ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Ст. 436. Пропаганда війни

Ст. 18 Конституції України проголошує послідовний миролюбивий зовнішньополітичний курс, який грунтується на основних принципах міжнародного права: мирному співвідношенні, суверенній рівності держав, незастосуванні сили в міжнародних відносинах. Україна активно сприяє зміцненню загального миру та міжнародної безпеки і засуджує будь-яке порушення загальнолюдських цінностей таосновнихміжнародно-правовихпринципів.

Пропаганда війни – це злочин, який посягає на мир і мирне співіснування держав, тобто на світовий порядок, побудований на принципах незастосування сили, недоторканності кордонів, територіальної цілісності країн, невтручання у внутрішні справи суверенних держав, які забезпечують мирне врегулювання міждержавних спорів та конфліктів.

Об'єктивна сторона злочину полягає в таких активних діях:

1)публічні заклики до агресивної війни чи до розв'язування воєнного конфлікту;

2)виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження;

3)розповсюдження таких матеріалів.

Публічність закликів полягає в тому, що вони здійснюються відкрито і адресовані до невизначеного кола осіб або до державних діячів, парламенту чи уряду з метою схилити їх до агресивної війни або до розв'язання воєнного конфлікту.

Воєнний (збройний) конфлікт– це будь-який збройний конфлікт між двома або декількома державами, а також збройний конфлікт, в якому народи ведуть боротьбу проти колоніального панування іноземної окупації або расистських режимів для здійснення свого права на самовизначення, закріплених у Статуті ООН.

Заклики – це активні дії, для яких характерний вплив на свідомість і волю людини з метою спонукати їх до вчинення відповідних дій.

Злочин вважається закінченим з моменту публічного звер-

нення до громадян чи до керівників держави або уряду (усно,

393

письмово, з допомогою технічних засобів) з метою схилити їх до агресивної війни чи розв'язування воєнного конфлікту.

Воєнний конфлікт – це проведення воєнних, дій. на якійсь частині чужої території, в тому числі і на державному кордоні, з метою вирішення окремого питання зовнішньої політики за допомогою воєнної сили.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини (умисел прямий).

Суб'єктом злочину може бути громадянин України, особа без громадянства, а також громадянин іноземної держави, які досягли 16-річного віку.

Ст. 437. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни

Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни – особливо тяжкий злочин, що відноситься до категорії міжнародних злочинів, а саме злочинів проти миру. Підвищена суспільна небезпечність злочину в тому, що він підриває мирне співіснування народів і держав, чаїть в собі небезпеку масового знищення людей, матеріальних та культурних цінностей.

Ст. 6 Статуту Міжнародного воєнного трибуналу для суду та покарання головних воєнних злочинців Європейських країн «осі» (Нюрнберзького трибуналу) встановила юрисдикцію трибуналу щодо індивідуальної відповідальності за злочини проти миру, а саме планування, підготовку, розв'язування або ведення агресивної війни на порушення міжнародних договорів, угод і запевнень або участь у спільному плані чи змові, спрямованих на здійснення будь-якої з вказаних дій.

Об'єктом злочину є мир і безпека людства, що включає в себе мирне співіснування держав і народів, заснованих на принципах незастосування сили, невтручання в територіальну цілісність держав.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 437 КК,

виражається у вчиненні активних дій (планування, підготовка або розв'язування), пов'язаних з агресивною війною або воєнним конфліктом.

394

Агресією є астосування державою збройної сили проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або якимось іншим способом, не сумісним зі Статутом ООН.

«Планування агресивної війни полягає в розробці планів її підготовки і здійснення (складання мобілізаційних і організаційно-технічних планів і проектів, розрахунок потреби в людських і матеріально-технічних ресурсах, планування розміщення військ до початку агресії, розробка планів здійснення окремих воєнних операцій і ведення війни в цілому тощо).

Підготовка такої війни – в реальному здійсненні комплексу заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розв'язування і ведення агресивної війни (переведення відповідних підприємств на випуск воєнної продукції наступального характеру, створення резервів продовольства і пального, збільшення чисельності військових підрозділів, активізація розвідувальної діяльності, передислокація військ...» тощо).

