- •Розділ 1. Система інтелектуальної власності
- •1.1.Виникнення, становлення і розвиток поняття інтелектуальної власності.
- •1.2. Поняття права інтелектуальної власності.
- •1.3. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності.
- •1.4. Законодавство України про інтелектуальну власність.
- •1.5. Система органів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні.
- •Розділ 2. Авторське право і патентне право.
- •2.1. Спільне в цивільно–правовому регулюванні авторських і патентних відносин.
- •2.2. Відмінності в правовому регулюванні відносин, пов’язаних із творчою діяльністю.
- •Розділ 3. Авторське право і суміжні права.
- •3.1. Авторське право. Поняття і види результатів творчості, що охороняються авторським правом.
- •3.2. Об’єкти авторського права.
- •3.3. Суб’єкти авторських відносин.
- •3.4. Суб'єктивне авторське право, його зміст і межі
- •3.4.1. Особисті немайнові права авторів.
- •3.4.2. Майнові права автора та іншої особи, що має авторське право.
- •3.5. Вільне використання творів
- •3.6. Право на авторську винагороду.
- •3.7. Суміжні права.
- •3.8. Суб'єкти суміжних прав.
- •3.9. Суб'єктивні суміжні права, їх зміст і межі.
- •3.10. Захист авторського права і суміжних прав.
- •3.11. Цивільно-правові способи захисту авторського права і суміжних прав.
- •Розділ 4. Промислова власність.
- •4.1. Поняття промислової власності.
- •4.2. Об’єкти промислової власності.
- •4.3. Винахід. Корисна модель. Об’єкти винаходу(корисної моделі).
- •4.4.Умови надання правової охорони винаходу (корисної моделі).
- •4.5. Патент.
- •4.6. Промисловий зразок.
- •4.7. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •5.1. Право на одержання патенту, право авторства.
- •5.2.Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •5.3. Порядок оформлення та подання заявки на винахід.
- •5.3.3. Склад заявки.
- •5.3.4. Опис винаходу (корисної моделі) та вимоги до нього.
- •5.3.5. Формула винаходу (корисної моделі) і вимоги до неї.
- •5.3.6. Вимоги до ілюстративних матеріалів.
- •5.3.8. Документи , що додаються до заявки.
- •5.4. Порядок одержання патенту на промисловий зразок.
- •Розділ 6. Процедура подання заявки на одержання патенту україни на винахід.
- •6.1. Подання заявки. Пріоритет винаходу.
- •6.2. Експертиза заявки на винахід (корисну модель).
- •6.2.1. Експертиза заявки на винахід за формальними ознаками.
- •6.2.2. Експертиза заявки на винахід по суті.
- •6.3. Оскарження рішення за заявкою.
- •6.4. Публікація відомостей про винахід.
- •6.5. Тимчасова правова охорона.
- •6.6. Процедура видачі патенту України на винахід (корисну модель).
- •6.7. Винаходи, що становлять державну таємницю.
- •6.8. Сплата збору за дії, пов’язані з охороною прав на винаходи (корисні моделі).
- •6.9. Припинення дії патенту та визнання його недійсним.
- •6.10. Патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах.
- •6.10.1. Патентування винаходу в іноземних державах за процедурою договору про патентну кооперацію (рст).
- •6.10.2. Процедура одержання європейського патенту.
- •6.10.3. Процедура євро-рст.
- •6.10.4. Патентування винаходів за процедурою євразійської патентної конвенції.
- •Розділ 7. Реалізація патентних прав.
- •7.1.Права та обов’язки власника патенту на винахід (корисну модель).
- •7.1.1.Особисті немайнові права.
- •7.1.2. Майнові права суб'єктів права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.
- •7.2.Обмеження прав власника патенту.
- •7.3. Обов’язки власника патенту.
- •7.4. Взаємовідносини співвласників патенту.
- •Розділ 8. Передача права на використання винаходу.
