2. Протиправність діяння її заподіювача,

3. Наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За ЦК особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Порядок відшкодування та визначення розміру шкоди

Вимоги працівника про відшкодування моральної шкоди можна пред’явити одночасно з основним позовом або самостійно після розгляду основної позовної вимоги (про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров’ю працівника, та ін.).

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди, крім інших вимог, передбачених цивільно-процесуальним законодав­ством, має бути зазначено, у чому полягає заподіяна моральна шкода, характер дій роботодавця, якими вона заподіяна, а також обґрунтування її розміру.

У проекті Трудового кодексу також закріплено, що відшкодування моральної шкоди здійснюється незалежно від відшкодування майнового збитку.

При відшкодування майнової шкоди в цивільному праві застосовується принцип рівності розміру відшкодування шкоди з розміром заподіяної шкоди, тобто повного відшкодування збитку.

У трудовому праві матеріальна відповідальність передбачає відшкодування шкоди в розмірі прямої дійсної шкоди в повному або в обмеженому розмірі. При заподіянні моральної шкоди розмір компенсації не може дорівнювати розміру шкоди, але повинен хоча б відповідати йому. Тобто за більший шкоду – більший розмір компенсації, і навпаки.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається у кожному конкретному випадку залежно від ступеня моральних страждань, заподіяних працівникові. При цьому необхідно врахувати характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень (за наявності таких), істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Суд також враховує ступінь зниження престижу, ділової репутації працівника. При цьому необхідно враховувати, що ступінь зниження престижу залежить від посади працівника, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього становища.

Зазначене правило справедливо і з позицій компенсаційно-штрафного характеру відповідальності за заподіяння моральної шкоди, однак це так би мовити «штраф» стягується на користь не держави, а потерпілого і призначається для згладжування перенесених ним страждань і переживань.

Форми відшкодування: