ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ОСОБИ

Злочини проти життя: Умисне убивство.

Умисне убивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

Умисне убивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Умисне убивство при перевищені меж необхідної оборони або в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Убивство через необережність. Доведення до самогубства.

Убивством у кримінальному праві називається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої особи. Убивство – один із найтяжчих злочинів. Воно позбавляє потерпілого найціннішого блага – життя.

Убивство – це заподіяння смерті іншій особі. Самогубство або замах на самогубство убивством не називається, оскільки об’єктом убивства може бути тільки життя іншої людини відносно вбивці. Але сприяння самогубству чи допомога самогубцеві в досягнені ним цієї мети визнається сприянням вбивству, оскільки в цьому випадку заподіюєтьсясмертьіншійлюдині.

Об’єктом убивства є життя. Убивство може бути вчинено тільки відносно живої людини, незалежно від її віку, стану здоров’я, гомадського стану чи властивостей її особи.

Життя як об’єкт кримінально-правової охорони – це певні суспільні відносини, що існують задля охорони біологічної основи життя.

Якраз тому, що об’єкт посягання при вбивстві – певна сукупність суспільних відносин, які забезпечують охорону біологічної особи, кримінальний закон містить низку кримінально-правових норм, що охороняють ці відноситни, –

ст. 115 – 119 КК.

Початок життя людини фіксується з моменту фізіологічних пологів її матері. Початок фізіологічних пологів (патологія до уваги не береться) –це якраз той момент, коли закінчується розвиток плода, він дозрів для самостійного життя поза тілом матері;

23

тоді й фіксується поява нового життя, нового громадянина. З цього моменту кримінальний закон і бере життя цього громадянина під свою охорону.

Посягання, які спрямовані на заподіяння смерті плоду до початку фізіологічних пологів, кваліфікуються як аборт.

Настання смерті пов’язуються не з припиненням роботи серця, а з незворотними процесами в головному мозку і центральній нервовій системі.

З настанням смерті внаслідок посягання на життя діяння вважаються закінченим, тобто воно містить усі ознаки закінченого злочину.

Посягання на життя може кваліфікуватися як замах на убивство лише тоді (якщо внаслідок посягання на життя смерть не настала – замах на убивство), коли воно було вчинено з прямим умислом, коли смерть потерпілого була бажаним наслідком для винного, коли заподіяння потерпілому смерті було метою дій винного.

Кримінальна відповідальність за убивство настає з 14 (чотирнадцяти) років. (ч. 2 ст. 22 КК).

Суб’єктом злочинів, передбачених ст. 115 – 119 КК, визнаються особи, яким до моменту вчинення убивства уже виповнилось чотирнадцять років. Цей вік настає з наступної доби після дня, коли особі виповнилося 14 років.

За відсутності в особи документів, які підтверджують її вік, проводиться судово-медична експертиза для встановлення віку, а в необхідних випадках – і для визнання її осудності.

Якщо убивство було заподіяне в співучасті кількома особами (двома або більше), то всі вони підлягають кримінальній відповідальності за убивство, вчинене спільно за змовою вбити потерпілого. У випадках навмисного убивства, вчиненого групою осіб, завжди треба з’ясувати характер дій кожного із співучасників, а при кваліфікації злочину враховувати зміст їхнього умислу. Виконавцями злочину при вбивстві визанються ті особи, які діяли спільно, з наміром заподіяти смерть, і безпосередньо брали співучасть у самому процесі заподіяння смерті. Виконавцями убивства визнається кожен зі співучасників, який діяв з наміром убити потерпілого і спричинив йому рани життєво важливих органів,

24

незалежно від того, яка з цих ран стала безпосередньою причиною смерті.

Виконавець убивства – не тільки той, хто безпосередньо спричинив смерть, чи той, хто викорнував дії, що утворюють об’єктивну сторону злочину убивства, а й той, хто в змові з іншими співучасниками був на місці убивства і мав намір убити потерпілого, але не зміг чи не встиг цього зробити за обставин, від нього незалежних (його випередили інші співучасники).