- •8.1. Ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності.
- •8.2. Види ліцензій.
- •8.3.Обов’язкові умови та реквізити ліцензійного договору.
- •8.4. Відкрита ліцензія.
- •8.5.Примусове відчуження прав на винахід (корисну модель).
- •8.6. Захист прав патентовласника.
- •8.7. Авторські договори.
- •8.8. Види авторських договорів.
- •Розділ 9. Правові засоби індивідуалізаціїучасників товарного обороту, товарів і послуг.
- •9.1. Знаки для товарів і послуг.
- •9.1.1.Види товарних знаків.
- •9.1.2.Функції товарного знака.
- •9.2.Правова охорона знака в Україні.
- •9.3. Суб’єкти права на знаки для товарів і послуг.
- •9.4. Експертиза заявки на знак.
- •9.5. Права і обов'язки, що випливають із свідоцтва на знак.
- •9.6. Захист прав на знаки для товарів і послуг.
- •9.7.Використання знака.
- •9.8. Право на фірмове (комерційне) найменування.
- •9.9. Право на найменування місця походження товару.
- •9.10. Право на раціоналізаторську пропозицію.
- •9.10.1. Ознаки раціоналізаторської пропозиції.
- •9.10.2.Складання, подання та розгляд заяви на раціоналізаторську пропозицію.
- •9.11.Права автора раціоналізаторської пропозиції та їх захист.
- •Розділ 10. Захист права інтелектуальної власності.
- •10.1.Загальні положення
- •10.2. Пільги суб'єктів інтелектуальної власності при захисті їх прав.
- •Розділ 11. Міжнародно-правова охорона інтелектуальної власності.
- •11.1. Всесвітня організація інтелектуальної власності.
- •11.2. Міжнародна охорона промислової власності.
- •11.3. Міжнародна охорона літературної і художньої власності (авторське право).
- •Література
- •Патентознавство
Розділ 9. Правові засоби індивідуалізаціїучасників товарного обороту, товарів і послуг.
Ринкова економіка зумовлює необхідність чіткого розмежування як учасників цивільного обороту, так і товарів та послуг, що заполонили ринок. За радянських часів особливої потреби в такому розмежуванні не виникало. Радянський ринок здебільшого відчував постійну нестачу товарів і послуг, завдяки чому проблеми регулювання правових відносин, що складались у сфері створення і використання розрізняльних символів чи якихось інших позначень, не виникало. Щоправда, був прийнятий нормативний акт про товарні знаки. Проте він застосовувався в торгівлі колишнього СРСР із зарубіжними країнами, а в межах самого СРСР — нечасто.
Власного законодавства про товарні знаки Україна не мала.
Із переходом України до ринкової економіки різко зросла потреба в правовому регулюванні відносин у галузі індивідуалізації не лише товарів і послуг, а й учасників цивільного обороту. 15 грудня 1993 р. був прийнятий Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі — Закон про товарні знаки), який на даний час діє в редакції від 21 грудня 2000 року. У розвиток цього Закону ДДІВ України прийняв ряд відомчих нормативних актів.
Закони про фірмове найменування (фірму) і про місце походження товару поки що не прийняті, але потреба в них є, і безумовно, вони будуть розроблені та прийняті найближчим часом. Цього вимагають інтереси розвитку підприємництва. Охорона права інтелектуальної власності на комерційне найменування офіційно запроваджується лише новим Цивільним кодексом (ЦК) України. Спеціального закону про охорону цього об’єкта в Україні не було. Фактично така охорона здійснювалася Положенням про фірму від 22 червня 1927 року та Законом України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року з наступними змінами і доповненнями.
