ня таких правил з метою заподіяння матеріальної шкоди кваліфікується за ст. 194 КК, або з метою вчинити убивство, кваліфікується за ст. 115 КК.

Суб’єкт злочину – відповідальними за порушення правил поводження з промисловою продукцією чи експлуатації будівель і споруд є особи, які були зобов’язані забезпечити дотримання цих правил.

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ РУХУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТУ

Ст. 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водногочи повітряного транспорту

Об'єктивна сторона діяння – порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, мсобів сигналізації та зв'язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків

Предмет злочину. Злочин, передбачений ст. 276 КК, посягає на безпеку руху головних видів транспорту – залізничного, водного, повітряного – і загрожує громадській безпеці, життю та здоров'ю людей, відносинам власності.

Об'єктивна сторона діяння проявляється у:

а) порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту, недоброякісному ремонті транспортних засобів і засобів сигналізації та зв'язку;

б) настанні передбачених ст. 276 КК наслідків або в створенні загрози настання таких наслідків;

в) наявності причинного зв'язку між юрушенням зазна-

чених правил та насталими наслідками їй загрозою їх настання. Залізничний транспорт – це всі види механічного рейкового

транспорту, до якого належать залізничні шляхи сполучень, рухомий склад та їх комунікації, крім трамваю та фунікулера.

Водний транспорт – це морський, річковий та озерний транспорт, вантажні, риболовецькі та інші судна, водні шляхи та комунікації. До водного транспорту в розумінні ст. 276 КК не належать маломірні судна – човни, яхти тощо.

209

Повітряний транспорт – це всі види повітряних суден: літаки, дирижаблі, гелікоптери, планери тощо.

Відповідальність за ст. 276 КК настає лише у випадку порушення правил безпеки руху чи експлуатації цих видів транспорту, якщо таке порушення правил безпеки створило загрозу для життя людей або настання тяжких наслідків (ч. 1 ст. 276 КК), спричинило тяжкі середньої тяжкості тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду (ч. 2 ст. 276 КК) або спричинило загибель людей – смертіхочабоднієїлюдини(ч. Зст. 276 КК).

Суб’єктивна сторона злочину – порушення правил безпеки руху чи експлуатації транспорту вчинюється лише необережно. Працівник транспорту, порушуючи правила безпеки руху чи ремонту, самовпевнено розраховує відвернути настання суспільно небезпечних наслідків або не передбачає їх настання, хоча має можливість їх передбачити.

Умисне порушення правил безпеки руху чи експлуатації транспорту утворює інший склад злочину – диверсію (ст. 113 КК) або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

(ст. 277 КК).

Відповідальними за ст. 276 КК є тільки працівники цих видів транспорту, діяльність яких безпосередньо пов'язана з експлуатацією та ремонтом транспортних засобів і в службові обов'язки яких входило забезпечення правил безпеки руху чи експлуатації транспорту.

Ст. 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів

Об’єктивна сторона злочину – умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Суспільна небезпечність діяння, передбаченого ст. 277 КК,

полягає в посяганні на громадську безпеку, у загрозі завдання

210

матеріальних збитків, у створенні небезпеки для життя і здоров'я людей.

Транспортними засобами як предметами злочину є поїзди, судна (повітряні чи морські або річкові), а також пасажирські та вантажні платформи, мости, віадуки, тунелі, естакади, шлюзи, причали тощо.

Засоби зв'язку та сигналізації – це світлофори, семафори,

радіомаяки, локатори, телефон та ін.

Зруйнуванням чи пошкодженням шляхів сполучення засобів зв'язку чи сигналізації визнається призведення їх до такого стану, при якому вони нездатні до дії, до виконання свого призначення.

Діяння утворює склад злочину, якщо знищенням чи пошкодженням шляхів сполучення чи транспортних засобів була створена небезпека для життя людей або настання інших тяжких наслідків – тілесних ушкоджень кільком потерпілим, великої матеріальної шкоди тощо (ч. 1 ст. 277 КК), або якщо вчиненими діями були заподіяні хоча б одному потерпілому тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження або була завдана велика матеріальна шкода (ч. 2 ст. 277 КК), або якщо внаслідок зруйнування шляхів сполучення чи транспортних засобів настала загибель людей (ч. 3 ст. 277 КК).

Злочин, передбачений ст. 277 КК, вчинюється умисно. Необережне заподіяння шкоди, передбаченої ст. 277 КК, тягне за собою відповідальність за ст. 196 КК.

