6. Строки, суб’єкти та порядок оскарження рішень ктс

Порядок виконання рішення комісії із трудових спорів установлений статтею 230 КЗпП.

За невиконання роботодавцем рішення комісії із трудових спорів у встановлені законом строки будь-яких санкцій, що могли б бути застосовані до роботодавця, законом не передбачено. Але в цьому разі працівник має право вимагати примусового виконання рішення комісії із трудових спорів. Тобто, якщо роботодавець у встановлені строки не оскаржив це рішення і не виконав його, працівник має право вимагати від комісії із трудових спорів, яка розглядала його заяву і винесла рішення, видати йому посвідчення, що має силу виконавчого листа.

Слід звернути увагу, що строк, протягом якого працівник може звернутися до комісії із трудових спорів, аби одержати посвідчення на примусове виконання рішення, законодавством не встановлено, а отже, можна зробити висновок, що цей строк необмежений.

Частиною другою статті 230 КЗпП встановлено вимоги щодо змісту та оформлення такого посвідчення. Зокрема в ньому вказується:

1) найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору,

2) дати ухвалення й видачі та номер рішення;

3) прізвище, ім’я, по батькові та адреса стягувача (працівника, якому видано полсвідчення);

4) найменування та адреса боржника, номери його рахунків у банках;

5) рішення по суті спору;

6) строк пред’явлення посвідчення до виконання.

Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови комісії із трудових спорів підприємства та печаткою комісії із трудових спорів. Але в зв’язку з прийняттям Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі — Закон № 606) посвідчення за змістом має відповідати вимогам, зазначеним не лише в частині другій статті 230 КЗпП, а й у статті 18 Закону № 606, яка передбачає вимоги щодо змісту виконавчого документа.

У виконавчому документі мусить зазначатися:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) Резолютивна частина рішення;

5) Дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою.

Працівник на протязі трьох місяців з посвідченням може звернутися до районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець виконує рішення КТС у примусовому порядку.