36. Конституційно - правові основи місцевого самоврядування.

Конституція розглядає місцеве самоврядування однією із засад конституційного ладу України, специфічної форми народовладдя та регламентує право територіальних громад на самостійне вирішення питань місцевого значення.

Місцевому самоврядуванню присвячений XI розділ Конституції України.

Отже, конституційно-правові основи місцевого самоврядування включають:

• норми-принципи Конституції України (містяться більш ніж у 20 статтях основного закону)

• закони України, що містять норми, які регламентують питання організації та функціонування місцевого самоврядування (Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від21 травня 1997 року; «Про комунальну власність», «Про вибори місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»,»Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про органи самоорганізації населення», «Про муніципальну міліцію»,»Про місцеві референдуми»

• акти місцевого самоврядування (стаття 44 Конституції України та стаття 26 Закону України» Про місцеве самоврядування») рішення та статут

• Європейська хартія місцевого самоврядування, прийняти Радою Європи 15 жовтня 1985 року та ратифікована ВРУ 15 липня 1997 року. Таким чином, відповідно до статті 9 Конституції України дана хартія є чатиною національного законодавства України.

37. Організаційні основи місцевого самоврядування.

Поняття організаційні основи місцевого самоврядування включає в себе: структуру органів місцевого самоврядування; порядок,форми та принципи їх діяльності; організацію муніципальної служби. Становлення організаційних основ місцевого самоврядування проходить на наступних принципах: 1. Органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади і не можуть розглядатися як структурні підрозділи державної системи управління; 2. Структура органів МС визначається самостійно, що дає можливість на місцях розробити та впровадити такі структури, які максимально відповідали б роботі органів самоврядування в конкретних соціально-економічних та політичних умовах з урахуванням національних та інших традицій,що склалися на тій чи іншій території. У цьому випадку велику роль у розв’язання проблеми мало відігравати прийняття Статуту територіальної громади, функціональна роль якого полягає у врегулюванні особливостей здійснення місцевого самоврядування на території конкретної територіальної громади, у межах, встановлених Конституцією і законами України. 3. При формуванні структури органів МС повинна дотримуватись основоположна ідея про розподіл влад: представницький орган – первинний, а виконавчий – підзвітний йому. Але при цьому не слід забувати, що влада є єдиною і її органи повинні діяти на принципі взаємопроникнення, взаєморегулювання та взаємодії.

38. Фінансово-економічні основи місцевого самоврядування

Реальність місцевого самоврядування визначається в першу чергу матеріальними і фінансовими ресурсами, яки­ми розпоряджається територіальна громада та які в сукуп­ності становлять матеріальну І фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України (ст. 142) до матеріальної і фінан­сової основи місцевого самоврядування відносить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні ра­йонних і обласних рад.

1. Комунальна власність

Провідне місце в структурі ма­теріальної та фінансової основи місцевого самоврядування займає комунальна власність. Поняття комунальної влас­ності вперше на законодавчому рівні було введено Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. і на той час комунальна власність (або відповідно до Закону - власність адміністративно-територіальних одиниць) розглядалася як різновид державної власності і (ст. 31 Закону). До складу комунальної власності входить: рухоме і не­рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, зем­ля, природні ресурси, підприємства, установи та організа­ції, в тому числі банки, страхові товариства, а також пен­сійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, місцеві гро­мадський транспорт, системи зв'язку та інформації, закла­ди культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки та ін..

2. Місцеві фінанси

Фінансові ресурси територіальної громади за своєю структурою включають: а) кошти місце­вого бюджету; б) позабюджетні кошти місцевого самоврядування; в) кошти комунальних підприємств. Місцеві бюджети розробляють, затверджують і вико­нують відповідні органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення).

Об’єкти спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних і обласних рад

39. Соціальні основи місцевого самоврядування.

Соціальні основи місцевого самоврядування - це сукупність норм – приписів, що закріплюють та регулюють соціальну політику місцевого самоуправління, спрямовану на створення умов, що забезпечують високий рівень життя та вільний розвиток людини - члена територіальної громади. Соціальні основи місцевого самоврядування спрямовані на гарантування соціально-економічних та соціально-культурних прав людини і громадянина на місцевому рівні.

Конституція України визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю (ст. 3) та встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.Забезпечення прав і свобод людини і громадянина є головним обов'язком не лише держави, а й органів та посадових осіб місцевого самоврядування. У ст.1 Конституції України зазначається, що Україна є …соціальна, правова держава. Тобто робиться все для того, щоб функціонувала система соціальних економічних прав і гарантій. Соціальною вважається держава, яка надає підтримку незахищеним верствам населення, намагається впливати на розподіл матеріальних благ відповідно до принципу соціальної справедливості з тим, щоб забезпечити кожній людині гідне існування. Головним завданням соціальної держави є сприяння суспільному прогресу, що базується на закріплених законодавством принципах соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності. Соціальна держава бере на себе обов'язок забезпечити кожному членові суспільства гідний сучасної людині мінімум соціальних благ. Конституційні положення щодо соціального характеру Української держави повною мірою відносяться і до місцевого самоврядування, його органів та посадових осіб, які зобов'язані турбуватися про соціальну справедливість, добробут населення, соціальний захист своїх жителів. Місцеве самоврядування в соціальній державі також має бути соціальним. Органи місцевого самоврядування здійснюють соціальний захист населення, надають підтримку соціально незахищеним верствам населення, сім'ї, материнству і дитинству, розвивають систему соціальних служб, займаються питаннями охорони праці тощо.