Суб'єктами відповідальності за це діяння є осудні особи,

що досягли чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).

Ст. 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

Об’єктивна сторона злочину – діяння, передбачене ст. 278

КК, посягає на громадську безпеку, життя й здоров'я людей. Угон чи захоплення залізничного рухомого складу,

повітряного, морського або річкового судна – це протиправне, самовільне заволодіння такими транспортними засобами з метою подальшого 'їх використання за власним бажанням.

211

Предметами діяння, передбаченого ст. 278, визнаються: а) залізничний рухомий склад; б) повітряні, морські чи річкові судна;

в) вокзали, аеродроми, порти та інші транспортні підприємства, установи, організації.

Угон чи захоплення транспортних засобів або вокзалів, портів, аеродромів тощо, вчинені за попереднім зговором групою осіб або із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, кваліфікується за ч. 2 ст. 278 КК, а якщо угон чи захоплення транспортних засобів чи підприємств були вчинені організованою групою чи були поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або потягли за собою загибель однієї чи більшої кількості осіб, або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень чи інших тяжких наслідків,– за ч. З ст. 278 КК. Невдала, спроба угнати чи захопити транспортний засіб або транспортну установу кваліфікується як замах на вчинення злочину за ст. 15 і ст. 278 КК.

Суб’єктивна сторона злочину – угон чи захоплення транс-

портних засобів вчинюються умисно.

Суб’єкт злочину – відповідальність за таке діяння настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК).

Ст. 279. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства

Об’єкт злочину – нормальна робота транспорту, здоров’я та життя громадян, а також власність, інтереси транспортних підприємств, установ, організацій та громадян у сфері перевезень.

Об’єктивна сторона злочину – блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків

Блокуванням визнається вчинення перешкод діяльності транспортних комунікацій.

Способами блокування можуть бути:

а) влаштування перешкод – завалів, ям, насипів тощо;

212

б) встановлення постів та інші способи (вимикання сигналізації, електроенергії тощо).

Обов'язковою ознакою злочину є настання наслідків – порушення нормальної роботи транспорту або створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 279 КК). Частина 2 статті 279 КК передбачає відповідальність за захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації, тобто встановлення контролю за їх діяльністю чи примушування до вчинення вказаних дій.

Блокування транспортних комунікацій чи захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи чи організації, яке потягло за собою загибель людей чи інші тяжкі наслідки, підпадає під ознаки ч. 3 ст. 279 КК.

Суб’єктивна сторона злочину – якщо блокування транспорт-

них комунікацій було поєднане з умисним знищенням чи пошкодженням шляхів сполучення чи транспортних засобів, то вчинене утворює сукупність злочинів, передбаченихст. 277, 279 КК.

Відповідальність за блокування транспортних комунікацій або захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції чи іншої транспортноїустанови настаєздосягненнявіку шістнадцятироків.

Ст. 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків

Об’єкт злочину – нормальна робота транспорту, його безпека, а також здоров’я, життя або майно працівників транспорту чи близьких йому осіб.

Об’єктивна сторона злочину – примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози убивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб

Примушуванням працівника транспорту до невиконання ним своїх службових обов'язків є застосування до нього психічного насильства з метою домогтися від нього відмови від виконання його обов'язків.

213

Способом примушування є: погроза убивством, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або знищення майна цього працівника чи його близьких родичів. Якщо таке примушування було вчинене повторно чи групою осіб, то воно кваліфікується за ч. 2 ст. 280 КК, а вчинене організованою групою або із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, чи спричинило загибель людейабоіншітяжкінаслідки – зач. 3 ст. 280 КК.

Потерпілими можуть бути лише працівники залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту (члени поїзних бригад, екіпажів морських чи повітряних суден, диспетчери, начальники станцій, портів), від яких залежить функціонування зазначених видів транспорту. Суб’єкт злочину – відповідальність за примушування працівника транспорту до невиконання обов'язків настає з досягнення віку шістнадцяти років.

Ст. 281. Порушення правил повітряних польотів

Об’єктивна стоона злочину – порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

Порушення правил повітряних польотів посягає на безпеку повітрянихпольотів і створює загрозу дляжиттята здоров'ялюдей.

Склад злочину утворюють порушення правил повітряних польотів, якщо порушення правил створювало небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 281 КК), або якщо воно спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження, або завдало великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 281 КК) чи спричинилозагибель людей(ч. Зст. 281 КК).

