64. У чому полягає відмінність між повноваженнями та компетенцією?

Компетенція, у перекладі з латинської (сотреїо) — досягаю, відповідаю, підходжу. Щодо стосовно змісту, — це: коло повнова­жень органу або ж посадової особи, а також знання та досвід у тій чи іншій сфері.

Компетенція — сукупність встановлених в офіційній, юри­дичній чи неюридичній формі прав і обов'язків, тобто повноважень будь-якого органу або посадової особи, які визначають можли­вості цього органу або посадової особи приймати обов'язкові до виконання рішення, організовувати та контролювати їх виконан­ня, вживати у необхідних випадках заходи відповідальності тощо.

Компетенція органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб визначається правовими актами, а її реалізація забезпечується засобами примусу. Основною формою реалізації органами місцево­го самоврядування своєї компетенції є видання ними правових актів, а посадовими особами — здійснення організаційно-розпо­рядчих дій щодо підлеглих їм суб'єктів.

Що ж стосується повноважень, то це — надане законодавством право щось робити, а вже наявність реальної влади забезпечує можливість їх виконання.

Потрібно зауважити, що повноваження делегуються посаді, а не індивіду, і вони завжди є обмежені. Це означає, що є така влада, яка може зменшити, обмежити можливості голови або ж самої ради за­стосовувати свої повноваження (наприклад, влада виборців, влада і олови).

Повноваження місцевого самоврядування — це, визначені Конституцією та законами України, іншими правовими актами, права та обов'язки територіальних громад, органів місцевого само­врядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

65. Роль громадськості у питанням захисту довкілля.

Початок відносно масового громадського природоохоронного руху в Україні пов’язують із засіданням Московського товариства дослідників природи в 1905 році, на якому обговорювались і питання охорони природи України, та утворенням у 1910 році першої громадської природоохоронної організації – Хортицького товариства охорони природи

III Конференції міністрів охорони навколишнього середовища, яка відбулася у Софії в 1995 році в рамках Європейської Економічної комісії ООН (ЄЕК ООН), робочою групою розроблений проект елементів Конвенції по забезпеченню доступу до екологічної інформації і участь громадськості в процесі прийняття рішень в галузі охорони навколишнього середовища. Цей документ став основою для так званої Орхуської конвенції “Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” (далі – Орхуська конвенція), яку було схвалено на нараді міністрів охорони навколишнього середовища в Орхусі (Данія), 25-28 червня 1998 року, а вже 6 липня 1999 року ратифіковано Верховною Радою України

66. Управління об’єктами права власності територіальної громади.

Органи місцевого самоврядування наділені відповідно до законодавства широким колом повноважень, направлених на забезпечення життєдіяльності територіальних громад. Серед цих повноважень є й ті, що забезпечують оборот майна, яке знаходиться у комунальній власності й становить майнову основу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону про МС право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Згідно з п.30 ч.1 ст.26 Закону про МС питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно зі ст.60 Закону про МС органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.