43. Правовий статус і функції депозитарія

Депозитарій (лат. хранитель оригіналу міжнародного договору) – суб’єкт, який зберігає оригінали багатосторонніх міжнародних договорів.

Депозитарієм може бути міжнародна організація, уряд, держава, персоніфікована особа.

Стаття 76

Депозитарії договорів

1. Депозитарія договору може бути призначено державами, які брали участь у переговорах, або в самому договорі або яким-небудь іншим порядком. Депозитарієм може бути одна або кілька держав, міжнародна організація або головна виконавча службова особа такої організації.

2. Функції депозитарію договору є міжнародними за своїм характером, і при виконанні своїх функцій депозитарій зобов'язаний діяти неупереджено. Зокрема, той факт, що договір не набрав чинності між деякими учасниками або що виникла суперечність між державою і депозитарієм, яка стосується виконання функцій цього останнього, не впливає на цей обов'язок.

Стаття 77 Функції депозитаріїв

1. Якщо договором не передбачається інше або якщо договірні держави не домовилися про інше, функції депозитарію полягають, зокрема:

a) у зберіганні автентичного тексту договору і переданих депозитарієві повноважень;

b) у підготовці засвідчених копій з автентичного тексту і підготовці будь-яких інших текстів договору такими іншими мовами, які можуть бути передбачені договором, а також у надсиланні їх учасникам та державам, які мають право стати учасниками договору;

c) в одержанні підписів під договором та одержанні і зберіганні документів, оповіщень і повідомлень, які його стосуються;

d) у вивченні питання про те, чи є підписи, документи, оповіщення або повідомлення, які стосуються договору, у повному порядку і належній формі, і, у разі потреби, в доведенні цього питання до відома відповідної держави;

e) в інформуванні учасників і держав, які мають право стати учасниками договору, про документи, оповіщення і повідомлення, які стосуються договору;

f) в інформуванні держав, які мають право стати учасниками договору, про те, коли кількість підписів, ратифікаційних грамот або документів про прийняття, затвердження або приєднання, потрібну для набрання договором чинності, було одержано або депоновано;

g) у реєстрації договору в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй;

h) у виконанні функцій, передбачених іншими положеннями цієї Конвенції.

2. У разі виникнення будь-якої суперечності між якоюсь державою і депозитарієм щодо виконання функцій останнього, депозитарій доводить це питання до відома держав, які підписали договір, і договірних держав або, у відповідних випадках, до відома компетентного органу заінтересованої міжнародної організації.

44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій

Право міжнародної організації -- органічно взаємопов'яза­ний комплекс правових принципів і норм, які забезпечують існу­вання та діяльність організації.

Обов'язок членів організацій дотримуватись відповідних норм обумовлений фактом членства в організації. Невиконання окремих норм права організації передбачає застосування пев­них санкцій.

Джерелами права міжнародної організації є:

• статути або угоди про їх створення; домовленості щодо регламенту, правил процедури;

• окремі акти, які встановлюють статус персоналу;

• домовленості з урядами країн перебування; угоди з іншими міжнародними організаціями.

 

Правові норми, пов'язані з діяльністю міжнародних організа­цій, умовно можна поділити на три групи:

• «Внутрішнє право» («власне право») -- норми, які регла­ментують діяльність самих міжнародних організацій:

  • правила процедури (регулюють: умови та порядок вступу й виходу з організації: організаційну структуру; функції, права та обов'язки органів різного рівня; порядок, методи та технічні при­йоми прийняття рішень; документообіг та ін.)

  • статус персоналу (правовий стан персоналу, тру­дові відносини, умови життя, гарантії, привілеї та імунітети).

  • уго­ди з урядом країни перебування ( стосуються умов акредитації та статусу персоналу.)

  • фінансо­ва частина (джерела формування бюджету, методологія розрахунку роз­мірів внесків членів організації, напрями використання бюджету, порядок прийняття рішень з фінансових питань тощо )

• «Зовнішнє право» — норми, які фіксують місце міжнарод­ної організації в загальній системі міжнародних відносин. Відносини з іншими міжнародними інститутами стосуються найрізноманітніших організаційних, фінансових, політичних, пра­вових питань, передбачених статутами міжнародних організацій та пізнішими угодами й домовленостями. Відносини з країною перебування (в частині зовнішнього права) стосуються режиму перебування, діяльності штаб-квартири, привілеїв та Імунітетів організації в цілому. 1 нарешті, питання міжнародного приватно­го права: придбання нерухомості (в тому числі землі) та рухомо­го майна, отримання власності і матеріальних цінностей від Ін­ших міжнародних організацій; укладання контрактів на здійс­нення робіт, оренду транспортних засобів тощо; відкриття та ви­користання рахунків у банках, отримання позичок; участь у су­дових справах, інші аспекти.

• норми, які за­безпечують участь деяких організацій у процесі міжнародної нормотворчості (це стосується передусім недержавних організа­цій та ООН).