2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ

МОДУЛЬ 1

Теоретичні засади статистики як науки. Характеристика сутності і системи статистики

ТЕМА 1. Предмет і метод статистики

Ключові питання:

1. Історична довідка про виникнення статистики 2. Предмет статистики

3.Основні поняття в статистиці

1.1.Історична довідка про виникнення статистики

Термін “статистика” походить від латинського слова “статус” (status), що означає “певний стан речей”, і використовувався спочатку в значенні як “сума знань про державу”. Вперше цей термін ввів німецький вчений Г. Ахенваль в 1749 році, який видав книгу про державознавство.

В наш час термін “статистика” використовується в трьох значеннях. По-перше, під статистикою розуміють особливу галузь практичної діяльності людей, яка направлена на збір, обробку і аналіз даних, що характеризують соціально-економічний розвиток країни, її регіонів, галузей економіки і окремих підприємств. Подруге, статистикою називають науку, яка займається розробкою теоретичних положень і методів, що використовуються у статистичній практиці. По-третє, статистикою часто називають статистичні дані, які подаються у звітності підприємств, організацій, галузей економіки, а також публікуються у довідниках, збірниках, пресі і які є результатом статистичної роботи.

Особливість статистики полягає у тому, що статистичні дані повідомляються в кількісній формі, тобто статистика говорить мовою цифр, які відображають суспільне життя в його різноманітності. При цьому статистику, перш за все, цікавлять ті висновки, які можна зробити на основі аналізу цифрових даних.

Статистика має стародавню історію, з появою держав виникла необхідність в статистичній практиці, тобто в зборі даних про

10

наявність земель, чисельність населення, його майновий стан. В ІІ ст. до н.е. такий облік проводився в Китаї, Стародавньому Римі і Єгипті. У Стародавньому Римі був утворений перший статистичний орган - Ценз для проведення перепису вільних громадян. Перший перепис населення був здійснений в Греції в 2238 р. до н.е. З середніх віків і до наших часів збереглося зведення загального земельного перепису Англії - “Книга страшного суду”.

На Русі в Х-ХІІ ст. почали збір відомостей, пов’язаних з оподаткуванням. Реформи Петра І вимагали велику кількість точних статистичних даних, тому вводиться облік цін на хліб, реєстрація міст і міського населення, зовнішньої торгівлі, здійснюється облік шлюбів, народжень і смертності, нових фабрик і заводів.

Капіталізм стимулював розвиток обліку і статистики. Поряд з простою бухгалтерією в Італії (початок ХІV ст.) з’явилась система подвійних рахунків.

Статистика як наука почала розвиватися з середини XVII ст. за двома напрямками: описовому і математичному.

Видатними представниками описової школи державознавства були німецькі вчені Г. Конрінг і Г. Ахенваль. Першою особливою рисою описового напрямку було те, що завдання статистики зводились до опису території держави, державного устрою, населення, релігії, зовнішньої політики. По-друге, в цих роботах був відсутній аналіз закономірностей і зв’язків суспільних явищ. Тому цей напрямок був далекий від сучасного розуміння статистики.

Математичний напрямок було започатковано в Англії. Представники математичного напрямку або “політичної арифметики” висували для себе завдання виявити закономірності і взаємозв’язки економічних явищ за допомогою розрахунків. Свої висновки вони базували на числових даних. Серед них найбільш відомими були У. Петті, Ф. Гальтон, К. Пірсон, Р. Фішер. Вагомий внесок в розвиток демографії зробили У. Петті і Д. Граунт, а також вони і ввели в науковий обіг таблиці і графіки. У XVIII ст. були зроблені перші кроки до вивчення динаміки цін за допомогою індексів. Найбільш відомі роботи Дюпо і Карлі.

Фундатором теорії статистики став А. Кетлє, з його іменем пов’язаний закон великих чисел.

11

В Росії становлення статистичної науки почалось з розвитку описового напрямку (Г.К. Кірілов, В.Н. Татіщев, М.В. Чупров, К.Ф. Герман) і пов’язано з розвитком політекономії.

Початок ХХ ст. характеризується інтенсивним розвитком математичної статистики і застосуванням її апарата у практичній діяльності. Питання теорії статистики знайшли своє відображення в працях всесвітньо відомих вчених С.Г. Струміліна, В.С. Нємчінова, Б.С. Ястремського, А.В. Боярського.

1.2. Предмет статистики

Предметом дослідження статистики є масові явища соціально-економічного життя; вона вивчає кількісну сторону цих явищ в нерозривному поєднанні з їх якісним змістом в конкретних умовах місця і часу.