Розв'язування війни виражається в актах агресії, що передують повномасштабному веденню війни незалежно від факту її оголошення (напад збройних сил однієї держави на територію іншої або будь-яка анексія з застосуванням сили, бомбардування території іншої держави тощо).

Участь у змові, що спрямована на вчинення планування, підготовки або розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, характеризується домовленістю між кількома суб'єктами злочину про спільне здійснення хоча б одного із перерахованих злочинних діянь, яка знаходить вияв у погодженні дій (координації планів, узгодженні способів їх реалізації тощо).

Об'єктивна сторона характеризується вчиненням хоча б однієї з передбачених ч. 1 ст. 437 КК дій.

Суб'єктивна сторона злочину – умисна форма вини (умисел прямий).

Суб'єктами злочину можуть бути особи з числа керівників держави військово-промислового комплексу і т. п. – як військові, так і цивільні.

Кваліфікованим складом злочину (ч. 2 ст. 437 КК) є ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій, в ході яких реалізуються задуми, сформульовані при їх плануванні. Їх веден-

395

ня характеризується масовим тривалим застосуванням збройної сили, що супроводжується загибеллю людей, знищенням матеріальних і культурних цінностей, що й обумовлює підвищену відповідальність.

Ст. 438. Порушення законів та звичаїв війни

Порушення законів та звичаїв війни – воєнний злочин, що характеризується подвійною протиправністю: діяння заборонені як нормами національного (ст. 438 КК), так і міжнародного кримінального права. За КК України це один із злочинів проти миру і безпеки людства.

Порушення законів та звичаїв війни завдають великої шкоди людям, народногосподарським об'єктам, культурним цінностям, що зумовлює високий ступінь їх суспільної небезпечності.

Об'єктом злочину є регламентований міжнародним правом порядок ведення війни. Потерпілими можуть бути військовополонені та особи з числа цивільного населення.

Військовополоненими є особи, що опинилися у владі противника, які належать до таких категорій:

1)особовий склад збройних сил країни, що перебуває в конфлікті, а також особовий склад ополчень і добровольчих загонів, що входять до складу цих збройних сил;

2)особовий склад інших ополчень і добровольчих загонів, включаючи особовий склад рухів опору, належних стороні, що перебуває в конфлікті;

3)особовий склад регулярних збройних сил, які вважають себе в підпорядкуванні уряду або владі, не визнаних державою, яка тримає в полоні;

4)особи, які слідують за збройними силами, але які не входять до їх складу безпосередньо (наприклад, цивільні особи, що входять в екіпажі військових літаків, воєнні кореспонденти, постачальники, робочі команди тощо).

Цивільне населення – мирні жителі воюючої сторони, які не воюють, та опинилися під владою противника на окупованій ним території.

Об'єктивна сторона полягає в жорстокому поводженні з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування

396

національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа, в тому числі і службова. Кваліфікованим видом порушення законів та звичаїв війни (ч. 2 ст. 438 КК) є вчинення таких дій, якщо вони поєднані з умисним убивством.

Ст. 439. Застосування зброї масового знищення

Застосування зброї масового знищення – це особливо тяжкий злочин, який посягає на мир і безпеку людства.

Безпосереднім об'єктом злочину є мир і безпека людства. Предметом злочину є зброя масового знищення. До зброї

масового знищення відноситься така, що діє шляхом вибуху або за допомогою радіоактивних матеріалів; смертоносна хімічна і бактеріологічна зброя і будь-яка інша зброя, яка буде розроблена в майбутньому, наділена властивостями атомної бомби, або іншої згаданої зброї.

Об'єктивна сторона злочину полягає в активних діях, спрямованих на застосування в ході збройного конфлікту зброї масового знищення.

