Партія есерів
Виникла в 1902 р, але організаційно оформилася на ІІ установчому з'їзді (29 грудня 1905 р. - 4 січня 1906 р. у Фінляндії).
Програма есерів передбачала:
ліквідацію самодержавства і встановлення демократичної республіки
автономію областей і общин на федеральних засадах
широке застосування федеральних відносин між окремими національностями
визнання за ними безумовного права на самовизначення
Запровадження рідної мови у всіх місцевих громадських і державних установах
загальне виборче право без відмінності статі, релігії і національності
безкоштовну освіту
відділення церкви від держави й свободу віросповідання, свободу слова, друку, зборів, страйків
недоторканність особи й житла
знищення постійної армії і заміну її "народною міліцією"
введення 8-годинного робочого дня
відміну всіх податків, окрім прогресивного податку на доходи підприємців
Аграрне питання – соціалізація землі.
Конституційно-демократична партія (кадети)
Оформилася на I Установчому з'їзді в Москві 12 - 18 жовтня 1905 р. «Партія народної свободи».
Головна мета - запровадження в країні демократичної конституції:
парламентарний демократичний лад (кадети обходили питання про те, чи буде це монархія або республіка, але ідеалом їх була конституційна монархія англійського типу)
розділення властей на законодавчу, старанну і судову
реформа місцевого самоврядування й суду
загальне виборче право
свобода слова, друку, зборів, союзів
дотримання "цивільних політичний прав особи"
свобода викладання і безкоштовне навчання в школі
запровадження 8-годинного робочого дня на підприємствах
право робітників на страйки, на соціальне страхування й охорону праці
Аграрне питання - "відчуження" (до 60%) поміщицької землі на користь селян, але "за справедливою оцінкою" (тобто за ринковими цінами).
Октябристи. Права партія
Організаційне оформлення партії почалося в жовтня 1905 р., а завершилося на I її з'їзді, що відбувся 8 - 12 лютого 1906 р. в Москві.
Положення:
виступали за спадкову конституційну монархію, в якій імператор, як носій верховної влади, обмежений ухвалами «Основних законів»
проти встановлення парламентарного ладу, як неприйнятного для Росії політично й історично
передбачали введення двопалатного "народного представництва" - Державної думи і Державної ради, сформованих на основі цензових виборів - прямих в містах і двоступеневих в сільській місцевості.
свобода совісті і віросповідання, недоторканність особи і житла, свободу слова, зборів, союзів, пересування
«єдина і неподільна Росія», культурну автономію для народів Росії
Вибори в ІІІ Державну думу (осінь 1907 р.)
Обрано 442 депутати. Склад:
октябристи - 125
праві октябристи - 11
націоналісти - 90
праві - 51
кадети - 53
прогресисти і мирнооновленці - 39
соціал-демократи - 19
трудовики - 13
безпартійні - 15
польське Коло - 11
мусульманська група - 8
польсько-литовсько-білоруська група – 7
Думський центр - фракція октябристів.
Голови ІІІ Державної думи (7 листопада 1907 р.– 9 червня 1912 р.) - Микола Хом’яков (об'єднання правих сил), Олександр Гучков (лідер октябристів), Михайло Родзянко.
«Дайте державі 20 років спокою, внутрішнього і зовнішнього, і ви не впізнаєте Росії». П. Столипін.
Вересень-жовтень 1912 р. - вибори в IV Державну думу
Склад - 442 депутати:
октябристи - 98
націоналісти і помірковано-праві - 88
праві - 65
група центру - 33
кадети - 59
прогресисти і близькі до них депутати - 48
соціал-демократи (більшовиків - 6, меншовиків - 8)
трудовики - 10
безпартійні - 7
польське Коло - 9
мусульманська група - 6
польсько-литовсько-білоруська група - 6
Голова Думи - октябрист Михайло Родзянко. Посилився вплив кадетів.