Діяння визнається закінченим з моменту настання цих наслідків.

Суб’єктивна сторона злочину – порушення правил повітряних польотів вчинюється необережно.

Суб’єкт злочину – відповідальними за порушення правил повітряних польотів є особи, які не є працівниками повітряного транспорту. Це можуть бути пілоти літальних апаратів, що належать громадянам на праві приватної власності, пілоти окремих нетранспортних підприємств чи організацій тощо.

214

Відповідальність за порушення правил повітряних польотів настає з досягнення віку шістнадцяти років.

Ст. 282. Порушення правил використання повітряного простору

Об’єктивна сторона злочину – порушення правил пуску ра-

кет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів.

Згідно зі ст. 1 Повітряного кодексу, повітряним простором України є повітряна сфера, розташована над сушею і акваторією України, в тому числі простір над територіальними водами України.

Порушення порядку використання повітряного простору України полягає в:

–порушенні правил дотримання вимог спеціальних нормативних актів про порядок використання повітряного простору, зокрема при проведенні пусків ракет, стрільби, підривних робіт або іншого підняття, пересування чи спускання в повітряному просторі матеріальних об'єктів;

–настанні тяжких наслідків цих порушень – нещасних випадків з людьми чи інше;

–наявності причинного зв'язку між порушеннями правил та насталими наслідками.

Частина 2 ст. 282 КК передбачає відповідальність за порушення правил використання повітряного простору, яке призвело до заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження чи великої матеріальної шкоди. Заподіяння порушенням таких правилсмерті хочабодній особі, кваліфікуєтьсязач. 3 ст. 282 КК.

Суб'єктами відповідальності за діяння, передбачене ст. 282

КК, є пілоти, які не належать до працівників повітряного транспорту, а також особи, відповідальні за безпеку використання повітряногопростору призапускуракет, проведенністрільбтощо.

Ст. 283. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда

Об’єкт злочину – безпека руху поїздів. « Безпека руху поїздів – комплекс організаційних і технічних заходів, спрямова-

215

них на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв’ ст. 11 Закону України «Про залізничний транспорт’ від 4.07.1996 року.

Об’єктивна сторона злочину – самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном чи шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого

Самовільною визнається зупинка поїзда, яка була вчинена без належного дозволу і без поважної потреби. Правомірною може бути зупинка поїзда стоп-краном, роз'єднанням повітряної гальмової системи чи іншим способом лише в стані крайньої необхідності (ст. 38 КК).

Обов'язковою ознакою злочину є настання злочинних нас-

лідків:

а) створення загрози для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, або

б) заподіяння шкоди здоров'ю хоча б одному потерпілому (ч. 1 ст. 283 КК) чи настання смерті хоча б однієї людини або інших тяжких наслідків – аварії, порушення руху поїздів, пошкодження рухомого складу тощо (ч. 2 ст. 283 КК).

Суб’єктивна сторона злочину – характеризується умисною виною стосовно дій по самовільному зупиненню поїзда і необережність по відношенню до наслідків.

Суб’єктом злочину є особи, які досягли 16-річного віку і не є працівниками залізничного транспорту (працівники залізниці за аналогічні дії несуть відповідальність за ст. 276 КК).

Ст. 284. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха

Об’єкт злочину – безпека судоплавства, життя та здоров’я людей.

Об’єктивна сторона злочину – ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав

216

можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів.

Міжнародною Брюссельською конвенцією від 23 вересня 1910 р. про подання допомоги і рятування людей на морі на капітанів усіх морських суден покладено обов'язок подавати допомогу всім людям, що зазнали лиха, за умови, що така допомога може бути надана без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу та пасажирів.

Склад злочину утворює неподання допомоги при зіткненні суден, незалежно від того, чи винен капітан судна у зіткненні, а так само неподання допомоги зустрінутим на морі особам, які зазнали лиха. Якщо зіткнення суден сталося внаслідок порушення капітаном судна правил безпеки руху, то діяння містить сукупність злочинів, передбачених статтями 276 і 284 КК.

Суб’єкт злочину – відповідальності за ст. 284 КК підлягає лише капітан судна чи особа, яка виконувала обов'язки капітана.

Ст. 285. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден

Об’єктивна сторона злочину – неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості.

