1.3. Види договорів

При складанні текстів договорів існують особливості, що їх треба враховувати залежно від видів договорів.

Договори поділяються на види:

1. Залежно від того, з якого моменту договори вважають­ся укладеними, їх розподіляють на консенсуальні та реальні:

А) консенсуальним є правочин, який вважається вчине­ним з моменту досягнення згоди з істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК України). До них належать договори купівлі-прода-жу, майнового найму, підряду та більшість договорів, що є у праві. Як приклад наведемо формулювання консенсуаль-ного правочину, кредитного договору: «За цим договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) пози­чальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти». Формулювання «зобов'язується надати (переда­ти, зробити, повернути)» в тексті поняття договору вказує на те, що він є консенсуальним.

Б) реальним є правочин, в якому, окрім досягнення зго­ди щодо істотних умов договору, необхідною є фактична передання речі або вчинення інших дій. Як приклад на­ведемо формулювання договору банківського вкладу, який згідно зі ст. 1058 ЦК України є реальним: «За цим догово­ром одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та про­центи на неї або дохід в іншій формі на умовах та в поряд­ку, встановлених договором». Формулювання «прийняла, передає» в тексті поняття договору вказує на те, що він є

правочином, якщо він потребує нотаріального посвідчення та (чи) державної реєстрації, слід також дотримуватись ви­мог щодо досягнення згоди сторін за істотними умовами договору (ст. 638 ЦК України) та інших, що передбачені законом. У тому, що ці вимоги щодо договору дотримано з боку сторін, має бути зазначено в тексті договору.

Зокрема, у реальному договорі має бути вказано на те, що саме підтверджує передання речі (і, відповідно, укла­дення договору). Так, ст. 722 ЦК України встановлює, що прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують пра­во власності на річ, інших документів, які посвідчують на­лежність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка. Якщо сторони згідно зі ст. 722 ЦК України домовились про сим­вольну передачу речі, в реальному договорі дарування має бути вказано таке:

«2.1. Сторони домовились, що під передачею квартири за цим Договором слід вважати символьну її передачу від дарувальника до обдаровуваного. Передання дарувальником обдаровуваному та прийняття обдаровуваним від даруваль­ника ключів від квартири вказує те, що передання речі від­булась.

2.2. Під час нотаріального посвідчення цього Догово­ру дарувальник передав обдаровуваному, а обдаровуваний прийняв від дарувальника ключі від квартири. Сторони ус­відомлюють, що цим підтверджено передачу квартири від дарувальника до обдаровуваного».

2. Залежно від кількості зобов'язаних та вповноважених суб'єктів у договорі вони поділяються на одно- дво- та бага­тосторонні:

а) договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на

28

себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або угриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони (ч. 2 ст. 626 ЦК України). Так, договір бан­ківського вкладу є одностороннім. Він є укладеним з мо­менту передання вкладником грошей банку. З цього мо­менту зобов'язання виникають лише у банка: видати вклад, сплатити проценти за вкладом, зберігати у таємниці відо­мості про вкладника. У вкладника за цим договором є лише права: вимагати видачі вкладу банком, вимагати сплати процентів, вимагати збереження у таємниці відомостей про вкладника.

б) договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками націлені обидві сторони договору (ч. 2 ст. 626 ЦК Украї­ ни). Більшість договорів породжують саме двостороннє зобов'язання і наділяють обидві сторони відповідними пра­ вами вимагати від іншої сторони виконання своїх обов'язків. Так, у договорі купівлі-продажу основним обов'язком про­ давця є передати річ покупцю, відповідно до чого у покуп­ ця виникає право вимагати передання йому речі покупцем; основним обов'язком покупця є сплатити гроші продавцю, відповідно, в продавця є право вимагати передання йому покупцем відповідної грошової суми. Це є двосторонній договір. До двосторонніх договорів належать також договір підряду, договір комісії, договір перевезення тощо.

в) багатосторонні договори укладаються більш як двома сторонами (ч. 4 ст. 626 ЦК України). Прикладом такого договору є договір простого товариства.

Знаючи, яким є договір (одностороннім, дво- чи багатос­тороннім), можна вірно викласти у тексті договору права і обов'язки сторін та чітко усвідомити: якщо договір є одно-

29

стороннім стосовно однієї сторони, слід у тексті договору записувати лише її права, щодо іншої — лише обов'язки; якщо договір двосторонній текст договору має вміщувати права та обов'язки обох сторін. Для того щоб чітко розумі­ти, які саме договори є односторонніми, а які дво — чи ба­гатосторонніми можна скористатись будь-яким навчальним посібником з цивільного права¹.

