Тема 6.2. Реформи Катерини іі

Питання:

1. Губернська реформа та місцеві органи управління

2. Станова політика держави

1775 рік:

• Скасоване козацьке управління на Дону

• Військова операція на знищення Запорізької Січі;

• «Установи для управління губерній Всеросійської імперії» (губернська реформа). Усю територію країни поділили на 50 губернії (200-300 тис. душ), які в свою чергу ділилися на повіти (20-30 тис. душ).

Станова політика держави

Крім реформування державного механізму, імператриця багато уваги приділяла становій політиці. 21 квітня 1785 р. - Жалувані грамоти дворянству і містам, які на законодавчому рівні закріплювали права і обов'язки станів.

«Грамота на право вольності і переваги благородного російського дворянства» - найважливіший документ в процесі розвитку дворянства як пануючого і привілейованого стану в XVIII ст:

Підтверджувалася вільність дворянства від обов’язкової державної служби

• Звільнялися від сплати податків

• Звільнялися від постою в дворянських будинках військ

• Звільнялися від нанесення дворянам тілесних покарань за будь-які злочини

• Підтверджувалася виняткова прерогатива дворянства у володінні землею і селянами (так званою хрещеною власністю)

• Дворянина мали право судити тільки рівні йому

• Маєтки дворян не підлягали конфіскації

• Закріплювалося право займатися торгівлею, мати в містах будинки, будувати промислові заклади

«Грамота на права і вигоди містам Російської імперії»

Поділ усіх міських жителів на шість груп або розрядів:

• Перший - всі міські домовласники і землевласники (дворяни, чиновники і духовенство)

• Другий - купецтво всіх трьох гільдій. Мали пільгу на сплату подушного податку, по рекрутській повинності звільнялися від деяких казенних служб (продаж солі, вина і т.д.). Перші дві гільдії були звільнені від тілесних покарань.

• Третій - всі ремісники, записані в цехи (майстри, підмайстри, учні)

• Четвертий - міжміські та іноземці, які проживали в даному місті

• П'ятий - «імениті громадяни». Найбільші торговці і підприємці з оголошеним капіталом понад 50 тис. руб., банкіри з капіталом від 100 тис. руб. Сюди ж входили бургомістри, міські голови, засідателі магістратів і т.п., які прослужили більше двох термінів, вчені, художники, музиканти

• Шостий - основна маса городян - прості «посадські люди»

Питання щодо селян, які стали фактичними мешканцями міст, залишився як і раніше невирішеним. Залишалися діючими всі колишні перепони на шляху переходу селян в міські стани.

Станова структура Росії другої половини ХVІІІ ст.

Пануючий стан – дворянство

Наполовину привілейовані стани - духівництво (чорне та біле), козаки, іноземніц колоністи, купці, різночинці

Податний стан – міщани, цехові ремісники, селяни

Тема 7. Влада і російське суспільство в першій половині XIX ст. Російська імперія наприкінці XVIII - на початку XIX ст.

Питання:

1. Контрреформи Павла І (1796-1801 рр)

2. Початковий етап царювання Олександра І

3. Внутрішня політика самодержавства в 1815-1825 рр.

Павло І

"Гамлет". Катерина (його мати) померла, і прям після церемонії прийняли присягу новому імператору - Павлу І.

Перше його рішення - поховати Катерину разом з Павлом ІІІ.

Мати всіляко перешкоджала його діяльності (взагалі розглядався варіант, того що Катерина буде лише регентшою, але вона міцно трималася на престолі).

Сформувалися теплі відносини до Прусії (шляхом шлюбних стосунків)

Політика Павла І:

• Повернення із заслання О.Радищева

• Павло І лише за 5 років роздав 600 тис. селян, коли Катерина за все правління – 800.000

• 1796 р. - кріпосне право в області Війська Донського і Новоросії

• 1798 р. - дозволялося заводчикам і купцям купувати селян із землею і без землі до фабрик і заводів

• Селянські рухи 1796-1797 рр. (12 губерній) - жорстоке придушення князем Н. Репніним

• 1797 - Указ про триденну панщину

• Зменшено кількість губерній (до 41)

• Найважливіішими для всього дворянства стали реформи стосовно армії (Павло був прихильником армії пруського Фрідріха ІІ)

Павло І і дворянство

1797 р. - скасовано статтю Жалуваної грамоти, яка забороняла застосовувати тілесні покарання до дворянського стану; - заборона подавати колективні скарги государю;

1798 р. - дворянам, які прослужили офіцерами менше 1 року, заборонялося клопотати про відставку;

1799 р. – встановлено податки для дворян (20 рублів «з душі»); - скасовано губернські дворянські збори;

За усунення від військової служби дворяни підлягали суду та скасовано станові суди.

