47. Етика службовців місцевого самоврядування

Стандарти етики діяльності представників керівництва органів місцевого самоврядування встановлюються місцевими норма- тивними актами самих цих орга- нів.

Дотримування норм етикету. Етикет –сукупність загальноприйнятих упорядкованих норм поведінки, регулює безособові стосунки між людьми – зовнішня культура спілкування.

Політична культу- ра являє собою сту- пінь сутнісних можливостей громадянина, поса- довця, депутата, його потенціалу в політичній і управлінській діяльності.

Стандарти етики діяльності вищих ланок керівної елі- ти є предметом законодавства і актів центральних органів влади. (рег- ламент Верховної Ради)

Моральна культура спілкування.

Культура мови, вміння слухати.

Етика ділового спілкування – практична форма існування самої моральності.

Роль громадкості у забезпечені етичності в політиці

Нагадувати суспільству про факти непорядності окремих політиків; роз’яснювати громадянам прийоми політичного шахрайства; аналіз політичної діяльності народних обранців; аналіз передвиборних програм; аналіз і обговорення принципово важливих рішень.

48. Місцеве самоврядування в контексті світового досвіду .Основні типи мс

Англо-американська модель. (Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія.)

Органи місцевого самоврядування досить автономні відносно держави, не прослідковується будь-яке опікунство центральної влади через своїх повноважних представників, відсутнє пряме підпорядкування органів різного територіального рівня;

контроль за місцевим самоврядуванням здійснюється жорсткою судовою системою та непрямим шляхом - центральними міністерствами;

громада обирає цілий ряд посадових осіб, і це передбачається відповідним законодавством;

кожний виборний орган самостійний у межах своєї компетенції;

значними повноваженнями наділяються комісії, що дає можливість глибоко вивчати питання та проблеми при підготовці відповідних рішень

Французька (континентальна) модель ( більшість країн континентальної Європи, латиноамериканських країн)

Тут чітко розвинута система адміністративного контролю центральної влади над місцевими органами та наявність вертикальної підпорядкованості;

система агентських організацій на місцях активно працює на центральну владу, яка постійно і активно направляє на місця директиви та використовує гаму процедур у питаннях призупинення та анулювання рішень, відкликання і розпуск керівників, і структур, що дає можливість підпорядковувати діяльність місцевих органів;

поряд з виборними органами самоврядування діють призначені для контролю префекти, комісари, що контролюють муніципалітети;

Змішана модель ( Австрія, Японія, Росія)

тобто схожість з англо-американською та французькою моделями.

Місцеве самоуправління в ФРН

Учені багатьох країн виділяють в окрему групу модель самоврядування у ФРН. Тут виділяють чотири типи общин:

південно-німецька (вибирається представницький орган і голова адміністрації, який за посадою є головуючим у представницькому органі);

магістратна (представницький орган, вибраний населенням, формує виконавчий орган – магістрат);

бургомістерська (представницький орган, вибраний населенням, вибирає бургомістра, який представляє і представницький орган, і адміністрацію);

північно-німецька (представницький орган, вибраний населенням, створює виконавчий комітет, який не є місцевою адміністрацією, паралельно вибирається директор общини – глава адміністрації).

Іберійська модель

(Бразилія, Португалія, Мексика) виділяють українські вчені [29, 346]

Вона передбачає, що управління на місцевому рівні здійснюють обрані населенням представницькі органи (ради) та їх керівники які одночасно є головами відповідних рад та виконавчих органів, вони затверджуються центральною владою як представники державної влади у відповідних адміністративно-територіальних одиницях з правом контролю за діяльністю ради.

Радянська модель

Зберігається на сьогоднішній день у КНР, КНДР та на Кубі, для неї характерний демократичний централізм.