Варто підкреслити, що характеристика одно - та двосто­роннього правочину не збігається з характеристикою одно

- та двостороннього договору. У першому випадку йдеться про кількість волевиявлень сторін, що беруть участь у право- чині, у другому — про кількість зобов'язаних та вповноваже­ них суб'єктів договірного зобов'язання. Будь-який договір є дво- чи багатостороннім правочином. Наприклад, заповіт

— це односторонній правочин, оскільки в ньому вираже­ на воля однієї особи — заповідача. Щодо договору характе­ ристика одно- дво — чи багатосторонності вказує на кіль­ кість зобов'язаних (тих, хто мають виконати зобов'язання) і вповноважених (тих, хто мають право вимагати виконан­ ня зобов'язання) осіб. Так, позика є двостороннім право­ чином, оскільки для її укладення необхідним є узгоджене волевиявлення двох осіб (позичальника і позикодавця). Оскільки позика є реальним договором, з моменту передан- ня грошей, речей у борг договір є укладеним (п.2. ч. 1 ст. 1046 ЦК України), отже після передання речі зобов'язальні обов'язки виникають лише у позичальника. У позичальника виникає обов'язок повернути борг, а в позикодавця - право вимагати повернення боргу. Отже, договір завжди є щонай-

¹ Див., наприклад: Е.А.Мичурин. Гражданское право в схемах. X.: Юрсвит, 2006, 304 с

30

менше двостороннім правочином і разом з тим може бути шно - дво- або багатостороннім зобов'язанням. Так, договір супівлі-продажу є двостороннім правочином (для його укла­дення необхідним є волевиявлення продавця та покупця) і у той же час породжує двосторонні зобов'язання. Адже прода­вець і покупець водночас мають і права, і обов'язки. Зокрема, покупець має право витребувати річ і водночас зобов'язаний сплатити гроші; продавець має право витребувати гроші, але ;.:«5ов'язаний передати річ.

3. Залежно від наявності зустрічного надання договори бува- *япь відплатні та безоплатні:

а) за відплатним договором сторони здійснюють на користь : .гне одного зустрічне майнове надання. Оплатними правочи- -іми можуть бути виключно договори.

Відповідно до ч. 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплат­ним, якщо інше не встановлено ним, законом або не витікає з сутності договору. Отже, встановлено презумпцію відпланості договору.

Прикладом виплатного правочину є купівля-продаж, міна, лювічне утримання, майновий найм, рента і деякі інші дого-

б) безоплатним є правочин, за яким майнове надання от­ римує лише одна сторона. Інша сторона ніякого майнового надання за таким договором не отримує. Прикладом безоп­ латного правочину є договір дарування.

Враховуючи зміст ч. 5 ст. 626 ЦК України, можна стверджу­вати таке: якщо сторони домовились, що договір є безоплат­ним, про це має бути чітко вказано у тексті договору. Зокрема, може бути записано: «за цим Договором Пожертвувач пере­дає майно у власність Обдаровуваного безоплатно для вико­ристання у цілях, обумовлених цим Договором».

4. Залежно від того, наскільки дійсність правочину залежить

Зі

від його мети, правочини розподіляють на каузальні і абстрак­тні:

а) каузальними є договори, дійсність яких залежить від їх мети. У випадку, коли мета каузального правочину є нездійс­ неною (загасити Сонце) або протизаконною, такий правочин не викликає юридичних наслідків. Коли мета відпадає, кау­ зальний правочин також припиняє свою дію.

Так, п. 2 ч. 2 ст. 673 ЦК України встановлює, що якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був пові­домлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Мета договору має бути відображена у тексті договору.

б) абстрактними є такі договори, в яких їх чинність не ста­ виться в залежність від мети їх укладення.

Прикладом є договір про передання векселя. Векселем є цінний папір, який встановлює безумовне письмове боргове зобов'язання векселедавця, що надає векселедержателю безс-пірне право після закінчення терміну виконання зобов'язання вимагати від векселедавця або акцептанта (особи, яка зобов'язується сплатити за векселем) сплату певної грошової суми, що вказана у векселі. Отже, вексель посвідчує абстракт­не зобов'язання про сплату відповідної грошової суми, проти якого не можуть бути висунені заперечення, що випливають із прав поза вексельним зобов'язанням. Наприклад, А., будучи кредитором Б., купує товари у В. в кредит і розраховується тим векселем, за яким Б. виступає як платник. Оплачуючи цей вексель, Б. не може висувати заперечення, що ґрунтується на кредитних відносинах Б. і А¹.

ФадзієвськаЛ.К., ПасічнікС.Г. Нотаріат в Україні. - К.: Юрінком Ін-тер, 2000.-С. 293.

32