Злочин буде вважатися закінченим з моменту приведення в дію носіїв такої зброї (бомб, ракет, торпед тощо).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: особа усвідомлює, що застосовує зброю масового знищення, і бажає так чинити

Суб'єкт злочину – будь-яка особа, якій виповнилося 16 років. Зокрема, це може бути службова особа органів військового управління, яка віддає наказ, та підлеглі, які його виконують.

Кваліфікуючі ознаки злочину полягають у вчиненні дій, передбачених ч. 1 ст. 439 КК, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей слід розуміти смерть навіть однієї людини, хоча в цьому разі є характерним заподіяння смерті значній масі (великій кількості людей).

397

Під іншими тяжкими наслідками розуміється заподіяння тілесних ушкоджень, руйнування матеріальних цінностей, хімічне, радіоактивне забруднення місцевості тощо.

Ст. 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення

Ця норма передбачає відповідальність за тяжкий злочин, який посягає на мир і безпеку людства.

Об'єктом злочину е безпека людства. Предметом злочину є зброя масового знищення, заборонена міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Об'єктивна сторона злочину характеризується активними діями, спрямованими на розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення.

Розроблення – це дії по створенню чи вдосконаленню того чи іншого виду зброї масового знищення (проектування, конструювання тощо).

Виробництво – дії по виготовленню, виробленню такої зброї.

Придбання – це одержання такої зброї будь-яким способом (купівля, обмін, одержання в дарунок, викрадення тощо).

Зберігання – дії, пов'язані з триманням зброї масового знищення в певних пристосованих місцях, що забезпечують її схоронність.

Збут – дії по відчуженню, як правило, платному, зброї масового знищення (продажу юридичній чи фізичній особі або державі).

Транспортування – це переміщення зброї масового знищення з одного місця в інше з використанням транспортного засобу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.

Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Мотиви різні: корисливий, кар'єристський тощо. Суб'єктом злочину є будь-яка особа, якій виповнилося 16

років.

398

Ст. 441. Екоцид

Екоцид – це особливо тяжкий міжнародний злочин (ч. 5 ст. 12 КК). Про заборону цих діянь свідчить велика кількість міжнародно-правових актів.

Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він може нанести непоправну шкоду навколишньому природному середовищу як основі життєдіяльності людини.

Безпосереднім об'єктом злочину є екологічна безпека людства, додатковий об'єкт існування рослинного або тваринного світу, атмосфери, водних ресурсів як середовища і умов існування людини.

Предметом злочину є рослинний і тваринний світ, атмосфера, водні ресурси.

Рослинний світ (флора) – сукупність існуючих на певній території рослин, їх співтовариств (фітоценозів), що перебувають у складних екологічних взаємовідносинах між собою і умовами навколишнього середовища.

Тваринний світ (фауна) – сукупність усіх видів живих організмів, окрім рослин, які живуть на певній території (риби, плазуни, птахи, ссавці, комахи тощо).

Атмосфера – газова оболонка земної кулі, в яку входять тропосфера (нижня частина), стратосфера (середня частина) та йоносфера (верхня частина) і яка складається із суміші азоту, кисню, аргону, вуглекислоти і деяких інших елементів, а також води в усіх її станах.

Водні ресурси – це придатні для використання людини природні чи штучні запаси води річок, озер, морів, океанів, льодовиків, ґрунтова волога тощо.

Об'єктивна сторона злочину характеризується такими активними діями:

1)масове знищення рослинного чи тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу;

2)злочинний наслідок у вигляді небезпеки екологічної катастрофи;

3)причинний зв'язок між діями і наслідком.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисного формою вини (умисел може бути прямим і непрямим).

399

Умисна вина при вчиненні екоциду є одним із критеріїв відмежування цього злочину від тих злочинів проти довкілля, при вчиненні яких має місце загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки (наприклад, передбаченого ст. 236 КК), до яких винний ставиться необережно.

Суб'єкт злочину – особа, якій виповнилося 16 років. Реально це можуть бути службові особи Збройних Сил

України або особи, які обіймають інші державні посади.

