4

Тема 8 Трудові спори про зміну формулювання причин звільнення

Основним документом, який підтверджує факт припинення трудових відносин, окрім наказу про звільнення є трудова книжка.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівників Трудові книжки ведуться на всіх робочих і службовцях державних, кооперативних і суспільних підприємстві, установ і організацій, що пропрацювали понад 5 днів, зокрема на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На осіб, що працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки по місцю основної роботи.

Робочі і службовці, що поступають на роботу, зобов'язані пред'являти адміністрації підприємства, установи, організації трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, тобто документ, який підтверджує факт закінчення процесу навчання. Слід зауважити, що довідка про факт навчання у певному навчальному закладі не є документом про освіту, бо не засвідчує факту закінчення процесу навчання, тобто відрахування із навчального закладу. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього СРСР і Збройних сил держав-учасниць СНД, пред’являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов’язані пред’явити довідку про звільнення. Неповнолітні віком від 14 до 16 років повинні замість паспорта пред’явити свідоцтво про народження, а особи, які поступають на роботу в рахунок броні, – направлення на роботу відповідного органу з працевлаштування.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну належність, походження, реєстрацію та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника завіряються підписом спеціально уповноваженої особи і печаткою.

До трудової книжки вносяться:

• відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

• відомості про роботу: прийом на роботу, переклад на іншу роботу, звільнення. Записи про найменування роботи або посади, на які прийнятий працівник, проводяться: для робочих відповідно до найменувань професій, вказаних в Єдиному тарифно- кваліфікаційному довіднику робіт і професій робочих; для посад, що служать відповідно до найменувань, вказаних в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідності з штатним розкладом;

• відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, привласнення почесних звань;

• нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну;

• інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

• відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Стягнення в трудову книжку не записуються.

З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), про призначення, переміщення і звільнення адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки.

Записи про причини звільнення при переводі на іншу роботу повинні проводитися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

При розірванні трудового договору за ініціативою робочого або службовця у зв'язку з хворобою, інвалідністю, відходом на пенсію, зарахуванням у вищий або середній спеціальний учбовий заклад або в аспірантуру по інших причинах, з якими законодавство зв'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки з вказівкою цих причин.

Трудові книжки зберігаються у адміністрації підприємства, установи, організації як бланки строгої звітності, а при звільненні робочого або службовця видаються йому на руки.

При звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженого ним особи і друком.

Необхідно пам'ятати, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переводі на іншу постійну роботу або звільненні, а також про нагороди і заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше за тижневий термін, а у разі звільнення в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць — двозначними). Наприклад, якщо робочий або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., в графі 2 трудових книжки записується «05.01.93».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються друком запис про звільнення, а також відомості про нагородження і заохочення.

З кожним записом, який заноситься в трудову книжку на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, перекладі і звільненні, власник або уповноважений їм орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці (типова відомча форма № 112, затверджена наказом Мінстата України від 27 жовтня 1995 року;№ 277, в якій повинен повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

І випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, перевід, а також про нагородження і заохочення і т. п., виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де був зроблений відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган по новому місцю роботи зобов'язаний надати працівникові в цьому необхідну допомогу (п. 2.6 Інструкцій про порядок ведення трудових книжок працівників).

При необхідності власник або уповноважений їм орган видає працівникам але їх проханню завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, що зробило неправильну чи неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і упевняється печаткою, у разі його відсутності — вищестоящою організацією, якою було підпорядковано підприємство, а у разі його відсутності облархівом, держархівом м. Києва.

????Трудова книжка заповнюється одночасно на українській і російській мовах і засвідчується окремо обидва тексти.

Власник або уповноважений їм орган зобов'язаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вдень звільнення у такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис в трудову книжку працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним в порядку, вказаному вище і згідно п. 2.10 Інструкцій.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган цього дня направляє йому поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилка трудової книжки поштою з доставкою але вказаній адресі допускається тільки по письмовій згоді працівника.

У разі смерті працівника трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або прямує поштою на їх вимогу. У трудовій книжці померлого працівника в розділі «Зведення про роботу» і дати запису в графі 3 записується: «Робота припинена у зв'язку із смертю», далі заповнюється графа 4 указуються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується в установленому порядку.

Згідно статті 235 Кзот України, у разі звільнення без законної підстави або незаконною перекладу на іншу роботу працівник повинен бути відновлений на колишній роботі органом, що розглядає трудову суперечку.

При винесенні ухвали про відновлення на роботі орган, що розглядає трудову спір, одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про відновлення на роботі розглядається більш за один рік, але не по вині працівника, орган, що розглядає трудову спір, виносить ухвалу про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При визнанні формулювання причини звільнення неправильною або не відповідною чинному законодавству, у випадках, коли це не спричиняє за собою відновлення працівника на роботі, орган, що розглядає трудову суперечку, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, що розглядає трудову суперечку, одночасно ухвалює рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другої цієї статті.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про відновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, що розглядає трудову суперечку, підлягає негайного виконання.

При розгляді справ про відновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, по яких підставах проведено звільнення працівника відповідно до наказу (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність закону.

Суд не має права визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не зв'язували звільнення. Якщо обставинам, підставою звільнення, що стала, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю (п. 18 ухвал Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами України трудових суперечок», із змінами і доповненнями, внесеними ухвалами Пленуму Верховного Суду України від I квітня 1994 р. № 4 і від 26 жовтня 1995 р. № 18).

Питання про відповідність формулювання причин звільнення чинному законодавству у всіх випадках повинне вирішуватися органом, що розглядає трудову суперечку, незалежно від змісту заявленої вимоги звільненого працівника — про відновлення на роботі або про зміну формулювання причин звільнення. При визнанні формулювання причин звільнення неправильною або не відповідною чинному законодавству, якщо в зв'язку з цим працівник не відновлюється на роботі, орган, що розглядає трудову суперечку, зобов'язаний змінити це формулювання так, щоб вона відповідала чинному законодавству і містила посилання на відповідну статтю (пункт) закону.