Ст.115 КК. Умисне убивство

Умисне убивство – це протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Головний загальний склад злочину про відповідальність за убивство містить ч. 1 ст. 115 КК. Ця норма передбачає відповідальність за убивство, яке характеризується відсутністю як обтяжуючих, так і пом’якшуючих обставин, передбачених ст. 116–118 КК.

Убивство ч. 1 ст. 115 КК вчиняється при бійці, під час сварки або із помсти чи ревнощів та ін. (убивство із помсти за неправомірні чи аморальні дії потерпілого, які, проте, не були нападом не утворюють ситуації необхідної оборони чи крайньої необхідності і не були спроможні викликати фізіологічного афекту (ст.116 КК) у винного. Таким же чином кваліфікується убивство і в тих виапдках, коли помста виникла внаслідок правомірних дій потерпілого (внаслідок докорів за пияцтво).

Різновидом убивства з помсти є убивство з ревнощів. Таке убивство кваліфікується за ч. 1 ст. 115 КК незалежно від того, були підстави до ревнощів, чи ні.

У всіх випадках умисне убивство було вчинено без перелічених у ст. 115–118 КК обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин, воно підпадає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК (за несплату боргу, із почуття жалю до потерпілого, з використанням безпорадного стану потерпілого тощо).

Частина 2 ст.115 КК передбачає відповідальність за умисне убивство за обставин, які обтяжують покарання.

Кваліфікованим визнається умисне убивство:

– двох або більше осіб;

25

–жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності, або малолітнього;

–заручника;

–вчинене з особливою жорстокістю або садистських мотивів;

–з корисливих мотивів;

–з хуліганських мотивів;

–особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку;

–щоб приховати інший злочин або полегшити його вчинен-

ня;

–поєднане із згвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом;

–вчинене на замовлення;

–вчинене за попередньою змовою групою осіб;

–вчинене особою, яка раніше вчинила умисне убивство, за винятком убивства, передбаченого ст.116–118 КК.

1.Умисне убивство двох або більше осіб (п.1 ч.2 ст.115 КК)

характеризується одним (єдиним) умислом на убивство двох (або більше) потерпілих, тобто винний має намір і мету вбити двох чи більше осіб, єдність умислу. Відсутність єдності умислу на убивство двох чи більше осіб злочин кваліфікується як повторне убивство за п.13 ч.2 ст.115 КК. Якщо убивство двох або більше осіб охоплюється одним (єдиним) умислом, то перерва в часі між убивства одного і убивством другого (інших) потерпілого юридичного значення не має і на кваліфікацію цього злочину не впливає.

Убивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК) відрізняється від убивства способом, що був небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5, ч. 2 ст. 115 КК), суб’єктивною стороною (умислом охоплюється заподіяти смерть одному, а відносно інших потерпілих винний діяв необережно – вчинив необережне убивство (ст. 119 КК) чи поставив потерпілих у небезпечне для їхнього життя становище (ст. 135 КК). Убивство двох осіб не може підпадати під ознаки п. 1 ч.2 ст. 115 КК, якщо одне з них було необережним (ст. 119 КК) або вчинене при перевищені меж необхідної оборони (ст. 118 КК) чи в стані фізіологічного афекту

(ст. 116 КК).

26

2. Умисне убивство жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності або малолітнього (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК).

Для кваліфікації убивства по п. 2 ч. 2 ст. 115 КК не мають значення:

–взаємовідносини винного і потерпілої (чоловік і дружина, знайомі, закохані, зовсім незнайомі);

–з яких джерел винному було відомо про вагітність потерпілої;

–строк вагітності;

–мотиви убивства (помста, ревнощі, хуліганство). Убивство малолітнього – це заподіяння смерті особі, яка не

досягла віку чотирнадцяти (14) років, езалежно від статі померлої особи, мотивів убивства і стосунків потерпілого з винним – родичі, чужі, знайомі (незнайомі) тощо.

За відсутності доказів, що винний безсумнівно знав про вагітність потерпілої, його дії не підпадають під ознаки п. 2 ч. 2 ст. 115 КК, у таких випадках застосовується ч. 1 ст. 115 КК.

