Опозиційні рухи

Традиційний земський лібералізм (земські й міських органи управління, у дворянські збори) → слов’янофільські ідеї → традиційні методи тиску на царизм (подача петицій, прохань, адрес)

Прихильники «справжнього самодержавства», виступали за створення суто консультативного органу, який мав би донести до царя голос народу.

Переконані прихильники конституційної монархії. Потрібно обмежити повноваження царської влади представницьким законодавчим органом.

Спадкоємці слов’янофілів, «останні лицарі самодержавства». За традиційну царську владу. Мріяли про представницький законодорадчий орган - Земський собор.

1902 р. - Д. Шипов запропонував програму реформ:

• рівність громадянських прав,

• розвиток загальної освіти,

• розширення прав земств,

• свобода преси,

• участь народу в законодавчій діяльності тощо

Листопад 1904 р. - всеросійський з’їзд голів губернських земських управ і відомих земських діячів, який ухвалив рішення про запровадження в Росії «народного представництва».

Революційні течії:

Початок 90-х років XIX ст. у Берні молоде покоління народницької еміграції створило Союз російських соціалістів-революціонерів («соціалісти-революціонери», або «есери»).

Січень 1902 р. - об’єднана Партія соціалістів-революціонерів (ПСР). Низка терористичних актів. Єдиний «трудовий народ» - селяни, робітники та інтелігенція

Спочатку соціал-демократичні партії виникли в національних околицях Росії - Вірменський револю-ційний союз (Дашнакцутюн, 1890), Польська соціалістична партія (1892), Литовська соціал-демократична партія (1896), Загальний єврейський робітничий союз Литви, Польщі та Росії (Бунд, 1897) та ін.

Національні і класові інтереси:

• повне відокремлення від Росії

• входження до федерації

• спільна боротьба за соціальний прогрес, який у майбутньому мав привести до національної незалежності

Осінь 1895 р. - «Союз боротьби за визволення робітничого класу».

В. Ульянов у 1901 р. він вперше підписався псевдонімом «Ленін»

1898 р. - у Мінську відбувся з’їзд, на якому проголосили створення Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП). У червні-серпні 1903 р. спочатку в Брюсселі, а потім у Лондоні відбувався II з’їзд РСДРП, де прийняли Статут і Програму партії.

Тема 9.2 Криза самодержавства кін. Хіх - поч. Хх ст. Внутрішня політика самодержавства у 1907-1914 рр.

Питання:

1. Основні політичні партії Росії та їхні програми.

2. III Державна дума і політичний курс П. Столипіна.

Основні політичні партії Росії та їхні програми

Усі політичні партії умовно можна розподілити три основні групи:

1) революційно-демократичні партії (соціал-демократичні і неонародницькі)

2) ліберально-опозиційні (в основному партії російської і національної ліберальної буржуазії, а також ліберальної інтелігенції)

3) консервативно охоронні (праві буржуазно-поміщицькі й монархічні та чорносотенні)

РСДРП

Організаційно оформилася на II її з'їзді (1903). Розкол на більшовиків і меншовиків

Програма мінімум передбачала вирішення завдань буржуазно-демократичної революції:

• повалення самодержавства

• встановлення демократичної республіки і широкого місцевого самоврядування

• надання права на самовизначення всім націям, що входять до складу Росії

• встановлення 8-годинного робочого дня для осіб найманої праці

Аграрне питання: повернення селянам під час проведення реформи 1861 р. відрізків від їх наділів, скасування викупних і оброчних платежів за землю, вимога повної конфіскації всіх поміщицьких, державних, питомих, церковних і монастирських земель.

Меншовики – муніципалізація землі.

Програма-максимум передбачала соціалістичне перевлаштування суспільства після перемоги пролетарської революції:

Більшовики: негайна побудова соціалізму після перемоги пролетарської революції, (можливе безпосереднє «переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну).

Меншовики: насадження соціалізму в економічно і культурно відсталій країні – утопія.

Після буржуазно-демократичної революції повинен пройти певний період буржуазного розвитку, який перетворить Росію з відсталої в розвинену капіталістичну країну з буржуазно-демократичними свободами і установами.