1.Чи достатьо сказати, що предметом педагогічної психології є процес навчання? Чому?

Визначаючи предмет педагогічної психології, ми звертаємо увагу на те, що ця наука вивчає психологічні закономірності навчання і виховання як зі сторони того, хто навчається і виховується, так і зі сторони того, хто організує це навчання і виховання , тобто зі сторони педагога, вихователя. В першому і другому випадках навчання і виховання виступають як специфічні види діяльності конкретного суб'єкта (учня, вчителя). Але вони повинні розглядатись і як спільна діяльність вчителя і учня, тобто діяльність в ситуації організованого спілкування. В першому випадку мова йде про учбову діяльність (або учіння), в другому – про педагогічну діяльність вчителя (вихователя), про виконання ним функцій організації, стимуляції і управління учбової діяльності учня.

Задача навчання – не тільки збагачення учня знаннями, вміннями і навичками, але розвиток його як особистості. Тому предметом педагогічної психології є також визначення критеріїв розумового та інших сторін розвитку особистості.

Предмет педагогічної психології змінювався із зміною завдань, практики, організаційних форм і засобів навчання і виховання. Він (предмет) змінювався і в залежності від того, де, в яких умовах і на розв'язання яких задач спрямоване навчання (загальноосвітня школа, ПТУ, вища школа).

Педагогічна психологія вивчає психологічні проблеми управління процесом навчання, досліджує формування пізнавальних процесів, шукає надійні критерії розумового розвитку і визначає умови, при яких визначається ефективний розумовий розвиток в процесі навчання, розглядає питання взаємовідносин педагога і учнів, а також взаємовідносини між учнями.

Педагогічна психологія тісно пов’язана з іншими науками та іншими галузями психологічної науки, в першу чергу із віковою психологією.

Це пояснюється тим, що вікова і педагогічна психологія мають спільний об'єкт вивчення – дитину, яка вивчається віковою психологією, коли розглядається в плані динаміки вікового розвитку і об'єктом педагогічної психології, коли дитина виступає суб’єктом навчально-виховного процесу.

Розділи педагогічної психології – це психологія навчання, психологія виховання і психологія вчителя. Коли ми розглядаємо проблему навчання і розвитку, то повинні зауважити, що ця проблема в однаковій мірі стосується як вікової, так і педагогічної психології.

Основною системою понять, які використовуються в педагогічній психології, є такі поняття як научіння, учіння, навчання, розвиток, засвоєння, формування, знання, вміння, навички, виховання, самовиховання.

Предметом педагогічної психології є психологія навчання, психологія виховання, психологія вчителя та педагогічної діяльності.

Основний зміст педагогічної психології складають психологічні закономірності процесів навчання та виховання.

Виховання традиційне розуміється як процес організованого та цілеспрямованого впливу на особистість і поведінку дитини. Навчання - це процес, основна мета якого - розвиток здібностей дитини. Виховання й навчання складають основні сторони педагогічної діяльності.

На практиці обидві ці сторони педагогічної діяльності реалізуються спільно. Відокремити ці процеси та їх результати не представляється можливим. Виховуючи дитину, ми завжди її чому-небудь навчаємо, а навчаючи - виховуємо.

У педагогічній психології ці процеси розглядаються окремо, хоча такий розподіл досить умовний. Проте виховання й навчання мають різні цілі, зміст, методи та провідні типи їх реалізуючої активності.

Виховання має справу з почуттями, міжособистісними відносинами, передачею соціальних цінностей та установок, норм і правил поведінки. Виховання ґрунтується на розумінні людини людиною, людської моралі й духовної культури.

Навчання ж має справу з пізнавальними процесами дитини, використовує різноманітні прийоми передачі знань, умінь і навичок. Засновано навчання на сприйнятті й розумінні людиною предметного світу.

Особливо тісно педагогічна психологія пов'язана з віковою психологією та педагогікою.

Сфера інтересів психології в педагогіці - це насамперед особистість учня, особистість учителя, міжособистісні аспекти освіти: особливості міжособистісних взаємин учнів і вчителів між собою та взаємодії в педагогічному колективі.

У самій педагогічній діяльності психологію цікавить:

1) сприйняття та прийняття дітьми різного віку навчально-виховних впливів;

2) відповідність цих впливів законам розвитку інтелекту й особистості дитини;

3) зміст навчальних предметів і цілей виховних впливів з погляду їх ефективності та можливості досягнення, тому що ефект будь-якого навчання чи виховання повинен мати розвивальний характер.

Таким чином, для педагогічної діяльності психологія встановлює що, як і в якій послідовності необхідно передавати дітям, щоб одержати максимально можливий ефективний результат. Із цією метою у психології проводяться різноманітні дослідження й експерименти, на базі яких розробляються психологічні теорії та концепції навчання.