Розпорядження

Розпорядження — це акт управління, вимога до підлеглих для вирішення окремих питань. Розпорядження видають заступ­ники директора, голови правління, керівники служб у межах наданих їм законом прав, які записані у Положенні про лінійні або функціональні підрозділи організації.

Наприклад, заступник директора організації з економіки видає розпорядження по економічному відділу, бухгалтерії, фінансовому відділу.

Розпорядження видається за конкретним випадком відхи­лення від заданої програми і повинно зберігати інтереси інших служб.

Розпорядження відрізняється від наказу тим, що його мож­на оскаржити у першого керівника організації.

Аналогічно наказу текст розпорядження має констатаційну і розпорядчу частини.

У констатаційній частині вказується ціль або причина ви­дання розпорядження.

Розпорядча частина починається словом "ПРОПОНУЮ" — дії, що пропонуються.

У констатаційній частині необхідно використовувати стійкі формулювання типу "у відповідності", "у зв´язку", "в цілях" та ін.

Наприклад: У зв´язку з закордонним відрядженням завідува­ча відділом маркетингу Сіренко Т.1. покласти виконання його обов´язків на головного спеціаліста Самсонова М.П. з 01.04.20 р.

Розпорядження має такі реквізити:

• найменування структурного підрозділу (якщо розпоряд­ження видається його керівником);

• назва виду документа (розпорядження);

• дата;

• індекс;

• місце видання;

• заголовок до тексту;

• текст;

• підпис;

• візи.

Видавцями розпорядження можуть бути організації, струк­турні підрозділи або посадові особи.

В останньому пункті розпорядження вказуються особи, на яких покладається контроль за виконанням розпоряджень.

У державній службі розпорядження видають Кабінет Міністрів України, держадміністрації та виконавчі комітети місцевого самоврядування в межах наданих законом прав для розв´язання оперативних питань.

Рішення

Рішення приймають місцеві органи державної влади та управління — місцеві держадміністрації, місцеві ради самовря­дування, а також інші колегіальні органи — колегії міністерств та відомств, науково-технічні та інші ради, комітети, але у цих випадках рішення не є самостійним розпорядчим документом, а входять у склад протоколу засідання колегіального органу. Проект рішення колегіального органу візується особою яка його склала, керівником підрозділу, який вносить проект рішення, вказаними у проекті виконавцями, юрисконсультом, а також посадовими особами, відповідальними за виконання рішення.

Текст рішення складається із констатаційної та розпоряд­чої частини.

У констатаційній частині вказуються причини видання або цілі, які повинні бути досягненні при його виконанні. Якщо рішення видається на основі розпорядчого документа вищого органу, то в констатаційній частині вказується назва, номер, дата, заголовок цього документа, а також наводиться зміст того розділу документа, що відноситься до діяльності колегіального органу, який приймає рішення.

В розпорядчій частині вказується назва колегіального орга­ну або виконкому що приймає рішення, потім — слово "Вирі­шив" прописними буквами на окремій строчці.

Якщо є необхідність, то розпорядчу частину рішення ділять за пунктами і в кожному з них вказують виконавця (організа­цію, структурний підрозділ і посадових осіб), дію і строк її вико­нання.

В останньому пункті розпорядчої частини рішення вказуєть­ся посада, прізвище та ініціали особи, на яку покладається конт­роль за виконанням рішення.

Рішення підписує голова та секретар колегіального органу. Вони не можуть змінювати зміст тексту рішення. При редагу­ванні прийнятого рішення зміст тексту не повинен змінювати­ся. Датою рішення є дата його прийняття на засіданні колегі­ального органу.

Витяги із рішення колегіального органу розсилаються орга­нізаціями особам, яких безпосередньо стосується те або інше рішення у п´ятиденний строк.