9

Лекція 3 Тема: Поняття та види індивідуальних трудових спорів. Порядок розгляду спорів у ктс та виконання ухвалених нею рішень. План лекції

1. Поняття та види індивідуальних трудових спорів

2. Юридична природа комісії по трудових спорах.

3. Порядок організації КТС за чинним законодавством та проектом Трудового кодексу України.

4. Процедура розгляду трудового спору у КТС. Порядок прийняття рішення КТС.

5. Строки, суб’єкти та порядок оскарження рішень КТС.

Рекомендована література:

1. Поняття та види індивідуальних трудових спорів

Індивідуальні трудові спори — найбільш поширений вид тру­дових спорів.

Індивідуальні трудові спори — це неврегульовані шляхом безпосередніх або за участю профспілкового органу переговорів розбіжності між роботодавцем і окремим працівником з пи­тань застосування законодавства про працю, колективного дого­вору (угод) чи трудового договору, які передані на розгляд комісії по трудовим спорах або суду.

Сторонами індивідуального трудового спору є, як правило, з одного боку найманий працівник, тобто особа, яка працює на умовах трудово­го договору, а з другої — роботодавець, з яким найманий праців­ник перебуває у трудових правовідносинах.

Роботодавцем може бути власник або уповноважений ним орган чи фізична особа, які укладали з працівником трудовий договір.

Працівник є сто­роною трудового спору, незалежно від його правового становища та виду трудового договору.

Стороною індивідуального трудово­го спору може бути і особа, яка вже не є працівником, тобто трудовий договір з якою припинено, однак спір виник з раніше існуючих трудових відносин (у межах встановлених процесу­альних термінів).

Стороною індивідуального трудового спору може бути також особа, яка ще не є працівником, з огляду на те, що їй відмовлено в укладенні трудового договору (випадки необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу), оскільки спір виник з приводу ви¬никнення трудових відносин.

Слід вказати, що працівників може бути і декілька, але в індивідуальному трудовому спорі кожен із них пред'являє до роботодавця вимоги з приводу порушення його індивідуальних трудових прав у частині, яка стосується кожного працівника і випливає з трудових правовідносин, в яких перебуває даний конкретний працівник із роботодавцем. Роботодавець в індивідуальному трудовому спорі також може висувати вимоги до декількох працівників (наприклад, до членів бригади матеріально відповідальних осіб), але до кожного з працівників при цьому можливе пред'явлення лише однієї вимоги, обсяг якої індивідуально визначений.

Індивідуальні трудові спори розглядаються в порядку, передбаченому главою XV (ст.ст. 221 – 241-1) КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок розгляду трудового спору – це законодавчо встановлена для компетентного юрисдикційного органу форма процесу розгляду трудового спору, починаючи з прийняття заяви по приводу трудового спору і закінчуючи винесенням рішення по ньому. Виконання рішення не входить в цей порядок, так як спір уже вирішений. Це самостійна стадія провадження в трудових справах.

Предметом індивідуального трудового спору є трудові пра­ва та законні інтереси працівника, які, на його думку, порушені роботодавцем при застосуванні законодавства про працю чи ко­лективного і трудових договорів.

Позовна заява до суду про роз­гляд індивідуального трудового спору подається працівником самостійно або в його інтересах і від його імені профспілковим органом.

Предметом індивідуального трудового спору може бути та­кож обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди роботодав­цю, заподіяної неправомірними діями працівника. У цих випад­ках заява або позов подається роботодавцем у відповідний юрис-дикційний орган.

Предметом індивідуального трудового спору є також встанов­лення індивідуальних умов праці при укладенні чи зміні трудо­вого договору.

Підвідомчість – це визначення за властивостями та змістом трудового спору, в якому органі повинен вирішуватися цей спір.

За ознакою підвідомчості порядки розгляду трудових спорів поділяються на:

1) загальний порядок, тобто з участю комісії з трудових спорів та районного, міського суду;