1. Грошова форма;

2. Інший спосіб відшкодування.

Суди зазвичай призначають відшкодування за моральну шкоду в грошовій формі, яка вважається найбільш зручною, оскільки гроші є загальним еквівалентом і здатні задовольняти будь-які людські потреби.

Інший спосіб відшкодування може полягати у наданні благ не речового, або іншого майнового характеру: безкоштовних путівок до лікувально-оздоровчих закладів (санаторії, будинки відпочинку), у туристичну подорож; виконання послуг чи робіт (ремонт жилого приміщення, перевезення, опублікування твору, автором якого є потерпілий, медичні послуги та ін.).

При визначенні розміру відшкодування враховується:

1) характер правопорушення (протиправне діяння, що становить підвищену суспільну небезпеку, як правило, викликає більш глибокі моральні страждання особи через усвідомлення себе жертвою такого діяння, і може сприяти встановленню більш високого розміру відшкодування);

2) глибина фізичних та душевних страждань. Мають значення характер страждань (прості переживання; душевні страждання; страждання, пов'язані з фізичним болем); тяжкість ушкодження здоров'я (легке, середньої тяжкості, тяжке); вид душевних страждань (занепокоєння, нервозність, сором, приниження, страх, відчай); глибина страждань (незначний фізичний або душевний біль, значний біль, сильний біль, нестерпний біль, біль руйнівної для здоров'я сили);

3) погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації. І даному разі слід відрізняти: несуттєві погіршення – такі, що можуть бути повністю або частково відновлені (наприклад, перелом руки унеможливлює роботу музиканта, однак із часом він виліковується, поступово функції відновлюються), а також суттєві погіршення – які неможливо відновити (наприклад, внаслідок повної втрати певного органу чи його функції). Також необхідно враховувати негативний вплив на професійну спроможність внаслідок незаконного дій: значний – вимушена перерва в роботі призвела до зниження рівня фахової кваліфікації, стала перешкодою для підвищення в посаді тощо; незначний – перерва в роботі не зашкодила професійній спроможності особи, яка після поновлення у посаді продовжує звичне виконання функціональних обов'язків;

4) ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 31 березня 1995 р., №4 зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини її заподіювача. Ступінь вини враховується тоді, коли у виникненні шкоди є вина і деліквента, і потерпілого. Суд з'ясовує ступінь вини кожної сторони (у відсотковому виразі), визначає повний розмір відшкодування, а потім зменшує його пропорційно ступеню вини потерпілого. При цьому умисна вина потерпілого виключає відповідальність за моральну шкоду. Проста необережність потерпілого на визначення розміру відшкодування не впливає. Якщо необережність потерпілого була грубою, але сприяла лише збільшенню завданої шкоди, суд вправі зменшити розмір відшкодування. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню моральної шкоди, тобто остання заподіяна з вини обох сторін, а також у випадках, коли закон передбачає відповідальність без вини, суд може застосувати змішану відповідальність, або відмовити у позові. Притримуємось позиції, що ступінь вини може мати значення лише у справах, пов'язаних з ушкодженням здоров'я;

5) інші обставини, що мають істотне значення (тривалість негативних наслідків, які виникли в результаті посягання на права особи: а) короткочасні наслідки можуть бути повністю усунуті по закінченню незначного періоду часу і не впливають на спосіб життя людини (наприклад хвилювання, незначне нервове збудження чи короткочасний розлад душевної рівноваги, нервовий стрес без ускладнень для здоров'я тощо); б) тривалі негативні наслідки можуть бути усунуті з плином більш тривалого часу або лише частково (наприклад, більш складні розлади у психічному стані особи, нервові захворювання, зміни у способі життя, втрата певних життєвих перспектив, кар'єри, особистого життя тощо, зменшення можливості одержання позитивних емоцій); в) довічні негативні наслідки, які залишаються назавжди й істотно змінюють спосіб життя особи (наприклад, каліцтво, спотворення обличчя, каліцтво чи смерть близької людини тощо)). Довічні негативні наслідки зумовлюють найвищі розміри відшкодування, тривалі – середні, короткочасні – менш значні;

6) істотність вимушених змін у способі життя потерпілого. Неістотні зміни не стосуються життєво важливих можливостей особи; істотні ж є життєво важливими. Істотні вимушені зміни у способі життя потерпілого спричиняють більш високі розміри відшкодування моральної шкоди, неістотні – менші. Цю характеристику можна також визначити як ступінь впливу правопорушення (невиплата, затримка вплати заробітної плати чи звільнення працівника з роботи) на загальний добробут сім'ї та права інших осіб (членів сім'ї працівника): помірний (позивач є неодруженим, не має потреби надавати матеріальну допомогу батькам, іншим особам, добре забезпечений матеріально), суттєвий (позивач має сім'ю, неповнолітніх дітей або ж його загальне матеріальне становище не стійке); життєво важливий (позивач є малозабезпеченим, має утриманців, його заробіток є єдиним джерелом існування всієї сім'ї);

7) час, що минув з моменту виникнення моральної шкоди. Якщо з моменту заподіяння шкоди пройшло достатньо часу для згладжування моральних втрат, то це може бути підставою для зменшення розміру відшкодування або відмови у позові. Якщо негативні наслідки є довічними, то час подання позовної заяви на розмір відшкодування не впливає.

8) у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням інформації, що не відповідає дійсності, слід враховувати рівень (територію) поширення відомостей: локальний (в межах певного підприємства чи його структурного підрозділу), місцевий (в межах населеного пункту, району), регіональний (в межах області, кількох районів чи областей), загальнодержавний (в межах України), міждержавний (в Україні та за її межами). Із збільшенням кількості обізнаних осіб зростають витрати зусиль потерпілого для відновлення свого авторитету та ділової репутації, стають істотними моральні втрати.

9) майновий стан особи, яка заподіяла шкоду, впливає на розмір відшкодування, якщо він був до заподіяння моральної шкоди, або стане внаслідок її відшкодування вкрай скрутним. Визначаючи розмір відшкодування, суд (позивач) має керуватися такими принципами: а) умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; б) поміркованості – відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; в) розумності – об’єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; г) справедливості – неупередженого ставлення до усіх учасників спору.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає можливість відшкодування моральної шкоди тільки працівникові, що не зовсім правильно, тому що шкода може виникати і у близьких родичів працівника.

Розмір відшкодування моральної шкоди, як вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р., суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, важкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру заподіювача шкоди, тощо). Тобто в постанові Пленуму Верховного Суду України називаються критерії, а не способи обчислення розміру відшкодування шкоди.

У трудовому праві на сьогоднішній день немає жодних методик розрахунку моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві. Психологічна експертиза стану потерпілого внаслідок порушення його трудових прав, як ми вважаємо, дозволить найдостовірніше розглянути справу в суді і винести справедливу ухвалу про компенсацію моральної шкоди.