Тема 10 Відшкодування моральної шкоди у трудовому праві

Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоро­в'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому будь-яка людина має пра­во на відшкодування заподіяної їй незаконними діями шкоди, у т. ч. і моральної.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або негативних явищ, заподіяних працівнику незаконними діями або бездіяльністю роботодавця.

Стаття 237-1 КЗпП України під моральною шкодою розуміє моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків, потребу у додаткових зусиллях для організації свого життя.

Насамперед мова йде про порушення законних прав праців­ника. До них можна віднести незаконне притягнення працівника до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності, неза­конне звільнення з роботи чи переведення працівника, невипла­та йому заробітної плати та інші випадки порушення трудових прав чи законних інтересів працівника роботодавцем.

Підстави відшкодування

У трудовому праві підставою компенсації моральної шкоди, заподіяної працівникові, є будь-які неправомірні дії або бездіяльність роботодавця (у тому числі і невиконання майнових обов’язків), що порушили законні права працівника та спричинили виникнення моральної шкоди.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральна шко­да може полягати:

• у приниженні честі і гідності, престижу або ділової репутації,

• моральних переживаннях у зв'язку з пору­шенням здоров'я,

• у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної),

• прав, наданих споживачам,

• інших цивільних прав,

• у незаконному перебуванні під слідством і судом,

• у пору­шенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість про­довження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, у інших негативних наслідках.

Стаття 237-1 КЗпП України містить в собі перелік юридичних фактів, що складають підстави виникнення правовідносин щодо відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівникові ними є:

1) порушення власником законних прав працівника. Термін «законних» – не слід розуміти так, що маються на увазі тільки права, передбачені законами. Будь-яке суб’єктивне право, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, колективних договору, угоди, трудового договору, іншої угоди сторін трудових правовідносин та має чинність, треба визнати законним.

На сьогодні можна виділити п’ять основних груп прав-підстав, що дозволяють працівнику вимагати від роботодавця компенсації моральної шкоди:

• позбавлення або обмеження реалізації права особи на працю;

• порушення роботодавцем умов трудового договору, не пов’язаних із майновими правами працівника;

• порушення майнових прав працівника;

• шкода, заподіяна життю або здоров`ю працівника при виконанні ним трудових обов’язків;

• порушення особистих немайнових прав працівника.

2) наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У навчальній літературі висловлювалась думка, що при стяг­ненні моральної шкоди у трудовому праві слід керуватись не ст. 237-1 КЗпП України, а ст. 440(1) Цивільного кодексу України¹. Така позиція видається не безспірною.

Необхідно зазначити, що у трудовому праві моральна шкода відшкодовується за трудове правопорушення, яке полягає у не­законному порушенні роботодавцем трудових прав і законних інтересів працівника. Крім того, норма ст. 237-1 КЗпП України передбачає іншу підставу відшкодування моральної шкоди, ніж це передбачає цивільне законодавство.

Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою Кабі­нету Міністрів України від 19 березня 1994 р.² передбачає дещо інші, аніж ст. 237(1) КЗпП України, підстави відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 18 цього положення у контракті повинні пе­редбачатися зобов'язання роботодавця щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної працівникові у разі дострокового розірвання контракту::

а) працівником — з причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом;

б) роботодавцем — з підстав, не передбачених чинним законодавством та контрактом.

Слід знати!!! Вина роботодавця не названа серед юридичних фактів, що входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Але ж у ст. 237-1 КЗпП України не закріплено і протилежного положення (про те, що відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від вини). Проаналізувавши зміст цієї норми, а саме посилання на те, що «порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством», робимо висновок, що питання про вину роботодавця повинне вирішуватись спеціальним законодавством, яке може визнати вину обов'язковим чи не обов'язковим елементом юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди в трудовому праві.

приклад

Багаторазовим замірюванням концентрації шкідливих речовин жодного разу не було зафіксовано перевищення гранично припустимих концентрацій. І все ж працівник захворів професійним захворюванням саме через вплив шкідливих речовин, гранично припустимі концентрації яких ніколи не перевищувалися. У наведеному прикладі є підстави говорити про те, що власник не виконав свій обов'язок забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці (ч. 2 ст. 153 КЗпП). Але ж не припущене власником перевищення гранично допустимих концентрацій свідчить про відсутність його вини. За таких умов роботодавець не може нести перед працівником обов’язок з відшкодування матеріальної шкоди, але моральну шкоду він зобов'язаний відшкодувати.

Відсутність вини власника може бути врахована судом лише при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди, крім інших вимог, передбачених цивільно-процесуальним законодав­ством, має бути зазначено, у чому полягає заподіяна моральна шкода, характер дій роботодавця, якими вона заподіяна, а також обґрунтування її розміру.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

1. наявність такої шкоди,

Наслідками моральної шкоди можуть бути:

• нервовий дисбаланс (головний чи серцевий біль, порушен­ня працездатності, сну чи апетиту);

• стрес упродовж тривалого часу (переживання, поява дратів­ливості, спалахи гніву);

• погіршення стану здоров'я (серцево-судинні захворюван­ня, головний біль, порушення травлення);

• порушення у побутовій сфері (планів відпочинку, обмеження у побуті, порушення усталеного способу життя);

• труднощі у спілкуванні з людьми;

• порушення честі, гідності та ділової репутації.