- •Поняття, предмет і сутність мп
- •Особливості сучасного міжнародного права
- •Система сучасного міжнародного права
- •8Поняття і ознаки суб’єкта міжнародного права
- •9Види суб’єктів міжнародного права та їх характеристика
- •10. Держава – основний суб»єкт міжнародного права
- •11. Сутність та способи визнання держав
- •12. Міжнародно-правові підстави визнання держав
- •13. Види держав суб»єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуд»єктності
- •15.Нації і народи – суб»єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб»єктності
- •16 Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб»єктності
- •17 Фізична особа як суб»єкт міжнародного права
- •18 Поняття, ознаки та характерні риси загальновизнаних принципів міжнародного права
- •19. Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права
- •20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права
- •23. Принцип про незастосування сили, або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів
- •25. Загальна характеристика мирних засобів вирішення міжнародних спорів
- •26.Принцип територіальної цілісності держав і принцип непорушності кордонів.
- •28 Поняття і предмет, джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародних договорів
- •30.Структура міжнародного договору.
- •31.Стадії укладання міжнародного договору
- •33.Суб»єкти і об»єкти міжнародного договору
- •36,37 Дія і призупинення дії міжнародного договору
- •38,39. Застереження до міжнародного договору. Неприпустимість застережень до міжнародного договору.
- •40 Реєстрація та опублікування міжнародних договорів.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів
- •43. Правовий статус і функції депозитарія
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації
- •46. Класифікація міжнародних організацій
- •1. За предметом діяльності:
- •2. За колом учасників:
- •3. За порядком приймання нових членів:
- •5. За цілям і принципам діяльності:
- •47. Членство в міжнародних організаціях
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй
- •49. Структура оон і її загальна характеристика
- •50. Цілі і принципи оон
- •Функції
- •Джерела права, що використовує Суд
- •Члени Міжнародного Суду
- •Керівництво
- •56 Спеціальні установи оОн та їх класифікація
- •62 Порядок призначення голови дипломатичного представництва
- •63 Персонал дипломатичного представництва
- •65. Поняття дипломатичних привілеїв та імунітетів
- •Особисті дипломатичні привілеї та імунітети
- •69 Дипломатичний корпус
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством і осіб без громадянства.
- •88. Форми і напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини.
- •89.Міжнародно-правові механізми захисту прав людини
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі із злочинністю
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •94 Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй
Чітка ідея про необхідність створення всесвітньої організації з питань підтримки і зміцнення миру була вперше закріплено в Декларації урядів СРСР і Польщі, підписаної 4 грудня 1941 У цьому документі підкреслюється, що забезпечення міцного та справедливого миру може бути досягнуто тільки нової міжнародною організацією, заснованою на об'єднанні демократичних країн у міцний союз. При створенні такої організації вирішальним моментом має бути повага до міжнародного права, підтриманому колективної збройною силою всіх союзних держав.
Незважаючи на очевидну потребу у створенні загальної міжнародної організації для встановлення післявоєнного правопорядку, ця ідея не знайшла визнання в Декларації Об'єднаних Націй, підписаної 26 країнами.
Рішення про створення всесвітньої міжнародної організації з підтримання міжнародного миру і безпеки було ухвалено на території колишнього СРСР - держави, який вніс вирішальний внесок у розгром фашистських агресорів і керівним принципом зовнішньої політики якого був принцип мирного співіснування держав різних суспільно-політичних систем. Так, у п. 1 Московської декларації, підписаної урядами СРСР, США, Великобританії та Китаю 30 грудня 1943, зазначено, що уряди цих країн «визнають необхідність установи в можливо короткий термін загальної міжнародної організації для підтримання міжнародного миру і безпеки, заснованої на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав, членами якої можуть бути всі такі держави - великі і малі ». Уряду чотирьох держав взяли на себе зобов'язання консультуватися один з одним, а коли цього вимагатимуть обставини - і з іншими членами Об'єднаних Націй, з метою спільних дій в інтересах спільноти націй для підтримання міжнародного миру і безпеки, поки не будуть відновлені закон і порядок і поки не буде встановлена система загальної безпеки (п. 5). Сторони зобов'язалися не застосовувати до закінчення війни своїх збройних сил на території інших держав без спільної консультації, причому застосування обмежувалося тільки цілями, передбаченими у Декларації. Вони зобов'язалися також радитися і співпрацювати один з одним і з іншими членами Об'єднаних Націй з метою досягнення загального угоди про регулювання озброєнь в післявоєнний період.
Рішення Московській конференції отримали загальне підтвердження на Тегеранській конференції, де 1 грудня 1943 р. була підписана Декларація, в якій глави СРСР, США і Великобританії заявили про наступне: «Ми повністю визнаємо високу відповідальність, що лежить на нас і на всіх Об'єднаних Націях за здійснення такого світу, який отримає схвалення переважної маси народів земної кулі і який усуне лиха і жахи війни на багато покоління».
Протягом першого півріччя р. відбувалися переговори між учасниками Московській конференції 1943 р. про правовий статус (у широкому сенсі) нової міжнародної організації з питань миру та безпеки. У червні 1944 р Президент США Ф. Рузвельт виступив із заявою про плани створення міжнародної організації безпеки. Резюмуючи свої міркування про цю організацію, Президент США підкреслив: «Ми не маємо на увазі створення наддержави з власною поліцейської силою та іншими реквізитами примусової влади» 2. До початку переговорів в Думбартон-Оксс (21 серпня - 28 вересня 1944 р.) були складені англійські, американські та радянські пропозиції. Погоджений в Думбартон-Окее проект «Попередніх пропозицій» про створення Загальної міжнародної організації з підтримання миру та безпеки з'явився основою майбутнього Статуту ООН. Цей проект складався з 12 розділів (для порівняння: Статут ООН складається з 19 глав).
На Кримської (Ялтинської) конференції питання про створення разом з іншими миролюбними державами універсальної міжнародної організації для підтримання миру і безпеки займав одне з найважливіших місць. В опублікованому 13 лютого 1945 спільному комюніке глави трьох держав встановили, що 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско буде скликана Конференція Об'єднаних Націй для підготовки статуту такої організації у відповідності до положень, виробленими в ході попередніх переговорів. Було домовлено-но, що в основу діяльності ООН має бути покладений принцип одностайності постійних членів Ради Безпеки ООН при вирішенні кардинальних питань забезпечення миру. Учасники Конференції домовилися про те, що Великобританія і США підтримають радянський пропозицію про допуск до первісного членства в ООН Української РСР і Білоруською РСР.
Остаточний текст Статуту ООН був вироблений і підписаний в Сан-Франциско (США) 26 червня 1945 на Конференції Об'єднаних Націй з питання про створення міжнародної організації. Статут набув чинності 24 жовтня 1945 р. після ратифікації його СРСР, США, Великобританією, Францією, Китаєм та більшістю інших держав, що підписали Статут ООН. Цей день був оголошений Днем Організації Об'єднаних Націй (Резолюція 168 (II) від 31 грудня 1947 р.).
У преамбулі Статуту зазначено, що члени ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління від лих війни, знову затвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй і створити умови, при яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов'язань, що випливають з договорів та інших джерел міжнародного права, і сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі. У зв'язку з цим члени ООН беруть на себе зобов'язання виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди, об'єднати свої зусилля для підтримки міжнародного миру і безпеки, використовувати міжнародний апарат для сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів.
У той час положення Статуту ООН відбивали нове мислення. Цілі та принципи, проголошені в ньому, наділені вищу юридичну силу.