Підприємницька діяльність в умовах сучасної ринкової економіки надзвичайно різноманітна, багатопрофільна. Водночас багато підприємств виробляють одну і ту саму продукцію, надають одні й ті самі послуги, але неоднакової якості і рівня. Споживачеві інколи буває непросто відрізнити товар одного підприємства від такого самого товару, що виробляється іншим підприємством. Саме в цьому можуть допомогти правові засоби індивідуалізації товарів, послуг і самих виробників, посередників тощо. Саме цими чинниками було зумовлено прийняття Закону про товарні знаки.
Зазначені знаки допомагають споживачеві розрізнити однорідні товари різних виробників. Проте в сучасних умовах ринкової
економіки одних таких знаків уже замало. Виникла потреба розрізняти виробників, що створюють товари одного і того самого виду, підприємців, що надають подібні між собою послуги. Тому у світовій практиці виник такий засіб розпізнання виробників, як їх назва, найменування, фірма. Але якщо одна фірма виробляє товари чи надає послуги, які роблять їй честь, то її назвою можуть скористатися також інші підприємці, котрі виробляють товар нижчої якості, що не користується попитом, з метою ввести споживачів у оману. Тому виникла необхідність надати правову охорону найменуванню або фірмі, щоб ними не могли неправомірно скористатися інші особи. Так склався цивільно-правовий інститут — право на фірмове найменування або просто право на фірму, завданням якого є індивідуалізація виробників з метою захисту їх ділової репутації від неправомірних посягань третіх осіб.
Крім товарних знаків, виникла необхідність ще в одному правовому засобі для розрізнення товарів одного і того самого виду. На ринку має значення не тільки якість товару, його зовнішній вигляд та його виробник. Часто на якісні характеристики товару впливають природні властивості географічного району місця виготовлення товару, що зумовлює його попит (приміром, миргородська вода, оболонське пиво). Отже, виникла необхідність розрізняти певні товари і за місцем їх виробництва. Так з'явився ще один цивільно-правовий інститут — право на найменування місця походження товару. Географічні позначення охороняються Законом України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р. в редакції від 21 грудня 2000 року.
Тож склалася група із трьох цивільно-правових інститутів, завданням яких є індивідуалізація учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Це право на знаки для товарів і послуг, право на найменування (фірму), право на найменування місця походження товару.
Норми про охорону прав інтелектуальної власності на торговельні марки, комерційні найменування та географічні зазначення в новому ЦК викладено в Главі 43 "Право інтелектуальної власності на комерційне найменування" - 3 статті; в Главі 44 "Право інтелектуальної власності на торговельну марку" - 9 статей; в Главі 45 "Право інтелектуальної власності на географічне зазначення" - 4 статті. Усього ці три субінституції містять 16 статей. Названі законодавчі акти про охорону зазначених об'єктів містять: Положення про фірму - 14 статей; Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" - 24 статті; Закон України "Про охорону прав на зазначення походження товарів - 26 статей. Усього 64 статті проти 16 статей ЦК.
Зрозуміло, що зовсім не всі статті згаданих законодавчих актів за своєю юридичною природою є цивільно-правовими. Там чимало організаційно-правових і адміністративно-правових норм. І все ж слід визнати, що ЦК зазначеним субінституціям приділив недостатню увагу. Проте, у вказаних Главах викладено принципові цивільно-правові засади охорони прав на комерційне найменування, торговельні марки і географічні зазначення.
Але наявність зазначених субінституцій у ЦК України явище, безперечно, позитивне.
Принциповими цивільно-правовими засадами названих субінституцій є такі положення:
1) комерційне найменування, торговельні марки, географічні зазначення проголошено об'єктами правової охорони;
вони є результатами інтелектуальної, творчої діяльності;
комерційне найменування, торговельні марки, географічні зазначеня проголошено об'єктами права інтелектуальної власності;
ці об'єкти є об'єктами цивільного обігу.
Достоїнством ЦК стосовно охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів і послуг є максимальне наближення основних цивільно-правових засад цієї охорони до міжнародних стандартів. У них враховано як міжнародний досвід, так і найновіші досягнення національної цивільно-правової науки та правозастосовної практики.