Ст. 442. Геноцид

У буквальному змісті цього слова (геноцид) – убивство групи. Суспільна небезпечність геноциду полягає в антилюдській спрямованості, підриві основ міжнародного правопорядку. Караність геноциду як міжнародного злочину була передбачена ще статутами Нюрнберзького та Токійського трибуналів. Відповідно до схваленої 9 грудня 1998 р. Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції по запобіганню злочинові геноциду і покарання за нього, ратифіковані Президією Верховної Ради СРСР 18 березня 1954 року, геноцидом є такі дії, вчинювані з наміром знищити (повністю чи частково) яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 КК, є особливо тяжким злочином, а ч. 2 ст. 442 КК – середньої тяжкості.

Безпосередній об'єкт злочину – безпека людства, додатковий об'єкт життя і здоров'я національної, етнічної, расової або релігійної групи як такої.

Потерпілими є згадані групи.

Національна група – це група людей, що історично склалася, яка характеризується спільністю мови, складу і культури, традицій і побуту.

«Етнічна група – група людей, що відноситься до якогось народу і характеризується компактним розселенням, культурноісторичною спадщиною, особливостями мови, релігії, побуту, звичаїв.

Расова група – значна група людей, що історично склалася, яка об'єднується сукупністю вторинних зовнішніх ознак (кольором шкіри, волосся, очей, обрисами голови, зростом і т. ін.) та іншими фізичними особливостями.

400

Релігійна група – певна спільність юдей, що сповідують релігію, яка відрізняється від домінуючої чи домінуючих в даному суспільстві.»

Об'єктивною стороною злочину, передбаченого у ч. 1

ст. 442 КК, є діяння, спрямовані на знищення (повне або часткове) національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів групи або заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове їх фізичне знищення, скорочення дітонародження чи навіть запобігання йому, а також навіть шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб'єкт злочину – службові або приватні особи, яким виповнилося 16 років.

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 442 КК) – публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів.

Публічні заклики до геноциду можуть мати місце на мітингах, по радіо, телебаченню тощо. Це звернення до певної чи невизначеної групи людей, спрямовані на схилення їх до вчинення діянь, які становлять геноцид (наприклад, до убивства членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи).

Виготовлення матеріалів із закликами до геноциду – це дії, пов'язані зі втіленням у матеріальну форму закликів до геноциду (листівки, плакати, кліпи, аудіозаписи тощо).

Ст. 443. Посягання на життя представників іноземної держави

Безпосереднім об'єктом цього злочину є зовнішня безпека України та життя і здоров'я представників іноземної держави чи іншої особи, яка має міжнародний захист.

Представники іноземної держави – це офіційні особи, уповноважені своєю державою представляти в Україні інтереси цієї держави або вирішувати питання державного значення (глави держав, глави урядів та члени урядових делегацій, міністри, чле-

401

ни дипломатичних та торговельних представництв, спеціальних місій тощо).

Поняттям «інші особи, що мають міжнародний захист» охоплюються представники міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО, Всесвітньої організації охорони здоров'я та ін.).

Конкретні види службових осіб та представників іноземної держави визначаються положеннями ряду міжнародних договорів, зокрема: Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р., Віденською конвенцією про консульські зносини від 24 квітня 1963 р., Конвенцією про спеціальні місії від 8 грудня 1969 р., Конвенцією про привілеї та імунітети Організації Об'єднаних Націй від 13 лютого 1946 р., а також Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затверджені Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні убивства або замаху на убивство такої особи. Такі дії повністю охоплюються ст. 443 КК і не потребують додаткової кваліфікації за п. 8

ст. 115 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини та метою вплинути на представника іноземної держави або іншу особу, яка має міжнародний захист, на характер їх діяльності (змінити або зупинити певну офіційну діяльність) або на діяльність держави чи організації, яку вони представляють, або з метою провокації війни, або викликати міжнародні ускладнення (розрив дипломатичних відносин між Україною та іншою державою, розірвання договору між державами, зрив міжнародних переговорів тощо).