3). Убивство заручника (п. 3 ч. 2 ст. 115 КК), тобто убивство особи, захопленої як заручника. Таке убивство вчинюється з метою спонукання державної чи іншої установи чи організації або посадової особи вчинити або утриматися від вчинення обумовлених дій як умови звільнення заручника. Убивство заручника, що був представником влади або працівником правоохоронного органу, утворюють сукупність злочинів і кваліфікується за статтями п. 3 ч. 2 ст. 115 КК і ч. 1 ст. 348 КК.

4. Умисне убивство, вчинене з особливою жорстокістю (п.4

ч.2 ст.115 КК) – йдеться не про жорстокість взагалі, бо убивство – це завжди акт жорстокості, а про особливу жорстокість, коли жертві були заподіяні особливі муки (безпосередньо перед убивством чи під час його), особливі страждання, або коли винний застосовував тортури, мордування, отруту, що спричинює муки, чи завдав потерпілому безліч поранень. Особлива жорстокість може визначатися в нещадності до жертви, глуму над мерцем, заподіянні особливо тяжких страждань присутнім при вбивстві близьким чи рідним потерпілого. Ознака особливої жлрстокості є в діях, коли напередодні чи в процесі убивства до потерпілого застосовувалися тортури, мордування або винний глумився над

27

жертвою і при цьому винний мав намір спричинити потерпілому особливі муки та страждання.

Не може визнаватися свідченням про сообливу жорстокість факт знищення мерця (трупа), а також сама по собі множинність (безліч) заподіяних потерпілому поранень.

5.Убивство способом, небезпечним для життя багатьох інших осіб (п.5 ч.2 ст.115 КК) має місце тоді, коли винний здійснив намір вбити певну особу і при цьому розумів, що він застосовує такий спосіб, який небезпечний для життя не лише однієї конкретної особи (людини). Такими способами можуть бути: постріл у натовп, застосування вогню (пожежі), води (затоплення), спорудження різних пасток та ін. Цим складом охоплюються випадки убивства, коли при його вчиненні небезпека для інших осіб, крім жертви, була реальною, тобто дії винного могли заподіяти їм шкоду (здоров’ю чи життю). Якщо при вбивстві даним способом були вчинені тілесні ушкодження або заподіяна смерть іншим особам, то воно кваліфікується, крім п.5 ч. 2 ст.115, також за п.1 ст.115 КК чи статтями, які передбачають відповідальність за тілесні ушкодження.

6.Убивство з корисливих мотивів (п. 6. ч. 2 ст. 115 КК) – це убивство з метою отримати майно чи майнові прибутки або права. Це може бути також убивство з метою звільнитися від майнових витрат, убивство за винагороду чи щоб отримати гроші, права на житло, або з метою звільнитися від сплати аліментів на утримання дитини чи когось іншого з утриманців.

Особливість, що характеризує убивство як корисливе, полягає в тому, що єдиною перешкодою для злочинця отримати майнову винагороду чи право на неї є потерпілий, і настанням смерті ця першкода усувається. Для кваліфікації п. 6 ч. 2 ст. 115 КК не має значення, вдалося винному отримати майнову або іншу винагороду чи ні. Пункт 6 ч. 2 ст. 115 КК не може бути застосований у тих випадках, коли вбивця не може одержати майнову винагороду від учиненого ним убивства (звільнитися від сплати боргів), не підпадає під дані ознаки також убивство дружини з метою звільнитися від неї, бо головний мотив цього злочину не є корисливий мотив, в мета розірвати шлюб.

7.Умисне убивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115

КК) – відрізняється тим, що воно вчиняється, як може здатися,

28

без видимих істотних причин, але з явною неповагою до суспільства. Винний вчиняє дії винятково цинічні чи особливо зухвалі. Його поведінка – відвертий виклик громадському порядку і зумовлена бажанням протиставити себе всім, хто його оточує, показати всім свою зневагу до них.

