однак всі вони в кінцевому рахунку зводяться до того, щоб упорядкувати первинний статистичний матеріал, розділити його за суттєвими варіаційними ознаками для подальшого аналізу. Групування за однією ознакою називається простим, а коли для виділення груп беруть 2 і більше ознак, то такі групування називаються комбінаційними.

3.4. Методика проведення групування

Першочерговим питанням теорії групувань є вибір групувальної ознаки. Групування проводяться за атрибутивними (якісними) або кількісними (варіативними) ознаками. Для атрибутивної ознаки число груп відповідає числу її різновидів.

Якщо ознака альтернативна, то можливі лише 2 групи.

При групуванні за кількісними ознаками визначають число груп і величину інтервалу групування (межі). Ці показники між собою пов’язані: чим більше буде створюватися груп, тим менший буде інтервал і навпаки.

При вирішенні питання щодо кількості створювальних груп, потрібно брати до уваги розмах варіації, який представляє собою різницю між максимальним і мінімальним значенням ознаки. Чим більший розмах варіації – тим більше може бути створено груп.

Якщо чисельність сукупності невелика, недоцільно створювати велику кількість груп, тому що не буде достатньо великого числа одиниць сукупності і характеристики не будуть типовими.

Інтервалом називається різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки в кожній групі. Інтервали групування можуть бути рівні і нерівні. Нерівні інтервали застосовуються, якщо ознака має нерівномірну варіацію в широких межах. Так, не можна використовувати групування магазинів за розміром товарообігу з рівними інтервалами, якщо товарообіг одних магазинів за квартал лише 3 тис. грн.., а інших >10 тис. грн. В цьому випадку використовуються дрібні інтервали для малих і більш широкі – для великих підприємств.

Рівні інтервали застосовують тоді, коли ознака групування розподілена в сукупності більш-менш рівномірно. Ширину (розмір) інтервалу визначають за залежністю:

22

де h – розмір (ширина) інтервалу; xmax – xmin – розмах варіації; n – кількість груп

Американський вчений Стреджерс встановив залежність між

Прикладом групування з нерівними інтервалами може бути таке групування фірм за кількістю працівників: до 10 чол.; 10-30; 30-100; 100-200; 200-500; 500 і більше. При цьому існує таке правило:

нижню межу інтервалу рахують включно, а верхню виключно, тобто ліва цифра входить в інтервал, а права – ні. Тому фірма з чисельністю 30 чол. потрапить в групу 30-100. Перший та

останній інтервал вважаються відкритими.

Приклад. Необхідно провести групування з рівними інтервалами за даними про середню місячну зарплату робітників. Максимальне значення – 280 грн., а мінімальне значення – 120. При цьому необхідно виділити 8 груп.

xmax = 280 грн. xmin = 120 грн. n = 8

h= xmax - xmin = 280 –120 = 160(грн.)

i= xmax − xmin = 160 = 20 (грн.)

8 8

3.5. Вторинне групування

Перегрупування раніше згрупованих даних називається вторинним групуванням. До цього методу звертаються тоді, коли в

23

результаті первинного групування нечітко проявився характер розподілу вивчаємої сукупності, або необхідно співставити групування з різними інтервалами з метою їх порівняння.

Приклад. Відомо групування колгоспів за надоями молока у звітному році на 100 га сільськогосподарських угідь.

Таблиця 3.1.

Групування колгоспів за надоями молока у звітному році

Необхідно виконати перегрупування даних, створивши групи з такими інтервалами: до 50; 50-100; 100-200; 200-300; понад 300.

24