При зіткненні суден на морі їхні капітани зобов'язані повідомити один одному назву свого судна, порт його приписки, а також місця свого відправлення та призначення.

Невиконання цього обов'язку при наявності можливості йо-

го виконати утворює об'єктивну сторону складу злочину.

Суб’єкт злочину – відповідальності за діяння, передбачене ст. 285 КК, підлягає лише капітан судна чи особа, яка виконувала його обов'язки.

Ст. 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Об’єктивна сторона злочину – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує

217

транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Дорожній рух в Україні регулюється законом від 30 червня 1993 р. «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094, які введені вдію з 1 травня 1994 р.

Об'єктивна сторона злочину полягає в:

а) порушенні правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил;

б) настанні суспільно небезпечних наслідків – заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху (пасажирам, незалежно від родинних чи службових стосунків їх з водієм, пішоходам; водіям інших транспортних засобів, велосипедистам)

в) причинному зв'язку між порушеннями правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та насталими наслідками. Відповідальність за ст. 286 КК настає лише в разі наявності сукупності в діях особи всіх цих ознак.

Суб’єктивна сторона злочину – порушення правил безпеки руху вчинюється необережно. У разі умисного заподіяння потерпілому смерті чи тілесних ушкоджень, коли транспортний засіб був знаряддям вчинення злочину, відповідальність настає за злочин проти особи.

Відповідальність за порушення правил безпеки руху експлуатації транспорту настає з досягнення віку шістнадцяти років, незалежно від наявності у водія посвідчення на право керування і належності транспортного засобу.

Ст. 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації

Об'єктивна сторона злочину – випуск в експлуатацію заві-

домо технічно несправних транспортних засобів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп'я-

218

ніння або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію гранспортних засобів, якщо це спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або його смерть.

Випуском в експлуатацію завідомо несправних транспортних засобів у кримінальному праві вважається дозвіл чи наказ на використання цих транспортних засобів.

Склад злочину міститься в діях особи, яка дала дозвіл на використання несправного транспортного засобу, внаслідок чого потерпілим (учасникам дорожнього руху) були заподіяні тілесні ушкодження чи смерть.

Суб’єктивна сторона злочину – злочин, передбачений ст. 287 КК, вчинюється необережно. Відповідальність за дозвіл використовувати технічно несправний транспорт настає з досягнення віку шістнадцяти років. Відповідальними є власники транспортних засобів і посадові особи, на яких покладено обов'язки забезпечити належний технічний стан та експлуатацію транспорту, види якого зазначені у ст. 286 КК.

Допуском до керування транспортними засобами водіїв, які перебувають у стані сп'яніння, є дозвіл керувати транспортним засобом п'яній особі, незалежно від стану й сп'яніння.

Відповідальними за такий дозвіл є особи, які в транспортних підприємствах наділені повноваженнями допускати водіїв до керування, а також власники і водії транспортних засобів.

Зазначені особи притягуються до кримінальної відповідальності, якщо внаслідок їхнього дозволу потерпілим були заподіяні тілесні ушкодження чи смерть.

Ст. 288. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху

Об'єктивна сторона злочину– порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, або особою, яка виконує такі роботи, якщо це

219

порушення спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або смерть.

Законом «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. встановлені правила, норми і стандарти будівництва, реконструкції і ремонту автотранспортних засобів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та інших споруд.

Порушення цих правил, норм і стандартів утворює об'єктивну сторону злочину, якщо ці порушення призвели до наслідків, передбачених ст. 286 КК.

Суб’єктивна сторона злочину – порушення, зазначені у ст. 288 КК, вчинюються необережно.

Суб'єктами діяння, передбаченого ст. 288 КК, є лише особи, на яких було покладено відповідальність за будівництво, реконструкцію, ремонт або утримання шляхів, вулиць, переїздів та інших транспортних споруд.

Ст. 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом

(зміни: ЗУ від 22.09. 2005 р.)

Під незконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способ транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їхній волі.

Об’єктивна сторона злочину – незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою

Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб.власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Незаконним заволодінням транспортним засобом називаються незаконне, умисне, відкрите або таємне заволодіння чужим транспортнимзасобом та поїздкана ньому всупереч волівласника.

220

Захоплення вважається закінченим злочином з моменту початку руху транспортного засобу, незалежно від того, чи працює його двигун.

Захоплення транспортного засобу, поєднане з порушенням правил безпеки руху, утворює сукупність злочинів (ст. 286 і

ст. 289 КК).

