Тема 7.2 Влада і російське суспільство в першій половині хіх ст. Російська імперія в другій чверті хіх ст.

Питання:

1. Початковий період царювання Миколи I.

2. Реформи Миколи І.

3. Громадський рух після декабристів.

Микола І (1825-1855 рр)

За політичними переконанням – самодержець, монархіст, мілітарист.

Негативно ставився до ідей конституціоналізму і лібералізму. Переможець декабристів пишався цим, але водночас відштовхнув від себе значну частину російського суспільства!

1826 рік - створення Третього відділення Власної його імператорської величності канцелярії (головний орган політичного розшуку). Очолив улюбленець і перший помічник царя граф О. Бенкендорф

1827 р. - Справа студентів Московського університету, «Справа братів Крітських».

Статут про цензуру (підпорядковувалася міністру освіти графу С. Уварову). Присікалася критика монархічного спосіб правління. Заборонялося виказувати «самочинні» пропозиції щодо державних перетворень. Переслідувалося релігійне вільнодумство тощо.

Ідеологія Миколаївського уряду – «Теорія офіційної народності» - самодержавсто, православ’я, народність.

Дворянсько-інтелігентська революційність ⇄ пасивність народних мас

«Відвічні» і «самобутні» риси народної вдачі - пасивність же селянства, його патріархальна набожність, стійка віра в царя!!!

Росія «міцна одностайністю безприкладною — тут цар любить Вітчизну в особі народу і править ним, як батько, керуючись законами, а народ не уміє відділяти Вітчизну від царя і бачить в ньому своє щастя, силу і славу» - граф С. Уваров.

«Філософічний лист» П. Чаадаєва опублікований у журналі «Телескоп» (1836). В якому йшлося про ізоляцію Росії від новітніх європейських ідейних течій та обстановку національного самовдоволення і духовного застою, що затвердилися в країні. За нього його оголосили божевільним і помістили під арешт.

Опора самодержавста – армія і чиновництво. Бюрократичний центризм в усіх сферах і зростання чисельності урядовців: початок XIX ст. — 15 -16 тис, 1857 р. — 86 тис. чиновників.

Реформи Миколи І

Опікувалисяі ними М. Сперанський, П. Кисельов і Є. Канкрін.

М. Сперанський взявся за підвищення ефективності управління країною в рамках самодержавного устрою.

Перша задача - чітко складені закони. Група на чолі з М. Сперанським розпочала роботу щодо складання Зведення законів. Було опубліковано «Повне зібрання законів Російської імперії» (51 том).

Друга задача – удосконалення законодавства. 1832 р. - «Зведення законів Російської імперії» (15 томів). «Імператор всеросійський є монарх самодержавний і необмежений, — свідчила стаття 1 «Зведення законів». — Покорятися верховній його владі не тільки за страх, але й за совість САМ БОГ ПОВЕЛІВАЄ».

Селянське питання - Реформи П. Кисельова (у 1837 р. Очолив Міністерство державного майна)

• Реформа управління державним селом.

• У селах почали відкриватися школи, лікарні, ветеринарні пункти.

• Розпочалося переселення малоземельних сільських громад на вільні землі в інші губернії.

• Підвищення агротехнічного рівня селянського виробництва, створення продзапасів (вирощування картоплі, «суспільна запашка»).

• Спроби поліпшити побут державних селян.

• Плани щодо проведення особистого звільнення селян від кріпосної залежності й виділення їм невеликих земельних наділів та чіткої регламентації розмірів панщини й оброку.

Незадоволеність поміщиків і «картопляні бунти» посилили побоювання, що розпочнуться неконтрольовані рухи усіх класів і станів. У 1842 р. на засіданні Державної ради Микола І сказав, - «Немає сумніву, що кріпацтво, в нинішньому його положенні у нас, є зло. Для всіх це очевидно, але торкатися до нього тепер було б справою ще згубнішою».

Є. Канкрін був міністром фінансів і зайнявся стабілізацією фінансвої системи, бо в 1825 році зовнішній борг Росії 102 млн. руб. Сріблом.

• Обмеження державних витрат

• Обережне використання кредиту

• Дотримання принципу протекціонізму

• ЗАБЕЗПЕЧИВ упорядкування грошового обігу.

Грошова реформа Є. Канкріна (1839-1843) позитивно вплинула на економіку Росії, сприяла зростанню торгівлі й промисловості.

Таким чином, основні досягнення миколаївського царювання - кодифікація законів, реформа управління державними селянами, грошова реформа

Громадський рух після декабристів

Суспільна думка формувалася студентськими колами, редакціями журналів і газет та гуртками.

Дмитро Веневітінов. Лідер московської молоді 1820-х років, поет, філософ, засновник «Московського вісника». Піднімав проблему свободи. Потрапив під арешт і утримувався у тюрмі, в результаті чого психічне й фізичне здоров'я було підірване. Помер в 22 річному віці. «Московський вісник» перетворився на рупор офіційної народності.

Белінський В. У 1832 р. за драму «Дмитро Калінін» (в центрі сюжету доля кріпака) виключений з університету. Тісно співпрацював з жур. «Телескоп», де його літературно-критичні статті були надзвичайно популярними. Піднімав проблеми - «народ і інтелігенція», «Росія і Захід». Виступав за подолання розриву між народом і інтелігенцією, за освоєння європейської культури при збереженні Росією своєї самобутності. Його також прикрили.

В одному університеті навколо Герцена О. склався гурток однодумців. Вони обговорювали події у Франції (революція 1830 р.), захоплювалися творами французьких соціалістів, влаштовували веселі вечірки. І на одній з таких вечірок, де Герцена взгалі не було, хтось заспівав пісеньку «зухвалого» змісту і випадково розбили бюст царя. Герцена О. і його товариша Огарьова М. арештували - вони проходили по справі про змову молодих людей. Обох відправили у заслання.

Західники і слов'янофіли - «люди сорокових років». Наважилися на пошук істини в умовах казенно-лицемірної обстановки миколаївського царювання.

Бєлінський писав, що Росія являє собою «жахливе видовище країни, де люди торгують людьми», де «немає ні тільки ніяких гарантій для особистості, честі і власності, але немає навіть і поліцейського порядку, а є тільки величезні корпорації різних службових злодіїв і грабіжників». Самодержавство, з сарказмом зазначав він, поблизу не так красиво і не так безпечно, як воно здається Гоголю з «прекрасного далека».

Гурток М.В. Буташевич-Петрашевського (чиновник МЗС). Його відвідували чиновники, літератори, офіцери та говорили про необхідність скасування кріпосного права, свободи друку, знайомили один одного з творами французьких соціалістів, читали і обговорювали «Лист до Гоголя». Суд засудив до розстрілу 21 чол., в числі яких опинився Ф.М. Достоєвський (читав «Лист до Гоголя» і передав його іншому)

22 грудня 1849 р. Перед безпосереднім виконанням вироку оголосили «царську милість» - смертну кару замінити каторгою.

Революційні події 1848 р. в Європі відгукнулися в Росії хвилею репресій і посиленням цензурного гніту а громадська думка в Росії на кілька років завмерла.