читання посібника
- •5.11. Захист проектів
- •6. Організація тренінгу
- •6.1. Початок тренінгу
- •6.2. Знайомство
- •12. “Ситуації та емоції” (варіант 2).
- •6.3. Керівництво роботою учасників
- •6.4. Стимулювання активності групи
- •6.5. Підбиття підсумків
- •6.6. Музика в тренінгу
- •6.7. Сигнали та сигнальні рухи
- •6.8. Важкі випадки
- •6.9. Театралізовані ритуали завершення
- •7. Стандарти тренінгової роботи та індивідуальний стиль тренера
- •7.2. Види тренерської компетентності
- •7.3. Контекстуальна компетентність
- •7.4. Технічна компетентність
- •7.5. Комунікативна компетентність
- •7.6. Адаптивна компетентність
- •7.7. Етичні проблеми тренінгової роботи
- •8. Оцінка ефективності тренінгу
- •8.1. Опитування учасників
- •8.2. Спостереження
- •8.3. Тестові завдання
- •8.4. Експертна оцінка замовника
- •9. Види тренінгових груп
- •9.1. Групи особистісного зростання
- •9.2. Тренінги заохочення
- •9.3. Психокорекційні групи
- •9.4. Групи самопідтримки
- •9.5. Тренування навичок і вмінь
- •9.6. Формування команди
- •10. Практикум проведення тренінгу
- •10.1. Практична психологія
- •10.2. Командоутворення
- •10.3. Як не стати потерпілим (тренінгова профілактична
- •Структура тренінгу
- •Додатки Додаток 1. Анкети для тренерів Опитувальник 1. Методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності (д. Расела та м. Фергюссона)
- •Опитувальник 2. Методика діагностики рівня емоційного вигоряння (в. В. Бойко)
- •Опитувальник 3. Методика діагностики типу емоційної реакції на вплив стимулів оточення (в. В. Бойко)
- •Опитувальник 4. Діагностика схильності до конфліктної поведінки
- •Опис методики
- •П’ять способів регулювання конфліктів за к. Томасом
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Додаток 2. Методика визначення схильності до ризику Мотивація до успіху, до уникнення невдач і міра ризику
- •Опис методики
- •Методика т. Елерса діагностики особистості на мотивацію до успіху
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Методика т. Елерса діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Методика Шуберта діагностики міри готовності до ризику
- •Типова карта методики
- •Оброблення даних
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Мілютіна Катерина Леонідівна
9. Види тренінгових груп
9.1. Групи особистісного зростання
Цей тип тренінгів виник під впливом гуманістично та екзістенціально орієнтованих психотерапевтичних теорій. Його мета — організація групової взаємодії, активізація процесу спілкування між учасниками. У класичній схемі роботи в таких групах тренер активізує та спрямовує обговорення певних тем.
Важливе завдання груп цього типу — перенести увагу учасників із зовнішніх щодо групи й самих себе об’єктів на те, що відбувається тут, між учасниками групи; із подій минулого чи фантазій про майбутнє — у зараз, до свого безпосереднього досвіду взаємодії.
Якщо група не психотерапевтична й перед тренером не поставлено завдання корекції великих відхилень у поведінці чи емоційних реакціях учасників, можна проводити ігрові вправи, які стимулюють структуризацію групи, дають матеріал для подальшого обговорення.
Група спілкування, як і будь-яка інша група людей, що спілкуються досить довго, проходить через різні фази своєї структуризації. Різні спеціалісти з групової динаміки виділяють ці фази на основі різних ознак, але в практичній роботі ми можемо спиратися на таку приблизну послідовність формування групи:
знайомство;
групування за випадковими ознаками (ми одного віку, ми любимо котів, а не собак, ми сидимо поруч);
виявлення ситуативних лідерів (осіб, що проявляють активність залежно від теми обговорення чи завдань тренера);
боротьба за владу;
створення стійкого соціометричного портрета групи (див. вправу “Стратегічна соціометрія”).
Для того щоб група могла пройти ці етапи групової динаміки, у неї має бути можливість вільного (не структурованого завданнями) спілкування протягом достатнього часу.
У межах програми превентивної освіти проблеми з груповою динамікою можуть виникнути на двох етапах:
1) добору учасників і формування групи:
працюючи з групою, що вже склалася (клас, гурток), слід враховувати її соціометричну структуру;
якщо в групі лідери з різних колективів, то етап боротьби за владу починається відразу після етапу знайомства;
2) підтримувальних зустрічей: під час таких зустрічей в учасників достатньо часу для вільного спілкування; група стає тим мікросередовищем, у якому формуються свої неформальні зв’язки та стосунки.
Деякі вправи та засоби, наприклад “підводний човен”, “соціодрама”, “Що почули?” (у великому колі), групові дискусії, сприяють збільшенню групової динаміки.
Перешкоджає явищам групової динаміки використання великого обсягу структурованих вправ у парах зі зміною партнерів, рухові вправи, лекції.
Для успішної роботи груп особистісного зростання потрібна висока спеціальна кваліфікація тренера та мотивація групи на розвиток міжособистісного спілкування та самовдосконалення.
9.2. Тренінги заохочення
Мета цих тренінгів — створити позитивний імідж тренінгових програм як таких, побудувати мотивацію до певного типу поведінки. У межах програми превентивної освіти завданням цього тренінгу може стати заохочення учасників до ведення таких програм і тренування потрібних для цього навичок.
Під час тренінгу заохочення тренер створює атмосферу взаємодії, широко використовуючи музику, малювання, ігрові та рухові вправи. При цьому багато уваги приділяється побудові нових когнітивних схем і розвитку когнітивної гнучкості, яка б допомагала формувати нову реакцію на ситуації. У результаті тренінгів такого типу в учасників виникають нові переконання щодо предметів, які обговорювалися в процесі тренінгу.
Для цього використовують міні-лекції, історії, групові дискусії. Проводячи заняття, тренер має сам чітко усвідомлювати, до якої саме поведінки та яких саме переконань він хоче заохотити групу, і час від часу на групових дискусіях, обговоренні в колі дізнаватися в групи, чи створено саме таку мотивацію.
З метою тренування навичок заохочення можна використовувати відеозапис із подальшим аналізом тих засобів, які сприяли побудові зрозумілого повідомлення, його сприйманню та впливали на емоційну реакцію аудиторії.