Убивство з хуліганських мотивів вчинюється без приводу чи з використанням незначного приводу для вчинення злочину. Воно може бути вчинене як дія на зауваження потерпілого чи іншу незначну подію (відмову дати палити, відповісти на запитання, на пропозицію стати в чергу тощо).

8.Умисне убивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадянського обов’язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК) – це убивство, яке вчинене в тих випадках, коли намір винного був викликаний службовою чи громадською діяльністю потерпілого (убивство громадянина, який припиняв порушення громадського порядку, чи убивство свідка за те, що той дав правдиві показання, і т. ін.). Приводом до убивства в таких випадках є службова чи громадська діяльність потерпілого, є помстою за суспільно корисну діяльність потерпілого. За п. 8 ч. 2 ст. 115 КК кваліфікується лише в тих випадках, коли дії потерпілого були правомірні.

9.Умисне убивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК), –

зазначені два різні мотиви убивства, які визначаються законом, кваліфікуючим обставини убивства.

Убивство з метою приховати інший злочин пов’язпне із вчиненням винним попередньо іншого злочину або замаху на злочин. При цьому для кваліфікації убивства за п.9 ч.2 ст.115 КК не має значення, який злочин був попереднім і хто був потерпілим – чи той самий потерпілий, чи свілок попереднього злочину, чи інші особи, які на думку винного, могли бути свідками.

Убивство з метою полегшити вчинення іншого злочину – це позбавлення життя особи, яка, на думку винного, дійсно може перешкодити здійсненню злочинного наміру. Кваліфікація не змінюється від того, чи вдалося винному вчинити той злочин, задля якого він хотів здійснити убивство. Вчинення запланованого злочину чи замах на нього разом із убивством утворюють сукупність, за винятком вчинення всього бандою.

29

10.Убивство, поєднане із згвалтуванням чи насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, –

п. 10 ч. 2 ст. 115 КК.

Убивство, поєднане зі згвалтуванням – це не один, а два злочини – убивство і згвалтування. Поєднує їх лише те, що згвалтування є кваліфікуючою ознакою такого убивства. Убивство, поєднане зі згвалтуванням, може бути вчинене як під час згвалтування чи замаху на нього, так і під час згвалтування. У всіх випадках ці злочини утворюють сукупність і кваліфікуються за п. 10 ч. 2 ст. 115 та за ч. 4 ст. 152 КК. Необережно заподіяна смерть при згвалтуванні також кваліфікується за сукупність злочинів – за ст. 119 та ч. 4 ст. 152 КК. Якщо згвалтування було вчинене групою осіб, то за убивство, поєднане з ним, відповідають усі співучасники, незалежно від того, чи всі вони мали статевий зв’язок з потерпілою.

11.Убивство вчинене на замовлення (п. 11 ч.2 ст. 115 КК) –

таке убивство визначається вчиненням за обтяжуючих обставин незалежно від мотивів убивства (помста, ревнощі, кар’єризм тощо) і від того, хто був виконавцем і замовником убивства. Убивство, вчинене на замовлення і за платню, кваліфікується за сукупністю пунктів 6 та 11 ч. 2 ст. 115 КК.

Убивство, вчинене на замовлення, є умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник – вчинити або не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру.

Замовник умисного убивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися як підмовник або організатор злочину (якщо він не є його співвиконавцем) і його дії мають кваліфікуватися за ст. 27 та п.11 ч.2 ст.115 КК і т.п.

12.Відповідальність за вчинення діяння за попереднім зго-

вором групою осіб (п.12 ч.2 ст.115 КК). Відповідальності за убивство, вчинене групою осіб, підлягають усі учасники групи незалежно від того, хто безпосередньо заподіяв смерть потерпілому.

Умисне убивство, вчинене за поперднім зговором групою осіб, має місце тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали

30

участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше особи.

