- •Поняття, предмет і сутність мп
- •Особливості сучасного міжнародного права
- •Система сучасного міжнародного права
- •8Поняття і ознаки суб’єкта міжнародного права
- •9Види суб’єктів міжнародного права та їх характеристика
- •10. Держава – основний суб»єкт міжнародного права
- •11. Сутність та способи визнання держав
- •12. Міжнародно-правові підстави визнання держав
- •13. Види держав суб»єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуд»єктності
- •15.Нації і народи – суб»єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб»єктності
- •16 Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб»єктності
- •17 Фізична особа як суб»єкт міжнародного права
- •18 Поняття, ознаки та характерні риси загальновизнаних принципів міжнародного права
- •19. Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права
- •20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права
- •23. Принцип про незастосування сили, або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів
- •25. Загальна характеристика мирних засобів вирішення міжнародних спорів
- •26.Принцип територіальної цілісності держав і принцип непорушності кордонів.
- •28 Поняття і предмет, джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародних договорів
- •30.Структура міжнародного договору.
- •31.Стадії укладання міжнародного договору
- •33.Суб»єкти і об»єкти міжнародного договору
- •36,37 Дія і призупинення дії міжнародного договору
- •38,39. Застереження до міжнародного договору. Неприпустимість застережень до міжнародного договору.
- •40 Реєстрація та опублікування міжнародних договорів.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів
- •43. Правовий статус і функції депозитарія
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації
- •46. Класифікація міжнародних організацій
- •1. За предметом діяльності:
- •2. За колом учасників:
- •3. За порядком приймання нових членів:
- •5. За цілям і принципам діяльності:
- •47. Членство в міжнародних організаціях
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй
- •49. Структура оон і її загальна характеристика
- •50. Цілі і принципи оон
- •Функції
- •Джерела права, що використовує Суд
- •Члени Міжнародного Суду
- •Керівництво
- •56 Спеціальні установи оОн та їх класифікація
- •62 Порядок призначення голови дипломатичного представництва
- •63 Персонал дипломатичного представництва
- •65. Поняття дипломатичних привілеїв та імунітетів
- •Особисті дипломатичні привілеї та імунітети
- •69 Дипломатичний корпус
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством і осіб без громадянства.
- •88. Форми і напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини.
- •89.Міжнародно-правові механізми захисту прав людини
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі із злочинністю
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •94 Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
16 Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб»єктності
Міжнародні міжурядові організації – це стабільна форма міжнародних відносин, що характеризуються такими ознаками:
Здатність укладати міжнародні договори
Заявляти міжнародні претензії
Бути стороною справ, що розглядаються міжнародними судами
Вступати у інші відносини з суб’єктами міжнародного права
На думку багатьох учених-міжнародників, правосуб'єктність міжнародної організації включає такі чотири елементи: а) правоздатність, тобто здатність мати права й обов'язки; б) дієздатність, тобто здатність організації своїми діями здійснювати права й обов'язки; в) здатність брати участь у процесі міжнародної правотворчості; г) здатність нести юридичну відповідальність за свої дії. Слід мати на увазі, що кожна міжнародна організація володіє тільки властивим їй обсягом правосуб'єктності, межі якої визначені насамперед в установчому акті. Отже, організація не може чинити інші дії, ніж ті, що передбачені в її статуті й інших документах (наприклад, у правилах процедури і резолюціях вищого органу).
З метою реалізації спільних інтересів держави об’єднуються у міжнародні організації і наділяють їх певними правами та обов’язками. Відповідно, правосуб’єктність міжнародних організацій обмежується їх статутними документами. Але в межах цих документів міжнародні організації вільні діяти на свій розсуд, незалежно від волі кожної окремої держави, яка входить до складу цієї організації. Вперше питання правосуб’єктності міжнародних організацій виникло із утворенням Ліги Націй[1]. Під час укладання угоди про штаб-квартиру із Швейцарією Ліга Націй виступила самостійним суб’єктом міжнародного права. Після створення ООН цю практику було загальновизнано.Обсяг правосуб’єктності конкретної міжнародної організації залежить від її функціонального призначення. Крім того, кожна міжнародна організація наділена й певними правами та обов’язками юридичної особи, як-то: право укладати договори оренди, підряду, право набувати майно та розпоряджатись ним тощо. До загальних прав міжнародних організацій належить право на співробітництво з іншими суб’єктами міжнародного права, право укладати певні види договорів у межах міжнародного права. Міжнародні організації також можуть застосовувати право на визнання, яке реалізується шляхом надання членства цієї організації. Крім того, міжнародні організації також можуть застосовувати й санкції щодо своїх членів. Ці санкції в більшості випадків обмежуються можливістю виключення з міжнародної організації.
17 Фізична особа як суб»єкт міжнародного права
Фізична особа не є суб’єктом міжнародного права, тому що:
Не беруть участі у нормотворчості
Знаходяться під юрисдикцією держави
Права та обов’язки закріплені у міжнародних документах, що є проявом суверенної волі держав.
На користь визнання фізичної особи суб’єктом міжнародного права:
Фізичні особи можуть виступати стороною в суді проти держави
Міжнародні права та обов’язки фізичних осіб безпосередньо формулюються у ряді міжнародно-правових документів Найбільш поширено є думка: фізичні особи не є суб’єктами міжнародного права в цілому, а виступають суб’єктами окремої галузі міжнародного гуманітарного права
З погляду національного права суб'єктом права іменується особа (фізична або юридична), що володіє здатністю мати певні юридичні права й обов'язки. Наявність таких прав і обов'язків, їхній конкретний обсяг у сукупності складає або визначає правовий статус суб'єкта права. Розмір обсягу й зміст прав і обов'язків суб'єкта права (його правовий статус) залежить від характеру соціально-економічного і політичного ладу держави. Ілюстрацією цього є різниця у правовому становищі рабів, селян при феодалізмі, кріпаків, робітників у буржуазному суспільстві та інших шарів населення, аж до наших днів.Суб'єкт права в національному праві перебуває під юрисдикцією держави і її права, обов'язки і відповідальність визначені Конституцією та іншими правовими актами. Зокрема в Конституції України із 47 статей, присвячених правам і обов'язкам громадян, 43 статті формулюють права громадян України і тільки 4 статті регламентують їхні обов'язки (захищати Батьківщину, дотримуватись Конституції, платити податки і не завдавати шкоди природі).