16. Формы работы парламента. Сессия как главная организационная форма деятельности Верховной Рады.

Основными организационными (организационно-правовыми) формами работы Верховной Рады являются ее сессии и заседания. Верховная Рада работает сессионно

Порядок роботи Верховної Ради встановлюється Конституцією України та регламентом Верховної Ради. Згідно зі ст. 82 Конституції України Верховна Рада працює сесійно. Вона є легітимною за умови обрання не менше як двох третин народних депутатів від її конституційного складу, тобто не менше 300 депутатів.

Сесія являє собою головну організаційно-правову форму, за допомогою якої парламент України реалізує свої повноваження. Це загальні збори народних депутатів України, що проходять у вигляді засідань, скликаються у встановленому законом порядку для вирішення питань, які включаються у компетенцію Верховної Ради України. Сесії складаються з пленарних засідань і засідань комітетів та тимчасових (спеціальних і слідчих) комісій. У процесі проведення сесії найбільшою мірою виявляється принцип колективізму.

Розрізняють порядок організації і проведення:

• першої;

• чергових;

• позачергових;

• надзвичайних сесій.

На свою першу сесію Верховна Рада збирається не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання сесії Верховної Ради відкриває найстарший за віком народний депутат України. У Регламенті Верховної Ради деталізуються конституційні положення щодо порядку організації і проведення першої сесії. Вона скликається після проведення відповідної підготовки.

Чергові сесії Верховної Ради проводяться два рази на рік і починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.

Відкриття чергової сесії Верховної Ради оголошує головуючий на засіданні на початку першого пленарного засідання, яке проводиться у перший день роботи сесії.

Таким чином, перша сесія Верховної Ради нового скликання та чергові сесії проводяться відповідно до Конституції України, законів та Регламенту.

сесії проводяться відкрито. Закриті засідання проводяться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради (226 депутатів). Рішення про проведення закритих сесій приймаються виключно на пленарних засіданнях шляхом голосування. Кожен народний депутат України на засіданнях голосує особисто.

16. Правовой статус народного депутата Украины. Мандат депутата, его основные черты. Несовместимость должностей. Депутатский индемнитет и иммунитет.

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в державі розглядає і вирішує питання, віднесені до її повноважень, від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу. Виразниками цієї волі у Верховній Раді є народні депутати України, які обираються строком на чотири роки.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 Конституції України). Народні депутати України обираються громадянами України за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

Мандат депутата ґрунтується на певному взаємозв’язку волі депутата і виборців. Зміст мандата визначається не волею виборців, а юридичним режимом, встановленим конституцією і законами щодо статусу депутата. Верховна Рада України конституційно не визначена як представницький орган державної влади, хоча її представницький характер випливає з відповідно визначених представницьких мандатів народних депутатів.

роте зазначене трактування представництва не відповідає практиці сучасного державотворення в Україні, яка в цілому ґрунтується на засадах ідеї народного представництва як виборного. За будь-яких умов лише парламент може бути названий органом народного представництва. Це підтверджується не тільки відповідним способом його формування, а й колегіальним началом в організації та діяльності. Принципово важливим є те, що саме реальний парламентаризм може забезпечити функціонування суспільства і держави в режимі справжньої, а не вдаваної демократії.

НЕСОВМЕСТИМОСТЬ (депутатского мандата) - в конституционном праве норма, запрещающая депутату парламента (другого представительного органа) в течение срока осуществления своих полномочий занимать определенные должности или заниматься определенной профессиональной деятельностью, указанной в законе

ИНДЕМНИТЕТ ПАРЛАМЕНТСКИЙ (англ. indemnity, от лат. indemnitas - безущербность) - 1) привилегия депутатов парламента, заключающаяся в их неответственности. Означает запрет преследования депутата за любые действия, совершенные им при исполнении депутатских обязанностей (речь в парламенте, голосование, участие в комиссиях и т.д.). Никто, в т.ч. и сам парламент, не может привлечь депутата к ответственности за эти действия даже после того, как он перестал быть членом парламента; 2) вознаграждение (депутатов) за парламентскую деятельность, включая покрытие расходов на резиденцию, переписку, поездки и т.д.

ИММУНИТЕТ - привилегии, которыми закон наделяет депутатов парламента или другого представительного органа государственной власти в целях беспрепятственного осуществления ими своей политической деятельности. Эти привилегии, как правило, предусмотрены в тексте конституции. Первая из них — неответственность — означает, что за все сказанное и написанное, за позицию при принятии парламентских решений, за голосование и т.п., то есть за свои действия в качестве парламентария и в рамках парламентской деятельности депутат не несет юридической ответственности, в том числе и по истечении срока своих полномочий.