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

402

Ст. 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він порушує міжнародний правопорядок, що забезпечує мирне співробітництво держав, створює загрозу міжнародних ускладнень. Ст. 444 КК покликана кримінально-правовими засобами боротися зі злочинами проти осіб та установ, що мають міжнародний захист. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 444 КК, е тяжким, а передбачений ч. 2 цієї статті – невеликої тяжкості.

Безпосереднім об'єктом злочину є недоторканність осіб та установ, які мають міжнародний захист.

Потерпілими від злочину є особи, які мають міжнародний захист.

Предметом злочину є службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких діянь:

1)напад на службові або житлові приміщення осіб, вказаних

вст. 444 КК;

2)викрадення осіб, які мають міжнародний захист;

3)позбавлення волі цих осіб.

Напад на згадані приміщення – це незаконне проникнення в приміщення, пов'язане, як правило, з вчиненням якоїсь акції (вчинення погрому, висунення якихось вимог тощо), захоплення приміщення з порушенням його функціонального використання.

Злочин буде закінченим з моменту вчинення нападу. Викрадення осіб, які мають міжнародний захист, – це

заволодіння ними всупереч їх волі. Воно може здійснюватись таємно, відкрито, з застосуванням насильства тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та спеціальною метою – вплинути на характер діяльності осіб, які мають міжнародний захист, або на діяльність держав чи організацій, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Суб'єкт злочину– будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 444 КК) – це погроза вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті.

403

Ст. 445. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Поняття символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Об'єктивна сторона. Момент закінчення злочину. Умови відповідальності за цією статею. Суб'єктивна сторона. Суб'єкт злочину. Співвідношення цього злочину з військовими злочинами та порушенням законів і звичаїв війни.

Об'єктом злочину є міжнародний правопорядок.

Предмет злочину – символіка Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконному використанні символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, наприклад, на транспортних засобах для отримання режиму найкращого сприяння при митному огляді в разі перетину державного кордону тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту незаконного використання згаданої символіки незалежно від наслідків.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Мотиви злочину можуть бути різні. На кваліфікацію злочину вони не впливають, але повинні враховуватися судом при призначенні покарання.

Суб'єкт злочину – фізична особа, яка досягла 16-річного

віку.

Ст. 446. Піратство

Основний і додаткові об'єкти. Потерпілі від піратства. Об'єктивна сторона. Види дій. Місце вчинення злочину. Момент закінчення злочину. Суб'єктивна сторона. Мета злочину. Суб'єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Піратство – це морський розбій, відомий людству з початку епохи мореплавання. Не зникло воно і в наш час.

Під піратством у міжнародному праві розуміють незаконне захоплення, пограбування чи затоплення торгових та інших цивільних суден, що здійснюється у відкритому морі приватними чи державними суднами.

404

Об'єктом піратства є міжнародний правопорядок в сфері морського судноплавства. Потерпілі – члени екіпажу чи пасажири судна, що потерпіло від нападу піратів.

Предметом злочину є морське чи річкове судно. Об'єктивна сторона злочину характеризується активними

діями, спрямованими на використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодоекіпажу чи пасажирів такого судна.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини та спеціальною метою – одержання матеріальної винагороди.

Суб'єкт злочину-особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 16 років.

Кваліфікуючими ознаками злочину е повторність піратських дій, або спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Ст. 447. Найманство

Кримінальна відповідальність за найманство була встановлена Законом України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 11 листопада 1993 р. в зв'язку з ратифікацією 14 липня 1993 р. Міжнародної конвенції «Про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням та навчанням найманців».

Участь громадян однієї держави у військовому конфлікті на території іншої країни, громадяни якої виступають в якості найманців, підриває добрі стосунки, міждержавні відносини таких країн. В цьому полягає і суспільна небезпечність дій найманців.

Найманство, як загальне поняття, це запрошення або прийняття добровольців для участі у збройних конфліктах (зовнішніх або внутрішніх) інших держав або насильницьких діях щодо державної влади за певну винагороду (переважно грошову).

Об'єктом злочину є мир та мирне співіснування конкретних держав.