В нього було прагнення зміцнити самодержавство:

• Заміна колегіального управління системою міністерств

• Ревізія офіцерів в армії (малолітніх офіцеірв звільнили)

Його стали обвинювачувати у деспотзмі. Проти нього стали відкрито відступати. І в його ближньому колі почав формуватися заколот.

11 березня 1801 році (граф Палєн, Панін, Платон Зубов, генерал Тализін) на вечері у Тализіна, попрямували до Павла І (опір чинили лише 2 гусари), вірвалися у спальну і нікого не помітили (імператор сховався за шторами). Але його все таки вбили (задушили шарфом, або табакеркою). Це був останній двірцевий переворот в Росії.

Початковий етап царювання Олександра I

«Благословенний». Був просвітником. Можливо знав про заколот, який готовився проти його батька.

В нього були помірковано-ліберальні реформи:

• Повернув дворянські пільги

• Дозволив ввезення заборонених товарів

• Поновив на службі звільнених офіцерів

• Реорганізував систему управілння державою (замість 12 колегій створено 8 міністерств)

• Міністерська реформа у 1802 році

• 1803 р. - "Указ про вільних хілборобів"

• Розвиток закладів освіти.

• Державний устрій - розподіл влади: законодавча, старанна, судова

Михайло Сперанський був в ролі реформатора. У 1809 році Олександр І доручив йому скласти проект корінних перетворень.

Діють в строго визначених законом рамках. Представницькі збори декількох рівнів на чолі з Державною думою (всеросійський представницький орган). Висновки по законопроектах, представлених на її розгляд, і заслуховувати звіти міністрів.

Всі гілки влади — законодавча, старанна і судова — з’єднувалися в Державній раді, члени якої призначалися царем.

Пропозиції Державної ради, затверджені царем, - ЗАКОН. Якщо в Державній раді виникала розбіжність, цар на свій вибір затверджував пропозиції більшості або меншості. Жоден закон не міг вступити в дію без обговорення в Державній думі і Державній раді.

Реальна законодавча влада за проектом Сперанського - цар. Ініціативи Думи повинні бути вільними, вони повинні висловлювати «думку народну». Наміри дії властей в центрі і на місцях поставити під контроль громадської думки. Безмовність народу - шлях до безвідповідальності властей.

Виборчі права (за проектом Сперанського) - Усі громадяни Росії, які володіють землею або капіталами, включаючи державних селян. Не брали участі у виборах, але мали найважливіші громадянські права – майстри, домашні прислуги і кріпосні селяни.

«Ніхто не може бути покараний без судового вироку»!

1812 р. - М. Сперанського заарештували і вислали до Нижнього Новгорода

Внутрішня політика самодержавства в 1815 -1825 рр.

15 листопада 1815 р. - конституція Царства Польського (найліберальніша конституція в Європі).

Російський імператор – «цар польський» (влада обмежена конституцією).

Управління здійснював намісник (призначався царем).

Вища законодавча влада - двопалатний Сейм (засідання один раз на два роки)

У перервах працювала постійно діюча Державна рада.

Проголошувалися свобода друку і недоторканість особи; основною релігією оголошувався католицизм при рівних правах інших віросповідань.

Запроваджувався загальний для всіх станів суд при незалежності суддів.

1818 р. – розробка проекту скасування кріпосного права (граф Аракчеєв). Передбачався поступовий викуп поміщицьких селян в казну: поміщики отримували за звільняються селян гроші, за допомогою яких можна було б налагодити господарство на раціональній основі. Звільнення селян передбачалося із земельними наділами.