Співвиконавцями умисного убивства повинні визнаватися ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями убивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу, який група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу. З урахуванням змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попереднім зговором, це може бути:

а) застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись станом, заподіяв потерпілому смерть;

б) подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співвиконавцем (застосування до потерпілого фізичного чи психічного насильства, зв’язування його чи утримання під час того, як інший співучасник завдає йому ударів з метою заподіяння смерті тощо);

в) усунення певних перешкод, що в конкретній обстановці (ситуації) заважають іншій особі заподіяти потерпіломиу смерть або істотно ускладнюють це (тримання чи ізоляція особи, яка намагається або може допомогти жертві, відведення уваги такої особи тощо), а також сприяння доступу іншій особі до жертви;

г) надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час вчинення убивства шляхом передачі зброї, дачі порад тощо;

д) – ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на убивство.

13. Убивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне убивство,за винятком убивства, передбаченого ст. 116–118 КК.

Пункт 13 ч.2 ст.115 КК передбачає відповідальність за повторне убивство, тобто за убивство, вчинене вдруге (чи більше).

Повторним визнається вбивство, вчинене:

1) завідсутності єдиного умислу на убивство двох чи більше

осіб;

31

2) у різний час, незалежно від тривалості перерви між ними.

Повторність не утворює:

а) убивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст.118 КК) чи в стані фізіологічного афекту (ст. 116 КК);

б) убивство, за яким закінчилися строки давності (ст. 49 КК) чи судимість погашена (ст. 108 КК);

в) убивство двох або більше осіб (п.1 ч.2 ст.115 КК); д) вдруге вчинена спроба замаху на убивство однієї й тієї

самої особи, якщо ці дії охоплювалися одним умислом.

Для кваліфікації злочину за п.13 ч.2 ст.115 КК не має занчення: 1) чи був винний притягнутий до кримінальної відповідальності за перше убивство; 2) чи відбував він покарання за перше убивство; 3) відбув він таке покарання повністю чи частково.

Частина 2 ст.115 КК містить вичерпний перелік обтяжуючих обставин, за наявності яких убивство кваліфікується за цією статею. Убивство за інших обтяжуючих злочин обставин кваліфікуються за ч.1 ст.115 КК.

Ст. 116 КК. Умисне убивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. КК передбачає відповідальність за убивство, яке було вчинене в стані фізіологічного афекту

Афектом у психиатрії називають найбільш сильні (найсильніші) і дуже різкі емоції та переживання – жах, лютість, відчай і т. ін. У стані фізіологічного афекту самооцінка і самоконтроль поведінки значно утрудняються, зменшуються, але повністю не виключаються, як під час паталогічного афекту. У стані паталогічного афекту людина не в змозі ні розуміти своїх дій (а значить, контролювати їх), ні керувати ними. В такому стані людина вважається (визнається) неосудною (ст.19 КК).

Убивство вважається вчиненим у стані фізіологічного афекту за наявності таких умов:

– якщо сильне душевне хвилювання (афект) виникло у відповідь на протизаконні дії потерпілого і викликало намір убити його.

Фізіологічний афект – це дуже сильний емоційний спалах; проте наскільки він сильний, настільки ж нетривалий. Тривалим він не може бути, такого психічного навантаження людина довго не витримує. Убивство, здійснене в стані фізіологічного афекту,

32

визнається вчиненим при пом’якшуючих обставинах лише тоді, коли умисел убивства виник і був здійснений у момент фізіологічного афекту, коли винний перебував у цьому стані;

– якщо фізіологічний афект виник внаслідок насильства потерпільго над винним чи його рідними (близькими) – (заподіяння тілесних ушкоджень, погроза застосувати насильство, знищити майно і т.ін.; якщо насильство було протизаконним, дійсним і значним, тобто таким, що може викликати фізіологічний афект, проте не створює умов щодо необхідної оборони чи крайньої необхідності; або мала місце тяжка образа потерпілим винного – грубе і цинічне приниження гідності особи чи інші протизаконні або грубо аморальні дії потерпілого, якщо ці дії потягли за собою тяжкі наслідки чи могли потягти для винного чи його близьких (знищення майна, припинення гідності, іншу шкоду).

Фізіологічний афект може викликати подружня зрада, багаторазові протизаконні дії.