Об'єктивна сторона злочину полягає в активних діях, спрямованих на:

405

1)вербування найманців;

2)фінансування найманців;

3)матеріальне забезпечення найманців;

4)навчання найманців;

5)використання найманців.

Вербування найманців – це запрошення, набір чи залучення шляхом домовленості добровольців для їх участі у воєнних конфліктах або насильницьких діях особисто або у воєнізованих формуваннях чи групах.

Вербування може бути проведене, наприклад, по телефону, за допомогою всесвітньої електронної мережі (Інтернету), шляхом листування тощо. Згода особи, яку вербують, може бути надана як в письмовій (шляхом підписання контракту, розписки в отриманні грошей тощо), так і в усній формі.

Злочин буде вважатися закінченим з моменту викладення вербувальником пропозиції щодо участі у збройному конфлікті іншої країни за відповідну матеріальну допомогу.

Відмова особи від такої пропозиції не є тим чинником, який обумовлює відсутність в діях вербувальника закінченого складу злочину.

Фінансування найманців – це забезпечення найманців грошовими коштами, а також надання винагороди за участь у збройному конфлікті.

Матеріальне забезпечення – це надання найманцю, крім грошей, ще і речей, необхідних для виконання найманцем своїх завдань (уніформа, зброя, документи для проїзду – візи, закордонні паспорти – до району збройного конфлікту тощо).

При матеріальному забезпеченні найманець може отримати ті ж самі грошові кошти або майно, як і при фінансуванні, але в першому випадку вони виступають в якості необхідної матеріальної умови виконання найманцем тих дій,для здійснення яких він був завербований, а в другому – виступають уже в якості винагороди за участь у збройному конфлікті.

Навчання найманців – це проведення заняття з ними по оволодінню прийомами, способами, методами та формами ведення бою чи вчинення інших насильницьких дій.

406

Використання найманців – це направлення їх у місця збройних конфліктів або залучення їх до збройного конфлікту чи до вчинення насильницьких дій.

Насильницькі дії – це застосування зброї або фізичної сили (ведення бою, захоплення заручників, нанесення тілесних ушкоджень, убивство тощо) на території іншої держави до будьякого державного діяча цієї держави з метою позбавити його влади або примусити відмовитися від влади на всій території держави або на певній її частині.

Насильницькі дії можуть полягати в захопленні важливих об'єктів іншої держави (засобів масової інформації, зв'язку, банків, державних приміщень тощо) з метою повалення державної влади абопорушеннятериторіальної цілісностідержави.

Злочин буде закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з перерахованих у ст. 447 КК дій. Якщо такі дії були пов'язані з умисним убивством, нанесенням тілесних ушкоджень, підпалом житла, споруд тощо, організатори, керівники та виконавці таких дій будуть відповідати за сукупністю злочинів, наприклад, за ст. 447 КК і ст. 115 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу та спеціальної мети – використання найманців у збройних конфліктах інших держав або їх використання у насильницьких діях щодо державної влади чи територіальної цілісності будь-якої держави. Злочин може вчинятися з різних мотивів (політичних, соціальних, економічних, корисливих чи інших особистих).

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 447 КК, може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства, які досягли 16-річного віку.

Частина друга ст. 447 КК передбачає відповідальність за участь без дозволу відповідних органів державної влади в збройних конфліктах інших держав.

Характерними ознаками цього злочину є:

1)наявністьзбройногоконфлікту натериторіїіншоїдержави;

2)безпосередня участь у збройному конфлікті в іншій державі (участь в бойових діях, застосування зброї, вчинення насильства, керівництво боєм тощо);

407

3)відсутність дозволу відповідних органів державної влади України для такої участі;

4)суб'єктом цього злочину може бути лише громадянин України;

5)наявність спеціальної мети з боку учасника збройного конфлікту -отримання матеріальної винагороди (одержання грошей чи майна, права на майно чи вигоди майнового характеру самим учасником або членами його родини тощо).

Сукупність зазначених ознак створює злочин, передбачений ч. 2 ст. 447 КК.

408