Статистика - багатогалузева наука, в якій виділені 4 складові:

1.Загальна теорія статистики - розглядає категорії статистичної науки і масові явища. Масове явище складається з певної множини елементів, істотні властивості яких є схожі.

2.Економічна статистика - розробляє систему економічних показників і методи вивчення народного господарства.

3.Галузеві статистики (промисловості, будівництва, сільського господарства тощо) – обчислюють економічні показники, що відображають особливості галузі.

4.Соціальна статистика - вивчає соціальні умови і характер праці, а також рівень життя і споживання матеріальних благ населенням.

Статистичну роботу в Україні здійснює Міністерство статистики

ійого органи на місцях.

Завдання статистики — це вивчення

•рівня та структури масових соціально-економічних явищ та процесів;

•взаємозв'язків масових соціально-економічних явищ і процесів;

•динаміки масових соціально-економічних явищ.

Методологічна основа статистики – це діалектичний метод,

який ґрунтується на поєднанні аналізу і синтезу. На розвиток статистики впливає економічна теорія, філософія, математика, природознавчі науки.

12

Виділяють наступні групи методів статистики:

1.Статистичне спостереження (звітність і переписи).

2.Зведення і групування статистичних даних.

3.Визначення узагальнюючих характеристик.

Етапи статистичного дослідження:

1.Збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів.

2.Систематизація і групування даних.

3.Визначення узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин.

4.Аналіз варіації, динаміки, взаємозалежності.

Результати подаються у формі графіків, таблиць або текстом. Статистичні методи тісно пов’язані з математикою. Спільними для них є методи обробки і оцінки даних, але різні предмети пізнання. Математична статистика вивчає явища в абстрактній формі, а статистика - в конкретних умовах.

1.3. Основні поняття в статистиці

Досвід вивчення масових явищ знаходить узагальнення у Законі великих чисел. Його суть полягає в тому, що окреме одиничне явище містить в собі елементи випадковості.

Статистичний показник - це число в сукупності з набором ознак, які характеризують обставини, до яких воно відноситься (що, де, коли, яким чином підлягає вимірюванню.

Статистичні дані - це сукупність показників, отриманих внаслідок спостереження. Вірогідність статистичних показників визначається їх адекватністю і точністю вимірювання. За способом обчислення показники бувають первинні і похідні (вторинні).

Первинні показники отримують в результаті зведення статистичних даних і мають форму абсолютних величин (наприклад, обсяг виробництва продукції за квартал).

Похідні показники обчислюються на базі первинних і мають форму середніх або відносних величин.

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні і моментні. Вони можуть бути як первинними так і похідними.

Статистична закономірність - це повторюваність,

послідовність і порядок явища. Можуть бути такі закономірності:

13

1.Динаміки явища (зростання або скорочення населення).

2.Структурних зрушень (зростання або скорочення частки міського населення у загальній чисельності).

3.Розподілу елементів сукупності (населення за віком, сімей за числом дітей).

Статистична сукупність - це певна множина елементів,

поєднаних спільними умовами існування і розвитку. Наприклад: статистична сукупність - це студенти групи. Кожен студент - елемент сукупності, який має спільні ознаки (стать, вік, екзаменаційна оцінка, спеціальність). Кожен елемент сукупності має своє індивідуальне значення ознаки (жіноча і чоловіча стать - 2 значення; екзаменаційна оцінка - 4 значення). Коливання значень елементів сукупності називається варіацією.

Усі ознаки поділяються на кількісні (варіативні) та якісні (атрибутивні).

Набір властивостей явища і відповідних їм чисел називається шкалою вимірювання. За рівнем вимірювання, і допустимими арифметичними діями виділяють метричну, номінальну і порядкову або рангову шкали.

Метрична - звичайна числова шкала обчислення, яку використовують для вимірювання фізичних величин або результатів обчислення (наприклад, прибуток, середня заробітна плата).

Номінальна - шкала найменувань. “Оцифровка” ознак цієї шкали проводиться таким чином, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме число, а неподібним - різне. Найчастіше використовують штучні вимірники, які приймають значення “1” або

“0”.

Порядкова (рангова) - визначає не тільки подібність елементів, а й послідовність, типу “більше ніж”, “менше ніж”, “краще ніж”. Кожному пункту шкали приписується число - ранг (кількість балів) або будь-яка монотонно зростаюча функція (наприклад, -2; -1; 0; 1; 2; ...).

14