1.5. Договірні умови

Зміст договору як двостороннього правочину складають договірні умови (пункти), визначені за розсудом сторін і уз­годжені ними, а також умови, які є обов'язковими згідно з актами цивільного законодавства (ч. 1, ст. 628 ЦК України).

Зміст договору через встановлення договірних умов є способом фіксації взаємних прав і обов'язків його учасни­ків. При цьому договірні умови прийнято розподіляти на істотні, звичайні та випадкові. Існує слушна думка, що у разі, якщо сторони домовляються щодо випадкових умов договору, вони перетворюються в істотні, оскільки за по­годженням стають обов'язковими для обох сторін.

Зосередимо увагу на істотних умовах договору, що є най­важливішими для його юридичної конструкції. У ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі дійшли згоди за всіма істотними умовами договору. Істотними умовами є умови про предмет договору; умови, які визначені законом як істотні і є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, відносно яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода. Істотні умови не можуть змінюватись сторонами на влас­ний розсуд. Це закріплено у абз. 2 ч. З ст. 6 ЦК України. Сторони в договорі не можуть відходити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. До істотних умов усіх договорів належить предмет. Будь-який договір, в якому не досягнуто умови з приводу його предмета, є недійсним.

72

У відплатних договорах істотною умовою є ціна¹. Коли зустрічним еквівалентом є інша річ (у договорі міни), ціна виражається у натуральній формі. До відносин сторін мо­жуть застосовуватись звичайні ціни, тарифи тощо, а гро­шова сума прямо не вказуватись у відплатному договорі. Це також є домовленість щодо ціни, але вона встановлена в договорі не прямо (у визначеній грошовій сумі), а опосеред­ковано (через звичайні ціни, тарифи тощо). Головне, щоб волевиявленням сторін охоплювалось, що договір є відплат-ним, і це означає, що набувач має сплатити ціну товару. Як вона виражена — в грошовій сумі, за звичайними цінами, тарифами тощо — це вже інша справа, специфічне питання, яке стосується окремих договірних відносин і визначається у кожному окремому випадку.

Згідно зі ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках визначених законом, за­стосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які запроваджують­ся або регулюються уповноваженими державними органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення дого­вору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни договорів, посвідчених но­таріально, повинна здійснюватись на підставі договорів сторін про зміну нотаріально посвідченого договору. Такий договір підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. Це виті­кає зі ст. 654 ЦК України, де вказано, що змінаабо розірвання договору здійснюється у тій же формі, що і договір, який змі­нюється або розривається, якщо інше не встановлене законом або договором, або не витікає зі звичаїв ділового обороту.

¹ Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності/ К.: Юрінком Інтер, 2001. -С. 34.

73

Зміна ціни в договорі після його виконання не допус­кається. Якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається, виходячи зі звичайних цін, які встановилися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Вважаємо, що для уникнення можливих спорів сторін щодо ціни договору в відплатних договорах ціни слід виз­начати та чітко вказувати у тексті договору. Також встанов­лення та коригування ціни договору є можливим у специфі­каціях, додаткових угодах тощо, що підписані сторонами, укладені в тій самій формі, що й договір і є невід'ємною його частиною.

Слід розрізняти ціну і оцінку майна. Ціна визначається за домовленістю сторін і встановлює обов'язок однієї сто­рони здійснити визначене договором надання на користь іншої сторони. Оцінка майна здійснюється оцінювачами згідно із Законом України «Про оцінку майна та оціноч­ну діяльність» як орієнтир для сторін. Останні, враховуючи дані оцінки майна, незважаючи на це, можуть на свій вибір у договорі вказати ціну, більшу, меншу або тотожну оцін­ці. У ряді випадків оцінка може бути необхідною для цілей страхування, при обчисленні державного мита тощо. При посвідченні договорів про відчуження житла вартість таких договорів береться не нижче інвентаризаційної або балан­сової з урахуванням індексації вартості об'єкта і його зносу на момент відчуження, що вказується за даними БТІ. Тому, якщо сторони вказують у договорі ціну, меншу ніж оцінка житла, державне мито усе-таки сплачується виходячи з цієї оцінки. Якщо ж договірна ціна житла більше оцінки, де­ржавне мито обчислюється виходячи з ціни договору, тобто з більшої суми. Таке ж правило діє при визначенні бази

74

оподаткування для встановлення суми податку з доходів фі­зичних осіб.