Убивство в стані фізіологічного афекту є реакцією на протиправні чи аморальні дії потерпілого, тому воно визнається вчиненим при пом’якшуючих обставинах.

Убивство не підпадає під ознаки ст.116 КК, якщо стан фізіологічного афекту був викликаний законними діями потерпілого (взяття під варту – ст.155 КПК, конфіскація майна (ст.59 КК), затримання злочинця – ст.38 КК).

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 14 років.

Суб’єктивна сторона убивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, характеризується умислом і наявністю специфічного емоційного стану винного, який знижує здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Ст.116 КК передбачає відповідальність лише за умисне убивство в стані фізіологічного афекту.

Ст. 117 КК. Умисне убивство матір’ю своєї новонародженої дитини

Убивство, передбачене ст.117 КК, має притаманні лише йому специфічні ознаки:

– таке убивство вчиняє матір;

33

– убивство вчиняється під час пологів або зараз же після

них;

– вбивається життя новонародженої дитини яка тільки народжується чи тільки що народилася.

Убивство матір’ю своєї новонароженої дитини вважається вчиненим при дуже пом’якшуючих обставинах.

Під час пологів або відразу після них жінка може перебувати в особливому фізичному і психічному стані, який знижує її спроможність цілковито усвідомлювати свої дії відносно новонародженої дитини.

Убивство може кваліфікуватися за ст.117 КК лише тоді, коли дитину вбила жінка, яка цю дитину народила. Убивство чужої дитини, незалежно від обставин, не може кваліфікуватися за ст. 117 КК. Відповідальність за ст.117 КК передбачається за убивство, як е було вчинене матір’ю під час пологів або зараз же після них. Якщо після пологів минув деякий час, то заподіяне убивство, хоча б і матір’ю новонародженої дитини, не може кваліфікуватися за ст.117 КК.

Безпосередній об’єкт злочину – життя новонародженої ди-

тини.

Суб’єкт зочину – жінка-мати, якій виповнилося 14 років під час пологів або відразу після них.

Суб’єктвна сторона – умисел.

Не охоплюється ст.117 КК посягання на життя плода до пологів – це ст. 134 КК (аборт).

Ст.118 КК. Умисне убивство при перевищені меж необхідної оборони або в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Кримінальна відповідальність за убивство настає лише тоді, коли воно було вчинене в стані необхідної оборони, але винний явно, безсумнівно, перевищив її межі.

Злочинність убивства при перевищені меж необхідної оборони полягає в тому, що заподіяння його не було необхідним. Винний міг захистити свої інтереси (чи іншої особи) без заподіяння смерті нападаючому. Оскільки це було вчинено при захисті правоохоронних інтересів винного від нападу потерпілого, то убивство в стані необхідної оборони з переви-

34

щенням її меж визнається при пом’якшуючих відповідність обставинах.

За змістом закону перевищення меж необхідної оборони – це явна, очевидна невідповідність захисту характерові і небезпеці нападу, коли нападаючому навмисне спричиняється смерть.

Якщо нападаючому була заподіяна шкода (навіть смерть) з необережності, то це не буде перевищенням меж необхідної оборони.

Перевищення меж необхідної оборони може статися лише під час оборони, коли винний перебував у стані необхідної оборони і діяв з мотиву захисту. Якщо ж цього стану ще не було, тобто напад ще не почався і не було ніяких підстав вважати, що він негайно і неминуче почнеться, або напад уже закінчився і не було ніяких підстав вважати, що він продовжуватиметься, то заподіяна в таких випадках смерть не може кваліфікуватися за ст.118 КК. – звичайний злочин проти особи (ст.115 КК).

Щоб установити наявність або відповідність ознак перевищення меж необхідної оборони, треба враховувати не лише відповідність чи невідповідність знаряддя захисту і нападу характер ебезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил нападаючих і тих, хто захищався, а саме: місце і час, раптовість нападу, неготовність до його відбиття, кількість нападаючих і тих, хто захищається, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я тощо) та інші обставини.

Ст.118 КК охоплює убивство злочинця під час його затримання з метою доставлення до відповідних органів держави, якщо при цьому були перевищені межі необхідності.