Частина 2 ст. 289 КК передбачає підвищену, більш сувору відповідальність, якщо захоплення було вчинене за попередньою змовою групою осіб або повторно, або було поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинене з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо воно завдало значної матеріальної шкоди потерпілому.

Якщо захоплення чужого транспортного засобу було поєднане з насильством, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або із погрозою застосувати таке насильство, або вчинене організованою групою або щодо транспортного засобу вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то діяння кваліфікується за ч. 3

ст. 289 КК.

Згідно з ч. 4 ст. 289 КК, звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власникові і повністю відшкодувала завдані збитки.

Заволодіння чужим транспортним засобом вчинюється умисно, з метою використання транспортного засобу.

Відповідальність за незаконне заволодіння чужим транспортним засобом настає з досягнення віку шістнадцяти років.

Не підлягають кримінальній відповідальності за самовільне використання транспортних засобів особи, за якими ці транспортні засоби були закріплені чи які мали дійсне чи гадане право на їх використання (посадові особи транспортних підприємств, автослюсарі, родичі власників тощо).

221

Ст. 290. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу

Об’єктивна сторона злочину – знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу. Стаття. 290 КК передбачає відповідальністьза приховуваннятранспортного засобу.

Способами приховування є:

1)знищення, підробка чи заміна ідентифікаційного номера транспортного засобу;

2)знищення, підробка чи заміна номерів двигуна, шасі або

кузова;

3)заміна без дозволу ДАІ номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

Якщо фальшування, передбачене ст. 290 КК, вчинила особа, яка незаконно заволоділа чужим транспортним засобом, то вчинене утворює сукупність злочинів, передбачених статею 290 і відповідною частиною статті 289 КК.

Знищення, підробка або заміна вузлів чи агрегатів транспортного засобу вчинюється умисно з метою приховати його.

Відповідальними за знищення чи фальшування номерів вузлів і агрегатів транспортного засобу є всі осудні особи, що досягли віку шістнадцяти років.

Ст. 291. Порушення чинних на транспорті правил

Об’єктивна сторона злочину – порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Ст. 291 КК передбачає відповідальність за порушення правил безпеки руху на всіх видах транспорту: залізничному, водному, автомобільному, повітряному, електричному та ін.

Відповідальними можуть бути: пішоходи, велосипедисти, їздові, пасажири, водії мопедів, чередники тощо, що досягли шістнадцяти років.

Відповідальність за ст. 291 КК настає лише в разі, якщо порушення діючих на транспорті правил спричинило людські жертви (смерть хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки –

222

заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, великої матеріальної шкоди тощо.

Суб’єктивна сторона злочину – порушення чинних на транспорті правил вчинюється необережно. Якщо порушення транспортних правил було вчинене умисно, то діяння повинно кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 277 КК чи як злочин проти особи за ст. 115 КК або як злочин проти власності.

Ст. 292. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо– та нафтопродуктопроводів

Об’єктивна сторона злочину – пошкодження або руйнуван-

ня магістральних нафто-, газо-та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних з ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або спричинило небезпеку для життя людей.

Згідно із Законом України від 10 листопада 1994 р. «Про транспорт», трубопровідний транспорт є складовою частиною єдиної транспортної системи України. Законом України від 15 травня 1996 р. «Про трубопровідний транспорт» визначається, що магістральний трубопровід – це технологічний комплекс, який функціонує як єдина система з усіма об'єктами і спорудами, що зв'язані з трубопроводом єдиним технологічним процесом.

Предметом злочину, передбаченого ст. 292 КК, є магістральні нафто-, газо– та нафтопродуктопроводи, відводи від них, засоби автоматики зв'язку, сигналізації та інші будівлі і споруди, які поєднані з системою магістральних трубопроводів (насосні станції, газокомпресорні станції, нафтосховища тощо).

Склад злочину утворюють пошкодження чи зруйнування магістральних трубопроводів чи поєднаних з ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо такі дії призвели до порушення роботи трубопроводу або створило небезпеку для життя людей чи заподіяло інші тяжкі наслідки (ч. 1 ст. 292 КК).

Суб»єктивна сторона – пошкодження або зруйнування магістральних трубопроводів вчинюється умисно (з корисливою метою) або необережно. Вчинення таких дій з антиукраїнською метою, тобто з метою підриву чи ослаблення України, кваліфікується за ст. 113 КК як диверсія.

223