У ряді випадків для договору істотною умовою є строк. Згідно зі ст. 631 ЦК України, строком договору є час, про­тягом якого сторони можуть здійснити свої права і викона­ти обов'язки у відповідності з договором. Договір вступає в силу з моменту його укладення. Сторони можуть устано­вити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Окремі істотні умови є специфічними для певних дого­ворів і встановлюються щодо кожного з них законом. Так, абз. 2 ч. 1 ст. 695 ЦК України встановлює, що істотними умовами договору про продаж товару в кредит з розстро­ченням платежу, крім названих, є також порядок, строки і розміри платежів.

Крім істотних умов договору розрізняють інші договірні умови, що не впливають прямо на факт укладення договору, але також: можуть складати зміст договірного правочину. Розглянемо ці умови.

Звичайні та випадкові умови не впливають на факт укла­дення договору, але перші збігаються з диспозицією закону. Звичайні умови вказуються в законі диспозитивною нормою. Вони передбачені у відповідних нормативних актах і авто­матично вступають у дію при укладенні договору. Сторони за власним розсудом можуть скасувати або змінити ті чи інші звичайні умови договору, визначені диспозитивною нормою закону, якщо спеціально зроблять відповідне за­стереження в договорі. Вважається, що у разі, якщо сторони в договорі не домовляться про інше, діють умови, вказані

75

у законі. Ці умови формулюються в законі приблизно так: "... (звичайна умова), якщо інше не вказано в договорі"; "... (звичайна умова), якщо сторони в договорі не вкажуть інше" тощо. Так, ст. 663 ЦК України "Строк виконання обов'язку передати товар" встановлює диспозитивну норму: "Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст до­говору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України". Отже, законодавець зап­ропонував сторонам самим визначити у договорі строк ви­конання обов'язку передати товар. Якщо ж сторони цього не визначили в договорі, щодо визначення строків діє нор­ма закону, а саме — ст. 530 ЦК України.

Випадкові умови договору не є поширеними, скоріше вони специфічні для окремих договорів, що укладаються сторо­нами. Відсутність випадкових умов договору не впливає на його дійсність. Ці умови набирають юридичної сили тіль­ки у разі, якщо сторони включать їх у текст договору. Так, при купівлі-продажу житла зазвичай розташування вікон квартири в певний бік не обговорюється сторонами й не є договірною умовою. Але в окремому договорі, наприклад, доручення щодо купівлі квартири в курортному місті, може бути застрережено, що квартира, яка набувається, має бути розташована вікнами у бік моря. Приєднуємось до думки, що коли сторони домовляються відносно випадкових умов у окремому договорі, вони для них стають обов'язковими до виконання, а значить, перетворюються у цьому договорі на істотні умови. Адже це повністю відповідає поняттю іс­тотних умов, викладеному у ст. 638 ЦК України. Зокрема, зазначено, що істотними умовами договору є усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досяг-

76

нуго згоди.

Ст. 630 ЦК України виділяє типові умови договору. Відсутність домовленості щодо них не впливає на дійсність договору, вони викладені в законі і обов'язкові для сторін, якщо це буде встановлено в договорі. Так, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договору певного виду, оголошеними в установленому порядку. Якщо в договорі не вміщується посилання на типові умови, вони можуть використовуватися як звичай ділового обороту, якщо відповідають вимогам ст. 7 ЦК України.

■'.'■• ■■>:■'&*)в•■•:■' • ' - -• ' • ' '" \ . »>.<

.. .

> " і-

;, ,-•;. ..' ...,?;• • ->-; 'я ^г •"■> .п . . ' і- > < ■'

77