Якщо убивство було вчинене в стані необхідної оборони з перевищенням її меж і той, хто захищався, перебував у стані фізіологічного афекту, то дії винного кваліфікуються за ст. 118 КК, тобто за більш м’яким законом, а не за ст. 116 КК.

Замах на убивство не підпадає під ознаки ст. 118 КК, оскільки при цьому не може бути перевищення меж необхідної оборони.

Суб’єкт – осудна особа, яка досягла віку 16 років. Суб’єктвна сторона – характеризується умислом.

35

Ст. 119 КК. Убивство через необережність

Є дві форми необережності – злочинна самовпевненість і злочинна недбалість.

При злочинній самовпевненості винний допускає абстрактну можливість смерті іншої особи від його дій, але розраховує усунути таку загрозу, вважає, що в даному випадку вона не настане. Розрахунок робиться на якісь певні реальні сили, обставини: – власне вмінні, на свою фізичну силу, на властивості машини, механізмів, на поведінку тварини тощо, але такий розрахуном негодящий.

Вина особа, яка діяла таким чином, у тому, що вона не була більш уважною, що розраховувала на ненадійне, (використання машини, зброї, вогню, вибухових речовин, ремонтних, будівельних робіт тощо).

У випадках, коли винна особа допускала абстрактну можливість настання смерті потерпілого, але розраховувала, що вона не настане, сподіваючись на якусь випадковість, а не на щось конкретно конкретне, то таке убивство визнається навмисним, а не необережним. Убивство при злочинній недбалості вчиняється тоді, колим винний не передбачав, що від його дій може статися смерть, але за обставинами події він повинен був і міг передбачити такі наслідки своїх дій чи бездіяльності.

Від необережного убивства треба відрізняти невинне заподіяння смерті (казус), коли особа не могла передбачити настання таких наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Об’єкт злочину – життя людини.

Об’єктивна сторона – протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Суб’єкт злочину – осудна особа, яка досягла віку 16 років. Суб’єктвна сторона – необережність у формі злочинної

самовпевненості або злочинної недбалості.

Ст. 120 КК. Доведення до самогубства

Об’єкт злочину – життя людини.

Склад злочину ст.120 КК, утворює сукупність ознак:

– перебування потерпілого в матеріальній або іншій залежності від винного (був на утриманні, в шлюбі, підлеглим за службою, притягнутим до кримінальної вдповідальності і т. д);

36

–доведення винним потерпілого до самогубства жорстоким

зним поводженням чи систематичним приниженням його людської гідності (побоями, голодом, холодом, ганьбою, образами, цькуванням чи наклепами).

Об’єктивна сторона злочину – доведення особи до самогуб-

ства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності.

Жорстоке поводження – грубі дії, що спричиняють потерпілому фізичні та (або) психічні страждання.

Шантаж – загроза розголосити про потерпілого відомості, які той хотів би зберегти в таємниці.

Примус до протиправних дій – загроза, залякування тощо,

щоб примусити потерпілого вчинити злочин.

Систематичне приниження людської гідності – це образи,

наклеп, знущання та інше різного роду тривале принизливе ставлення до потерпілого. Частина 2 ст. 120 КК передбачає відповідальність за доведення до самогубства, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винного, або щодо двох або більше осіб.

Під матеріальною залежністю розуміють випадки, коли потерпілий знаходиться на утриманні суб’єкту злочину або отримує від нього істотну матеріальну допомогу.

Інша залежність – це залежність дитини від батьків, студента від викладача, підлеглого від начальника.

Суб’єкт злочину – осудна особа, яка досягла віку 16 років. Суб’єктвна сторона – може характеризуватися як умислом,

так і необережністю.

Не визнаються в судовій практиці як жорстоке поводження, що може довести до самогубства, – припинення статевих зв’язків, розірвання шлюбу, одинокі випадки побоїв та інші подібні дії.

Злочин визнається вчиненим за обтяжуючих обставин, коли потерпілим була неповнолітня особа.

37